КУРСОВА

13

1. Визначення поняття професійно важливі якості

Під професійно важливими якостями спеціаліста в більшості досліджень розуміються анатомо-фізіологічні, психологічні та соціальні якості людини як суб'єкта праці. У ряді досліджень велика увага приділяється саме психологічними якостями як центральній ланці професійної придатності. І під такими якостями розуміються особливості психічних процесів, станів, властивостей особистості, включаючи вміння, навички, звички та інші психологічні особливості конкретної людини. Орієнтуючись на роботи Є.О.Климова, А.О. Деркача, В.Г. Зазикіна, В.О. Бодрова в структурі професійно-важливих якостей можна виділити наступний перелік компонентів: 1) професійна самосвідомість; 2) професійна спрямованість особистості (професійна мотивація, професійні інтереси); 3) характерологічні особливості (самостійність, відповідальність, працьовитість); 4) емоційно-вольові особливості (рівень самоконтролю, цілеспрямованість); 5)комунікативні особливості (товариськість, комунікативна компетентність).

У енциклопедичному словнику з психології і педагогіки ми знаходимо таке визначення «професійно важливі (значимі) якості – це окремі динамічні властивості особистості, окремі психічні та психомоторні властивості (виражені рівнем розвитку відповідних процесів), а також фізичні якості, що відповідають вимогам до людини з боку певної професії і сприяють успішному оволодінню цією професією. Професійно важливі якості є одним з найважливіших факторів професійної придатності, вони не тільки побічно характеризують певні здібності, але й органічно входять в їх структуру, розвиваючись у процесі навчання та діяльності. Визначення та оцінка професійно важливих якостей має велике психодіагностичне значення, вони істотно впливають на результати діяльності, тому їх обов'язково слід враховувати при професійному відборі. При вивченні професійно важливих якостей слід враховувати, що деякі з них можуть бути природними і відносно стабільними (наприклад, типологічні властивості нервової системи), інші навпаки, підлягають розвитку і тренуванні (психічні якості). Тому спеціально спрямоване формування та вдосконалення таких професійно важливих якостей і їх коригування можуть активно проводитися при підготовці до майбутньої діяльності. Доцільність проведення такого тренування особливо зростає в тих випадках, коли досить висока мотивація до оволодіння професійною діяльністю протистоїть низькому розвитку професійно важливих якостей. Однак часто бувають випадки, коли недостатньо виражені професійно важливі якості не підлягають ні тренуванні, ні компенсації. Тоді треба вести мову про непридатність даної людини до даного виду діяльності, хоча на іншій роботі він може бути хорошим фахівцем.

Найбільш широко питання про професійно важливі якості фахівця з акцентом на його психологічні складові висвітлений у роботах А.К.Маркової. Дослідниця розглядає ПВя як детермінанти формування профпридатності фахівця, що представляють собою «сукупність психічних якостей людини, необхідних і достатніх для досягнення суспільно прийнятної ефективності праці». На її думку, професійні здібності формуються на основі «загальнолюдських» здібностей, іншими словами, на основі особистісних особливостей. Загальні професійні здібності - це психологічні властивості особистості, необхідні від людини даною конкретною професійною діяльністю. Вони визначаються предметом праці в професії. А.К. Маркова характеризує професійно важливі якості як психологічні якості, бажані для ефективного виконання професійної діяльності, спілкування, професійного зростання, подолання екстремальних ситуацій у праці. До таких якостей відносяться характеристики мотиваційної, вольової, емоційної сфери фахівця:

1) мотиви, цілі, завдання, потреби, інтереси, відносини, ціннісні орієнтації людини, психологічні позиції;

2) професійні домагання, професійна самооцінка, самосвідомість себе як професіонала;

3) емоції, психічні стани, емоційний вигляд;

4) задоволеність людини працею, його процесом і результатом;

5) психологічні знання про працю, професії;

6) психологічні дії, способи, прийоми, вміння, техніки, психотехнології (в їхній вплив на себе і на інших людей);

7) професійні здібності, професійна здатність до навчання, відкритість до професійного зростання;

8) професійне мислення, можливість збагатити досвід професії;

9) професійний саморозвиток, вміння проектувати і реалізувати плани свого професійного зростання;

10) психологічні протипоказання (тобто психічні якості, абсолютно чи відносно несумісні з професією), а також якості, відсутність яких може бути компенсовано;

11) лінії професійного зростання та лінії розпаду професійної діяльності та особистості фахівця, шляхи їх реабілітації.

Сучасний дослідник А.В. Карпов визначає професійно важливі якості як індивідуальні властивості суб'єкта діяльності, які необхідні і достатні для її реалізації на нормативно заданому рівні і корелюють хоча б з одним її основним результативним параметром (якістю, продуктивністю, надійністю). У функції професійно-важливих можуть виступати не тільки власне психічні, але й позапсихічні властивості суб'єкта - соматичні, біологічні, морфологічні, конституціональні, типологічні, нейродинамічні та ін. Виділяють чотири основні групи індивідуальних якостей, що утворюють собою структуру професійної придатності. Це, по-перше, абсолютні ПВЯ - властивості, необхідні для виконання діяльності як такої на мінімально допустимому, або нормативно заданому, «середньому» рівні. По-друге, це - відносні ПВЯ, що визначають собою можливість досягнення суб'єктом високих («Наднормативні») кількісних і якісних показників виконання діяльності («ПВЯ майстерності»). По-третє, в ролі важливих суб'єктних детермінант діяльності і, отже, в ролі ПВЯ останнім часом розглядається адекватна мотиваційна готовність до реалізації тієї чи іншої діяльності. Доведено, що вона може істотно компенсувати недостатній рівень розвитку багатьох інших ПВЯ. Нарешті, по-четверте, виділяють так звані анти-ПВЯ - властивості, наявність яких виступає професійним протипоказанням до тієї чи іншої діяльності.

На думку В.Д. Шадрикова, ПВЯ є компонентами психологічної системи діяльності, що формуються або проявляються на певному етапі професійної діяльності. Від ступеня пов'язаності даних компонентів діяльності, значущості цих зв'язків, а також ваги окремих компонентів залежить якість професійної діяльності.

Проаналізувавши підходи різних дослідників ми можемо дати власне визначення: професійно важливі якості – індивідуальні якості суб’єкта діяльності, які виступають у формі професійних вимог до особистості та впливають на успішність в її освоєнні. Вони сприяють формуванню нових характеристик в структурі особистості.

2. Особливості професійної діяльності психолога

Під професійною діяльністю психолога розуміється система взаємопов'язаних методів, способів і засобів, що застосовуються ним для вивчення психологічних особливостей персоналу, робочих колективів, психологічних факторів професійного середовища та їх вдосконалення з метою підвищення ефективності професійної діяльності та збереження психічного здоров'я працівників.

Професійна діяльність психолога характеризується такими особливостями:

1) Опора на положення сучасної психологічної науки і практики, що представляють теоретичну основу, а також необхідний емпіричний матеріал для вирішення практичних проблем.

2) Психолог завжди має на увазі суб'єктивність будь-якої думки, за винятком випадків, підтверджених статистикою. Одне з головних правил практичного психолога - не переносити на співрозмовника свої проблеми, тому будь-яка думка про іншу людину подається з неодмінними вступними оборотами «мені здається», «я думаю», «по-моєму» і т.д.

3) Психолог має більш розвинену рефлексію, ніж представники інших професій. Тому досить рідко плутає своє ставлення і свої цілі.

4) Психолог дуже добре знайомий з тим, як часто люди помиляються. Звідси - психолог більш критично ставиться до відчуття власної правоти, вважаючи, що це всього лише відчуття, і має більшу повагу до можливої правоти співрозмовника.

5) Один з інструментів психолога - робота з позиціями сприйняття. Тому психолог рідко скаже іншому те, чого не хотів би почути сам. З тієї ж причини не стане говорити того, що можна розгорнути у зворотний бік. З цієї ж причини в бесіді оцінює не тільки свою позицію, але й те, як її сприймають інші.

6) Психолог добре знає, що конфлікт - крайній засіб вирішення питань, досить малоефективний. Тому провокує його тільки тоді, коли це очевидно необхідно.

7) Психолог добре знає, що ніхто, за винятком важких патологій, не бажає зла. Просто розрізняються поняття про добро. Тому психологи зазвичай ні про кого не відкликаються різко негативно.

8)Неухильне дотримання психолога етичних норм, виражена орієнтація на цінність іншої людини, передбачає адекватне сприйняття і оцінку психологом своїх можливостей як заходів впливу на іншу людину.

9) Достатня регламентація діяльності нормативними актами. Це передбачає орієнтацію психолога як на інтереси клієнта, врахування його особистісних цінностей, інтересів та збереження психічного здоров'я, так і на необхідність якісного вирішення професійних і організаційних завдань, забезпечення ефективного функціонування психіки працівника в процесі їх виконання.

Основні цілі професійної діяльності психолога професійної організації- психологічне вивчення і опис об'єкта дослідження, а також психологічне управління об'єктом.

Предметом вивчення та управління при цьому (тобто предметом професійної діяльності психолога) є психічна реальність людини.

Функції психолога:

• діагностична - психологічне вивчення та реєстрація за найбільш істотними параметрами особливостей особистості, колективу, діяльності, діагностика відхилень від норми, виявлення та оцінка факторів, що впливають на успішність діяльності та психологічний стан людей;

• дослідницька - вивчення новітніх досягнень в області психологічної науки і практики, поповнення науково-методичних знань, адаптація нових методик, уточнення критеріїв, показників стосовно конкретної вибірці і т. д.;

• прогностична - прогноз тенденцій розвитку та перспективного стану психологічних характеристик об'єкта вивчення при тих чи інших варіантах управління ним;

• інформаційна - повідомлення клієнтам і керівникам системи психологічних знань, підвищення рівня їх соціально-психологічної компетентності, повідомлення відомостей про психологічний стан об'єкта і тенденції його розвитку;

• конструктивно-проектувальниа - відбір і структурування матеріалу, участь у комплектуванні колективів, груп, проектування оптимального стану об'єкта, змісту та умов діяльності, засобів і режимів праці і т. п .;

• навчально-методична - навчання використанню в практиці знань психології, умінь і навичок психічної саморегуляції та психологічного впливу, розробка методичних документів;

• експертна - оцінка можливих або альтернативних варіантів вирішення психологічних та інших (з використанням можливостей психології) варіантів вирішення проблем, кваліфікований висновок про психологічні параметри стану об'єкта оцінювання;

• консультативна - надання допомоги працівникам, керівникам і надання їм рекомендацій по знаходженню найбільш оптимального варіанту дій у вирішенні складних психологічних ситуацій;

• корекційно-розвиваюча - надання допомоги у зміні та/або реконструкції психологічних утворень, компенсація дефектів освіти і виховання, зміна режимів та умов діяльності у зв'язку з певним станом людей, формування якостей, що сприяють особистісному самовираженню і розвитку, а також успішному вирішенню професійних завдань;

• комунікативна - встановлення контакту з партнером, прийом та передача повідомлення, емоційних станів, розуміння внутрішнього світу і невербальних реакцій співрозмовника, взаємовплив на поведінку і думки партнера по спілкуванню.

Отже, психологи, як і представники інших професій, особливо що працюють з людьми, мають свої професійні особливості. Зрозуміло, у різних людей ці особливості виражені в різному ступені, є пряма кореляція з досвідом роботи, але в тій чи іншій вони спостерігаються починаючи зі студентства.

3. Дослідження професійних і особистісних якостей психолога, наведені в літературі

До числа досліджень, в яких найбільш докладно зазначено перелік професійно важливих якостей психолога, слід віднести роботи М.О.Амінова, М.В. Молоканова. З їхньої точки зору, успішність діяльності психолога визначається: 1) рівнем сформованості у нього інтерперсональних (комунікативних) умінь; 2) рівнем сформованості у нього проектних умінь (або силою впливу на поведінку інших людей); 3)ступенем сформованості антропоцентричної спрямованості (інтегральної чутливості до об'єкта, процесу та результатів психологічної діяльності). Автори відносять до компонентів спеціальних здібностей психолога індивідуально-психологічні особливості мислення (соціального інтелекту) і проективних дій (фасилятивності).

Р. Джордж і Т. Крістіані неодмінною якістю психолога вважають емпатію. Вона включаю ідентифікацію з іншою особою, при якій стає можливим взаємопорозуміння різних людей. Емпатія являє собою афективний і когнітивний навик. Афективний, оскільки дозволяє психологу ідентифікувати почуття іншої людини, а когнітивний - оскільки зобов'язує психолога встановлювати події, що викликають відповідні почуття.

Також треба звернути увагу на дослідження М.С. Пряжнікова. Найбільш значущими соціальними та індивідуальними психологічними характеристиками психолога він вважає: 1) бажання й інтерес займатися цією роботою; 2) гнучкість, нестандартність, оригінальність мислення; 3) оптимальне поєднання розкутості і відповідальності в характері; 4) здатність передбачати майбутнє розвиток подій, наслідки рішень, інтуїція; 5) висока професійна компетентність; 6) впевненість у собі; 7) емоційна врівноваженість і стресостійкість; 8 )креативність, здатність до творчоговирішення завдань, високий інтелект; 9) комунікативна компетентність (професійна товариськість, вміння працювати з людьми, вміння спілкуватися, взаємодіяти, переконувати, впливати на людей); 10) прагнення до досягнення успіху та ініціативність; 11) відповідальність і надійність у виконанні завдань; 12) чесність, вірність даній обіцянці; 13)здатність робити благотворний вплив на соціально-психологічний клімат у колективі; 14) гнучкість поведінки в умовах, що змінюються.

Дослідження із зазначенням професійної домінанти доповнюють уявлення про спектр професійно важливих якостей психолога. Більшість дослідників вказують, насамперед, на значимість вираженості певних спеціальних здібностей (якостей, властивостей) до даного виду діяльності. Так, А.О.Деркач зазначає, що специфічні для психолога особливості (якості) виражають сформованість всіх компонентів психіки професіонала - психічних процесів, властивостей, станів, утворень, які дозволяють йому виконувати обрану діяльність. На думку В.М. Карандашева, важлива якість практичного психолога - впевненість у спілкуванні з клієнтом, що допомагає заслужити його довіру, але за відсутності надмірної самовпевненості і віри в непогрішність своїх психологічних висновків. Н.В.Бачманова і Н.А.Стафуріна основною спеціальною здатністю психолога називають талант спілкування, в структурі якого виділяється вміння повно і правильно сприймати людину (спостережливість, швидка орієнтація в ситуації і т. д.), вміння розуміти внутрішні властивості і особливості людини (проникнення в його духовний світ, інтуїція), вміння співпереживати (емпатія, співчуття, доброта і повага до людини, готовність допомогти людині), вміння аналізувати свою поведінку (рефлексія), вміння управляти самим собою і процесом спілкування (самоконтроль).

Узагальнюючи найбільш часто зустрічаються (цитовані) точки зору на проблему професійно важливих якостей психолога, хотілося б відзначити, що у більшості дослідників цієї проблеми можна виділити один повторюваний параметр професіоналізму психолога-це характеристика його професійного мислення, що позначається як соціальний інтелект; гнучкість, нестандартність, оригінальність мислення; сформованість психічних процесів; інтуїція. Саме професійне мислення слід вважати тим системоутворюючою професійно важливою якістю, яка дозволить майбутньому фахівцю успішно адаптуватися і динамічно розвиватися в складних сучасних умовах.

4. Професіограма психолога

Професіограма - це ідеальна модель психолога, зразок, еталон, в якому представлені: основні якості (властивості) особистості, якими повинен володіти психолог: знання, вміння, навички для виконання своїх професійних обов'язків.

Розробкою професіограм для багатьох видів діяльності займалася Є.С.Романова. Ми в своїй роботі проаналізуємо професіограму психолога.

Домінуючі види діяльності психолога:

- дослідження розвитку психіки і закономірностей психічних процесів;

- вивчення загальних закономірностей розвитку дітей різного віку та побудова програм навчання;

- вивчення внутрішнього світу і поведінкових особливостей чоло століття;

вивчення поведінки людей в малих і великих групах;

- вивчення питань, пов'язаних з творчою діяльністю людей, особливостями сприйняття;

- вивчення діяльності людини, особливостей його праці;

- вивчення особливостей поведінки в стресових ситуаціях;

- дослідницько-аналітична робота (робота з одержуваної інформацією, адаптація психодіагностичних методик до умов реальної практики);

- інформування клієнта про те, що з ним відбувається;

- психологічне консультування, спрямоване на надання допо щі людині у вирішенні різних скрутних ситуацій;

- організація групових заходів, ведення тренінгів, семінарів, читання лекцій;

- профілактика і корекція небажаних проявів психіки людини, а також зміцнення та формування необхідних психологічних якостей особистості;

- професійний відбір і підбір кадрів;

- здійснення психологічного супроводу кар'єри;

- вивчення особливостей судового процесу, мотивів поведінки злочинця, розробка заходів профілактики злочинності.

Дослідниця говорить про такі якості, які забезпечують успішність виконання професійної діяльності: високий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги (здатність тривалий час зосереджуватися на одному предметі, не відволікаючись на інші об'єкти і не послабляючи уваги); високий рівень розвитку переключення і розподілу уваги (здатність швидко переводити увагу з одного предмета на інший або з одного виду діяльності на інший, а також утримувати в центрі уваги одночасно кілька предметів чи робити одночасно кілька дій); ораторські здібності (грамотне вираження думки); гарний розвиток образної і словесно-логічної пам'яті; високий рівень розвитку образного мислення; розвиток логічного мислення; гарний розвиток мнемонічних здібностей (довгострокова і короткочасна пам'ять); комунікативні здібності (спілкування і взаємодія з людьми, вміння встановлювати контакти); вміння слухати; вербальні здібності (уміння говорити чітко, ясно, виразно); здатність до самоконтролю.

Такаж Є.С. Романова говорить про такі особистісні якості, інтереси і схильності, які покращують ефективність діяльності: високий ступінь особистої відповідальності; терпимість, безоцінкове ставлення до людей; інтерес і повага до іншої людини; прагнення до самопізнання, саморозвитку; оригінальність, винахідливість, різнобічність; допитливість і здатність до навчання; тактовність, вихованість; схильність до співпереживання; ініціативність;цілеспрямованість, наполегливість, інтуїція, уміння прогнозувати події; винахідливість; уміння зберігати таємницю; творчий початок; ерудованість.

Та поряд з цим існують якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності: психічна й емоційна неврівноваженість; агресивність; замкнутість; нерішучість; відсутність схильності до роботи з людьми; невміння зрозуміти позицію іншої людини; ригідність мислення (нездатність змінювати способи рішення задач відповідно до мінливих умов середовища); низький інтелектуальний рівень розвитку.

Області застосування професійних знань: соціальні організації (дитячі будинки, притулки, будинки престарілих, інвалідів, дитячі центри творчості і дозвілля); освітні установи (школи, дитячі садки, виші); установи з підбору та відбору персоналу (кадрові агентства, центри зайнятості, центри профорієнтації); медичні установи (лікарні, поліклініки, наркологічні центри, реабілітаційні центри); психотерапевтичні, психологічні консультативні служби; підприємства, фірми; правоохоронні органи (суди, дитячі приймальники-розподільники, колонії, прокуратура, районні управління внутрішніх справ); робота на телефоні довіри; робота в МНС, службах порятунку; військові організації.