- •Вимірювання опору за допомогою моста постійного струму
- •Завдання до роботи
- •Вимірювання ємності конденсатора за допомогою q-метра
- •Завдання:
- •Електронний осцилограф
- •Завдання до експериментальної частини і порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Зміст звіту
- •Вимірювання параметрів котушок індуктивності
- •Завдання до експериментальної частини і порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Зміст звіту
- •Вимірювання частоти
- •Методи вимірювання частоти
- •Гетеродинний частотомір
- •Цифровий частотомір
- •Завдання до експериментальної частини і порядок виконання роботи
- •Крива початкового намагнічення ферромагнетика
- •Дослідження властивостей ферромагнетика за допомогою петлі гістерезису на лабораторній установці
- •Завдання до роботи:
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
Завдання до експериментальної частини і порядок виконання роботи
1) Підготувати до роботи і налагодити відповідно до інструкції Q-метр ВМ-560.
2) Виміряти добротність котушки індуктивності безпосереднім методом та методом ємнісного роз лагодження контуру.
3) Виміряти власну ємність котушки індуктивності аналітичним і графічним способом.
4) Виміряти індуктивність котушки.
Контрольні запитання
1) У чому суть представлення котушки індуктивності у вигляді еквівалентної схеми?
2) Як визначається добротність котушки індуктивності за еквівалентними схемами?
3) Які технічні особливості котушок індуктивності?
4) Чим обумовлені втрати в котушці індуктивності?
5) Чим обумовлена власна ємність котушки індуктивності?
6) Які головні характеристики котушок індуктивності?
7) Що таке добротність електромагнітної системи?
8) В чому полягає принцип вимірювання за допомогою Q-метра?
9) При якій умові резонансна частота близька до частоти вільних коливань у контурі?
10) У чому, перед усім, полягає погрішність вимірювання добротності Q-метром?
Зміст звіту
1) Діапазон вимірювань та характеристики погрішностей використаних вимірювальних приладів.
2) Результати вимірювань та розрахунків згідно з нормативними вимогами.
Лабораторна робота 5
Вимірювання частоти
Мета роботи:
1) Ознайомлення з задачами частотних вимірювань.
2) Отримання навичок вимірювання частоти резонансним та цифровим частотомірами.
Теоретичні відомості: вимірювання частоти і часу, а також відтворення та зберігання їх одиниць лежить у основі більшості вимірювальних задач. Зокрема, освоєння все більш широкого діапазону частот і підвищення вимог до контролю стабільності частоти сприяло розвитку частотних вимірювань як одної з основних галузей радіовимірювальної техніки. Наприклад, з розвитком техніки зв'язку і радіомовлення для забезпечення одночасної роботи великої кількості засобів зв'язку при мінімумі взаємних завад різко підвищуються вимоги до точності установки і стабільності несучої частоти і ширини смуги частот передавачів.
Головним параметром будь-якого періодичного сигналу u(t) з його період Т, який дорівнює найменшому інтервалу часу, через який повторюється миттєві значення, тобто u(t) = u(t + T).
Величина називається частотою періодичного сигналу і характеризує число ідентичних подій в одиницю часу. Якщо сигнал є гармонічний, то користуються ще поняттям кутової частоти ω, яка визначається зміною фази гармонічного сигналу в одиницю часу і дорівнює ω = 2πf.
Найбільш поширеним є вимірювання частоти. В діапазоні НВЧ у ряді випадків вимірюють довжину хвилі λ і оприділяють за результатом цих вимірювань .
Частотно-часові вимірювання можуть бути абсолютні і відносні. Задачею відносних вимірювань є оцінка змінювання частоти у часі нестабільність частоти. Розглядають довгочасну і короткочасну нестабільність. Довгочасна нестабільність зв'язана з систематичним зміщенням частоти за тривалий час, а короткочасна - з флуктуаційними змінюваннями частоти.
Найбільш просто нестабільність характеризують різницею між найбільшим fmax і найменшим fmin значенням частоти, виміряних в інтервалі часу спостереження. Нестабільність нормується для інтервалів часу із слідуючого ряду: 10, 15, 30 хвилин; 1, 2, 8, 24 години; 1, 10, 15, 30 діб; 1, 6 і 12 місяців. При цьому абсолютна нестабільність визначається як –
(1.1)
відносна
(1.2)
де f0 - середнє значення частоти за час спостереження.
Більш якісно нестабільність оцінюється середньоквадратичною відносною випадковою варіацією частоти
(1.3)
Або середньоквадратичним відносним відхиленням частоти
(1.4)