2.3.2. Загальнообмінна механічна вентиляція

Механічна вентиляція має ряд переваг перед природною:

- повітря виводиться та подається у будь-яку частину приміщення;

- припливне повітря можна піддавати необхідній обробці (очищати, підігрівати або охолоджувати, зволожувати або підсушувати);

- обсяг повітря, що виводиться та подається, можна змінювати.

Механічна вентиляція здійснюється за рахунок різниці тисків, яка створюється за допомогою вентилятора - пристрою для переміщення повітря. Для вентиляції виробничих приміщень використовують переважно радіальні (відцентрові) та осьові вентилятори загально промислового призначення. Осьові вентилятори використовуються у системі припливно-витяжної вентиляції у прямолінійних повітроводах. Відцентрові вентилятори використовуються при довгих та розгалужених повітроводах у системі вентиляції.

За характером повітряного обміну розрізнюють чотири основні схеми організації при загально обмінній вентиляції(рис.2.2): зверху –вниз (а), зверху – вгору (б), знизу –вгору (в), знизу –вниз (г).

Рис. 2.2. Схема організації повітрообміну при загально обмінній вентиляції

Схеми зверху вниз забезпечують подачу повітря вгорі та витяжку внизу (від підлоги) приміщення. В схемі зверху - вгору повітря подається та віддаляється у верхній зоні приміщення. Обидві схеми доцільно застосовувати у випадку, якщо припливне повітря має температуру нижче температури приміщення. Схема знизу - вгору передбачає подачу повітря у нижню зону, а віддалення з верхньої, схеми знизу - вниз - подачу та віддалення знизу приміщення. Ці дві схеми рекомендується використовувати тоді, коли температура припливного повітря у холодний період року вище температури внутрішнього повітря. Якщо у виробничому приміщенні виділяються пари або гази з густиною, перевищуючою густину повітря (пари кислот, бензину, керосину і т.п.), то загально обмінна вентиляція повинна забезпечити відведення 60% з нижньої зони приміщення та 40% повітря - з верхньої зони. Шум та швидкість руху повітря не повинні перевищувати гранично припустимі норми.

РОЗДІЛ 3. ВИРОБНИЧЕ ОСВIТЛЕННЯ

3. 1. Вплив освітлення на здоров'я людини та його працездатність

Близько 90% всієї iнформацiї, що отримується людиною, приходиться на органи зору. Органiзацiя освітлення робочих місць грає велику роль у житті людини. Недостатнє та нераціональне освітлення веде до стомлення очей, розладу центральної нервової системи, зниження розумової та фізичної працездатності, а у ряді випадків може бути причиною травматизму (близько 5 % травм приходиться на частку нераціонального та недостатнього освітлення). У разі недостатньої чи швидко змінюваної освiтленостi органи зору змушені пристосовуватись, це можливо завдяки властивостям очей - аккомодацii, адаптації та конвергенцii. Для створення оптимальних умов зорової роботи слід кiлькiсть та якість освітлення пов'язувати з кольоровим оточенням. Так, якщо інтер’єр зафарбований у темні кольори, то для створення необхідної освiтленостi використовують більш потужні джерела світла, оскільки темні поверхні поглинають значну частину світлового потоку та створюють контрастні світлотіні, що втомлюють очі. Причиною втомлюваності може служити також надмірна блискучість поверхонь, оточуючих конструкцій. Нерiвномiрнiсть освітлення та різна блискучість оточуючих предметів призводить до частої переадаптацiї очей під час роботи та внаслідок цього - до швидкого вломлення органів зору. В залежності вiд спектрального складу світлових потоків випромінюваних джерелами світла по різному сприймаються кольори поверхонь оточуючих предметів. Для забезпечення сприятливих умов праці під час проектування виробничих приміщень вибір типів джерел світла та кольорової гами інтер’єру необхідно здійснювати з урахуванням характеру роботи.