Учебное пособие(философия)

Міністерство освіти та науки України Харківський національний університет радіоелектроніки

СОЦІОЛОГІЯ Навчальний посібник

для студентів усіх форм навчання

ЗАТВЕРДЖЕНО кафедрою філософії.

Протокол №17 від 29.06.2007

Харків 2007

Соціологія. Навчальний посібник для студентів усіх форм навчання. / Упоряд.: О.І. Заздравнова, В.В. Омельченко. – Харків: ХНУРЕ, 2007. – 242 с.

Упорядники: ЗАЗДРАВНОВА Ольга Іванівна ОМЕЛЬЧЕНКО Вікторія Вікторівна

2

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................				5
1	СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА....................................................................................			7
	1.1	Об’єкт та предмет соціології ..........................................................................		7
	1.2	Закони, категорії і методи соціології .............................................................		9
	1.3	Структура і рівні соціологічного знання .....................................................		13
	1.4	Функції соціології ..........................................................................................		16
	1.5	Зв'язок соціології з іншими суспільними та гуманітарними науками .....		18
2 ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ (ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД)...				25
	2.1	Основні етапи розвитку соціології...............................................................		25
	2.2	Соціологічна думка Західної Європи XIX-XX ст.......................................		26
	2.3	Становлення й розвиток соціології в Україні .............................................		35
	2.4	Головні теоретико-методологічні напрями сучасної західної соціології 40
3	СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ...................................................................			50
	3.1	Соціологічне дослідження: сутність, різновиди, етапи .............................		50
	3.2	Програма соціологічного дослідження........................................................		52
	3.3	Робочий план соціологічного дослідження.................................................		56
	3.4	Методи збору соціологічної інформації ......................................................		57
	3.4.1		Опитування ..............................................................................................	58
	3.4.2		Аналіз документів ...................................................................................	63
	3.4.3		Спостереження.........................................................................................	65
	3.4.4		Експеримент.............................................................................................	67
	3.4.5 Біографічний метод та кейс-стаді ..........................................................			69
4	СУСПІЛЬСТВО ....................................................................................................			76
	4.1	Поняття суспільства.......................................................................................		76
	4.2	Типи суспільства ............................................................................................		78
	4.3	Тенденції розвитку суспільства....................................................................		89
	4.3.1 Модернізація ..............................................................................................			89
	4.3.2		Урбанізація...............................................................................................	91
	4.3.3		Інформатизація ........................................................................................	96
	4.3.4		Глобалізація .............................................................................................	97
	4.3.5 Україна в умовах глобалізації ..............................................................			102
5	СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА .................................................			109
	5.1	Соціальна група як елемент соціальної структури ..................................		109
	5.2	Головні підструктури соціальної структури суспільства ........................		113

3

5.2.1 Соціально-територіальна підструктура суспільства............................			113
5.2.2		Соціально-професійна підструктура суспільства ..............................	114
5.2.3		Соціально-класова підструктура суспільства.....................................	115
5.2.4		Соціально-демографічна підструктура суспільства ..........................	119
5.2.5		Соціально-етнічна підструктура суспільства .....................................	122
5.3	Соціальний інститут як елемент соціальної структури ...........................		127
6 СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ ..........			138
6.1	Сутність та вимірювання соціальної стратифікації .................................		138
6.2	Історичні системи соціальної стратифікації .............................................		145
6.2.1 Рабство як система стратифікації ........................................................			146
6.2.2		Кастова система стратифікації.............................................................	147
6.2.3		Станова система стратифікації ............................................................	149
6.2.4		Класова система стратифікації.............................................................	150
6.3	Бідність і нерівність.....................................................................................		152
6.3.1 Бідність і нерівність в Україні................................................................			155
6.4	Соціальна мобільність і міграція населення .............................................		156
6.4.1		Соціальна мобільність...........................................................................	157
6.4.2		Міграція населення................................................................................	161
6.4.3 Мобільність і трудова міграція в сучасній Україні ...........................			164
7 ОСОБИСТІСТЬ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ..............................			171
7.1	Поняття особистості ....................................................................................		171
7.2	Структура особистості.................................................................................		173
7.3	Типи особистості..........................................................................................		177
7.4	Соціалізація ..................................................................................................		181
7.4.1		Соціалізація і виховання.......................................................................	181
7.4.2		Періодизація процесу соціалізації .......................................................	186
7.4.3		Агенти соціалізації ................................................................................	189
7.4.4		Десоціалізація та ресоціалізація ..........................................................	191
7.5	Особистість і соціальний контроль............................................................		193
7.6	Особистість і девіантна поведінка .............................................................		197
ПЕРСОНАЛІЇ...........................................................................................................			208
ТЕРМІНИ, ПОНЯТТЯ ............................................................................................			229

4

ВСТУП

Навчальний посібник «Соціологія» покликаний залучити студентів вищих навчальних закладів до соціології як до розвинутої галузі соціальногуманітарного знання, головними функціями якої є розроблення шляхів та методів раціоналізації й оптимізації діяльності особистості, соціальних груп та суспільства в цілому та надання достовірної й оперативної інформації щодо теперішнього стану суспільства та перспектив його розвитку.

Навчальний посібник «Соціологія» складається з семи глав, у кожній з яких розглядається окрема тема, що входить до програми курсу з соціології. Даний посібник уможливлює систематичне самостійне опанування знань студентами вищих навчальних закладів.

До кожної глави посібника додаються списки основної та додаткової літератури, скориставшись якою, студенти зможуть розширити коло своїх теоретичних та емпіричних знань з соціології.

По завершенню кожної глави пропонуються теми рефератів та доповідей, проблематика яких покликана пожвавити інтерес до теми, яка висвітлюється у відповідній главі навчального посібника, та закласти навички участі студентів у дискусіях.

Завдяки питанням та завданням для самоконтролю, які розміщуються наприкінці кожної глави, студент отримує можливість самостійно перевірити засвоєні ним знання, здійснити своєрідне тренування перед заняттями з оцінювання знань.

«Питання та завдання для самоконтролю» вибудовані так, що відбувається чергування питань і завдань, які мають різну ступінь складності. Частина питань організована у формі тестів, до яких автори свідомо не пропонують «ключі», що робить обов'язковим для студентів досконале знання тексту відповідної глави навчального посібника. Також є завдання, які вимагають розгорнутої творчої відповіді. Остання має базуватися на поєднанні теоретичних знань, що містяться у навчальному посібнику, та самостійних роздумах студентів.

До структури навчального посібника входить словник соціологічних термінів, користування яким дозволяє спростити розуміння матеріалу та більш раціонально організувати роботу студентів із текстом.

Окреме місце у структурі посідають «Персоналії» – довідковий матеріал, де міститься коротка інформація про творчий доробок класиків соціологічної думки та сучасних соціологів, на імена яких є посилання у даному навчальному посібнику (ці імена в тексті посібника виділені напівжирним).

5

Запропонований навчальний посібник має оптимізувати процес системного викладення студентам вищих навчальних закладів основ соціологічного знання.

Навчальний посібник «Соціологія» покликаний донести до студентів думку про те, що соціологічне знання допомагає усвідомити той факт, що суспільство впливає на індивідуальне існування людини значно більше, ніж видається на перший погляд.

6

1СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА

1.1Об’єкт та предмет соціології

Будь-яка наука може претендувати на статус науки в системі наукового знання, якщо вона має свій об’єкт дослідження, свій предмет, а також закони, категорії, методи і виконує цілий ряд функцій. Цими основними характеристиками володіє соціологія, яка як самостійна наука з’явилась майже 200 років тому і зразу ж знайшла своїх прихильників серед визначних наукових діячів того часу. Термін «соціологія» вперше запропонував і вперше використав у 1824 р. у своїх листах Огюст Конт, французький філософ-позитивіст, який і вважається основоположником соціології. Широко відомим цей термін став після публікації О. Контом четвертого тому свого «Курсу позитивної філософії» (1838).

Сама назва науки та навчальної дисципліни «соціологія» походить від сполучення двох слів: від лат. societas – суспільство та грец. logos – слово, поняття, учення і свідчить про те, що це наука про суспільство.

Отже, об’єктом вивчення соціології є суспільство як цілісна соціальна реальність. Проте сучасна соціологія досліджує не тільки суспільство, але й особистість, тому все більшого поширення набуває підхід, згідно з яким цю науку розглядають як суспільно-гуманітарну (соціогуманітарну).

Відомо, що суспільство (у різних його аспектах) і особистість вивчають й інші науки: історія, політологія, економіка, соціальна психологія, психологія тощо. Тому, щоб зрозуміти відмінність соціології від інших соціальних і гуманітарних наук, недостатньо визначити тільки її об’єкт.

Для подальшого обґрунтування наукового статусу соціології необхідно визначити її предмет, тобто специфіку саме соціологічного підходу до бачення тих чи інших аспектів свого об’єкту вивчення. Предмет будь-якої науки – це результат теоретичного обґрунтування, яке дозволяє виділити ті закономірності розвитку і функціонування об’єкта, що вивчаються і що є специфічними тільки для даної науки.

Протягом майже двох століть існування соціології як самостійної науки не вщухають пристрасні суперечки відносно визначення її предмета.

Так, засновник соціології О. Конт вбачав завдання соціології у накопиченні фактів з різних сфер наукового пізнання суспільства та їх систематизації. Інший французький соціолог Е. Дюркгейм вважав, що предметом соціології є соціальні факти як форми колективної дії і колективного буття.

7

М. Ковалевський, відомий соціолог, чия творчість припала на кінець ХІХ – початок ХХ ст., розглядав соціологію як науку про порядок і прогрес людських суспільств.

Видатний німецький соціолог кінця ХІХ – початку ХХ ст., М. Вебер зазначав, що соціологія вивчає соціальну поведінку, яку вона повинна зрозуміти і витлумачити.

П. Сорокін, російсько-американський соціолог ХХ ст., дає визначення соціології як самостійної науки, котра вивчає найзагальніші властивості суспільних явищ, що їх обминають інші спеціальні науки.

З визначеннями предмета соціології класиками даної науки перекликається низка визначень предмета, характерних для сучасної соціології.

Сучасний американський соціолог Н. Смелзер трактує соціологію як наукове вивчення суспільства та суспільних відносин.

Сучасний британський соціолог Е. Гідденс вважає, що соціологія – це вивчення соціального життя, груп людей та суспільства.

В. Ядов, сучасний російський соціолог зазначає, що «соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільнот і соціальних процесів, наука про соціальні відносини як механізм взаємодії між цими спільнотами, між спільнотами та особистістю».

Міжнародна енциклопедія соціальних наук дає таке визначення предмету соціології: «Предмет соціології – вивчення соціальних груп у їх інституційній організації, а також причин і наслідків змін інститутів та соціальних організацій».

Наявність безлічі визначень предмету соціології можна пояснити тим, що соціологія у порівнянні з іншими науками – досить молода наука, яка активно продовжує розвиватись. Так, зокрема, якщо в середині ХХ ст. йшлося про існування не більш як двадцяти спеціалізованих соціологічних теорій, тобто «теорій окремих об’єктів», то на початку ХХІ ст. число їх зросло в кілька разів, що свідчить про появу нових об’єктів, які раніше не досліджувались соціологами.

Соціологія, як вже зазначалось, це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему, яка є найскладнішою серед всіх інших систем і звідси виникає певна трудність дати однозначне визначення предмета даної науки. Але наведені вище визначення свідчать, що поняття соціального, соціальних відносин, соціальних зв’язків, соціальної поведінки індивідів, соціальних організацій, соціального життя є вихідним для розкриття особливостей об’єкта соціологічного пізнання і визначення предмету соціології як науки.

8

Отже, виходячи з попередніх міркувань, предметом соціології є загальні

закони та закономірності функціонування та розвитку суспільства, механізми їх дії та форми прояву в діяльності особистостей, соціальних спільностей, соціальних інститутів.

1.2 Закони, категорії і методи соціології

Соціальні закони, які діють у суспільстві і його підсистемах, регулюють поведінку людей та їхніх груп, обумовлюють стосунки між особистостями та спільнотами. Закони суспільного розвитку, як і закони природи, мають об’єктивний характер, тобто вони виникають, діють і зникають не залежно від волі та свідомості індивідів.

Російський соціолог Г. Осипов визначає соціальний закон як відносно стійкі і систематично відтворювані відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і професійними групами, а також між суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і сім’єю, суспільством і особистістю, соціальною організацією і особистістю, містом і селом тощо.

З соціальними законами люди стикаються постійно. Вони підпорядковують їм свої дії, або намагаються їх уникнути, пристосувати свою поведінку до них чи протестувати проти них.

Українські соціологи В. Андрущенко та В. Волович дають типологію соціальних законів за формами зв’язків:

–закони, які віддзеркалюють незмінне (інваріантне) співіснування соціальних явищ (наприклад, індустріалізація та урбанізація суспільства зумовлюють скорочення зайнятості у сільському господарстві);

–закони, які відображають тенденції розвитку, що зумовлюють зміну структури соціального об’єкта, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого (наприклад, зміна змісту праці потребує зміни її характеру);

–закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами (наприклад, чим більш розвинутим є суспільство, тим більше в ньому статусів);

–закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами (наприклад, соціальна диференціація неодмінно викликає і соціальну інтеграцію людей).

В залежності від часу дії в соціології виділяються:

9

–соціальні закони безперервної дії (наприклад, закон соціальної диференціації та інтеграції, закон соціальної мобільності, закон соціалізації індивіда, закон урбанізації суспільства, закон суспільного поділу праці тощо);

–закони-тенденції, які діють в певний проміжок часу.

Можна також виділити соціальні закони за характером, способом вияву і тоді їх поділяють на закони соціальної статики і закони соціальної динаміки. Закони соціальної статики відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціальної системи. Як приклад, ще можна розглядати, як закони самовдосконалення систем, пропорційний їх розвиток, діалектична єдність об’єктивних і суб’єктивних факторів у процесах керування соціальними системами.

Закони соціальної динаміки визначають напрям, форми, чинники розвитку соціального об’єкта, особливості його змін, його еволюції, вказуючи тим самим на якісні перетворення даного об’єкта. Як приклад, до даної групи законів можна віднести прискорене збільшення кількості міського населення; прискорене зростання кількості населення, зайнятого у сфері обслуговування; зменшення кількості селян і наближення їхньої праці за змістом і характером до індустріальних видів праці; збільшення темпів зростання кількості інтелігенції, збільшення внутрішньокласових відмінностей у порівнянні з міжкласовими; закон піднесення потреб в міру розвитку матеріального і духовного виробництва; зміни умов і способу життя тощо.

Регулюючи соціальні процеси, розробляючи соціальні програми розвитку, необхідно враховувати дії соціальних законів, так як вони, на відміну від законів природи, що діють і без втручання людини, реалізуються тільки через діяльність соціальних груп і особистостей. В нерозривній єдності об’єктивності і суб’єктивного фактора, тобто свідомої діяльності людей, і полягає специфіка соціальних законів.

Аналізуючи закони суспільного розвитку, потрібно зауважити, що нині ставлення соціологів до законів дещо змінилося. Якщо раніше рахували, що закон визначає розвиток певних систем на всі часи, то зараз його розглядають лише як тенденцію, котра може мати місце в майбутньому, а може і не проявити себе. Нещодавні уявлення про те, що суспільство розвивається за раз і назавжди даними законами історія суспільного розвитку не підтвердила. Передбачення – це не пророцтво і тут велику роль відіграють соціологічні дослідження. Вони допомагають встановлювати характер і рівень розвитку соціальних відносин, форми прояву дії соціальних законів у різних сферах життєдіяльності суспільства, виявляти чинники, які протидіють реалізації

10