Список використаної літератури

1. Геврик Є. О. Охорона праці. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003 – 280 с.

2. Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень - ДСН 3.3.6.042-99

3. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин- ДСанПіН 3.3.2.007-98.

4. Жидецький В. Ц. — Вид. 2-е, стериотипне. — Львів: Афіша, 2000. — 348 с.

5. Москальова В.М. Охорона праці. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. Рівне.НУВГП , 2009

6. Пелевин Б. В. Предупреждение пожаров от электроустановок на промышленных предприятиях. – М Стройиздат, 1982. – 80 с.

7. Москальова В.М. Охорона праці. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. Рівне.НУВГП , 2009

Висновки

В процесi iсторичного розвитку суспiльство зазнало змiн, то це вiдобразилося i на сім’ї як на одному з основних соцiальних iнститутiв суспiльства. Хоча в основному функцiї сім’ї стабільні, проте вони зазнали iстотних трансформацій.

Сiм’я вiд самого зачаття дитини, пiсля народження i упродовж усього життя бере участь у її соцiалiзацiї. Адже родина має таку особливiсть, як включенiсть дитини у сім’ю з перших днiв життя, формування саме в сім’ї перших уявлень про те, що добре i що погане. Психологiчний клiмат, емоцiйна настроєнiсть сім’ї, тривалiсть i характер спiлкування з дiтьми, статус батькiв, психолого-педагогiчна культура батькiв визначають особливостi соцiалiзацiї в сім’ї.

Те, який свiтогляд i життєву позицiю матиме дитина, як вона розвиватиметься фiзично, психiчно i духовно, залежить вiд тiєї атмосфери, яка її оточувала з початку життя. Тобто сiм’я впливає на становлення особистостi дитини.

У розвитку дитини значну роль вiдiграє умiння батькiв визначити основнi напрямки виховної роботи з дiтьми, притаманнi родинi цiнностi та iдеали. Так, цiннiсть позитивного емоцiйного стану сiм’ї вiдiграє вирiшальну роль у духовному розвитку дитини, зокрема вчить її переживати радiсть. Моральна любов, оселяючись у серцi дитини, вчить її розглядати себе невiд’ємною частиною навколишнього свiту. Якщо в особi батька та матерi малюк бачить рiвноправнiсть, за якої поважається свобода, то i в нього формуватиметься цiннiсть поваги до людей. При гуманiстичному вихованнi дитина формується вiльною, свiдомою особистiстю. Цiннiсть вiдповiдаль-ного вчинку є вирiшальною для особистiсного росту дитини у сiм’ї. Ця властивiсть є каталiзатором для розвитку таких якостей, як доброта, чуйнiсть, милосердя.

Отже, результат сiмейного виховання залежить вiд виховних цiнностей сiм’ї.

Роль сiм’ї в життi дитини надзвичайно велика. Величезне значення для її розвитку має годування грудьми матерi, пiд час якого вiдбувається не стiльки фiзичне, скiльки духовне зближення матерi i дитини.

Першi кроки у пiзнаннi свiту, передача досвiду, духовних надбань, культури i традицiй, неповторна емоцiйно-психiчна атмосфера любовi i турботи – усе це дитина отримує у сiм’ї. Немає бiльш дiєвого у багатосторонньому впливi на становлення людської особистостi соцiального iнституту, нiж родина.

Саме в родинi дитина засвоює роль майбутньої матерi чи батька, беручи приклад зi своїх батькiв. Дитина ж, яка виховується iншими соцiальними iнститутами, такого досвiду не має. Саме тому випускники iнтернатiв найчастiше не можуть створити мiцну родину, виходять у свiт дорослих, не пристосованi до життя за межами iнтернатiв. Тобто соцiалiзацiя дитини є неповноцiнною без сiм’ї.

Центрами соцiальних служб для молодi розроблено чимало програм, заходiв, iснують рiзноманiтнi напрямки роботи з рiзними категорiями сiмей, метою яких є допомогти бути сім’ї ефективним інститутом соціалізації особистості, міцним фундаментом у будівництві суспільства майбутніх поколінь.

Оскільки сучасна сім’я переживає важкі часи, то вона потребує особливої підтримки спеціалістів, які нададуть допомогу у подоланні життєвих труднощів, допоможуть запобігти небажаним проблемам і негативним явищам, відновити і зміцнити родинні стосунки.

На сьогодні соціально-педагогічна робота з сім’єю в Україні має певні досягнення. Проте основна увага соціальних працівників націлена на найбільш проблемні, неблагополучні сім’ї, такі, де виховуються діти з різними фізичними та психічними вадами. Ще й досі система цієї роботи не має чітко визначеної для українського суспільства програми реалізації, відсутні комплексний, системний підходи до вивчення відповідних проблем.

Пропозиції щодо удосконалення сімейного спілкування батьків з дитиною:

1. Безумовно приймати дитину ˗ любити її не за те, що вона красива, розумна,здібна, а просто так, просто за те, що вона є. Така потреба у приналежності, у необхідності іншому є однією з фундаментальних людських потреб. І задоволення її ˗ це необхідна умова для нормального розвитку особистості. Такі повідомлення передаються через привітні погляди, ласкаві дотики, обійми, прямі слова на зразок “ як добре, що ти у нас є ”, “добре, коли ми разом” тощо.

2. Підтримувати успіхи дітей ˗ це найкоротший шлях до вдосконалення успішно здійсненої діяльності, до розвитку інтересу до неї і до відповідних здібностей дитини.

3. Створювати сімейні традиції, які базуються на зонах радості (святкування днів народження, початку або закінчення нового навчального року,чверті тощо).

4. Систематично робити щось разом із дитиною (читати, гуляти, займатися фізичними вправами, домашньою роботою).

5. Не втручатися у справу, якою займається дитина, якщо вона не просить допомогти. Таким невтручанням батьки можуть привчити дитину до самостійної поведінки й зменшити залежність дитини від них (і навпаки).

6. Поступово, але неухильно знімати з себе відповідальність за особистісні справи дитини й передавати їх їй. В певний час необхідно відмовитись від контролю виконання уроків, дозволити дитині самостійно контролювати час вставання тощо.

7. Не вимагати від дитини неможливого або такого, що їй важко виконати. Замість того подивитися, що можна змінити в середовищі, яке оточує дитину. (Наприклад, проблема контролю дорослими зберігання й споживання дитиною солодощів, якщо їй самостійно це важко здійснити).

8. Якщо у дитини емоційні проблеми, її необхідно активно вислухати, тобто повернути їй у бесіді те, про що вона говорить, при цьому називаючи її почуття. З метою організації активного слухання необхідно:

• повернутися до дитини обличчям так, щоб ваші очі були на одному рівні з дитячими, а поза й положення тіла беззаперечно підтверджували готовність вислухати дитину;

• формулювати відповіді дитини, яка переживає негативні емоції, у стверджувальній формі, оскільки фрази, оформлені як запитання, не відображають співчуття;

• у бесіді “витримувати паузу”, тобто після кожної репліки, власної або дитини, дати їй змогу повніше розібратися у власних переживаннях і усвідомити співчуття батьків;

• у відповіді дитини корисно повторити нею сказане й позначити її переживання, усвідомлені дорослими, словами, тим самим підтверджуючи для дитини, що дорослий розуміє її переживання так, як треба.

9. Ділитися з дитиною власними почуттями, як позитивними, так і негативними. Якщо дитина власною поведінкою викликає у дорослого негативні почуття, він повинен висловити це (вони все одно прорвуться через позу, жести, інтонацію, вираз обличчя та очей). Говорити про власні почуття необхідно від першої особи, повідомляючи про себе і власні почуття, а не про вихованця та його поведінку. (Наприклад, сказати наступне: “мене дуже втомлює голосна музика, боюсь, що зараз почнеться мігрень”, замість фрази: “прикрути звук магнітофона, від твоєї музики болить голова”).

10. Конструктивно розвʼязувати конфлікти інтересів батьків і дитини, послуговуючись такою схемою:

• опанувати особисті емоції й активно вислухати дитину (що вона хоче, чого не хоче, що для неї важливо, а що вона не приймає), перетворивши конфліктне зіткнення на проблему для обговорення;

• передати дитині власні бажання або проблеми, використовуючи форму “Я-повідомленя”;

• зібрати всі пропозиції, поважаючи будь-яку думку дітей (починати слід із запитань дитині “Як нам бути?”, “Що робити?”);

• запропонувати власні варіанти;

• шляхом спільної оцінки вибрати з них той варіант дії, що найбільше відповідає інтересам обох сторін, контролювати дотримання останньої вимоги.