2. Класифікація міжпредметних зв'язків

Зміст міжпредметних зв'язків не обмежується питаннями вивчення теорій, законів, понять, спільних для споріднених предметів. В основу класифікації міжпредметних зв'язків можна покласти дві ознаки: 1) знання; 2) види діяльності. Перший вид міжпредметних зв'язків замикається всередині циклу споріднених предметів. Другий вид проявляється в такому вигляді, як єдність методів вивчення з світу. І якраз цей вид міжпредметних зв'язків дає можливість об'єднати природничі і гуманітарні дисципліни, створює основу для формування уявлень про суть пізнання світу людиною. Розуміння цього аспекту має велике значення, оскільки школа повинна сформувати в учнів цілісну систему поглядів на сучасну наукову картину світу та процес його пізнання. У навчальних планах колишньої радянської школи, а також сучасної школи не передбачено ні одного предмету, при вивченні якого в учнів формувалися б перераховані вище системи.

Перша класифікація міжпредметних зв'язків ґрунтувалася на часовому критерії. Розрізняли: попередні, супутні й перспективні зв'язки.

Практичне здійснення таких зв'язків сприяє систематизації знань, дозволяє опиратися на раніше пройдений матеріал по споріднених предметах, виявляти перспективи у вивченні матеріалу. Однак зміни навчальних програм порушували раніше встановлені логіко-понятійні й тимчасово-координаційні зв'язки, знижували їхню практичну цінність. Почалось формування поелементного аналізу змісту знань, як методу встановлення міжпредметних зв'язків.

Поряд із хронологічними зв'язками були виділені й інформаційні: фактичні, понятійні, теоретичні (В.Н.Федорова). Хронологічний критерій, що сам по собі має обмежене значення, став розглядатися в сукупності з інформаційним, що відображає структурні елементи змісту навчальних дисциплін. Була також відзначена спільність об'єктів, методів пізнання, теорій і законів і на цій основі названі відповідні види зв'язків між предметами. Опираючись на філософське розуміння структури зв'язку, Н.С. Антонов виділив у понятті міжпредметні зв'язку три ознаки (склад, спосіб, спрямованість) і реалізуючі їх види зв'язків: по складу – об'єкти, факти, поняття, теорії, методи; за способом – логічні, методичні прийоми й форми навчального процесу, за допомогою яких реалізуються зв'язки в змісті; по спрямованості – формування загальних умінь і навичок, комплексне використання знань при рішенні навчальних завдань.

Звертання до внутрішньої сторони процесу навчання розкрило властивий міжпредметним зв'язкам двосторонній характер. Були виділені зв'язки між предметами по змісту навчального матеріалу, по формованих уміннях і по методах навчання (Н.А. Лошкарьова). Також були представлені класифікації міжпредметних зв'язків по двох базисах: знання й види діяльності. Міжпредметні зв'язки в першому випадку створюють в учнів систему узагальнених знань; у другому – систему загальнопредметних умінь у видах діяльності, загальних для родинних предметів. Значний інтерес представляє питання про роль міжпредметних зв'язків у розвитку якостей особистості, що формуються під впливом систем різного виду знань (наукових, етичних, політехнічних і ін.) У цьому процесі чітко проявляються виховні функції міжпредметних зв'язків і стає можливою їх класифікація на основі сформованих систем знань і відповідних їм якостей особистості.

Вибудовуючи модель класифікації міжпредметних зв'язків, необхідно опиратися на три системних базиси:

– інформаційна структура навчального предмета;

– морфологічна структура навчальної діяльності, організаційно-методичні елементи процесу навчання.

Розгляд міжпредметних зв'язків з позиції цілісності процесу навчання показує, що вони функціонують на рівні трьох взаємозалежних типів:

– змістовно-інформаційних;

– операційно-діяльнісних;

– організаційно-методичних.

Відповідно до основних видів знань, включених в інформаційну структуру навчального предмета, необхідно виділити види змістовно-інформаційних міжпредметних зв'язків.

Назви зв'язків дані відповідно до узагальнених одиниць наукових знань, назв наук і форм суспільної свідомості (наука, філософія, ідеологія).

Види міжпредметних зв'язків.	Міжпредметні пізнавальні завдання.	Міжпредметні узагальнені вміння.
Фактичні ‒ встановлення спорідненості, аналогії фактів, що вивчаються в різних навчальних навчальних предметах, і їх всебічний розгляд з метою формування у свідомості учнів цілісної моделі факту.	Встановлення зв'язку, спільності фактів з різних предметів з метою конкретизації досліджуваного матеріалу, формування нових понять, їх пояснення з позицій загальних теорій, принципів, з метою використання одних фактів для пояснення інших.	Встановлення спільності фактів з різних предметів, їх всебічного аналізу, зіставлення і узагальнення, пояснення з позицій загальнонаукових ідей; вміння зв'язати узагальнені факти із загальною системою знань, знайти і застосувати їх на практиці і т.п.
Понятійні ‒ поетапне, поелементне розширення і поглиблення зв'язків між конкретними ознаками понять, загальних для різних предметів.	Встановлення зв'язків між поняттями з різних предметів з метою їх конкретизації, узагальнення, формування системи понять різного ступеня узагальненості, їх супідрядності і розвитку, пояснення причинно - наслідкових зв'язків явищ.	Встановлення зв'язків між поняттями різних предметів, їх конкретизації, вміння пояснювати процеси і явища однієї науки за допомогою понять іншої науки, робити світогляднівисновки на основі загальних понять; вміння сформулювати в мові зв'язку між поняттями з різних предметів і т.д.
Теоретичні ‒ поелементне прирощення нових компонентів загальнонаукових теорій зі знань, одержуваних на уроках з різних предметів з метою усвідомлення учнями цілісної теоретичної системи знань.	Встановлення зв'язків міжтеоріямирізних наук, їх точок дотику; встановлення зв'язків між структурними компонентами загальнонаукових теорій; встановлення зв'язків між теоретичнимизнаннямиі методами їх пізнання; приведення теоретичних знань у систему, їхсвітогляднеспілкування, розкриття широти практичного застосування теорії.	Уміння розглядати наукові теорії як окремий випадокбільш загальних теорій; вміння пов'язати структурні елементи загальнонаукових теорій в єдине ціле; вміння на основі теорії однієї науки пояснювати факти, досліджувані суміжній з нею наукою; вміння застосовувати теорію на практиці; вміння пов'язати наукову теорію з філософією
Філософські ‒ усвідомлене засвоєння учнями знань про об'єктивні закони розвитку природи, суспільства, пізнання на основі узагальнення конкретно-предметних і філософських знань, одержуваних при вивченні предметів різних циклів.	Встановлення зв'язків між конкретно - предметними та філософськими знаннями з метою формування науково - філософської картини світу, встановлення зв'язків між науковими поняттями та філософськими категоріями т. п.	Уміння розглядати предметні факти, поняття, теорії, закони з позицій загальних діалектичних законів і категорій; вміння провести поелементне узагальнення знань з різних предметів при розкритті найбільш загальних ознак понять діалектичного та історичногоматеріалізму, дати визначення цих понять із опорою на конкретно-предметні знання і т . п.
Ідеологічні ‒ поелементне узагальнення та свідоме засвоєння аксіологічних знань, одержуваних учнями при вивченні гуманітарних та природничих дисциплін з метою формування їх ідейно-моральної свідомості.	Засвоєння зв'язків між елементами аксіологічних знань, одержуваних учнями при вивченні різних навчальних предметів; розкриття ідейно-політичних та морально- естетичних аспектів наукових знань з опорою на факти, поняття, ідеї, образи.	Уміння зв'язати в загальну систему знання різних видів, різних форм суспільної свідомості і людської практики; вміння орієнтуватися в комплексних проблемах сучасності, їх гностичних і аксіологічних сторін вміння розкрити точки дотику природничих, гуманітарних і технічних знань.

Поділ міжпредметних зв'язків на названі види – наукові, філософські, ідеологічні – має відносний характер. Кожний більш високий, наступний рівень (вид) зв'язків є узагальненням попередніх, а кожний попередній служить опорою для конкретизації більше високих рівнів міжпредметних зв'язків. Теоретичні, філософські, ідеологічні знання здобувають методологічний характер у процесі пізнавальної діяльності учнів, коли відношення цих знань до пізнання, методи, наукові підходи стають спеціальними об'єктами вивчення.

Види міжпредметних зв'язків другого типу (операційно-діяльнісні) розрізняють за наступними критеріями, що відповідають морфологічним компонентам навчальної діяльності:

а) за способами «добування» нових знань – пізнавальний вид зв'язків, що формує узагальнені пізнавальні вміння (розумові, теоретичні, самоосвітні);

б) з питань застосування теоретичних знань – практичний вид зв'язків, що сприяє виробленню в учнів пізнавально-практичних умінь (розрахунково-вимірювальних, обчислювальних, експериментальних, образотворчих, навчальних, мовних);

в) за способами засвоєння ціннісних аспектів знань – ціннісно-орієнтаційні види зв'язків, необхідні для формування оцінних умінь і світогляду школяра.

Міжпредметні зв'язки функціонують у навчальному процесі й здійснюються за допомогою тих або інших методів і організаційних шляхів. Це дозволяє виділити вторинний, підлеглий першим двом, тип організаційно-методичних зв'язків, які збагачують методи, прийоми й форми організації навчання. Вони забезпечують ефективні шляхи засвоєння учнями загальнопредметних знань і вмінь.

У результаті побудови і проведення уроку на такому підході у свідомості учня виникають якісно нові знання внаслідок одержання особливої інформації. Проте практика свідчить, що вчителі в основному прагнуть до подрібнення матеріалу, до так званого порційного викладання, хоча дітям, насправді, цікавіше живе і складне.

Для уроків міжпредметної інтеграції змісту, як показують наукові дослідження і практика, характерні різні підходи: міжпредметні зв’язки по горизонталі і по вертикалі.

У дослідженнях відомих учених (І.Д.Звєрєв, В.М.Максимова, В.М.Колотов, М.М.Скаткін, та ін.) міжпредметні зв’язки (по горизонталі) виступають як умова єдності навчання і виховання, засіб комплексного підходу до предметної системи навчання. Міжпредметні зв’язки мають особливе значення для формування наукових понять.