Найбільш поширені шкідливі звички:

1. Куріння,

2. Алкоголізм,

3. Наркоманія,

а також такі соціальні шкідливі звички, як:

4. Сучасна ігроманія,

5. Шопінгоманію,

6. Кофеїн і деякі інші. Хоча, кажучи про кофеїн, можна і посперечатися. Одні не сприймають його як згубної звички, інші ж вважають пристрасть до кави і кофесодержащім напоїв наркоманією.

Усім нам відомо згубний вплив шкідливих звичок, наприклад куріння, на організм. МОЗ про це постійно попереджає, і вже, напевно, втомився попереджати, але мало хто звертає на це увагу, адже проблеми зі здоров’ям починаються не відразу, а коли вони виявляються (рак легенів і деякі інші), тоді буває вже надто пізно. Саме в таких випадках наслідки шкідливих звичок – тривалі хвороби і в результаті смерть. Профілактика шкідливих звичок допомагає всього цього запобігти.

Деякі шкідливі звички, наприклад наркоманія, не прощають навіть одного єдиного разу вживання згубного для організму речовини, тому варто гарненько подумати, перш ніж ступити на таку доріжку, з якої вже неможливо буде згорнути.

Негативні наслідки шкідливих звичок

Людина, наважуючись на такий крок, можна сказати, підписує собі смертний вирок, тому що серед людей, хворих на СНІД, величезна кількість наркоманів. Наші шкідливі звички: алкоголь, куріння та інші, – ведуть до соціального падіння людини. Як наркоманія, так і алкоголізм, здатні за дві секунди занапастити життя будь-якої людини, що має подібні шкідливі звички. Людина просто перестає бути собою, всі його бажання грунтуються на тому, щоб добути собі чергову дозу, без якої він вже не може існувати. Це вже не людина, це тварина, що задовольняє лише свої потреби.

Вирватися з утвореного замкнутого кола і жити без шкідливих звичок буває дуже складно, якщо, звичайно, це взагалі можливо. Профілактика шкідливих звичок відіграє у цьому дуже важливу роль. Дуже гірко усвідомлювати, що ми в будь-якому віці можемо придбати шкідливі звички, боротьба з якими не завжди приводить до бажаного результату і це значить, що у наших дітей вони теж можуть з’явитися.

Тема 1. Подолання наслідкі чорнобильської катастрофи

В результаті вибуху ядерного реактора 4-го блоку Чорнобильської АЕС та руйнації його захисних оболонок стався потужний викид радіоактивних речовин у довкілля. Аварія на Чорнобильській АЕС суттєво зміниларадіаційну обстановку на значних територіях в багатьох європейських країнах. Близько 200 різновидів радіоактивних ізотопів переміщувались на відстані у тисячі кілометрів від ЧАЕС і в травні 1986 року спостерігались в усіх країнах північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів.

Головними причинами Чорнобильської катастрофи були такі:

1. Проведення недостатньо повно та правильно підготовленого електричного експерименту.

2. Низький рівень кваліфікації в галузі ядерної безпеки операторів, керівництва як станції, так і міністерства електрифікації в цілому.

3. Недостатній рівень безпеки графіт-уранового реактора РБМК-1000.

4. Помилки персоналу.

Роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.04.86 р. проводились під керівництвом урядової комісії СРСР, яка продовжувала свою діяльність до 1991 року. Урядова комісія прийняла рішення про створення 30-км зони відчуження навколо Чорнобильської АЕС. З 27 квітня 1986 року Уряд України провів евакуацію мешканців міст Прип'ять та Чорнобиль, районних центрів та сіл 30-км зони (близько 100 тисяч людей).

Приховування інформації про Чорнобильську катастрофу призвело до виникнення і розповсюдження неймовірних чуток щодо можливих наслідків аварії на ЧАЕС. Це, в свою чергу, обумовило виникнення дуже великого соціально-психологічного напруження серед населення і недовіри до офіційної інформації.

Керівництво СРСР відмовилось від міжнародного співробітництва при проведенні робіт з ліквідації наслідків ядерної катастрофи. Тільки в 1989 році Уряд СРСР звернувся до МАГАТЕ з проханням дати експертну оцінку діям щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними факторами - опроміненням природних об'єктів та їх радіоактивним забрудненням. Слід виділити два головних джерела опромінення: зовнішнє та внутрішнє.

Під час аварії зовнішнє опромінення сягало біологічно небезпечних рівнів практично тільки в межах 30-км зони, де спостерігався складний спектр біологічних ефектів різного рівня. Значна частина радіоактивного викиду із зруйнованого 4-го блоку осіла в ближній зоні. Сьогодні вона умовно визначена на місцевості межами зони відчуження (радіус 10 км та 30 км). У гострий період аварії рівні опромінення в зоні відчуження досягали сотень рентгенів за годину тільки по гамма-випромінюванню. Потужність дози бета-випромінювання була в 10-100 разів більша, що призвело до прояву гострих ефектів, аж до загибелі, у деяких найбільш чутливих до радіації рослин та організмів.

За минулий після аварії час повністю розпались не тільки короткоживучі, а й середньоживучі радіонукліди. Потужність дози зовнішнього опромінення значно, на декілька порядків величин, зменшилася. В навколишньому середовищі залишилися практично тільки довго- та наддовгоживучі радіонукліди цезію, стронцію та трансуранових елементів.

 

Міжнародне співробітництво

Чорнобильська катастрофа засвідчила, що важкі ядерні аварії призводять до глобальних наслідків та впливають на життєві інтереси багатьох країн. Ресурси, необхідні для подолання наслідків техногенних катастроф такого масштабу, виходять далеко за межі економічних і технологічних можливостей окремої країни та потребують об'єднаних зусиль світової спільноти.

Проголошення України як незалежної держави призвело до позитивних змін у схемі міжнародного співробітництва у справі пом'якшення наслідків Чорнобильської катастрофи.

У грудні 1995 р. в м. Оттава (Канада) було укладено Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і урядами країн "Великої сімки" та Комісією Європейського Співтовариства щодо закриття Чорнобильської АЕС. 15 грудня 2000 року Україна виконала взяте зобов'язання і закрила Чорнобильську АЕС. Однак дотепер іноземними підрядниками не завершено жодного з міжнародних проектів зі спорудження об'єктів інфраструктури, необхідних для виконання робіт із закриття Чорнобильської АЕС, у той час як згідно з положеннями згаданого Меморандуму ці роботи мали завершитися за п'ять років.

У квітні 2006 р. в Києві відбулася міжнародна наукова конференція "Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє", яка ще раз підтвердила необхідність нарощення спільних зусиль задля пом'якшення наслідків аварії, підвищення рівня ядерної і радіаційної безпеки та подальшого розвитку міжнародного співробітництва з чорнобильської проблематики.

Питання, пов'язані зі зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворенням об'єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему, зокрема успішна реалізація низки міжнародних проектів на ЧАЕС, обговорювалися учасниками парламентських слухань з нагоди 23-х роковин аварії на ЧАЕС, за підсумками яких Верховна Рада України прийняла постанову від 21 травня 2009 р. № 1368-VI.

У 2009 р. Міжнародне агентство з атомної енергії започаткувало нові проекти технічної допомоги для України - UKR 3003 "Зняття з експлуатації блоків ЧАЕС та поводження з радіоактивними матеріалами на майданчику, включаючи об'єкт "Укриття", та UKR 9027 "Комплексна оцінка безпеки радіоактивних відходів в Україні (класифікація, характеристика, оцінка впливу на навколишнє середовище", бенефіціаром яких є Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України.

МЗС відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України" сприяло підготовці до підписання Грантової угоди між Урядом України, державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" і Європейським банком реконструкції та розвитку. Її підписання відбулося 16 лютого 2009 р. у Кабінеті Міністрів України. Згідно з положеннями Угоди, ЄБРР на безповоротній основі виділив Україні грант у розмірі 135 млн. євро для реалізації міжнародних проектів на Чорнобильській АЕС.

У березні 2010 р. делегація України взяла участь у засіданні Асамблеї донорів Чорнобильського фонду "Укриття" (далі - ЧФУ) та засіданні Асамблеї вкладників Рахунку ядерної безпеки (далі - РЯБ) ЄБРР (м. Лондон, Велика Британія). В ході засідання Асамблеї донорів РЯБ основну увагу було приділено розгляду подальшої програми робіт по реалізації проекту, стан виконання робіт зі створення тимчасового сховища відпрацьованих ядерних відходів тощо. З боку української делегації було наголошено, що витрати на реалізацію проектів можливо скоротити, що полегшить отримання коштів від донорів. Під час засідання Асамблеї донорів ЧФУ було розглянуто План реалізації проекту "Укриття", зокрема ситуацію зі зведенням нового безпечного конфайнменту.

 

Об'єкт "Укриття"

Створений в екстремальних після аварійних умовах об'єкт "Укриття" вже понад 20 років виконує свої захисні функції. Головною особливістю "Укриття" продовжує залишатися його потенційна небезпека, істотно більша, ніж це дозволяють норми та правила, що існують для об'єктів, які містять ядерно-небезпечні та радіоактивні матеріали.

В Україні і на міжнародному рівні було докладено безпрецедентних зусиль для вироблення комплексного підходу щодо вирішення проблеми реалізації Плану дій щодо об'єкта "Укриття" (Shelter Implementation Plan - SIP) з метою його перетворення на екологічно безпечну систему.

Проведено дві донорські конференції по збору коштів для реалізації Плану. Початкова вартість проекту оцінювалась у 768 млн. дол. США, було зібрано біля 90% цієї суми. Згідно з уточненою оцінкою міжнародних експертів реалізація цього проекту потребуватиме значно більших коштів (орієнтовно 1300-1400 млн. дол. США). У травні 2005 р. країни-донори проголосили нові внески на суму близько 185 млн. дол. США. Донором Чорнобильського фонду "Укриття" стала також Російська Федерація, яка проголосила внесок в сумі 10 млн. дол. США. Кошти донорів акумулюються на рахунку Чорнобильського фонду "Укриття" Європейського банку реконструкції та розвитку, який виконує функції розпорядника Фонду.

У вересні 2007 року між ДСП "Чорнобильська атомна електростанція" і французьким концернм "Novarka" було укладено контракт на реалізацію проекту Нового безпечного конфайнменту, який має ізолювати об'єкт "Укриття". Контракт на завершення будівництва Сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2) для Чорнобильської АЕС підписано з американським концерном "Holteс International". На жаль, доводиться констатувати, що реалізація проектів SIP здійснюється значно повільніше, ніж очікувалося.

Планування і організація робіт

На завершення діяльності зі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС і перетворення об'єкту "Укриття" в екологічно безпечну систему відповідно до прийнятої Програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС буде потрібно біля 70 років.

Планування і організація робіт на етапі припинення експлуатації ЧАЕС в даний час здійснюються відповідно до Комплексної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС.

Відповідно до Закону України від 15 січня 2009 р. № 866-VI з 1 січня 2010 р. розпочалася реалізація Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС і перетворення об'єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему" (ЗДПЗЕ). ЗДПЗЕ містить першочергові заходи, які необхідно здійснити впродовж 2010 - 2012 років на етапі припинення експлуатації Чорнобильської АЕС і перетворення об'єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему. Основним джерелом фінансування ЗДПЗЕ є Держбюджет України.

В результаті виконання Програми в період до 2013 року передбачається:

- завершити експлуатацію енергоблоків Чорнобильської АЕС і отримати дозвіл на реалізацію етапу "остаточне закриття і консервація";

- створити ефективну систему поводження з радіоактивними відходами Чорнобильської АЕС;

- завершити будівництво і введення в експлуатацію нового сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2);

- завершити будівництво і введення в експлуатацію конфайнмента над об'єктом "Укриття";

- удосконалити систему соціальних гарантій працівників Чорнобильської АЕС;

- забезпечити прозорість висвітлення для громадськості питань, пов'язаних з безпекою діяльності зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС і перетворення об'єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Етап припинення експлуатації опрацьований достатньо детально і оформлений у вигляді програм, затверджених в установленому порядку для кожного з енергоблоків. Щорічно розробляється зведений план-графік робіт, в якому відмічені необхідні для його виконання кошти, терміни і відповідальні особи.

Таким чином, програма робіт на найближчих 5 років відома. Вона дозволяє здійснювати комплексне річне планування діяльності і підвищувати екологічну безпеку на майданчику ЧАЕС.