- •Вимірювання опору за допомогою моста постійного струму
- •Завдання до роботи
- •Вимірювання ємності конденсатора за допомогою q-метра
- •Завдання:
- •Електронний осцилограф
- •Завдання до експериментальної частини і порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Зміст звіту
- •Вимірювання параметрів котушок індуктивності
- •Завдання до експериментальної частини і порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Зміст звіту
- •Вимірювання частоти
- •Методи вимірювання частоти
- •Гетеродинний частотомір
- •Цифровий частотомір
- •Завдання до експериментальної частини і порядок виконання роботи
- •Крива початкового намагнічення ферромагнетика
- •Дослідження властивостей ферромагнетика за допомогою петлі гістерезису на лабораторній установці
- •Завдання до роботи:
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
Методи вимірювання частоти
Основними методами вимірювання частоти у радіочастотному діапазоні є такі:
1) резонансний метод;
2) методи порівняння:
• вимірюваної частоти з частотою каліброваного генератора, що плавно перестроюється (гетеродинний частотомір);
• вимірюваної частоти з гармоніками кварцового генератора (кварцeвий калібратор);
• вимірюваної частоти з гармоніками стандарту частоти (прецизійні частотно-вимірювальні пристрої);
3) абсолютний метод, заснований на підрахунку числа періодів вимірюваної напруги за певний проміжок часу (цифрові частотоміри).
Гетеродинний частотомір
Рис.5.1. Структурна схема гетеродинного частотоміра
У гетеродинному частотомірі використовується допоміжний генератор зразкової частоти - гетеродин (дослівно «інша сила»). Згідно з спрощеною структурною схемою гетеродинного частотоміра на рис.5.1, досліджуваний сигнал, частота якого вимірюється, подається разом з сигналом гетеродина на нелінійний елемент (наприклад діод).
Властивість нелінійного пристрою - витворювати додатно-від'ємні комбінації частот або «змішувати» частоти. Зокрема, на його виході з'являється напруга з частотою, що дорівнює різниці частот двох вхідних гармонічних коливань. За умови близькості частот fx і fA на виході нелінійного пристрою виникає коливання з так званою частотою биття:
(1.5)
Коливання з частотою биття можна прослуховувати, спостерігати на екрані осцилографа тощо. Коли fx=fλ буде індикація постійного струму (напруги). Тоді за шкалою гетеродина зчитується значення виміряної частоти.
Джерелом погрішності гетеродинного частотоміра є нестабільності частот як гетеродина, так і джерела вимірюваної частоти. Крім того, спектри повинні бути одно частотними, інакше буде багато частот биття.
Цифровий частотомір
Принцип роботи цифрового частотоміра полягає в тому, що коливальний електромагнітний процес трансформується в послідовність імпульсів за правилом «період коливання - один імпульс», які підраховуються лічильним пристроєм за певний інтервал часу Тв - час вимірювання. Структурна схема цифрового частотоміра представлена на рис.5.2.
Рис.5.2. Структурна схема цифрового частотоміра.
Відповідна часова діаграма роботи цифрового частотоміра показана на рис.5.3. Гармонічний сигнал Uх з частотою fx перетворюється за допомогою формуючого пристрою в короткі імпульси U1, які відповідають моментам переходу сигналу Ux через нуль в одну сторону. З сигналу зразкової частоти U2 формується строб-імпульс U3. Імпульси U1 поступають на вхід селектора, який відкритий під час строб-імпульса U3. Число імпульсів підраховується лічильником Тв = NTX => fx =N/TB.
Рис.5.3. Часова діаграма роботи цифрового частотоміра.
Цифрові частотоміри дозволяють вимірювати частоту, період, інтервал часу, відношення частот і нестабільність частоти.
При вимірюванні періоду інтервал часу вимірювання визначається величиною Тх, а відліковими є імпульси, що сформовані з напруги формується U2.
Якщо f1 > f2, то інтервал вимірювання Тв формується з сигналу частоти f2, а підраховуються імпульси, що сформовані з сигналу частити f1 (N = f1/f2)
Для вимірювання інтервалу часу формуються «старт» і «стоп-імпульс» і підраховуються імпульси сформовані із U2.
Відносна похибка вимірювання fx нормується величиною
(4.3)
де δ0 = k*10" - складова, яка визначається відносною похибкою частоти
опорного генератора, причому k=1,0; 1,5; 2,0; 2,5; 5,0, а n=-4, -5,... Значення δ0 нормується для певних інтервалів часу (див. вище).
Друга складова характеризує похибку дискретності. Абсолютне значення нормується як ±1 молодшого розряду. Виникнення похибки дискретності обумовлено несінфазністю U х і U2. При Тн = const ця похибка зворотно пропорційна fx, тобто точне вимірювання низьких частот спряжене з зростом Тв.