Сято прощання з осінню

Учні: 1. Малює осінь на деревах, Ґуля по травах і стежках. Калини кетяги рожеві Тримає в бронзових руках.

2. Пливе туман сріблястий в лузі Над синім поглядом ріки. Верба за літечком у тузі Скида червоні кісники.

3. Земля ще сонечком полита Осінні фарби зігріва. Чита лелека в книзі літа Про землю-матінку слова.

Перегорта крилом сторінку, Холодні ночі в мандри звуть – Йому озерце і домівку Ніде у світі не забуть.

5. Літо осені у вічі Синім вересом глядить, В сад рожеву айстру кличе І метеликом летить.

У ворота літа дзвонить Юний вересень-школяр, Золоте калини гроно Осінь хилить на буквар.

Хлопчик-Вересень: Добридень, милі! А якщо заждались Ви мене, малі, то це тому, що вранці проводжав я діток у школу - і в місті, і в селі. Я вів їх пер­ший раз у перший клас. Це ж зараз, діти, вересень у нас.

(Пісня “Осінь знову до нас прийшла”).

Хлопчик-Вересень: Назва першого місяця пов’язана з вересом - росли­ною дуже поширеною на Поліссі. Верес, як і липові гаї, дуже цінний медонос. У середині вересня відлітають у вирій птахи. Колись люди, побачивши в небі ключ журавлів, примовляли: “З чужої сторононьки вертайтесь додомоньки”. При цьому годилося загорнути в хустинку грудочку землі і тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту гру­дочку одразу ж закопували у полі чи городі. Це робили для того, щоб весна була щедрою і буйною. Про вересень у народі кажуть так.

Діти (за чергою): 1. Вересень - рум’янець року. 2. Садок у вересні, що кожух у січні. 3. Вересень студений, але ситний. 4. Вересень струшує груші в садочку. 5. Як вересень, то й дощик сіє. 6. 3 вересня, на Тадея, селянин не журився - в хаті хлібець завівся. 7. 4 вересня, Боголіпа, — час перших осінніх приморозків. 8. 6 вересня, Євтихія, - якщо день випадає дощовий - буде осінь погожа і щедрий урожай у наступному році. 9. 11 вересня, Усікновення, — це період останніх гроз. 10. 14 вересня, Семена. До цього дня селяни поспішали повністю обсія­тись озиминою. В цей день, у давнину, коли не було електрики, запалювали посвіт — пристрій, яким освітлювали хату. Вогонь від посвіту мав зберіга­тись в оселі аж до Великодня. 11. 19 вересня, Михайла Чудотворця, - від Михайла починали святкува­ти храмові свята (празники). 1.21 вересня, Друга Пречиста. З цього дня можна було засилати сватів. 13.27 вересня, Здвиження. Одне з найзагадковіших осінніх свят. У цей день, начебто, відбувається суд над лісовими плазунами - гадюками і вужами. Тому в давнину батьки забороняли дітям ходити цього дня до лісу.

Учні: 1. Подивись, на видноколі Мов змінилися ліси. Хто це їх у жовтий колір Так барвисто прикрасив ?

Ось край річки жовті клени І берези золоті. Ялинки лише зелені Залишились в самоті.

3. І пишаються дерева Золотим своїм вбранням: Це якийсь маляр, напевно, Догодити хоче нам. . 4.А маляр цей – Місяць жовтень. – у відерцях чарівних Жовту фарбу перебовтав і розбризкує по них

Хлопчик-Жовтень: Ми вересневі вдячні за старанність: Врожай добротний зібрано без втрат! І ось прийшов сьогодні на світанні У гості жовтень - вересня я брат. В садах те листя, що було зелене, Зробилося одразу золоте. Принишкли і дерева, і кущі. Уже осінні перші йдуть дощі.

(Лунає пісня “Шпачок прощається”).

Жовтень: Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодяглися в яскравий привабливий жовто­гарячий (кирпичний)колір з усіма його відтінками. Назва “жовтень” відома ще з давніх часів. В Україні були й інші назви: грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Однак найточнішою можна вважати народну назву - весільник. Бо починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: жовтень - на весілля багатий.

Діти (за чергою): 1. Вересень пахне яблучками, а жовтень - капустою. 2. Жовтень ходить по краю та й виганяє птах до раю. 3. Жовтень як не з дощем, то зі снігом. 4. Якщо у жовтні листя з берези і дуба не все опало - чекай суворої зими. Якщо все-зима буде теплою. 5. Жовтень хоч і холодний, але листопад і його перехолодить. 6. Не встиг у жовтні роздивитись, як сонце зійшло, а воно вже на заході. 7. 4 жовтня, Кіндрата, - починали готуватися до зими. 8. 5 жовтня, Фотія, - якщо листя з берези ще не опало, то сніг ляже пізно. 9. 9 жовтня, на Івана Богослова, завершували всі польові роботи. 10. 14 жовтня, Покрови, - починали вечорниці та весілля. 11. Свято Покрови належить до числа великих. Особливо популярним воно було у козаків. Покрова вважалася також заступницею жіночої та дівочоїдолі. День Святої Покрови є переломним: після нього вже починала нагадувати про себе зима. Тому й казали: “Покрова всю землю покриває листям або снігом”, чи “По Покрові, то і по теплі”. 20 жовтня, Сергія Послушного. З цього дня вже чекали зими.

Учні: 1. Дощик сиплеться з кленочка Дощик жовтий, золотий… А зелені ще дубочки Хочуть осінь обійти.

Дощик сиплеться і пада, По стежинці дріботить. І веселим листопадом Вітер грається й біжить.