УДК

Лебідь Л. І.

Соціальна структура: особливості сучасного тлумачення

В статті розглядаються основні підходи до визначення соціальної структури, наголошується на необхідності уточнення змісту даного соціологічного поняття. Відзначається, що соціальна структура не зводиться до поділу суспільства лише на класи і страти. У якості структурних елементів можуть виступати етнічні, релігійні, гендерні, теріторіальні групи тощо. Соціальній структурі притаманні емерджентні властивості, дослідження яких відкриває широкі перспективи до розуміння її специфіки. Урахування вимірів соціальної структури (нормативний, ідеальний, інтеракційний, життєвих можливостей) дозволяє провести грунтовний аналіз соціальної дійсності України.

Ключові слова: соціальна структура, емерджентні властивості, виміри соціальної структури.

Лебедь Л.И.

Социальная структура: особенности современной интерпретации

В статье рассматриваются основные подходы к определению социальной структуры, отмечается необходимость уточнения содержания данного социологического понятия. Указывается, что социальная структура не сводиться к делению общества только на классы и страты. В качестве структурных элементов могут выступать этнические, гендерные, религиозные, территориальные и др. группы. Социальной структуре присущи эмерджентные свойства, исследование которых открывает широкие перспективы для понимания ее специфики. Учет измерений социальной структуры (нормативного, идеального, интеракционного, жизненных возможностей) позволяет провести качественый анализ социальной действительности Украины.

Ключевые слова: социальная структура, эмерджентные свойства, измерения социальной структуры.

Соціальна нерівність - невід’ємна складова сучасного суспільства. Філософи-просвітники мали надію в майбутньому її ліквідувати. Проте, як показала соціальна практика, здійснити це неможливо. Перед вченими постає нова проблема – вивчати причини та механізми відтворення соціальних нерівностей з метою мінімізації їх проявів. За таких умов у центрі уваги опиняється специфіка соціальної структури.

Проблема аналізу соціальної структури є особливо актуальною для сучасного українського суспільства, в якому спостерігаються активні транформаційні процеси, що робить його унікальним і відрізняє від інших. За таких умов виникає необхідність розробки теоретичного конструкту для емпіричного аналізу соціальної структури з урахуванням специфіки вітчизняного соціального простору.

Отже, метою статті є визначення особливостей сучасного тлумачення соціальної структури та окреслення перспектив її емпіричного аналізу на теренах України.

У науковій літературі доволі часто соціальну структуру розуміюють лише як поділ суспільства на класи та страти. Російський соціолог Т. Заславська виокремлює два підходи до аналізу соціальної структури: стратифікаційний та класовий. Вчена відзначає, що це альтернативні і водночас взаємодоповнюючі методи оцінок соціальних нерівностей [1, с. 144]. На наш погляд, соціальна структура не зводиться лише до поділу суспільства на класи та страти.

У підручнику з соціологіії за ред. С. Щудло наводиться наступе визначення соціальної структури: у широкому значенні під соціальною структурою суспільства розуміють будову суспільства в цілому, систему соціально-демографічних (молодь, пенсіонери), соціально-територіальних (міське, сільське, населення), соціально-професійних (вчителі, менеджери, підприємці), соціально-етнічних (українці, поляки, білоруси), соціально-класових (класи, страти) спільнот та відносин між ними; у вузькому значенні соціальну структуру суспільства зводять лише до соціально-класової [2, с. 81]. Деякі сучасні дослідники розглядають соціальну структуру у вузькому тлумаченні [3, с. ?], тим самим ігнорують її багатоаспектність.

Польський соціолог П. Штомпка відзначає, що в соціологічних тлумаченнях поняття „соціальна структура” можна виокремити чотири ідеї: 1) ідею відносин, залежностей, зв’язків між елементами; 2) ідею регулярності, закономірності; 3) ідею поглибленого, прихованого, фундаментального; 4) ідею детермінуючого, контролюючого впливу [4, с. 4]

Вчений узагальнює означені ідеї та визначає структуру як „приховану мережу стійких і регулярних зв’язків між елементами в певній області реальності, яка суттєвим чином впливає на розвиток явищ, що спостерігаються в цій області” [4, с. 4].

Беручи за основу тлумачення структури П. Штомпки, соціальну структуру можна визначити як приховану мережу стійких і регулярних соціальних зв’язків між елементами соціуму, яка суттєвим чином впливає на розвиток явищ, що спостерігаються в області соціальної реальності.

Для розуміння соціальної структури не менш важивим є з’ясування питання щодо природи соціаьної структури. Нас цікавить наступне: соціальна структура: емпірична реальність чи мисленний конструкт? Суперечки з цього приводу розгорілися між англійськи та французськими структуралістами.

Британські антропологи Редкліфф-Браун і Майер Фортс соціальну структуру вважають емпіричною реальністю. Вона зводиться до фіксованих груп та ієрархій, які існують незалежно від нас. На противагу цьому, для Леві-Стросса соціальна структура – це мисленна конструкція, яка створюється теоретиком для пояснення емпіричних спостережень і лише в загальних рисах віддзеркалює моделі різних емпірично спостерігаємих положень і відносин. Англійські структуралісти усвідомлюють, що емпіричні дані, які вони виокремлюють у зовнішньому світі, залежать від концептуальних схем спостерігача, Леві-Стросс підкреслює, що його структурні будови віддзеркалюють основні риси, хоча і не в усіх подробицях [5, 9–10].

Подібні протилежні точки зору демонструють К. Маркс та М. Вебер. К. Маркс наголошує на об’єктивності існування класової свідомості, класового інтерсу, М. Вебер підкреслює, що реальним буттям наділені лише окремі індивіди, клас – це результат класифікаторської діяльності соціолога [6]. Отже, К. Маркс тяжіє до позиції англійських структуралістів, а М. Вебер – до французських.

На наш погляд, клас є мисленною конструкцією або ідеальним типом (за М. Вебером). При побудові теоретичної конструкції завжди доводиться абстрагуватись від подробиць, не брати до уваги певні факти. Також ми можемо називати клас класом, стратою чи якось інакше. Чи змінює це щось для індивіда, якого відносимо до тієї чи іншої позиції в соціальному просторі? Для К. Маркса це було дійсно актуально, бо на робітничий клас покладалися великі надії. Сьогодні мова йде про те, що класові позиції все більше розмиваються. Дана точка зору, наприклад, викладена в працях У. Бека. Дослідник відзначає, що „соціальні класові відмінності втрачають свою ідентичність... нерівність не зникає, а лише переноситься в область індивідуалізації соціальних ризиків” [7]. Суспільство атомізується. Сучасний світ проголошує: якщо людина залишилася без роботи – сама винна, бо не прагнула збільшувати об’єм свого культурного капіталу, якщо рівень життя є нижчим за встановлену межу бідності – отже, недостаньо докладала зусиль, аби покращити своє матеріальне становище.

Все складніше виокремлювати певні прошарки в суспільстві. За однією методикою індивід є представником середнього класу, а за іншою – вищого. Ми, як дослідники, відносимо людину до низькозабезпечених, а вона себе такою не вважає. У разі використання багатокритеріального підходу до визначення місця соціального суб’єкту у соціальному просторі ситуація ще більше ускладнюється.

Але це не свідчить, що соціум позбавлений будь-якої логіки. Представники певного рівня забезпеченості приблизно однаково оцінюють соціальну дійсність. Бідні вважають суспільство несправедливим, а багаті – навпаки – упевнені, що бідні самі винні в тому, що не мають змоги задовольняти свої базові потреби.

Американський соціолог П. Блау, аналізуючи різні підходи до вивчення соціальної структури, приходить до висновку, що навіть у несумісних концепціях можна знайти спільний знаменник. У якості такого виступають емерджентні властивості.

П. Блау з цього приводу пише: „Соціальна структура тотожна емерджентним властивостям комплексу елементів, які її складають, тобто властивостям, що не характеризують окремі елементи цього комплексу. В будь-якій структурі можна виокремити елементи, з яких складається структура, і комплекс елементів, з яких структура будується. З аналітичної точки зору це не одне й те ж, оскільки комплекс елементів структури являє собою лише механічну сукупність елементів, в той час як власне структура, у широкому сенсі, визначається взаємозв’язками цих елементів, враховуючи як взаємне розташування і опосередковані впливи цих елементів, так і прямі зв’язки між ними” [5, с. 17].

У якості простої ілюстрації емерджентних властивостей наведемо приклад. Університет складається з наступних елементів: кафедри, факультети, інститути, бухгалтерія тощо. Лише поєднуючись, вони отримують нову властивисть – надавати освітні послуги.

Аналіз соціальної структури принципово відрізняється від вивчення її складових елементів, оскільки такий аналіз концентрується на емерджентних властивостях сукупності елементів, які характеризують не окремі елементи, а спосіб їх поєднання та відносин між ними [5, с. 120].