КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ
З дисципліни «Виробничий менеджмент»
Лекція 1.
Теоретичні основи виробничого менеджменту
Структура і зміст дисципліни «Виробничий менеджмент».
Об’єктивні закономірності управління виробництвом.
Виробничий менеджмент в аграрній сфері.
-1-
Вивчення дисципліни «Виробничий менеджмент», передбачає визначення самого поняття «менеджмент». Останній є системою управління інтелектуальними, фінансовими, сировинними, матеріальними ресурсами в умовах цивілізованої конкуренції для ефективної діяльності.
Для наочності зобразимо структуру менеджменту у вигляді схеми (рис.1.1.).
Рис. 1.1. Структура менеджменту.
Таким чином, виробничий менеджмент – це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, яке має на меті підвищення його ефективності і збільшення прибутку.
Структура виробничого менеджменту представлена такими складовими:
загальні поняття дисципліни;
формування виробничих систем;
управління виробничими процесами;
функціонування виробничих систем;
управління використанням виробничих фондів;
управління якістю продукції і праці;
управління створенням та освоєнням нових виробів.
Щодо змісту окремих складових виробничого менеджменту, то ми зупинимось тут тільки на загальних положеннях, оскільки докладний зміст цих складових є предметом розгляду всього наступного матеріалу.
Отже, формування виробничих систем передбачає системний підхід до виробництва і класифікацію виробничих систем.
Управління виробничим процесом розглядає основні принципи організації будь-якого виробничого процесу, організації виробничого процесу в просторі, часі (види руху виробів) та організації потокового виробництва як найдосконалішого типу виробничого процесу.
Функціонування виробничих систем складається з оперативного управління виробництвом та управління результативністю виробничої системи.
Управління використанням виробничих фондів, основних і оборотних, розглядає способи вимірювання цього використання і на цій підставі розроблення його поліпшення.
І, нарешті, управління якістю продукції і праці під час створення та освоєння нових виробів є одним із найпотужніших важелів виживання підприємства в умовах досконалої конкуренції, тобто в ринкових умовах, і тому також є однією з пріоритетних функцій виробничого менеджменту.
-2-
Усім, що нас оточує, управляють об’єктивні закони. Ми умовно поділили ці закони на три групи:
закони матеріального світу (фізичні, хімічні, біологічні тощо);
закони суспільного життя (історичні, економічні тощо);
закони філософські, тобто закони, які управляють і матеріальним світом, і суспільним життям (закон заперечення; закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількості в якість).
Такий розподіл є умовним з погляду сприйняття цих законів людиною, а відтак реагування на їх дію. Але незважаючи на сприйняття їх, про що йтиметься далі, вони залишаються об’єктивними, тобто незалежними від нашої свідомості.
Закони матеріального світу сприймаються органами наших відчуттів (зір, слух, смак тощо). Як відомо таких відчуттів є п’ять, хоча існує шосте відчуття –інтуїція, що зовсім не зайве для менеджера.
Друга та третя групи законів сприймається через усвідомлення, але від того закони суспільного життя і філософські не перестають бути об’єктивними.
Виробництвом, чи то суспільним, чи то конкретним, як і будь-якою діяльністю, «управляють» об’єктивні закони, про які йшлося раніше, здебільшого економічні. Ці закони вивчають у відповідних дисциплінах.
На прикладі виробничої ситуації, розглянемо об’єктивні закономірності управління виробництвом. У виробництво має бути впроваджена якась новація (нова продукція, раціоналізаторська пропозиція, нова технологія тощо). Такому впровадженню передує обґрунтування його доцільності за певною методикою, і однією з умов такого обґрунтування є порівняння техніко-економічних характеристик новацій та існуючого варіанта (продукції, технології тощо). На першому етапі порівняння проводять за якісним критерієм «краще» або гірше. З практики відомо, що доволі часті випадки, коли в таблиці порівняння таких характеристик усі характеристики кваліфікуються як «краще» (іноді через незнання, іноді із суто психологічних міркувань).
Таким чином, з погляду об’єктивного філософського закону єдності і боротьби протилежностей всі техніко-економічні характеристики новації кращими бути не можуть. У даному разі гірші характеристики або упущені, або опущені, а для об’єктивної оцінки доцільності новації вони неодмінно мають бути враховані. У такій ситуації менеджер повинен повернути виконавцеві таку таблицю на доопрацювання: гірші характеристики обов’язково є, але виявити їх не завжди просто.
-4-
Основним завданням науки є: характеристика й економічний аналіз окремих виробничих галузей підприємства й оптимізація його виробничо-галузевої структури для обґрунтування прийняття управлінських рішень щодо подальшого розвитку підприємства з урахуванням ризику, а також змін внутрішньогосподарських і зовнішніх чинників розвитку. При цьому важливо враховувати технічні, економічні та екологічні аспекти.
Виробничий менеджмент дозволяє формувати й оцінювати моделі господарської діяльності підприємства для сформованих і альтернативних економічних, правових, організаційно-технологічних і соціальних умов. У цих моделях підприємств і окремих виробничих процесів відбиваються виробничо-технічні й економічні взаємозв'язки, кількісно виражаються параметри для аналізу й обґрунтування прийняття управлінських рішень.
Виробничий менеджмент в аграрній сфері має дві основні характеристики:
Економічно обґрунтовані управлінські рішення завжди враховують технологічні і технічні взаємозв'язки процесу виробництва, економічні й екологічні умови досягнення його цілей. Тобто передбачається достатня компетентність у згаданих областях.
Виробничий менеджмент лише підготовляє й обґрунтовує управлінські рішення в межах наявної технічної й економічної інформації про господарські процеси. Тобто суб'єкт, що приймає рішення - керівник господарства, у кінцевому підсумку вільний сам вибрати: чи будуть прийняті ним рішення орієнтовані й обґрунтовані сугубо економічно, наприклад, з метою досягнення максимального ефекту (прибутку), чи в процесі прийняття рішень будуть включені нематеріальні цінності, наприклад, престижність того чи іншого виду діяльності, принципи екологічного сільського господарства.
У процесі прийняття рішень необхідно враховувати, що економічні моделі відбивають процеси з великою мінливістю, що обумовлено розвитком науково-технічного прогресу і зміною рівня цін і витрат. Незмінними в цій системі є лише основи теорії виробництва і теорії витрат, що дозволяють визначити оптимальну виробничу програму й оптимальну технологію в окремих галузях виробництва.
Приймаючи управлінські рішення, необхідно виходити з того, що навіть при ретельному і широкому підході одержувана інформація неточно відбиває наявні чи майбутні умови, взаємозв'язки і результати. Тому кожне рішення пов'язане з ризиком. Його не можна виключити - можна тільки спробувати зменшити. Керівник сільськогосподарського підприємства є, таким чином, особою, що приймає на себе ризик, пов'язаний із прийняттям управлінських рішень. Неточність інформації і ризик у процесі прийняття рішень дозволяють провести межу між економікою сільськогосподарських підприємств, з одного боку, і наукою управління сільськогосподарськими підприємствами - з іншого. Впровадження будь-якого плану чи управлінського рішення вимагає участі людей, що завдяки їх фізичним і розумовим здібностям, зацікавленості і практичним діям значно впливає на результати. Таким чином, результати будь-якої господарської діяльності залежать від соціально-психологічних чинників, принаймні, у тій мірі, що і від чисто економічних. Соціально-психологічні чинники охоплюють увесь комплекс поводження окремих людей чи їх груп, задіяних у процесі виробництва. До таких чинників відносяться, наприклад, індивідуальні нахили, зацікавленість і здатність інтенсивно працювати, рівень утворення і розподілу ролей, соціально-психологічний клімат взаємин між працівниками, тобто всі ті чинники, що впливають на мотивацію й активність праці у сільському господарстві.
У фермерських господарствах, де фермер поєднує функції планування, прийняття управлінських рішень і їх виконання, конфліктів у сфері соціально-психологічних чинників, як правило, не виникає. Ці чинники і витрати, що виникають в зв'язку з ними (так звані трансакційні) відіграють велику роль на великих сільськогосподарських підприємствах (кооперативи, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і т.д.) з великою кількістю працівників, що мають різний рівень організації, різні системи цінностей, мету і характер поводження при пошуку оптимальних схем мотивації й організації праці.
Лекція 2.