2.3. Концепція соціального ризику

Знання індивідуального ризику не дає можливості зробити висновки про масштаб катастроф. Тому для визначення масштабу катастрофи введено поняття соціального (групового) ризику.

Соціальний ризик – частота виникнення подій з травмами певної кількості людей, які піддаються вражаючим діям певного виду, під час реалізації якихось небезпек.

Соціальний ризик характеризує масштаб катастрофічності небезпек (рис. 3).

Рис. 3. Діаграма залежності частоти реалізації небезпеки від її масштабу

Наприклад: 10 смертельних випадків могли трапитися під час 5 гірських обвалів, в кожному з них могло бути по дві жертви, але 10 людей могло б загинути і під час одного обвалу в горах. Соціальний ризик допомагає оцінити F–N діаграма.

На підставі статистичних даних збирається інформація: кількість загиблих N, кількість подій, в яких загинуло N людей; частота подій (кількість випадків за рік) F, в яких загинуло N людей і т.д. За цими даними будується графік залежності F–N (з горизонтальною віссю N – «число нещасних випадків» і вертикальною віссю F – «частота подій, в яких загинуло не менше N людей).

Діаграму використовують для того, щоб показати залежність частоти реалізації небезпеки від її масштабу (масштаб небезпеки, наприклад, маса падаючих каменів).

3. Управління ризиком

Як відомо, причиною виникнення ризиків є невизначеність, яка існує в кожному виді діяльності. У зв'язку з цим можна стверджувати, що ризики можуть бути відомими, тобто такими, які названі, оцінені і для яких можливе планування дій з метою протистояння можливій реалізації цих ризиків. Проте на практиці мають місце і ризики «невідомі», тобто такі, які не ідентифіковані і умови появи яких не досліджені.

Невідомі ризики передбачати важко. Це так звані неявні небезпеки або ризики.

Проте велику частину ризиків, у тому числі і тих, реалізація яких приводить до нещасних випадків, можна передбачати і вчасно локалізувати.

Очевидно, що успіх роботи по зниженню рівня ризиків або їхньої мінімізації прямо залежить від продуктивності дій з управління цим специфічним видом діяльності. Модель процесу управління ризиками може виглядати, як показано на рис. 4.

Представлена модель є класичною схемою дій по управлінню ризиками, коли ризик сприймається як сукупність частоти реалізації небезпеки (ризику) і заподіяного ним збитку (утрати), який виражається, як правило, в грошовому виді.

Забезпечення безпеки людини в процесі праці також пов'язане з інституцією ризиків. Це ризики від нещасних випадків і професійних захворювань. Структура цих ризиків має свою особливість, що може внести деякі зміни до класичної схеми дій з управління ризиками.

Ця особливість полягає в тому, що в структурі ризику нещасного випадку збиток від реалізації небезпеки не може бути виражений в якійсь грошовій формі.

Необхідно відзначити, що оцінку ризику тих або інших подій можна робити тільки за наявності достатньої кількості статистичних даних. Інакше дані не будуть точними, оскільки маються на увазі так звані «рідкісні явища», до яких класичний підхід вірогідності застосувати неможливо.

Рис. 4. Модель процесу управління ризиками