Розділ 1. Характеристика природно-кліматичних умов об’єкту досліджень

1.1. Місце розташування об’єкту проектування

Реконструюємий парк є об'єктом загального користування. На містобудівельному рівні — це парк планувальних районів міста. За демографічною ознакою парк призначений для всіх вікових категорій. За видами діяльності наш парк відіграє роль прогулянкового і тихого відпочинку.

Місцезнаходження (область, район) Київська, Києво-Святошинський район.

Загальна площа: 3,22 га

Адреса: с. Хотів, вул. Пушкіна

Відстань до залізничної станції “Боярка” 18 км.

До районного центру 20 км.

Ділянка парку розташована в Київський області, в Києво-Святошинському районі в с Хотів. Хотів – це селище районного підпорядкування – розташоване в центральній частині України за 8 км в південно-західному напрямку від м. Києва на захід, південь, схід, має зручне транспортне сполучення зі столицею.

В цьому с по вулиці Пушкіна і знаходиться даний об’єкт – парк. Площа якого становить – 32244,00 м². також межує з південному-заході з плодовим садом , з півдня – дорога, що веде на с. Чабани , з сходу — також садові ділянки. Нині на території пуста ділянка без насаджень, рельєф горбистий.

Щоб реконструюємий прогулянковий парк повноцінно виконував рекреаційну та декоративну функцію, потрібно:

1) Захистити ділянку від надмірного шуму, загазованості, задимленості ;

2) Запроектувати міцне покриття доріжок і майданчиків;

3) Підібрати найоптимальніший асортимент рослин, особливо для газонного покриття, стійкий до техногенних забруднень;

4) Встановити достатню кількість садових меблів та малих архітектурних форм;

5) Розташувати атракціони та розважальні заклади;

6) Влаштувати сучасне інженерне обладнання, особливо продумати освітлювальну мережу та систему поливу.

Проаналізувавши ситуаційний план та вихідні дані для проектування, можна зробити висновок про придатність даної території для влаштування прогулянкового парку та доцільність його створення.

1.2. Кліматичні та мікрокліматичні умови району досліджень

Київська область розташована на Півночі держави, в басейні середньої течії Дніпра, головним чином, на Правобережжі. На Сході межує з Чернігівською і Полтавською, на Південному Сході і Півдні – з Черкаською, на Південному Заході – з Вінницькою, на Заході – з Житомирською, на Півночі – з Республікою Білорусь. Площа області складає 28,1 тис. км². В області – 25 районів, 26 міст, у т.ч.12 – обласного підпорядкування, 30 селищ. Транспортно-географічне положення Київської області визначається тим, що до Києва сходяться залізниці, автомагістралі, авіалінії, річкові та інші комунікації, зв'язуючих її з усіма областями України і європейськими державами. Область лежить у межах зон мішаних лісів і лісостепу. Її ґрунтові та агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства.

Клімат Київської області помірно континентальний, м'який, з достатньою вологістю. Зима тривала, порівняно тепла; літо – достатньо тепле й вологе. Пересічна температура січня на Півночі – 6,5°, в центральній частині – 5,8°, на Півдні – 6,1°, липня – відповідно +19,2, +19,5, +20,1°. Тривалість безморозного періоду 160–165 днів. Період з температурою понад +10° становить від 155 днів на Поліссі до 160–165 днів на Півдні і Сході області, сума активних температур від 2480° на Півночі і до 2700° на Півдні. Опадів 500 – 600 мм на рік, на крайньому Півдні – 400–500 мм. Максимальна кількість їх (близько 40 %) випадає влітку. Сталий сніговий покрив (пересічна висота 25–30 см, крайньому Півдні – 15–20см) встановлюється в середині грудня, сходить у кінці березня. Серед несприятливих кліматичних явищ – інтенсивні зливові дощі з грозами, град, бездощові періоди, суховії (до 5–10 днів), пилові бурі влітку, льодова кірка, ожеледь тощо. Північна частина Київської області лежить у вологій помірно теплій, південна – у недостатньо вологій, теплій агрокліматичній зонах.

Абсолютний мінімум температури повітря (-32,9 °С), абсолютний максимум (+39,4 °С). Протягом останніх 100-120 років температура повітря підвищується. Найбільше підвищення температури повітря спостерігається в грудні - березні.

Тривалість вегетаційного періоду 198—204 дні, початок вегетації 9 квітня, кінець 25 жовтня.

Час останніх весняних заморозків — 5 – 21 квітня, перших осінніх — 1-18 жовтня.

Висота снігового покриву становить 20 — 30 см, утворюється приблизно 15 листопада, сходить в другій половині березня. Глибина промерзання грунту становить до 85 см. Сніговий покрив є одним із головних факторів, що забезпечує поповнення запасів вологи в ґрунті.

Рельєф області - переважно рівнина. У південній частині її територію перетинають яри та балки.

Київщина має густу річкову мережу (177 річок завдовжки понад 10 км). Найважливіша водна артерія — Дніпро (довжина його в межах області — 246 км), його головні притоки — Прип'ять, Тетерів, Ірпінь, Рось (праві); Десна і Трубіж (ліві). На території області — Київське водосховище і частина Канівського водосховища (створені на Дніпрі). Усього в області — 13 водосховищ і понад 2000 озер.

На півночі поширені дерново-підзолисті, в долинах рік — дерново-глеєві, лучні й болотні ґрунти. У центральній частині на лесах — опідзолені чорноземи, темно-сірі і світло-сірі лісові ґрунти; у південних районах — глибокі малогумусні чорноземи. На лівобережжі зустрічаються лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові і болотні солончакові ґрунти.

На даній ділянці поширені сірі - лісові та дерново - підзолисті грунти. Сірі– лісові грунти утворилися внаслідок зміни хвойних і листяних порід на широколистяні. Найпоширенішими ґрунтотворними породами є лесовидні суглинки та леси. Характеризуються високою пористістю (50%), карбонатністю (10-15%), що зумовлює високу родючість ґрунтів та гумусний склад. Лесовидні суглинки відрізняються крихкістю, шаруватістю та неоднорідним гранулометричним складом. Основними хімічними показниками сірих – лісових грунтів є рН сольової витяжки 5,2 – 6,2 РН; ступінь насичення основами – 79 – 96%, вміст гумусу 4,0 – 6,0%. Сірі лісові ґрунти мають знижену родючість, оскільки в них малий вміст азоту і погана структура.

Дерново – підзолисті грунти формуються під трав’янистою рослинністю, верхній гумусовий горизонт темний, змінюється перехідним світлішим. Характеризуються низьким вмістом гумусу (0,4-2,5%), який знаходиться переважно в гумусо-елювіальному горизонті. У складі гумусу вміст фульвокислот переважає над вмістом гумінових кислот. Запаси поживних речовин у дерново – підзолистих грунтах дуже низька: азоту – 0,05-0,08 %, фосфору – 0,04-0,09 % та калію – 1,0 – 1,5% від сухої маси грунту.

Вони мають переважно кислу реакцію (pH від 3, 1 до 5,8). У механічному складі переважають глинисто-піщані фракції.

Глобальні зміни клімату, що спостерігаються на земній кулі, не могли обминути і Київську область. Більше того, на кліматичні умови істотно впливає саме місто — розсіювання тепла з теплотрас, будинків, ТЕЦ і т. ін. У зв'язку з цим температура повітря у місті вища, ніж на його околицях.

Природні та кліматичні умови є досить сприятливим для успішного вирощування рослин, тому доцільно створювати парк на даній ділянці. Ділянка розташована дуже зручно для транспортування садивного матеріалу та будівельних матеріалів. Поблизу парку знаходиться садовий центр“Артвіль”, а також він є дуже зручним у плані розташування тому що знаходиться біля головної дороги та самого міста.