Основні структурні компоненти терапевтичної метафорі (за Миллс д., Кроули р.)

Тема - це те, про що сюжет, на чому будується інтрига дії; тлумачиться як значима сфера життя випробуваного. Наприклад, очевидно різну зацікавленість відбивають такі теми як подорожі, сімейні сцени, пошук друзів, таємничі перетворення, виконання бажань тощо. До особливих тем (за аналогією з тематичним апперцептивним тестом - ТАТ) можна віднести самотність, суїцид, наркоманію, сильні конфлікти (важкі війни), смерть близьких, безглуздість життя, надлишкова ейфорія та інші.

Персонажі - ряд основних дійових осіб, їх характеристики. Залежно від мети дослідження можуть тлумачитися або як значимі особи з оточення дитини чи дорослого, або як персоніфікації його внутрішніх прагнень, як субособи, що співпрацюють у досягненні життєвої мети або конкурують за право диктувати поведінку.

Герой - персонаж, із яким ідентифікується оповідач чи учасники спільної роботи над казкою. Виявляються особливості образа Я, самосвідомості, ставлення до себе та інші важливі характеристики.

Відносини між персонажами й героєм - типи взаємин, до яких можна їх віднести: чи то суперництво, співробітництво, турбота, допомога, пожертвування й переслідування, спільне збагачення, інтелектуальна боротьба. Тлумачаться види (типи) відносин оповідача зі значимими людьми, які переважають або як бажані зразки відносин - залежно від контексту й інших додаткових ознак.

Типові події - те, що складає основну фабулу казки: переслідування, пошук скарбів, створення кращих умов життя, зцілення, пошук кращого життя й ін. Тлумачаться подібно до відносин і теми.

Труднощі (проблеми, утруднення) - типові (найбільш часті), важливі (емоційно навантажені) проблеми, з якими стикається досліджуваний. Ми прагнемо зрозуміти, звідкіля, від кого і які саме проблеми приходять, для кого саме створюються труднощі.

Типові засоби вирішення труднощів, які виникають. Для аналізу можна використовувати будь-які придатні поняття, ми часто спираємося на такі класифікаційні підстави, як відхід/напад, обман/відвертість, контролювання себе/керування іншими, боротьба/договір та інше.

Відсутні ресурси - те, чого не вистачає для подолання труднощів, вирішення проблем: їх якість (сміливість, чесність, активність, сила, витривалість, бажання, відповідальність, друзі, розум, заступники, технічні засоби зв'язку, краса, засоби пересування...), кількість, ступінь дефіциту по кожному й у сукупності. Тлумачаться як реально відсутні в житті клієнта ресурси — чи то внутрішні (особистісні якості і здібності), чи то зовнішні (фізичні або соціальні умови, життєві опори).

Наявні ресурси: їх якість, наявність, потужність. Головне - з'ясувати, наскільки на них можна спиратися в подальшій роботі. Можливо, якісь ресурси ще вимагають свого додаткового розвитку [37].

Складання казки (за Зінкевич-Євстигнєєвої)

1. Визначте мету, яку ви хочете досягти за допомогою казки. Ця мета повинна узгоджуватися з потребами й бажаннями вашого слухача або читача. Підсвідомість відзначається неабиякою «кмітливістю». Якщо ваша метафора буде суперечити меті вашого слухача або читача, то його підсвідомість відкине її. Вибравши визначену мету, урахуйте ті обставини, що ваш партнер може зробити з вашої історії зовсім не ті висновки, що ви очікуєте. Кожна людина розуміє метафори по-своєму, і не можна сказати, правильні чи не правильні її висновки. Неважливо, як часто люди будуть просити вас пояснити прихований зміст метафори, пам'ятайте, що ви зможете тільки повідомити їм, який зміст вона має для вас. Давши можливість попрацювати їхній уяві, ви сприятимете тому, щоб вони добралися до змісту метафори своїми власними силами.

2. Виберіть тематику казки. Чим тісніший зв'язок казки з метою, яку ви хочете досягти, тим краще. Занадто велика подібність із реальною ситуацією може викликати опір під час сприйняття. Однак, врахувавши інтереси й критерії вашого партнера, ви зможете правильно вибрати тему. Ця тема повинна бути привабливою й для вас.

3. Визначте деталі. Для кожної деталі реальної життєвої ситуації оберіть відповідний метафоричний образ. Подумайте про реальні зв'язки цих деталей і про те, як відбити їх у метафорі.

4. Придумайте хитромудру кінцівку. Несподівані повороти або деталі сюжету, що викликають сумнів чи подив, будуть сильніше привертати увагу слухача. Якщо історія завершується несподіваною розв'язкою, то слухач буде перебувати в стані легкого здивування або трансу, під час якого його підсвідомість відкрита для пошуку нових творчих можливостей.

5. Використовуйте можливості абстрактної мови. Важливо використовувати абстрактні поняття, наприклад, під час визначення зв'язків, взаємин, міркувань тощо. Використовуйте невизначені іменники чи займенники на позначення людей, предметів і місця дії, а також зворотні дієслова, наприклад, вони подорожували, мандрували, уявляли, знайшли. Використовуючи абстрактні поняття й багатозначні слова, ви даєте можливість слухачу вибрати зміст, що узгоджується з його уявленнями. При цьому ви уникнете можливості усвідомленого опору. Не визначайте точні тимчасові рамки, краще починати розповідь так: «Давним-давно, багато років тому...»

6. Використовуйте завуальовані розпорядження. Якщо ви хочете, щоб якісь розпорядження дійшли до слухача, вкладіть їх у вуста одного з героїв вашої історії, наприклад: «Батько відповів: "Тепер ти теж став чарівником"».

7. Прикрашайте ваше оповідання. Використовуйте збагачену мову, що торкається усіх модельностей образного мислення. Використовуйте міміку й жести, розповідаючи цю казку. Використовуйте свої артистичні можливості, щоб підсилити враження. Розповідайте з насолодою. Імпровізуйте, вводячи все нові й нові деталі, щоб стати в пригоді вашому слухачеві, і якщо якийсь жарт викликав у нього сміх, розділіть з ним ці веселощі.

8. Не поспішаєте пояснювати зміст казки, дозвольте підсвідомості слухача самій розібратися в ситуації. Імовірно, ви не зможете розповісти «вечірню казку» вашій робочій групі, але ви можете вибрати пригожий випадок, коли в них буде час помізкувати над вашою історією.

Варіант структури корекційно-розвиваючого казкотерапевтичного заняття, розроблений Т. Д. Зінкевич-Євстигнєєвой (табл. 1) і методичні рішення щодо казкових ігор (табл. 2) [28, c. 19-20].

Таблиця 1