- •1 Круг философских проблем
- •2. Проблема пізнання в філософії. Істина. Види істини.
- •3. Особливості філософських знань
- •4.Предмет і функції філософії.
- •5. Філософія і її роль в житті суспільства.
- •6. Історичні типи філософії,
- •7. Філософська теорія цінностей (аксіологія)
- •8. Філософське вчення про людину
- •9. Соціальні функції та структура релігії
- •10 Особливості сучасної релігійної ситуації в Україні
- •11. Право людини на свободу віросповідання та його державне забезпечення
- •12. Естетичні цінності. Їх природа та еволюція
- •13. Моральна свідомість
- •14 Загальна характеристика філософії стародавньої Греції
- •15. Першопричини буття в давній греції
- •16 Філософія Сократа
- •17 Філософські ідеї Платона
- •18. Філософські ідеї Арістотеля
- •20 Філософія середньовіччя. Патристика й схоластика
- •21. Головні ідеї філософії та культури епохи Відродження
- •22. Філософські ідеї епохи реформації в Західній Європі.
- •23. Філософія Київської Русі
- •24. Українська філософія 17-19 століття
- •25. Філософські погляди г.Сковороди.
- •26. Вчення ф. Бекона про метод пізнання
- •27.Філософські ідеї Декарта
- •28. Філософські ідеї Спінози
- •29. Соціально-політичні ідеї просвітництва
- •30. Філософські ідеї Канта
- •31. . Принципи побудови філософської системи Гегеля
- •32. Загальні характеристики некласичної філософії та її течії
- •34. Екзистенційна філософія
- •36. Філософія прагматизму: представники та ідеї
- •37. Філософія марксизму( діалектичний та історичний матеріалізм)
- •39. Цивілізаційний підхід до історії
- •40. Філософія неопозитивізу
- •41. Психоаналіз про людину
1 Круг философских проблем
Всё разнообразие философских проблем можно свести к ряду больших групп:
Онтологическая группа - в учении о бытии;
Гносеологическая группа ("гносис" - знание) -проблемы познания мира, логика, методология, философия науки;
Антропологическая - проблемы, возникающие в процессе реальной жизни человека (философия, антропология);
Аксиологическая ("аксио" - ценность) - учение о ценностях. Древнейшими ценностными науками являются этика и эстетика;
Праксиологическая ("праксис" - деятельность) - изучает наиболее общие проблемы человеческой деятельности (праксиология);
Социально-философская группа - проблемы общества.
2. Проблема пізнання в філософії. Істина. Види істини.
Пряма й безпосередня мета пiзнання — осягнення iстини. Проблема iстини — одна з найголовнiших у філософії. В iдеалiстичнiй фiлософiї iстина трактувалась як вiдповiднiсть людських знань, понять i суджень як вiдповiднiсть їх апрiорним (позадосвiдним) категорiям i принципам роэсудку, як погодження мiж понятгям та “досвiдом” як те, що загальнозначиме, загальновизнане, як “органiзуюча форма людського досвiду” тощо. Поняття абсолютної iстини не однозначне. В одному зi своїх значень — це “вiчна” iстина, тобто така, що не може бути спростованою чи запереченою в майбутньому. У другому значеннi абсолютною iстиною називаеться вичерпне знання про будь-який конкретний об’ект чи про свiт “у цiлому”. В цьому розумiннi одержання абсолютної iстини досягаеться в принципi, але її пiзнання здiйснюеться в нескiнченному рядi людських поколiнь, через скiнченний ряд наближень, кожне з яких е вiдносною iстиною. Вiдноснiсть iстини, яка досягасться на окремому етапi iсторiї пiзнання, полягае в тому, що знання, якими користусться людство на певному етапi, с в цiлому правильним вiдображенням об’ективної дiйсностi. Вiдносна iстина не може бути вiдiрвана вiд абсолютисї. Кожна вiдносна iстина мiстить певний абсолютний змiст, тобто кiнцеве досягненая науки. Таким чином, дiалектика вiдносної й абсолютної iстини виражас ту обставину, що осягання iстини е процес, який здiйсаюеться не шляхом переходу вiд однiеї iстини до iншої, коли попереднi етапи пiзнання залишаються позаду, а шляхом розвитку iстини, їi эбагачення, поглиблення, уточнения, конкретизацii. Важливою характеристикою iстини є її конкретнiсть, оскiлъки абстрактної істини нема. Це означае, що iстиннiсть будь-якого положения, оцiнка i таке iнше повиннi встановлюватися з урахуванням усiєї сукупностi факторiв, умов, особливостей мiсця, часу, етагiу iсторичного розвитку, внутрiшнiх i зовнiшнiх обставин. Одне й те ж саме положення може бути — i бувае — як правильним, так i хибним — залежно вiд конкретнмх обставин. Принцип конкретностi потребуе всебiчного вивчення предмета в його розвитку, виявлення властивих йому внутрiшнiх i зовнiшнiх протирiч. При цьому зв’язок понять, що вiдображають сутнiсть предмета, мае вiдповiдати об’сктивним зв’язкам його самого. Правильно застосований системний пiдхiд в органiчнiй сдностi з винченням процесiв дiалектичного розвитку — одна з сутгевих умов пiзнання конкретної iстини.