4 Економічна частина

У економічній частині диплома розраховано витрати на установку та налаштування локально-обчислювальної мережі на основі операційних систем Windows XP та Linux Debian.

1) Визначення вартості комплектуючих:

Визначення вартості комплектуючих та операційних систем для вирішення поставленої переді мною задачі знаходиться в таблиці 4.1:

Таблиця 4.1 – Вартість програмного забезпечення:

№	Назва комплектуючих	Кількість	Ціна за одиницю, грн	Загальна вартість, грн.
1	ОС Windows XP	20	300,27	6005,40
2	Кабель типу кручена пара	100м	2,53	253,00
3	Комутатор D-Link DES-1016D	2	253,00	506,00
Всього: 6764,40 грн.

2) Електроенергія:

Витрати на технологічну енергію (В_Е) розраховуються за формулою:

(4.1)

де Р_Е – ціна за 1 кВт-год, грн ;

Wі – середня потужність, що споживається (120 Вт/год).

(4.2)

3) Основна заробітна плата виробничих робочих:

На установку та налаштування даного програмного забезпечення потрібен два спеціалісти та два робочі дні. Заробітна плата становить 15 грн/год. Заробітна плата за робочий день становить для одного спеціаліста 120 грн. Загальна заробітна плата для обох спеціалістів за два робочі дні становить 480 грн.

(4.3)

4) Додаткова заробітна плата виробничих робочих:

  (4.4)

де ЗПд – додаткова заробітна плата основних робочих, 92рн..

p – встановлений відсоток премій для основних робочих – 20%;

d – встановлений відсоток доплат для основних робочих – 10%.

(4.5)

5) Відрахування на соціальне страхування:

(4.6)

де О – сума соціальних віддрахувань, грн;

о – сумарний відсоток відрахувань, %

Сумарний відсоток відрахувань на соціальне страхування дорівнює сумі відрахувань у наступній структурі:

1. внески до Пенсійного фонду – 33,2%;

2. внески до Фонду страхування на випадок тимчасової втрати працездатності – 1,5%:

3. внески до Фонду страхування на випадок безробіття – 1,3% ;

4. внески до Фонду страхування від нещасних випадків – 0,2-13,8%.

(4.7)

6) Витрати на утримання та експлуатацію обладнання ( Ву):

Дана стаття витрат розраховується на основі основної заробітної плати.

(4.8)

де В_у – сума витрат на утримання та експлуатацію обладнання, грн.

(4.9)

Таблиця 4.2 – Повна собівартість виконання даного проекту

№	Стаття собівартості	Сума, грн.
1	Комплектуючі	6764,40
2	Електроенергія	8,832
3	Основна заробітна плата основних робочих	480
4	Додаткова заробітна плата основних робочих	144
5	Відрахування на соціальне страхування	237,12
6	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	720
Повна собівартість: 8354,352 грн.

Повна собівартість проведених робіт по встановленню та налаштуванню програмного забезпечення становить 8 354,352 грн.

5 Охорона праці

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про охорону праці", працівник зобов’язаний "знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди".

Дія закону «Про охорону праці» поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності, на всіх працюючих громадян, а також притягнених до праці на цих підприємствах. Для забезпечення охорони праці широко упроваджені досягнення науки і техніки: автоматизація шкідливих і небезпечних виробничих процесів, вживання нових безпечних матеріалів, конструктивних рішень і новітніх засобів захисту. Крім того, збереження здоров’я працівників забезпечує збереження витрат по виплаті лікарняних листів і гарантує задану продуктивність. І взагалі, охороняючи здоров’я працюючих, держава охороняє своє майбутнє.

5.1 Організації робочого місця користувача електронно-обчислювальною машиною

Встановлене устаткування: системний блок комп’ютера, монітор, необхідні периферійні пристрої.

На робочому місці працює один системотехнік, який має фахову підготовку.

Проводяться роботи, що по енергетичних витратах організму відносяться до легких фізичних робіт категорії 1а , при яких витрати енергії складають 139 Вт.

Зорова робота відноситься до категорії малої точності – 5 розряд зорової напруги, найменший розмір розпізнавання об’єкту від 1,0 до 5,0 мм.

Робоче місце, має розмір 3,533 м³. Площа, виділена для робочого місця з відеотерміналом та персональною ЕОМ складає 10,5м², а об’єм – 31,5 м³, що відповідає санітарним нормам.

5.2 Вимоги до персоналу

Усі працівники, які виконують роботи, пов’язані з експлуатацією, обслуговуванням ЕОМ, підлягають обов’язковому медичному огляду – попередньому під час оформлення на роботу та періодичному на протязі трудової діяльності .

Посадові особи та спеціалісти, інші працівники підприємств, які організовують та виконують роботи, пов’язані з експлуатацією ЕОМ, проходять підготовку (підвищення кваліфікації), перевірку знань з охорони праці та питань пожежної безпеки.

Допускати до роботи осіб, що в установленому порядку не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки, забороняється.

Забороняється допускати осіб, молодших 18 років, до самостійних робіт в електроустановках та на електрообладнанні під час профілактичного обслуговування, налагодження, ремонту ЕОМ .

До робіт з обслуговування ЕОМ допускаються особи, що мають кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче ІІ.

5.3Аналіз шкідливих і небезпечних факторів робочої зони

Працівник, який працює з ЕОМ, постійно перебуває під впливом небезпечних та шкідливих виробничих факторів: електромагнітних полів, інфрачервоного та іонізуючого випромінювань, шуму і вібрації, статичної електрики. Крім цього, працівник піддається значному розумовому та психоемоційному навантаженню, напрузі зорової та м’язової діяльності.

Впродовж робочої зміни передбачено перерви для відпочинку та вживання їжі (обідні перерви). Через кожні дві години роботи за ВДТ передбачається 15 хвилин на перерва для відпочинку очей. Для психологічного розвантаження працівників, що виконують роботи з обслуговуванням ЕОМ, створена кімнатах психологічного розвантаження під час регламентованих перерв, або наприкінці робочого дня.

5.3.1 Мікроклімат робочої зони

Параметри мікроклімату, іонного складу повітря, вміст шкідливих речовин на робочому місці, оснащеному відеотерміналом, відповідають вимогам, що наведені у таблиці 5.3.1 та 5.3.2.

Таблиця 5.3.1 – Нормовані параметри мікроклімату для приміщень з ПК

Пора року	Температура повітря, °С, не більше	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодна	21-23	40-60	0,1
Тепла	22-24	40-60	0,1

Таблиця 5.3.2 – Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на ПЕОМ

Рівні	Кількість іонів в 1 см^3 повітря
	+п	п
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500-3000	3000 – 5000
Максимально допустимі	50000	50000

5.3.2 Ергономіка та виробнича естетика робочого місця

Організація робочого місця передбачає: правильне розташування робочого місця у виробничому приміщенні; вибір виробничих меблів; раціональне компонування комп’ютерного обладнання на робочому місці; урахування характеру та особливостей трудової діяльності.

Конструкція робочого місця користувача відео терміналу забезпечує підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг – на підлозі або на підставці для ніг; стегна – в горизонтальній площині; передпліччя – вертикально; лікті – під кутом 70-90 град, до вертикальної площини; зап’ястя зігнуті під кутом не більше 20 град, відносно горизонтальної площини, нахил голови – 15-20 град, відносно вертикальної площини.

Все вказане обладнання розміщується на основному робочому столі з лівого боку.

Висота робочої поверхні столу для відео терміналу 680- 800мм, а ширина – забезпечує можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля. Розміри столу: висота – 725мм, ширина – 600-1400мм, глибина – 800-1000мм. Робочий стіл для відео терміналу обладнаний підставкою для ніг шириною 400мм з можливістю регулювання по висоті. Підставка має рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм.

Робоче сидіння користувача відео терміналу та персонального комп’ютера має такі основні елементи: сидіння, спинку та знімні підлокітники. Робоче сидіння є підйомно-поворотним, регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки. Поверхня сидіння є плоскою, передній край -заокруглений.

Екран відео термінала розташовуються на оптимальній відстані від очей користувача (800 мм).

Розташування екрану відео терміналу забезпечує зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом +-30 град, від лінії зору працівника.

Клавіатура розміщена на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури складає 10.

Колір є найбільш ефективним засобом естетичного рівня виробничого інтер’єру. За допомогою кольору вирішуються питання: забезпечення психофізіологічного комфорту; емоційно-естетичний вплив на працівника.

На робочому місці стіни фарбують у світлий колір. Що сприяє працездатності працівника, зменшує втому очей.

5.3.3 Опалення та вентиляція

Приміщення обладнане системою опалення для підтримки температури повітря не нижче встановленої. Для приміщень з електронно-обчислювальною технікою передбачено центральне опалення. Застосовують кондиціювання на робочому місці, а також природне провітрювання.

5.3.4 Виробниче освітлення

Приміщення для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ має природне і штучне освітлення. Робоче місце з відео терміналом відносно світлових прорізів розміщується так, що природне світло падає збоку, переважно зліва, на відстані не менше 1 м від стін .

Природне світло проникає через бічні світло прорізи, зорієнтовані на північ, і забезпечують коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5%. Вікна приміщення мають регулювальні пристрої для відкривання, а також жалюзі.

Загальне освітлення виконане у вигляді переривчатих ліній світильників, що розміщуються збоку від робочого місця, паралельно лінії зору працівника. На робочому місці застосовано світильники, що відносяться до класу Н (переважно прямого світла).

Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50 до 90, відносно вертикалі в подовжній і поперечній площинах складає не більше 200 кд/м², а захисний кут світильників є не більшим 40.

Рівень освітленості на робочому столі є в межах 500 лк. Світильники місцевого освітлення мають напівпрозорий відбивач світла з захисним кутом 40.

5.3.5 Захист від випромінювань

Електромагнітне випромінювання монітора відповідає нормам, а саме: напруженість змінного електричного поля не перевищує 10 В/м на відстані 0,3 м від центру екрану та 1В/м при 0,5м навколо монітора; напруженість змінного магнітного поля не перевищує 200мА/м на відстані 0,3 м від центру екрану та 20мА/м при 0,5 м навколо монітора.

Гранично допустима напруженість електростатичного поля на робочих місцях не повинна перевищувати рівнів, наведених в ДОСТ.

5.3.6 Захист від шуму та вібрації

Рівні шуму під час виконання робіт з ЕОМ у виробничому приміщенні не перевищують 60 дБ.

На робочому місці присутня незначна вібрація, яка гаситься за рахунок віброізоляції. Віброізоляція реалізовується за допомогою спеціальної прокладки під системний блок, що послаблює передачу вібрацій робочому столу.

5.4 Вимоги безпеки при роботі та заходи з охорони праці.

5.4.1 Вимоги безпеки при роботі обумовлює наступне:

Перед початком роботи необхідно:

• впорядкувати робоче місце; очистити екран відео терміналу від пилу та інших забруднень; відрегулювати освітленість на робочому місці, упевнитись в відсутності відбиття на екрані; упевнитись в наявності захисного заземлення та підключення екранного провідника до корпусів системного блока, відео терміналу; включити комп’ютер.

Під час виконання роботи неприпустимими діями являється:

• зберігання біля відео термінала та ЕОМ паперу, дискет, інших носіїв інформації; забороняється торкатися одночасно екрана монітора та клавіатури; торкатися задньої панелі системного блока при включеному живленні;переключати роз’єднувачі інтерфейсних кабелів периферійних пристроїв при включеному живленні;допускати потрапляння вологи на поверхню системного блоку, ВДТ, клавіатуру та інших пристроїв; самостійно відкривати та ремонтувати обладнання.

Після закінчення роботи необхідно:

• вимкнути електроживлення ЕОМ у порядку, який встановлений Інструкцією користувача ЕОМ, від’єднати шнури електроживлення та кабелів від електромережі; вимкнути вилку силового кабелю з розетки, після чого витерти апаратуру вологою серветкою; прибрати робоче місце.

Аварійна ситуація:

• коротке замикання у мережі електроживлення обладнання з можливим загоранням; ураженням працівника електричним струмом.

При ураженні працівника електричним струмом відключити електромережу, звільнити потерпілого від контакту із струмовідними частинами, застосовуючи діелектричні захисні засоби.

Оживлення організму необхідно проводити до повного відновлення дихання потерпілим або до прибуття лікаря.

5.4.3 До заходів з охорони праці належать:

1. Організація охорони праці на підприємстві

Для функціонування системи управління охороною праці на виробництві роботодавець створює відповідні служби та призначає посадових осіб, затверджує інструкції про їх обов’язки, а також контролює їх дотримання; реалізує комплексні заходи та підвищення існуючого рівня охорони праці; організовує за свої кошти проведення попереднього та періодичних медичних оглядів; розробляє та затверджує відповідні положення з охорони праці, щорічні плани-графіки навчання та перевірки знань.

Визначено такі форми навчання: інструктажі, перевірка знань посадових осіб, підвищення кваліфікації, спеціальне навчання та перевірка знань.

На моєму робочому місці проводять вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі.

Вступний інструктаж проводиться з працівниками, які щойно прийняті на роботу. Інструктаж проводить спеціаліст відділу охорони праці.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником (постійно чи тимчасово) на підприємство; працівником, який буде виконувати нову для нього роботу.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз у квартал, на інших роботах – 1 раз на півріччя.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів.

Обсяг і зміст інструктажу визначається в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при:виконанні разових робіт, що не пов’язані з безпосередніми обов’язками за фахом; ліквідації аварії, стихійного лиха; проведенні робіт, на які оформлюється наряд-допуск.

При проведенні первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуску до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу реєстрації інструктажів, з підписами інструктованого та інструктуючого.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та нормативних актів з охорони праці здійснюють відповідні служби, а саме : державний комітет України по нагляду за охороною праці, державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки, органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства з надзвичайних ситуацій, органи санітарно-епідеміологічної служби при МОЗ України.

Громадський контроль здійснюють професійні спілки, в особі своїх виборних представників, або уповноважені найманими працівниками особи у разі відсутності професійної спілки.

2. Причини виробничого травматизму та захворювань

Причини травматизму та профзахворювань поділяються на групи, а саме: організаційні; технічні; санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.

Організаційні причини повністю залежать від рівня організації праці на підприємстві. Неякісне проведення навчання та інструктажу, невиконання інструкцій, відсутність контролю з боку посадових осіб. Все це, як правило, пов’язано з низькою виробничою дисципліною.

На робочому місці застосовані технічні засоби які повинні захистити працівника від травматизму та профзахворювань, а саме:

• ізоляція та недоступність струмопровідних частин;

• прилади мають плавкі запобіжники для захисту ланцюга від короткого замикання.

Санітарно-гігієнічні причини пов’язані з поганим освітленням, надмірним шумом та вібрацією, недодержання параметрів мікроклімату та інше.

Психофізіологічні причини пов’язані з нервово-психічним перевантаженням, порушення ритму праці та відпочинку та інше.

Проводяться медичні огляди раз на два роки у складі терапевта, невропатолога та офтальмолога.

3. Електробезпека

Електробезпека – система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики.

Електричний струм, проходячи через тіло людини, зумовлює перетворення поглинутої організмом електричної енергії в інші види і спричиняє термічну, електролітичну, механічну і біологічну дію.

На робочому місці виконуються наступні вимоги електробезпеки:

ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту відповідають класу зони за ПВЕ, мають апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів.

Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, виконана як окрема групова три провідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занулення) електроприймачів.

Нульовий захисний провід прокладено від стійки групового розподільчого щита. Площа перерізу нульового робочого та нульового захисного провідника в груповій три провідній мережі є більшою площі перерізу фазового провідника. ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, підключаються до електромережі тільки з допомогою справних штепсельних з’єднань і електророзеток заводського виготовлення.

Штепсельні з’єднання та електророзетки крім контактів фазового та нульового робочого провідників мають спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника.

Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування прокладено по підлозі поряд зі стінами приміщення, в металевих трубах і гнучких металевих рукавах з відводами відповідно до затвердженого плану розміщення обладнання та технічних характеристик обладнання. Металеві труби та гнучкі металеві рукави заземлені.

Захисне заземлення включає заземлюючий пристрій і провідник, що з’єднує заземлюючий пристрій з обладнанням, яке заземлюється – заземлюючий провідник.

Занулення – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих не струмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою в результаті пошкодження ізоляції.

4. Протипожежний захист

Приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці відноситься до категорії В.

Приміщення за ступенем вогнестійкості відноситься до 2 ступеню.

Протипожежний захист приміщення досягається застосуванням установок автоматичної пожежної сигналізації.

Система пожежної сигналізації складається з пожежних сповіщувачів (пристроїв для формування сигналу про пожежу), які включені у сигнальну лінію (шлейф), приймально-контрольного приладу, ліній зв’язку.

Пожежні сповіщувачі перетворююсь прояви пожежі в електричний сигнал, який по лініях зв’язку надходить до контрольно-приймального приладу. Контрольно-приймальний прилад здійснює приймання інформації від пожежних сповіщувачів, виробляє сигнал про виникнення пожежі чи несправності, передає цей сигнал.

На підприємстві застосовуються димові сповіщувачі, які реагують на аерозольні продукти горіння.

Як засіб пожежогасіння використовується вуглекислотний вогнегасник типу ВВ-2. Він знаходиться на видному місці та кріпиться на стіні спеціальним тримачем на висоті 1,5м від підлоги.

На робочому місці можливі причини пожеж неелектричного і електричного характеру.

При прийнятті на роботу та щороку працівники проходять інструктаж з питань пожежної безпеки.

5.5 Розрахунок системи захисного заземлення.

Заземлюючий пристрій призначений для заземлення обладнання виробничого приміщення, що працює від електричної мережі напругою 380/220 В. Пропонується виконати його у вигляді вертикальних електродів з труб або кутників, заглиблених в землю і з’єднаних між собою полосою.

Відомі: питомий опір ґрунту , діаметр сталевих труб d (або ширина полки сталевихкутників b), їх довжина l, віддаль від поверхні землі до верхнього краю вертикальних електродів t₀, ширина з’єднувальної полоси В, відношення віддалі між заземлювачами до їх довжини L/l, спосіб розміщення вертикальних електродів.

Таблиця 5.5.1 – Вхідні дані

Грунт	l, м	d, м	b, м	tо, м	K	В, м
Глина	2	-	0,05	0,5	3	0,05

Необхідно визначити кількість вертикальних електродів, необхідних для виконання заземлюючого пристрою, і його розрахунковий опір.

Рішення:

1. Визначаємо допустиме значення опору розтіканню струму заземлюючого пристрою R_з.

R_д = 4 Ом (5.5.1)

2. Визначаємо опір розтіканню струму вертикального електрода R_в

Ом, (5.5.2)

(5.5.3)

де –розрахунковий питомий опір землі, Ом·м;

(5.5.4)

= 40 – питомий опір землі, Ом·м;

Ψ= 1,3 – коефіцієнт сезонності.

t – відстань від поверхні ґрунту до середини довжини вертикального стрижня,

(5.5.5)

3. Розраховуємо наближену (мінімальну) кількість вертикальних стрижнів

, (5.5.6)

де –опір розтікання струму одиночного вертикального заземлювача, Ом;

–максимально допустимий опір заземлення, Ом.

Округлюємо до довідникового значення. Приймаємо 4 електроди.

4. Визначаємо довжину горизонтальної полоси, що з’єднує вертикальні електроди:

(5.5.7)

5. Розраховуємо опір розтіканню струму з’єднувальної штаби (полоси) R_ш за формулою:

(5.5.8)

t – відстань від поверхні ґрунту до середини довжини горизонтальної смуги,

, (5.5.9)

6. Визначаємо опір розтіканню струму всього заземлюючого пристрою за формулою :

(5.5.10)

де = 0,85 – коефіцієнт використання вертикальних електродів;

= 0,32 – коефіцієнт використання штаби (обидва коефіцієнти знаходять за спеціальними таблицями);

_{n – кількість вертикальних стрижнів.}

, тобто розрахунковий опір не перевищує допустимий по нормам. Умови додержуються.

5.6 Охорона навколишнього середовища.

Урбоекологія. Процес урбанізації, його перспективи та наслідки.

5.6.1 Урбоекологія

Урбоекологія – наука про взаємозв’язки та взаємодію у часі й просторі двох систем − міської (її соціальної, технічної, енергетичної, інформаційної, адміністративної підсистем) і природної, а також про ноосферне управління екосистемою. Урбоекологія є розділом екології.

Об’єкт вивчення урбоекології – міські біогеоценози. Урбоекологія розглядає урбанізацію не лише як об’єктивний історичний процес зростання ролі міст у розвитку цивілізації, а й як процес перебудови всього середовища проживання людини, тобто спираючись на екологічний підхід, згідно з яким місто є складним організмом у системі зв’язків між елементами, які його утворюють, та «зовнішнім» соціальним і природним середовищем.

Урбоекологія досліджує урболандшафти, зміни природно-просторових ресурсів міста, його ґрунтового покриву, повітряного басейну, поверхневих і підземних вод, рослинного і тваринного світу, різні види забруднень. В свою чергу, урбоекосистема – це природно-територіальний комплекс (геокомплекс) зі всією його ієрархічною структурою – від ландшафту до фації, який знаходиться під безпосереднім впливом (минулим, сучасним, майбутнім) міста.

Основний напрям урбоекології – вивчення популяції людини, що хоч і є явищем соціальним, з погляду популяційної екології являє собою таку, яка протягом свого життя переміщується з однієї екологічної ніші в іншу (житло, місце роботи, транспорт, рекреація тощо). З розвитком процесів урбанізації та зростанням відчуження природного середовища міська людина повинна включати нові адаптивні (фізіологічні, психологічні, соціальні) механізми, які не є безмежними. Місто є середовищем не тільки для проживання людей, а й для існування різних видів рослин і тварин. Частково вони існують в одомашненому (окультуреному) стані, інші можуть існувати тільки, в специфічних домашніх умовах (оранжереях, теплицях, акваріумах тощо) зустрічаються також дикорослі рослини та дикі тварини. Усі живі організми міського середовища, що оточують людину, мають також пристосовуватися до зміни умов.

Урбоекологія включає також раціональне проектування та екологічно оптимальні варіанти будівництва міських структур. Вона спирається на багато галузей знань, предметом яких є дослідження різних аспектів взаємодії суспільства та природи – екологію, ботаніку, містобудування, географію, соціологію, санітарію, техніку та ін. Урбоекологія тісно пов’язана з проблемою збереження живої природи в умовах неминучого наступу міст на природне середовище та прогресуюче погіршення його якості.

Теоретична база з цього приводу постійно оновлюється за рахунок і завдяки практичним проектам по всьому світу у вигляді екопоселень, екополісів, екоміст себто міст, які спеціально побудовані на засаді гармонії природньго і соціального середовища. В СРСР, наприклад, це відбувалося за участю психолога А. А. Брудного, еколога Д. Н. Кавтарадзе, соціолога О. М. Яницького та інших в підмосковному наукограді Пущино. Міждисциплінарні проекти, експерименти, досліди вивчали всі процеси, які стосувалися «уробо-сфери» – збір мешканцями грибів, квітів у місцевому лісі, бродячих собак, побудову мережі доріг, тощо [15].

5.6.2 Процес урбанізації, його перспективи та наслідки.

Урбанізація – це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі.

За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від страйків.

Сучасна урбанізація як всесвітній процес має три спільні риси, характерні для більшості країн.

Перша риса – швидкі темпи зростання кількості міського населення. Приклад: у 1800 р. в містах проживало близько 14 % населення світу, у 1950 р.– 29 %, а в 1990 р.– 46 %. У середньому міське населення щороку збільшується приблизно на 50 млн. чоловік.

Друга риса – концентрація населення і господарства в основному у великих містах. Це пояснюється насамперед характером виробництва, ускладненням його зв’язків з наукою, освітою. Крім того, великі міста зазвичай повніше задовольняють духовні потреби людей, краще забезпечують достаток і різноманітність товарів і послуг, доступ до сховищ інформації. Приклад: на початку XX ст. у світі налічувалося 360 великих міст (із населенням понад 100 тис. мешканців), у яких проживало тільки 5% усього населення. Наприкінці 80-х рр. таких міст було вже 2,5 тис., а частка їх у світовому населенні перевищила ¼. У Радянському Союзі, за переписом 1959 р., великих міст було 148, а за переписом 1989 р.– близько 300. З поміж великих міст прийнято окремо виділяти найбільші міста-«мільйонери» з населенням понад 1 млн. мешканців. На початку XX ст. їх було всього 10, на початку 80-х рр. – понад 200.

Третя риса – «розповзання» міст, розширення їхньої території. Для сучасної урбанізації особливо характерний перехід від простих до групових форм міського розселення – від звичайного «точкового» міста до міських агломерацій – компактних територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій стають переважно столиці, найважливіші промислові і портові центри.

Незважаючи на спільні риси, урбанізація в різних країнах і регіонах має певні відмінності, зокрема неоднакові рівні і темпи. За рівнем урбанізації всі країни світу можна поділити на три великі групи. Але основний вододіл проходить між більше і менше розвинутими країнами. У розвинутих країнах рівень урбанізації в середньому становить 72 %, а в країнах, що розвиваються,– 32 %. Темпи урбанізації багато в чому залежать від її рівня. У наші дні міське населення в країнах, що розвиваються, зростає в 3 рази швидше, ніж у розвинутих. На них тепер припадає 1/6 усього щорічного приросту міських мешканців.

Іноді виділяють четверту стадію – дезурбанізацію, тобто зростання передмість, міграцію у сільські райони, планування нових міст тощо [16].

ВИСНОВОК

Темою мого дипломного проекту була організація локально-обчислювальної мережі на основі симбіозу операційних систем Windows та Linux. Мені потрібно було запропонувати план побудови локальної обчислювальної мережі (ЛОМ), взявши за основу учбові класи №204 та №206, та на базі операційних систем Windows і Linux організувати учбовий процес.

Також потрібно було передбачити наступні можливості:

• доступ, розрахований на багато користувачів;

• розділення ресурсів (принтерів, дискових масивів).

Згідно з завдання дипломного проекту в основній частині були розглянуті та обрані версії операційних систем. Також були розглянуті основні топології локальної мережі та права доступу в Linux.

В практичній частині детально описана установка операційних систем Linux Debian та Windows XP, а також налаштування мережі на цих операційних системах. Також була розглянута організація багатокористувацького доступу та розділення ресурсів. Показані приклади роботи віддаленого доступу до Linux Debian, а також приклад розділення ресурсів.

Розрахована економічна частина дипломного проекту. Також розглянуті важливі питання з охорони праці.

ОС Linux є дуже стабільною операційною системою. Їй не страшні віруси, тому можна не боятися за безпеку своїх фалів. Багато дистрибутивів цієї системи безкоштовно розповсюджується по всьому світу. Тому раціонально буде в майбутньому повністю перейти на цю систему.