Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет біології, екології та медицини

Кафедра фізіології та інтродукції рослин

КУРСОВА РОБОТА

Виконавець:

студент групи ББ-09-2

«_____»________2012 рік _______ Стальченко Анастасія

Науковий керівник:

асистент кафедри

фізіології та інтродукції рослин

«_____»________2012 рік ________ Заїко Ганна Аркадіївна

Допускається до захисту:

завідувач кафедри

фізіології та інтродукції рослин

«_____»________2012 рік ________ Лихолат Юрій Васильович

м. Дніпропетровськ

2012

ВСТУП………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1 РОЛЬ ДЕКОРАТИВНИХ ТРАВЯНИСТИХ РОСЛИН У ОЗЕЛЕНЕННІ

1.1. Озеленення промислових степових територій ……………………

1.2. Характеристика Степового Придніпров'я……………………………..

1.2.1. Кліматичні умови………………………………………………….

1.2.2. Географічні умови…………………..…………………………….

1.2.3. Ґрунти Степового Придніпров'я

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНИХ ФЕРМЕНТІВ ТА МЕТАБОЛІТІВ

2.1. Супероксиддисмутаза…………………………………………

2.2. Малоновий діальдегід………………………………………

2.3 Білок рослин…………………………………………………

РОЗДІЛ 3 ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕКОРАТИВНИХ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН СТЕПОВОГО ПРИДНІПРОВ'Я

3.1 Штенбергія пізньоцвіта ……………………

3.2 Лунарія оживаюча ……………….

3.3 Півники сибірські ………………

3.4 Ясенець білий ………………………..

3.5 Мачок жовтий………………………..

3.6 Рястка Буше…………………………..

3.7 Асфеделіна жовта……………………

3.8 Півники понтичні……………………..

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ПОСИЛАНЬ…………

Вступ.

Благоустрій та озеленення населених місць - це комплекс робіт щодо створення і використання зелених насаджень у населених пунктах. У містобудуванні благоустрій та озеленення є складовою частиною загального комплексу заходів по плануванню, забудови населених місць. Воно має величезне значення в житті людини, має великий вплив на навколишнє середовище. Особливо цей вплив помітно проявляється у містах.

Зелені насадження є основними елементами художнього оформлення населених пунктів. Об'єктами озеленення називається земельну ділянку, на якій складові ландшафту (рельєф, водойми, рослини) і будівельні споруди взаємопов'язані і призначені для задоволення потреб у відпочинку на відкритому повітрі.

Основа системи озеленення сучасного міста - насадження на житлових територіях (у дворах при групах будинків, в садах житлових районів і мікрорайонів), на ділянках шкіл, дитячих установ. Їх доповнюють насадження загальноміського та районного значення в парках культури і відпочинку, дитячих, спортивних та інших спеціалізованих парках, в скверах і на бульварах, на промислових, комунально-складських територіях, на смугах відводу земель для транспортної комунікації, а також заповідники, санітарно-захисні та водоохоронні зони. Озеленення має проводитися за науково обгрунтованими принципами і нормативам. Передбачається рівномірне розміщення серед забудов садів, парків та інших великих зелених масивів, пов'язаних бульварами, набережними, озелененими смугами між собою і пов'язаними з приміськими лісами та водоймами в єдину і безперервну систему. Також при будівництві необхідно стежити за збереженням максимальної кількості існуючих насаджень.

Розділ I.Роль декоративних трав'янистих рослин в озелененні.

1.1.Озеленення промислових степових територій.

Із зростанням міста, розвитком його промисловості, стає все більш складною проблема охорони навколишнього середовища, створення нормальних умов для життя і діяльності людини. В останні десятиліття посилилося негативний вплив людини на навколишнє середовище і, зокрема, на зелені насадження. Проблема зелених масивів (міських парків, лісів, садів, луків) - одна з найважливіших екологічних проблем у місті. Рослинність, як средовосстанавлівающая система, забезпечує комфортність умов проживання людей у місті, регулює (в певних межах) газовий склад повітря і ступінь його забрудненості, кліматичні характеристики міських територій, знижує вплив шумового фактора і є джерелом естетичного відпочинку людей; вона має величезне значення для людини . Тому антропогенний вплив на озеленення є дуже важливим питанням вимагає вивчення.

В даний час накопичений великий досвід по благоустрою та озелененню міст, створений багатий озеленювальних асортимент рослин та розроблено агротехніка їх вирощування, знайдено необхідні прийоми озеленення, специфічні для міст, визначено способи утримання зелених насаджень.

У цілому в усьому світі робляться значні зусилля з озеленення та благоустрою міського господарства. Підвищена загазованість і запиленість повітря, несприятливі фізико-механічні властивості грунту, асфальтове покриття вулиць та площ, наявність підземних комунікацій і споруд у зоні кореневої системи, додаткове освітлення рослин у нічний час, механічні пошкодження та інтенсивний режим використання міських насаджень населенням - все це надає постійне негативний вплив на життєдіяльність рослин в умовах міського середовища і призводить до передчасного відмирання дерев, задовго до настання природної старості. Чималу роль в процесі деградації природного середовища і погіршення здоров'я населення відіграє промислове виробництво, і зокрема хімічна галузь, яка тільки за обсягом скидання забруднених стічних вод займає друге місце серед промислових виробництв. І тут стає актуальним питання озеленення території, з метою зниження техногенного навантаження.

1.2.Кліматичні умови.

Правобережне степове Придніпров’я згідно з фізико-географічним районуванням України розташоване у двох фізико-географічних провінціях – Дністровсько-Дніпровській північностеповій та Причорноморській південностеповій (Географ. енцик. України, 1989, 1993). У межах Дністровсько-Дніпровської провінції виділяють три фізико-географічні області. Територія ПСП майже вся входить до Південно-Придніпровської схило-височинної області і включає наступні фізико-географічні райони: Верхньоінгулецький, Павлисько-Верхньодніпровський, Верхівцівсько-Солонянський, Новобузько-Казанківський, Середньоінгулецько-Саксаганський, Верхньобазавлуцький, Верхньосурський та Нижньобазавлуцько-Томаківський. У межах Причорноморської південностепової провінції вона входить до складу Бузько-Дніпровської області і займає лише один фізико-географічний район – Високопільсько-Апостолівський.

Територія району має складну геологічну будову. Майже вся вона розміщена в межах Українського кристалічного щита, який відповідає Придніпровській височині і лише південносхідна частина – в межах Причорноморської низовини, яка відповідає північній частині Причорноморської западини. Кристалічні породи Українського щита, а саме: граніти, магматити, амфіболіти, кварцити, аркозові метапіщаники, залізорудні сланці виходять на поверхню в долині Дніпра та його приток – Інгульця, Кам’янки, Саксагані, Базавлука. Рельєф має значну розчленованість. Тут переважають яружно-балкові та долинно-балкові типи місцевості. На південному заході Придніпровська височина повільно переходить у Причорноморську низовину. Поверхня цього району відрізняється малою розчленованістю. Широкі плоскі міжрічкові простори зрідка прорізаються пологими балками та ледве помітними заглибинами (подами). Тут в долині Дніпра, Інгульця та в балках з’являються відслонення вапняків і мергелів.

Клімат району помірно-континентальний. Ступінь континентальності збільшується з південного заходу на північний схід. До особливостей клімату слід віднести значні коливання погодних умов із року в рік. Помірно вологі роки змінюються посушливими. Щорічна кількість атмосферних опадів в межах ПСП змінюється від 465 мм на півночі до 350 мм на півдні. Річна сума температур вище 100С – 288-36000. Середня січнева температура повітря коливається від 6,40 до 4,90. Абсолютний мінімум – -380С. Тривалість зими на території досліджування становить 3-3,5 місяці. Характерною особливістю зимового періоду є часті відлиги: 6-8 відлиг за сезон (Природа Укр. ССР, Клімат, 1984).

Середньодобові температури найтеплішого місяця – липня складають в південних районах 23-250С, у північних – 210С. Абсолютний максимум температури – 410С. В зимовий період переважають вітри південно-східного напрямку, влітку – північно-західного. Часті, сильні і сухі вітри, східного та південно-східного напрямку можуть викликати суховії.

У ґрунтовому покриві переважають чорноземні ґрунти різних підтипів. При переміщенні з півночі на південь чорноземи звичайні середньогумусні потужні переходять спочатку у малопотужні, а на півдні – у чорноземи південні (Почвы Украины…, 1988).

На території Правобережного степового Придніпров’я досить добре розвинена гідрологічна сітка, яку складають річки, праві притоки Дніпра – Мокра Сура, Томаківка, Базавлук, Інгулець, Омельник, Самоткань, Домоткань з багатьма притоками. Найбільші водосховища: Запорізьке, Макортівське, Каховське, Карачунівське, Іскрівське, Південне, Шолохівське.

Згідно з геоботанічним районуванням України (Геоботан. район., 1977) територія ПСП охоплює Софієво-Марганецький, Олександрійсько-Верхньодніпровський, частково Кіровоградський та Вознесенсько-Новобузький геоботанічні райони Бузько-Дніпровського (Криворізького) округу та Апостолівський геоботанічний район, Дністровсько-Дніпровського геоботанічного округу Причорноморської (понтичної) провінції Європейсько-Азіатської степової області.

Сучасний рослинний покрив ПСП має трансформований характер внаслідок інтенсивної господарської діяльності. У результаті сільськогосподарського освоєння земель на ПСП розорано майже 85% території. Природні ландшафти збереглися лише на 0,5% території і носять фрагментарний характер (Эколог. основы природопользов…, 1998). По крутих схилах ярів, балок та річкових долин. На ПСП збереглися залишки лісової, степової, лучної, прибережно-водної рослинності, рослинність кам’янистих відслонень та пісків. На порушених землях значного поширення набула синантропна рослинність.

Природна лісова рослинність представлена невеликими ділянками, які розміщені у ярах і балках (байрачні дубові та в’язово-дубові ліси) та по берегах річок (заплавні осокірники та в’язо-осокірники) (Бельгард, 1950). Поширені природні ліси у Олександрійському, Верхньодніпровському, П’ятихатському та Солонянському районах. Найбільші штучні ліси – Комісарівський, Грушеватський, Ганнівський, Гурівський, Володимирська Дача. Загальна лісистість не перевищує 8%. Найвища вона у північних районах: Верхньодніпровський – 9%, П’ятихатський – 4,2, Олександрійський – 8,5%; а найменша у південних: Широківський – 1,2%, Апостолівський – 1,6%.

Степова рослинність збереглася на крутих схилах балок та річкових долин. У північній частині вона представлена різнотравно-типчаково-ковиловими, а на півдні – типчаково-ковиловими степами. Переважають асоціації формацій Festuceta valasiacae, Koelerieta cristatae, Poeta angustifolia, Stipeta cappillatae, St. lessіngianae, St. pulcherrimae, St. ucrainicae, St. dasyphyllae, на змитих грунтах Bromopsideta ripariae, Br. іnermis. Дуже часто трапляються зарості чагарників формацій Pruneta stepposae, Caraganeta fruticis, Ceraseta fruticosae, Amygdaleta nanae, Spiraeata (hypericifoliae et crenatae). В межах Криворізького округу в долині Дніпра та його приток: Базавлука та Інгульця збереглася рослинність гранітних відслонень, а в межах Дністровсько-Дніпровського – рослинність вапнякових відслонень. Для них характерні як петрофітні степові варіанти рослинності, так і специфічні рослинні угруповання кам’янистих та вапнякових відслонень.

Лучна рослинність збереглась у заплавах малих річок, по тальвегах балок, та у подах. Тут найбільш поширені остепнені і справжні луки, для них характерним є наявність солонцюватих і солончакових угруповань.

Водна рослинність поширена на мілководдях водойм та водотоків. Виділяються формації зануреної, з плаваючими листками та повітряно водною рослинністю. Основними з них є формації Potаmogetoneta perfoliati, Potаmogetoneta pectinati, Potаmogetoneta crispі, Ceratophylleta demerse, Trapeta borystenicae, Nymphaeta albae, Nuphareta lutei, Phragmiteta australis, Typheta angustifoliae. Флористично водна рослинність не багата.

Останнім часом значного поширення в межах ПСП набула синантропна рослинність: сегетальна та рудеральна. Вона тісно пов’язана з антропогенним фактором.