94. Сутність та форми міжнародного науково-технологічного обміну.

Міжнар наук-технол обмін (МНТО)- сукупність ек відносин різних країн з приводу передавання науково-технічних досягнень. Розвиток міжнародного ринку технологій (міжнародного технологічного обміну) зумовлений прискоренням НТП. Розширення НДДКР вимагає фінансових витрат, дорогого устаткування, висококваліфікованих кадрів. Це змушує фірми брати участь у міжнародному науково-технічному поділі праці.

Обмін науково-технічними знаннями забезпечує окремим країнам, що не мають достатньо фінансових ресурсів для проведення НДДКР, досягнення високих темпів економічного розвитку за рахунок використання передових технологій інших країн.

Особливості:

1. розвиток ринку наукоємних технологій;

2. монополія найбільших фірм на ринках технологій;

3. технологічна політика ТНК;

4. взаємини ТНК із країнами, що розвиваються;

5. участь у міжнародному технологічному обміні венчурних фірм;

6. розвиток міжнародної технічної допомоги.

Форми МНТО:

А) Некомерційна:

1. технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спец література;

2. бази і бази даних;

3. міжнародні виставки, ярмарки, конференції;

4. обмін делегаціями;

5. міграція вчених і фахівців;

6. стажування вчених у фірмах, університетах та організаціях;

7. навчання студентів та аспірантів;

8. діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки.

Б) Комерційна:

І) Матеріальні види технологій:

1. підприємства під ключ;

2. технологічні лінії;

3. агрегати, устаткування, інструменти тощо.

Цей тип технолог обміну пов'язаний із прямими інвестиціями в будівництво, реконструкцію, модернізацію фірм та виробництв.

ІІ) Нематеріальні види технологій:

1. патент (свідоцтво, яке видається відповідною державною установою винахіднику);

2. ліцензія (дозвіл, який видається власником технології) зацікавленій стороні на використання цієї технології за визначену плату впродовж певного часу);

3. копірайт (ексклюзивне право автора на показ і відтворення своєї роботи);

4. товарний знак (символ визначеної організації, який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника);

5. ноу-хау (надання технічних знань, практичного досвіду технічного, комерційного, фінансового й іншого характеру, що представляють комерційну цінність, застосуванні у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом).

ІІІ) Послуги:

Науково-технічні, інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу тощо.

Провідні позиції в МТО: США (частка у продажу ліцензій - 2/3 св обсягу), Яп, Великобр, Нідерл, Бельгія, Люксембург і Швеція. Останнім часом активні: Австралія, Нова Зел, Бразилія, Мексика, Марокко та інші. Розширення МНТО супроводжується зростанням суперництва за лідерство в пріоритетних напрямах НТП.

95. Сутність та характеристика форм спільного підприємництва.

Спільне підприємництво – це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності.

Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

Переваги спільного підприємництва:

1. реальний спосіб функціонування на ринках країн, в яких заборонена або обмежена діяльність іноземних фірм без участі місцевого партнера;

2. можливості об’єднання капіталів;

3. можливості отримати певні пільги, переваги місцевого партнера;

4. можливості швидкого пристосування, розуміння місцевого середовища за допомогою місцевого партнера;

5. можливості мінімізувати ризик за умов мінливої політичної та економічної ситуації в різних країнах;

6. загострення конкуренції на світових ринках.

Недоліки:

1. зіткнення інтересів партнерів;

2. поєднання двох і більше корпоративних культур не завжди дає можливість подолати суперечності.

В розвинених країнах спільне підприємництво частіше всього зумовлюється такими причинами, як жорстка конкуренція на світових ринках та об’єднання ресурсів для спільних науково-дослідницьких та науково-виробничих проектів.

Спільне підприємництво здійснюється у формах обміну технологіями й послугами з подальшим розподілом програм випуску продукції та її реалізації, а також у таких формах, як концесії, консорціуми, акціонерні товариства і компанії з виробничо-збутовою діяльністю, міжнародні економічні організації, спільні (змішані) підприємства.

Консорціуми — це тимчасові союзи господарських незалежних фірм або організацій, що виникають з метою скоординованої підприємницької діяльності. Тобто це тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (спільне розміщення позики або здійснення єдиного промислового проекту).

Консорціуми найчастіше створюються для успішного ведення суперництва за отримання замовлень і для їх спільного використання. Фірми й організації однієї або кількох країн об'єднуються в міжнародні консорціуми, щоб підвищити свою конкурентоспроможність.

Концесія — це договір на здачу в експлуатацію на певний період на договірних умовах надр і земельних ділянок, підприємств та інших господарських об'єктів, які належать державі або муніципальній владі.

Акціонерні товариства — організаційна форма об'єднання підприємств, організацій та окремих осіб (акціонерів), одна з основних організаційних форм утворення сучасних великих підприємств. Акціонерні товариства бувають двох основних видів: закриті, акції яких належать кільком приватним особам (засновникам) і не надходять у вільний продаж; відкриті, акції яких вільно продаються і купуються на фондовій біржі.

Спільні підприємства — це виробничі підприємства, торгові фірми, впроваджувальні та інші сервісні організації, а також міжнародні виробничі об'єднання, які створюються для координації господарської діяльності деяких фірм і підприємств на засадах збереження власності на майно його учасників. Спільне підприємництво партнерів з різних країн нині є однією з ефективних форм світогосподарських зв'язків і часто супроводжується створенням на території певної країни виробничого або іншого підприємства за участю як національного, так й іноземного капіталу. Сутність спільного підприємства полягає в об'єднанні капіталів, що належать як приватним особам, так і підприємствам різного підпорядкування.

Стратегічні альянси – довірчі довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють кожній з них ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати.

Цілі: обєднання наукового потенціалу корпорацій, виробниче кооперування і розподіл ризиків. Основні причини формування: отримання доступу до ринків партнерів, використання нових технологій, скорочення часу для нововведень.

Співробітництво на компенсаційній основі: часткове або повне фінансування іноземним інвестором проекту по створенню нових, розширенню чи реконструкції існуючих потужностей.

Наукове співробітництво та співробітництво в галузі підготовки кадрів:у формі спільного проведення наукових розробок, взаємної координації тематики наукових досліджень з наступним обміном одержаними результатами, обміну кадрами тощо.