Перелік рекомендованої літератури

1. Єріна А.М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 170 с.

2. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005. - 337 с.

3. Менеджмент персоналу: Навчальн. посіб. Вид. 2-ге, без змін / В. М. Данюк, В.М. Петюх, С.О. Цимбалюк та ін.; За заг. ред.. В.М. Данюка, В.М. Петюха. – К.: КНЕУ, 2006. – 398 с.

4. Сладкевич В.П. Мотивационный менеджмент: Курс лекций. – К.: МАУП, 2001. – 168 с.

5. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А.Я Кибанова. – 3-е изд., доп. и перераб. - М.: ИНФРА-М, 2009. – 638 с.

6. Аудит персоналу: навчальний посібник / за ред. проф. Лук’янченко Н.Д. – Донецьк: вид-во ДонНУ, 2011. – 389 с.

7. Менеджмент персоналу: Навчал. посіб. Вид. 2-ге, без змін / В. М. Данюк, В.М. Петюх, С.О. Цимбалюк та ін.; За заг. ред.. В.М. Данюка, В.М. Летюха. – К.: КНЕУ, 2006. – 398 с.

8. Егоршин А.П. Основы управления персоналом: Учебное пособие для вузов. – Н.Новгород: НИМБ, 2003. – 303 с.

9. Управление персоналом: Энциклопедический словарь / Под ред. А.Я. Кибанова - М.: ИНФРА-М, 1998.- VIII. - 453 с.

Тема 8. Мотивація персоналу

Мета теми – з’ясувати сутність категорії “мотивація”, “мотив”, “інтерес”, “потреба”, розкрити сутність та вивчити основні змістові теорії мотивації, серед яких: теорія мотивації А. Маслоу, Альдерфера, МакКлеланда, Герцберга); процесуальні теорії: В. Врума, теорію очікувань, теорію справедливості, концепцію партисипативного управління, модель Портера-Лоулера).

Основні терміни й поняття: мотивація, стимулювання, інтерес, потреба, мотив, змістові теорії мотивації, процесуальні теорії мотивації, партисипативне управління.

План лекції

1. Сутність мотивації персоналу

2. Теорії мотивації:

   1. змістові теорії мотивації (А. Маслоу, Альдерфера, МакКлеланда, Герцберга);

   2. процесуальні теорії (теорія очікувань В. Врума, теорія справедливості, концепція партисипативного управління, модель Портера-Лоулера).

Опорний конспект лекції

1. Сутність мотивації персоналу

Потреби — це те, що неминуче виникає та супроводжує лю­дину в процесі її життя, те, що є спільним для різних людей, і ра­зом з тим виявляється індивідуально в кожної людини.

Потре­би — це відчуття фізіологічного, соціального або психологічного дискомфорту, нестачі чогось, це необхідність у чомусь, що по­трібне для створення та підтримання нормальних умов життя й функціонування людини.

Більшість потреб періодично поновлюються, але при цьому вони можуть змінювати форму свого прояву, рівень значущості для людини.

Розглянемо тлумачення категорії “мотивація” різними авторами.

В “Енциклопедії бізнесмена, економіста, менеджера” під редакцією Р. Дяківа категорія “мотивація” трактується як причина, що спонукає економічного суб’єкта до діяльності для досягнення певної мети, наявність інтересу до цієї діяльності, засобів її реалізації [7, c. 384].

В навчальному посібнику “Організація та мотивація праці” В.П. Нестерчука дано наступне визначення категорії “мотивація” (англ. motivation) – це процес спонукання людини або групи людей до досягнення цілей організації і включає в себе мотиви, інтереси, потреби, захоплення, мотиваційні установки або диспозиції, ідеали і тому подібне. У широкому розумінні мотивація, іноді, визначається як детермінація поведінки взагалі.

В “Большом экономическом словаре” під ред. А.Н. Азріліяна мотивація визначається як сукупність внутрішніх стимулів окремої людини чи групи людей до діяльності, направленої на досягнення цілей організації [6, c. 490].

Подібне визначення зустрічається у В.І. Шкатули, а саме, мотивація – це процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації. Для мотивації працівників організації необхідним є їх усвідомлення, що є успіхом. Успіх – це реалізована задача, недосягнення якої веде до розчарування [11, c. 81, 86].

Вагомий внесок щодо дослідження категорії “мотивація” внесено таким науковцем, як А.М. Колот. На думку якого, мотивація – це “локомотив” активної трудової діяльності, це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації [6, с. 3, 16].

В.П. Сладкевич надає наступне визначення мотивації – це сукупність рушійних сил, які спонукають людину до виконання зазначених дій; в залежності від поведінки людини – це процес свідомого вибору нею того чи іншого типу дії, які визначаються комплексною взаємодією зовнішніх та внутрішніх чинників (відповідно стимулів та мотивів); в управлінні – це функція керівництва, зміст якої в формуванні у працівника стимулів до праці (спонукати їх працювати з повною віддачею), а також у довгостроковому впливі на працівника з метою зміни за заданим параметром структури його цінностних орієнтацій та інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра та розвиток на цій основі трудового потенціалу [8, c. 4].

Згідно зробленого аналізу поняття мотивації, можна помітити, що важливим вихідним елементом мотивації є мотиви.

Мотив - (фр. motif, від латин. moveo – рухаю) – свідоме спонукання до дії для задоволення будь-якої потреби людини. Виникаючи на основі потреби, мотив відображає її більш або менш адекватно.

Мотив є обґрунтуванням вольової дії, відображає ставлення людини до вимог суспільства. Він відіграє важливу роль в оцінці дії і вчинків, від цього залежить, який суб’єктивний зміст має для цієї людини [7, c. 384].

Процес мотивації відображено на рис. 8.2.

Рис.8.2. Процес мотивації персоналу