3.8.2. Система Резус

Систему еритроцитарних антигенів Резус було відкрито у 1940 р. Ландштейнером і Вінером, які експериментально продемонстрували аглютинацію еритроцитів людини під впливом кролячої сироватки, отриманої після імунізації кролів еритроцитами макаки-резус. Цей факт свідчив про наявність подібних антигенних структур на еритроцитах людей і мавп. Тому ці антигени й були названі Резус- або Rh-антигенами.

Антигени системи Резус асоційовані з мембранними білками (Мм 30 кДа) і експресовані на поверхні еритроцитів у помірній кількості. Вони кодуються трьома генами – D, C i E, що розташовані у І хромосомі людини і зчеплені у два генних локуси RhD i RhCE. Між даними генами спостерігається значна гомологія (на 92%). Пара гомологічних хромосом може містити по два алелі кожного гена: D-d, C-c, E-e. Комбінація різних алелів може давати близько 30 фенотипів, але найбільше клінічне значення має RhD, якій відрізняється найвищою імуногенністю.

У резус-позитивних осіб (група крові Rh⁺) на поверхні еритроцитів представлені RhD антигени, у резус-негативних (група крові Rhˉ ) вони відсутні. Серед людей європеоїдної раси 85 % мають кров Rh⁺, а 15 % – Rhˉ. У представників монголоїдної раси цей антиген зустрічається частіше – у 95 %.

У нормі у здорових людей антитіла до RhD не утворюються, але можуть виникати при імунізації Rh-негативних осіб еритроцитами Rh⁺, наприклад, при вагітності та переливанні несумісної крові. Це призводить до серйозних імунологічних конфліктів. Так, гемолітична хвороба новонароджених виникає у випадку, коли Rhˉ-мати носить Rh⁺-плід, який успадкував антиген RhD від батька. При першій вагітності, якщо вона проходить без ускладнень, антитіла проти RhD-антигену в організмі матері не утворюються, бо завдяки плаценті антигени плоду не потрапляють у кров вагітної жінки. Сенсибілізація відбувається під час пологів, коли лімфоцити матері у травматичних тканинах стикаються з еритроцитами плоду. Це призводить до індукції синтезу антитіл проти RhD-антигену, які не можуть завадити вже народженій дитині, але у післяпологовий період внаслідок імунізації формуються клітини імунологічної пам’яті. При наступній вагітності вони починають реагувати на Rh⁺-плід, утворюються антирезусні антитіла (в основному IgG), які здатні проникати крізь плаценту і руйнувати еритроцити плоду. Таким чином, розвивається гемолітична хвороба новонароджених. Для її запобігання Rh-негативним жінкам перед пологами, але одразу після них вводять сироватку, яка блокує резус-антигени і припиняє утворення антитіл проти них.

Імунологічний конфлікт може виникнути і при вливанні резус-позитивної крові резус-негативному реципієнту. При повторному вливанні такої ж крові сенсибілізовані лімфоцити реципієнта починають виробляти антитіла, які викликають аглютинацію донорських Rh⁺-еритроцитів. Ураховуючи це, перед переливанням ретельно перевіряють кров донора і реципієнта не тільки за системою АВ0, але й за системою Резус.

Виділяють ще й мінорні антигенні системи крові – Льюїс, Келл, Даффі, Кромер, Кідд, Дієго, Лютеран, Картрайт, Домброк, Колтон, MN, Р, J, Xg та інші. Їх антигени при трансфузіях викликають менш виражені реакції. Антигени мінорних груп можна виявити тільки за допомогою проби Кумбса. А саме, антитіла, що зв’язалися з антигенами еритроцитів, виявляють, додаючи у систему сироватку проти імуноглобулінів людини. Це викликає аглютинацію еритроцитів, тобто їх cклеювання, злипання. Якщо специфічних антитіл до еритроцитів немає, то аглютинація при додаванні антиімуноглобулінової сироватки не спостерігається.