1. Предмет педагогіки. Педагогіка як система педагог. Наук. Взаємозв’язок пед. Та ін. Наук про людину. Роль я. А. Коменського у становленні пед. Як науки.

Педагогіка – сукупність теорет. і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості. Предмет педагогіки – виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це в сус-ві. Педагогіка як система наук. Загальна пед. – вивчає гол.теоретичні і практичні завдання виховання і освіти. РОЗДІЛИ: заг.основи, дидактика(теорія навч.), теорія виховання, школоведення. ГАЛУЗІ: Вікові педагогіки займаються дослідж. проблем освіти і виховання людей певного віку: дошкільна – дітей перед шкільного і дошкільного віку; шкільна – дітей, що навчаються в школах; соціальна пед. дослідж. загальні проблеми виховання дорослого населення. Корекційна пед.-ка: 1)сурдопедагогіка – з вадами слуху, 2)тифлопедагогіка – наука про навч. і вих. сліпих дітей; 3)олігофренопедагогіка – розробляє питання теорії і практики навч. і вих розумово відсталих дітей; логопедія, 4)виправно-трудова (злочинці). Специфічною є військова педагогіка, вона вивч. Проблеми навч. і вих людей, які пперебувають на військовій службі. Новою галуззю є пенітенціарна педагогіка, яка займається проблемами перевиховання засуджених людей. Педагогіка як наука тісно пов'язана з іншими науками. Психологія і педагогіка здійснюють незаперечний вплив на людей, які займаються і природничими, і технічними, і суспільними науками , а відтак і впливають на ці науки. Педагогіка розвивається у тісному взаємозв’язку з іншими науками: філософією, психологією, віковою фізіологією, історією, логікою, етикою та ін.

Фундатор наукової педагогіки, видатний чеський мислитель Ян-Амос Коменський (1592-1670) жив і творив у період переходу від середньовіччя до Нового часу. Він написав твори «Велика дидактика», «Материнська школа». Педагогічним поглядам й пед. діяльності Коменського притаманні демократизм, гуманізм ,життєрадісність, релігійність – визнання Бога як першопричини появи природи й людини, сенсуалізм, згідно з яким началом пізнання є відчуття, досвід. Виховання, за його переконанням, має враховувати, закони природи, тобто бути природовідповідповідним. Цей принцип став методологічною засадою трактування ним процесу навчання і виховання та побудови шкільної системи. Цілком справедливо Коменського вважають батьком дидактики, оскільки йому належить вчення про сутність, основні принципи і методи навчання, класно-урочну систему. У «Великій дидактиці» він витлумачив сутність і завдання освіти, покликаної служити людині для вдосконалення її розуму мови і рук, щоб вона могла все спокійно споглядати, охарактеризовувати словами і здійснювати дії.

2. Функції вчителя та основні вимоги до нього. Видатні педагоги минулого про вчителя (я. Коменський, а. Дістервег, к. Ушинський, в. Сухомлинський).

Гол. завд. вчителя – навчати і виховувати. Функції учителя зумовлюються потребами суспільно-економічного розвитку нашого суспільства.

Важливі функції сучасного вчителя:

1. Навчальна (дидактична) - організатор процесу засвоєння знань.

2. Розвиваюча – створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, для її саморозкриття, саморозвитку, самореалізації.

3. Виховна – формування необхідних особистісних якостей у кожного школяра, вміння трансформувати поставлені перед суспільством, перед школою цілі, конкретні педагогічні завдання.

Вимоги до вчителя:

• Віра в людину;

• Справедливість;

• Позитивна емоційна налаштованість;

• Почуття міри в стосунках з учнями;

• Педагогічний такт;

• Організаторські вміння;

• Мовна культура;

• Особистісний приклад, авторитет педагога.

Вимоги до вчителя та його всебічної підготовки сформульовані К. Ушинським чітко та однозначно. Вміння не тільки вчити, а й виховувати любов до своєї професії й прихильне ставлення до дітей, відповідальне ставлення до обов'язків педагога, освіченість, ґрунтовне знання педагогіки та психології, володіння педагогічною майстерністю й пед. тактом – провідні риси справжнього вчителя. У статті «Три елементи школи» (1857) Костянтин Дмитрович Ушинський виділив такі найголовніші виховні сили: адміністрацію закладу, вихователів та вчителів. Справжній учитель, на думку Ушинського, - це той, хто сам постійно вчиться, займається самоосвітою, ознайомлюється з найновішою пед. літ-ю, підвищує свою кваліфікацію(стаття «Про користь педагогічної літератури»). Свої докладні міркування про підготовку кваліфікованих учительських кадрів для молодших класів він вклав у статті «Проект учительської семінарії».

Головним засобом дисциплінування Ян-Амос Коменський вважав авторитет вчителя, у крайніх випадках допускав і тілесні покарання (за богохульство, за вперту неслухняність і свідому непокору вчителеві, за пиху, недоброзичливість). За його переконаннями, успіхи школи в навчанні й виховання учнів залежать передусім від вчителя. Ця професія є «найпочеснішою під сонцем», а тому «найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями». Педагог повинен любити свою справу, бути працьовитим, ентузіастом, життєдіяльним і чуйним, любити учнів, ставитися до них по-батьківськи, бути високоосвіченою людиною, живою бібліотекою, і завжди прагнути до збагачення своїх знань і досвіду, добре володіти методикою передання знань учням. У педагогові він бачив не тільки вчителя, а й вихователя.