ВСТУП

Розділ І. Характеристика діяльності відеосистеми

1.1. Поняття відеосистеми ПК

1.2. Історія розвитку відеосистем

1.3. Принцип дії відеосистеми

Розділ ІІ. Компоненти відеосистеми

2.1. Відеопам'ять

2.2. Графічний співпроцесор

2.3. TV-Тюнер

2.4. Плеєр

Розділ ІІІ. Аналіз та дослідження компонентів відеосситеми

3. 1 Використання SiSoftware Sandra для тестування відеокартки

3.2. Аналіз роботи відеокарти за допомогою Everest

3.4. Апаратне тестування відеосистеми.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність.  Із ростом науково-технічної революції відбувається вдосконалення усіх сфер науки і техніки. Особливо це помітно в галузі комп'ютерних технологій та мікропроцесорних систем. Дуже широкого використання набули персональні комп'ютери і ноутбуки, тому що з їх використанням збільшується продуктивність праці, що збільшує прибутки, крім того їх потужність постійно збільшується, а ціна зменшується. Оновлення та модернізація різних компонентів ПК і програмного забезпечення відбувається майже кожен місяць.

Постійно зростаючі вимоги до моніторів та відеокарт зумовлюють постійну їх модернізацію. З розвитком графічного програмного забезпечення, прикладних програм, комп'ютерних ігор розвивалась і відеосистема комп'ютера. Сучасні дорогі відеоадаптери мають вбудовані TV-тюнери (пристрої для перегляду телепередач), підтримують підключення декількох моніторів (для кожного монітора свій відеоадаптер, причому один з них первинний), частоту ядра і частоту пам'яті DDR до 500 МГц, підтримку DirectX 9.0, і інші можливості.

Вивід інформації в комп’ютерах та електронних машинах досліджували: І.О. Завадський, Н.С.Прокопенко, Т.Г. Проценко та ін.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є технологія відображення інформації.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є компоненти відеосистеми.

Мета дослідження. Метою роботи є вивчення принципів роботи відеосистеми комп’ютерів та описання оптимальних режимів роботи і конструктивних параметрів.

Для досягнення цієї мети в процесі дослідження визначаються такі основні завдання:

• розглянути існуючі дослідження;

• дослідити використання компонентів відеосистеми;

• охарактеризувати особливості роботи відеосистеми;

• проаналізувати роботу програмного забезпечення для тестування відеокарт.

Таким чином результатом роботи перебачається ..

Отже, я вважаю свою роботу важливою з точки зору … вона буде представлена в 3-х розділах: 1-2й розділ буде присвячений загально-теоретичній частині моєї роботи, 3й розділ – безпосередньо тестове дослідження основних характеристик ..

Розділ і. Характеристика діяльності відеосистеми

1.1.Поняття відеосистеми пк

Відеосистема комп’ютера складається з трьох основних компонентів:

• Монітор (також називають дисплеєм);

• Відеоадаптер;

• Програмне забезпечення (драйвера відеосистеми).

Основний потік вихідної інформації ПК візуальний, причому інформація представляється як у текстовому, так і в графічному вигляді. Адаптери, які дозволяють підключати монітор до шини комп'ютера, називають відеоадаптерами, і вони поділяються на алфавітно-цифрові та графічні.

Алфавітно-цифрові адаптери дозволяють виводити і текстову інформацію. Вся виведена інформація формується під керуванням системних і прикладних програм. Відеосистема сучасного комп'ютера складається з обов'язкової графічної підсистеми (формуючої зображення) і додаткової підсистеми обробки відеозображень.

Обидві складові частини звичайно використовують загальний монітор, а відповідні апаратні засоби системного блоку можуть розташовуватися на роздільних картах різного функціонального призначення або поєднуватися на одному комбінованому адаптері, що доречно назвати адаптером дисплея (Display Adapter). Дисплей комп'ютера IBM PC призначений для виведення на екран текстової та графічної інформації. Адаптер керує дисплеєм з плати в одному з роз'ємів розширення (в деяких комп'ютерах адаптер знаходиться на основний схемі живлення). Монітори можуть бути кольоровими і монохромними. Вони можуть працювати в одному з двох режимів : текстовому або графічному.

У текстовому режимі екран монітора умовно розбивається на окремі ділянки, найчастіше на 25 рядків по 80 символів. У кожне знакомісце може бути виведений один з 256 заздалегідь заданих символів. У число цих символів входять великі і малі латинські букви, цифри, а також псевдографічні символи, які використовують для виведення на екран таблиць і діаграм, побудови рамок навколо ділянок екрана і т. д. У число символів, зображуваних на екрані в текстовому режимі можуть входити і символи кирилиці (літери російського алфавіту). На моніторах кожному знакомісцю може відповідати свій колір символу і свій колір фону, що дозволяє виводити красиві кольорові написи на екран.

Графічний режим монітора призначений для виведення на екран графіків, малюнків і т.д. Зрозуміло, у цьому режимі можна виводити також і текстову інформацію у вигляді різних написів, причому ці написи можуть мати довільний шрифт, розмір букв і т.д. У графічному режимі екран монітора складається з точок , кожна з яких може бути одного або декількох кольорів. Кількість точок по горизонталі і вертикалі називається роздільною здатністю монітора в даному режимі. Наприклад, вираз роздільна здатність 640 x 200 - означає , що монітор в даному режимі виводить 640 точок по горизонталі і 200 крапок по вертикалі.

За способом передачі зображення від комп’ютера до монітора розрізняють такі дисплеї:

1. Композитний дисплей: має одну аналогову вхідну лінію. Відеосигнал подається на дисплей в стандарті NTSC (National Television Standards Committee). Використовується з відеоадаптерами CGA (Color Graphics Adapter).

2. Цифровий дисплей: має до шести вхідних ліній. На ньому може відображатися до 2n різних кольорів, де n - число вхідних ліній. Використовується з відеоадаптерами EGA (Enhanced Graphics Adapter).

3. Аналоговий RGB дисплей: має три аналогові вхідні лінії. Кількість кольорів, які може відображати аналоговий дисплей обмежено тільки можливістю адаптера. Використовується з відеоадаптерами типу VGA (Video Graphics Array), SVGA (Super Video Graphics Array), XGA (eXtended Graphics Array).

Монітори , подібно динамікам акустичних системах , проектуються на роботу з інформацією в певному частотному діапазоні. Коли ми купуємо динамік , то хочемо мати гарантію, що він зможе без спотворень працювати з вихідним сигналом підсилювача нашої стереосистеми. Те ж саме можна застосувати і до моніторів. Кожен дисплей характеризується деякою заданою шириною смуги, визначальною діапазон частот сигналів, з якими він може працювати. Якщо потрібно, щоб зображення на екрані було чітким і не спотворювалося , то необхідно погодити розширення і частоту регенерації з технічними параметрами монітора.

Ширина смуги - це той діапазон частот, з яким може працювати електроніка даного пристрою. Всі електронні схеми конструюють так, щоб вони могли обробляти сигнали, частоти яких не виходять за межі деякого діапазону. На обмеження частот іноді йдуть свідомо. Чим ширша смуга частот дисплея, тим вищі робочі частоти і краща якість зображення на екрані, оскільки чіткість кожного пікселя визначається тим, як швидко відбувається перехід відеосигналу від рівня 0 до 1 (цей проміжок називають часом наростання). До складу відеоадаптера входить синхронізатор, частота роботи якого налаштовується виробником з запасом (на 50 %).

Доступ до периферії. Перший метод - програма може взаємодіяти з НД за допомогою BIOS, в яку вбудовані апаратно-програмні засоби такої взаємодії. Управління дисплеєм здійснюється через переривання INT 10h, функції якого утворюють драйвер дисплея. Такий варіант забезпечує переносимість програм на ПК з однотипними відеоадаптерами і хорошу продуктивність.

Другий метод - на рівні операційної системи за допомогою програмного системного переривання. Такий спосіб забезпечує найкращу переносимість ПЗ, але має невисоку продуктивність.

Третій метод - пряме управління через програмно доступні регістри. Продуктивність при цьому максимальна, а мобільність низька. Наприклад, для реалізації деякої функції обслуговування дисплея DOS потрібно 100 команд CPU, BIOS - 10, а при прямому доступі до регістрів – одиниці.

Відеосистема персонального комп'ютера призначена для формування зображень, спостережуваних на екрані монітора. Її основу складають спеціалізовані схеми для генерування електричних сигналів, керуючих моніторами і сам дисплей. У більшості клонів IBM PC немає вбудованих відео схем і відеоадаптер є окремим модулем, який встановлюється в слот розширення системної шини.

Важливою характеристикою монітора і його адаптера є швидкість роботи. В текстовому режимі всі монітори працюють досить швидко, але при виводі графічних зображень з високою роздільною здатністю швидкість роботи може бути досить істотна. У додатках з інтенсивним використанням графіки (обробці зображень, анімації, конструюванні і т.д.) може виявитися необхідним використання "швидкого" адаптера і відповідного монітора.

Багато фірм випускають відеоадаптери з графічним сопроцесорами або прискорювачами. Вони працюють паралельно з CPU і звільняють CPU від спеціалізованих завдань формування зображень і роблять це швидше CPU. CPU видає адаптеру команди високого рівня для формування графічних примітивів. Приклади таких команд: пересилка блоку зображення, формування відрізка прямої, зміна масштабу, заповнення графічного вікна заданим кольором і т.д. Часто такі відеоадаптери встановлюються на локальну шину (VL - bus, PCI), що істотно збільшує швидкість передачі даних між CPU і відео пам’яттю.