3. Газонні трави в озелененні промислових територій та зеленому будівництві. Правила утримання зелених насаджень (газонів) сучасних міст

Архітектурно-просторове сприйняття і належний екологічний стан міст і населених пунктів неможливо уявити без ландшафтного озеленення, невід'ємною складовою якого є декоративні газони, які закладено у парках, скверах, міських садах, лісопарках, лугопарках, насадженнях житлової забудови тощо. Декоративні газони, як відкриті площі, є елементами ландшафтних пейзажів, які слугують основним фоном для зростання інших видів рослин. На тлі газонів рельєфно вирізняються декоративні, вертикальні та колоритні елементи деревних рослин і архітектурних елементів (Матерна, 1988; Николаевский, 1981; Рачкулик, 1981). Газонні трави випаровують значну кількість води у спекотний період (Пустовойтова, Жолкевич, 1992), підвищують вологість повітря і створюють прохолодний мікроклімат в міському урбанізованому середовищі (Родькина, Слухин, 2004; Тіханков, Лихолат, 2006).

За сучасних умов бурхливого розвитку науково-технічного прогрес су, який виявляється в усе зростаючих масштабах промислового виробництва, об’ємах видобутку нафти, газу, вугілля та інших природних копалин зростає вплив на рослини стресових чинників середовища (Колупаєв, 2001). У теперішній час, на планеті щорічно видобувають понад 100 млрд. т умовного палива, за умов спалювання якого в атмосферу викидається близько 20 млрд. т СО₂, близько 50 млрд. т СО, 146 млн. т SO₂ та інших шкідливих речовин (Лаптєв, 1998). Щорічно у гідросферу Землі потрапляє до 600 млрд. т промислових і побутових відходів, близько 100 млн. т видобутої нафти та нафтопродуктів. Встановлено, що кожна така тонна нафти знищує кисень в 300 тис. т морської води. У біосферу Землі надходить близько половини видобутих з надр металів, третини – хімічної сировини та близько 30 % тепла, яке виробляється тепловими електростанціями (Гэлстон и др., 1983; Лаптєв, 1998; Одум, 1975).

Нині є усі підстави стверджувати, що обмін речовин і енергії на нашій планеті досяг таких розмірів, коли життєва й виробнича діяльність людини стала глобальним чинником впливу на природу, який спричинив глобальні зміни клімату з усіма його негативними наслідками (Григорюк та ін., 2014). Масштаби забруднення планетарної біосфери настільки значні, що природні процеси метаболізму і саморегулююча здатність атмосфери й гідросфери не можуть нейтралізувати негативний вплив діяльності людини (Биоиндикация…, 1988; Гродзинский, 1976). Глобальні зміни клімату, в першу чергу, пов'язують зі збільшенням концентрації вуглекислого газу в атмосфері Землі від 0,0314 до 0,0375 % у зв’язку зі зменшенням лісистості планети. Близько 80 % забруднювачів атмосфери – це гази, серед яких найбільшу питому масу мають сполуки азоту, вуглецю та сірки.

Нагальні природно-кліматичні зміни навколишнього природного середовища, що пов’язані із перебудовами клімату на нашій планеті, зумовлюють виникнення посух, тривалих суховіїв, повеней, процесів водної та вітрової ерозії природного та техногенного походження. Вони дестабілізують природні екосистеми, які сформовані протягом багатьох попередніх тисячоліть.

Газони сприяють збереженню ґрунтової вологи (Васильева, 1955), відіграють роль зелених легенів, потужних фабрик кисню і фітонцидів, які гальмують ріст та розвиток хвороботворних мікроорганізмів (Акімов, 2003). Вони зумовлюють відновлення життєвих сил людини, на території яких відпочиває все більша кількість людей, що отримують естетичне задоволення і новий життєдайний запас енергії, урівноважують нервову систему, очищують дихальні шляхи та поліпшують зір.

Стає очевидним, що газонні рослини мають вагоме значення у формуванні зелених насаджень у природному комплексі нашої планети і разом з деревними визначають формування кисневої складової атмосфери Землі, виникнення тваринного світу та самої людини. Тому питання щодо створення необхідних умов для росту і розвитку газонних рослин й сприятливого впливу на навколишнє середовище міст та населених пунктів України, які розташовані в зонах великих промислових регіонів, - розглядається як важлива соціально-економічна проблема (Григорюк та ін., 2014).

Питання щодо необхідності охорони довкілля вперше будо підняте на Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у 1962 році. Заходи з подолання та профілактики негативного впливу урбанізації на навколишнє природне середовище обговорювались у межах комплексної програми Ради Економічної Взаємодопомоги. Проблеми оптимізації взаємин людини і природи відображено у міжнародних біоекологічних науково-дослідних програмах «Людина і біосфера», започаткованих ЮНЕСКО у 1971 році та впроваджених у «Всесвітній стратегії охорони природи» (ВСОП), яка була визначена у 1980 році розвинена у Копенгагені у 2009 році.

В Україні роботи з охорони навколишнього природного середовища набули широких масштабів з 1960 року після прийняття Верховною Радою УСРС постанови «Про охорону природи Української РСР». Проблема охорони довкілля також знайшла своє подальше відображення у Програмі інтеграції України до Європейського Союзу та Конституції України.

Для утримання в належному стані, створення та формування високо декоративних і ефективних в екологічному відношенні, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень в містах та інших населених пунктах України, затверджені наступні Правила утримання зелених насаджень (в тому числі й газонні трави) міст та інших населених пунктів України (Форма від 29.07.1994 № 70).