3. Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту та їх суть.

Єдина система захисту може функціонувати у режимі:

— повсякденної діяльності;

— підвищеної готовності;

— надзвичайної ситуації;

— надзвичайного стану;

— воєнного стану.

Залежно від наявної або прогнозованої обстановки і масштабу НС встановлюється відповідний режим функціонування єдиної системи захисту в межах конкретної території за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.

У режимі повсякденної діяльності єдина система захисту функціонує за наявності нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій та епіфітотій.

У цьому режимі органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту:

— забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;

— розробляють і виконують цільові та науково-технічні програми запобігання НС і зменшення можливих втрат;

— здійснюють заходи, спрямовані на забезпечення безпеки і захисту населення під час НС;

— забезпечують підготовку органів управління до дій у НС, організовують навчання населення використання засобів захисту в таких ситуаціях;

— створюють і поновлюють резерви фінансових і матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків НС;

— здійснюють постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення НС.

Режим підвищеної готовності встановлюється при погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки, загрозі виникнення НС.

Органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту:

— здійснюють заходи, передбачені для режиму повсякденної діяльності, і допомагають при виникненні НС;

— формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення НС;

— посилюють спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування виникнення НС та їх масштабів;

— розробляють заходи захисту населення, територій в умовах НС;

— здійснюють заходи запобігання виникненню НС;

— приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їх дій та направляють за потреби в район загрози виникнення НС.

Режим надзвичайної ситуації

Режим НС встановлюється при виникненні НС та під час ліквідації наслідків НС. Органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту:

— організовують захист населення і територій;

— залучають необхідні сили і засоби;

— визначають межі території, на якій виникла НС;

— організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків НС;

— здійснюють безперервний контроль за станом у районі НС;

— оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток НС та оповіщають населення.

Режим надзвичайного стану єдиної системи захисту встановлюється відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Режим воєнного стану. Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану, порядок підпорядкування її військовому командуванню визначається відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Білет №20

1. Періодичність та термін проведення спеціальних об’єктових навчань та тренувань

Спеціальні об’єктові навчання і тренування з питань цивільного захисту є формою практичної підготовки працівників, зокрема керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, що визначає в цілому готовність підприємств, установ та організацій до реалізації планів реагування на надзвичайні ситуації, локалізації і ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, цивільного захисту на особливий період.

Спеціальні об’єктові навчання і тренування з питань цивільного захисту проводяться у робочий час за рахунок коштів роботодавця та залежно від складу учасників поділяються на:

-спеціальні об’єктові навчання та об’єктові тренування з питань цивільного захисту;

- спеціальні об’єктові тренування спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту;

- протипожежні та протиаварійні об’єктові тренування.

Графіки з підготовки та проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту щороку затверджуються керівниками підприємств, установ, організацій після попереднього погодження з виконавчими органами міських (районних у місті) рад, районними (міськими) держадміністраціями та територіальними органами ДСНС України.

Спеціальні об’єктові навчання і тренування за своїм призначенням можуть бути плановими, експериментальними та показовими.

Планові навчання і тренування завершують певний період об’єктової підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях.

Експериментальні навчання і тренування передбачають пошук або випробування і освоєння найбільш ефективних способів захисту персоналу, підвищення стійкості функціонування об’єкта в умовах надзвичайних ситуацій, прийомів проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Показові навчання і тренування проводяться з метою вироблення єдності поглядів на організацію і методику проведення навчань, показу зразкових і найбільш доцільних дій його учасників при вирішенні покладених на них завдань.

Відповідальність за організацію та проведення таких навчань і тренувань покладається на керівників підприємств, установ, організацій.

Особи, які беруть участь у навчаннях і тренуваннях, зобов’язані дотримуватися вимог безпеки, правил експлуатації обладнання та вимог виробничих інструкцій.

Навчання проводяться на завершальному етапі трирічного періоду об’єктової підготовки з цивільного захиступрацівників після того, як вони оволодіють у повному обсязі теоретичним матеріалом відповідних програм підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях.

Навчання проводяться тривалістю до двох дібна навчально-виробничій базі підприємства, установи, організації, що включає територію підприємства, установи або організації з виробничими будівлями, спорудами, різного роду комунікаціями, а також спеціально створені навчальні місця з урахуванням специфіки діяльності та особливостей територіального розміщення.

Увищих навчальних закладах, а також на підприємствах, в установах, організаціях з чисельністю працюючих менше 50 осіб з метою комплексного відпрацювання заходів, передбачених інструкціями щодо дій персоналу у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, замість спеціального об’єктового навчаннящороку тривалістю до 8 годин проводиться об’єктове тренуванняз питань цивільного захисту.

Спеціальні об’єктові тренування спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту, протипожежні та протиаварійні тренування сприяють всебічній підготовці підприємств, установ, організацій до підготовки і проведення спеціальних об’єктових навчань з питань цивільного захисту.

Такі тренування, крім років, коли на підприємствах, в установах і організаціях проводяться спеціальні об’єктові навчанняз питань цивільного захисту, плануються і проводяться підприємствами, установами, організаціямищороку.

Тренування проводяться щороку тривалістю до 8 годинкерівниками спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту.

Протягом кожного року (у тому числі і року проведення спеціального об’єктового навчання) з працівниками об’єктів підвищеної небезпеки у порядку та з періодичністю, передбаченими планом локалізації і ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, додатково проводяться навчальні тривоги.

2. Структура евакокомісії. Порядок її роботи після отримання задачі на підготовку та проведення евакуації.

Евакуаційна комісія (далі евакокомісія) є органом управління цивільної захисту ОГД, який створюється з метою проведення заходів щодо організованого вивезення (виведення) працівників і майна із району постійного розташування ОГД у разі прийняття рішення на її евакуацію в надзвичайних ситуаціях мирного часу та в особливий період. Евакокомісія підпорядковується начальнику цивільної захисту ОГД.

Евакокомісія у своїй роботі керується нормативно-законодавчими актами з питань захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу, наказами начальника цивільного захисту ОГД, розпорядженнями начальника штабу цивільного захисту.

Основними завданнями евакокомісії є планування і практичне виконання евакуаційних заходів щодо організованого вивезення і виведення працівників ОГД та членів їх сімей із районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного та воєнного характеру у разі виникнення безпосередньої загрози їх життю та заподіяння шкоди здоров'ю.

Обов’язки евакокомісії:

разом зі штабом цивільного захисту ОГД розробляє план евакуації працівників, членів їх сімей, документів та майна у район нового місця розташування ОГД і організує здійснення евакозаходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

складає і регулярно коригує (не рідше двох разів на рік) списки на евакуацію працівників та членів їх сімей;

організовує облік інвалідів, хворих, людей похилого віку, вагітних та жінок з малолітніми дітьми (віком до 10 років), яким у разі евакуації необхідно надати транспортні засоби до місць, де вони мешкають;

підтримує в межах її діяльності взаємодію з евакокомісією міста, адміністрацією та органами державної влади міста;

оповіщає працівників ОГДпро початок евакуації, здійснює реєстрацію працівників;

організовує інформаційне забезпечення евакуйованих працівників;

бере участь у штабних об ´єктових тренуваннях цивільного захистуОГДз метою практичного відпрацювання членами евакуаційної комісії своїх функціональних обов'язків;

здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.

До складу евакокомісії входять:

голова евакокомісії;

відповідальний за зв'язок і оповіщення;

відповідальний за облік та контроль;

відповідальний за зв’язок з ЗЕП ;

Склад та функціональні обов’язки евакокомісії затверджуються відповідним наказом начальника цивільного захисту ОГД.

3. Система оповіщення та інформування. Поняття та зміст.

Оповіщення – це доведення сигналів і повідомлень органів управління ЦЗ про загрозу та виникнення НС (аварій, катастроф, пожеж тощо) до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення.

Оповіщення може проводитись у вигляді сигналу та повідомлення.

Сигнал – може бути світловий або шумовий. Повідомлення – це інформація про ситуацію та керівництво до дій.

Система оповіщення може бути об’єктова, локальна, спеціальна, місцева, територіальна, загальнодержавна. Вона має засоби, вимоги, власні складові.

Вимоги до оповіщень:

1. Своєчасність

2. Достовірність

3. Надійність передачі повідомлень (повідомлення мають різні категорії терміновості та обсягу. Головне в них – доступність та лаконічність, правильно обраний засіб зв’язку)

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом:

1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення;

2) централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих телекомунікаційних мереж і телекомунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

3) автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

4) функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

5) організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

6) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.

Інформування відбувається через вузли зв’язку (стаціонарні та рухомі).

Види зв’язку: радіо та телефон (основні), локальні комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, посильні (другорядні)

1. Інформацію з питань цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них.

2. Органи управління цивільного захисту зобов’язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію, зазначену в частині першій цієї статті, а також про свою діяльність з питань цивільного захисту, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі.

3. Керівники суб’єктів господарювання, що експлуатують потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки, зобов’язані систематично та оперативно оприлюднювати інформацію про такі об’єкти в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах, інформаційних стендах та в будь-який інший прийнятний спосіб.

4. Інформація має містити дані про суб’єкт, який її надає, та сферу його діяльності, про природу можливого ризику під час аварій, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище, про спосіб інформування населення у разі загрози або виникнення аварії та поведінку, якої слід дотримуватися.

5. Оприлюднення інформації про наслідки надзвичайної ситуації здійснюється відповідно до законодавства про інформацію.