- •Запорізький державний медичний університет
- •Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб
- •Навчальний посібник
- •Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб
- •Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб Змістовий модуль 1.
- •Тема 1. Роль і місце пропедевтики внутрішньої медицини серед клінічних дисциплін терапевтичного профілю.
- •Тема 2. Схема історії хвороби. Анамнестична частина історії хвороби.
- •Тема 3. Загальний огляд хворого.
- •Тема 4. Огляд окремих частин тіла.
- •Змістовий модуль 2
- •Тема 5. Основні скарги хворих із захворюваннями органів дихання. Огляд і пальпація грудної клітки.
- •Тема 6. Перкусiя як метод фiзикального обстеження легень. Методика проведення порiвняльної перкусii легень.
- •Тема 7. Топографiчна перкусiя легень.
- •Тема 8. Аускультація як метод фізикального обстеження легень. Методика аускультації легень. Основні дихальні шуми.
- •Тема 9. Аускультація легень: додаткові дихальні шуми (хрипи, крепітація, шуму тертя плеври).
- •Тема 10. Інструментальні та лабораторні методи дослідження органів дихання.
- •Змістовий модуль 3 Фізикальні методи дослідження серцево–судинної системи.
- •Тема 11. Фізикальні методи дослідження серцево–судинної системи. Розпит та загальний огляд хворих із патологією серцево–судинної системи.
- •Тема 12. Дослідження пульсу (артеріального, венозного, псевдокалілярного) та артеріального тиску.
- •Самомоніторування ат. 135 85
- •Тема 13. Огляд та пальпація передсерцевої ділянки. Перкусія меж відносної та абсолютної серцевої тупості, визначення ширини судинного пучка.
- •Тема 14. Аускультація серця. Нормальні серцеві тони, розщеплення та роздвоєння тонів, додаткові тони (ритм перепілки, ритм галопа).
- •Тема 15. Аускультація серця: органічні та функціональні серцеві шуми.
- •Змістовий модуль 4
- •Тема 16. Електрокардіографічний метод дослідження функції серця. Методика реєстрації та розшифрування екг. Екг-ознаки гіпертрофії передсердь та шлуночків.
- •Параметри нормальної екг
- •Зміна зубців і інтервалів у нормі і патології
- •Аналіз екг проводять за наступним планом:
- •План самостійної роботи:
- •Тема 17. Електрокардіографічне дослідження хворих із порушеннями автоматизму та збудливості
- •Тема 18. Електрокардіографічне дослідження хворих із порушеннями функції провідності.
- •Тема 19. Електрокардіографічне дослідження при комбінованих порушеннях серцевого ритму.
- •Тема 20. Інструментальні методи обстеження серцево-судинної системи.
- •Змістовий модуль 5
- •Тема 21. Розпит та огляд хворих із захворюваннями шлунково–кишкового тракту. Огляд та поверхнева пальпація живота.
- •Тема 22. Глибока ковзна методична пальпація відділів кишківника та шлунка.
- •Тема 23. Глибока ковзна методична пальпація печінки, селезінки, нирок.
- •Тема 24. Інструментальні та лабораторні методи дослідження стану шлунково–кишкового тракту.
- •Література
- •Для нотаток
- •Основні методи обстеження хворих в клініці внутрішніх хвороб
- •69035, Г. Запоріжжя, пр-т Маяковського 26,
- •69035, Запоріжжя, пр. Маяковського, 26
Аналіз екг проводять за наступним планом:
Вольтаж
Водій ритму
Ритм, ЧСС
Електрична вісь
Позиція
Систолічний показник
Характеристика зубців і часових інтервалів.
Висновок по ЕКГ – водій ритму, ритм, ЧСС, ел. вісь, позиція, характеристика зубців і часових інтервалів.
План самостійної роботи:
Під керівництвом викладача освоїти техніку реєстрації ЕКГ один на одному в 12 відведеннях. Самостійно провести аналіз отриманих електрокардіограм в наступному порядку:
1. Визначити правильність серцевого ритму. Ритм синусовий чи ні. В зв’язку з тим, що в нормі водієм ритму є синусовий вузол і збудження передсердь відбувається перед збудженням шлуночків, то зубець Р повинний розташовуватися перед шлуночковим комплексом. Тривалість інтервалів R–R повинна бути однаковою;
2. Підрахувати в II відведенні основні зубці і інтервали: R-R – відстань між двома вершинами R-R при правильному ритмі, чи середнє арифметичне 5 відстаней R-R при неправильному ритмі. Підрахувати число серцевих скорочень по формулі: ч.с.с. = 60 сек. /(R-R у сек.) Інтервал Р-Q (Р-R) - відстань від початку зубця Р до початку зубця Q (R), у нормі - 0,12-0,18 сек.
Комплекс QRS - відстань від початку зубця Q(R) до кінця зубця S(R), у нормі - 0,06-0,10 сек. Інтервал Q-Т (електрична систола) - відстань від початку зубця Q (Р) до кінця зубця Т. Електрична систола співставляється з належною, котру знаходимо по таблиці чи обчислюємо по формулі: QТ=К*√R-R (у сек.), де К- константа, рівна для чоловіків – 0,37, для жінок – 0,39.
Систолічний показник (СП) у % =QT/R–R*100 Отримана величина СП співставляється з належною, знайденою по таблиці;
3. Визначити положення електричної осі серця, порівнявши в стандартних відведеннях зубці RI і RIII, SI і SIII.
Нормограма: RII=RI+RIII
Лівограма: RI SIII
Правограма: SI RIII
4. Виявити патологію зубців і інтервалів ЕКГ, звернути увагу на наявність глибокого, розширеного зубця Q, зміщення сегмента SТ від ізолінії, наявність негативного чи двофазного зубця Т.
5. Виявити ознаки гіпертрофії шлуночків серця: наявність високого зубця R у лівих (V5–V6) чи в правих (V1–V2) грудних відведеннях, зміщення сегмента SТ нижче ізолінії, наявність негативного зубця Т в відповідних відведеннях.
Результати аналізу отриманих ЕКГ представити викладачу у виді протоколу ЕКГ.
Тема 17. Електрокардіографічне дослідження хворих із порушеннями автоматизму та збудливості
Серце володіє наступними функціями:
автоматизмом
збудливістю
провідністю
скоротністю
рефрактерністю
аберантністю
Автоматизм - це здатність серця виробляти електричні імпульси за відсутності інших зовнішніх подразників. Функцією автоматизму володіють клітини синусового вузла (центр автоматизму I порядку, 60-80 імп/хв), деякі ділянки провідної системи передсердя, зона переходу АВ - вузла в пучок Гіса (центр автоматизму II порядку. 40-60 імп/хв), гілки пучка Гіса і волокна Пуркин’є (центр автоматизму III порядку, 25-45 імп/хв).
У нормі основним джерелом електричних імпульсів є синусовий вузол. Номотопний ритм - це ритм з синусового вузла. Варіантами номотопного ритму є синусова тахікардія, синусова брадикардія, синусова аритмія. Гетеротопний ритм це ритм, обумовлений імпульсами з ектопічних вогнищ, розташованих в різних відділах провідної системи поза синусовим вузлом.
Синусова тахікардія - це збільшення ЧСС від 90 до 140 уд/хв, обумовлене підвищенням автоматизму синусового вузла, зустрічається як в нормі (при хвилюванні, фіз. навантаженні), так і в патології (при лихоманці, серцевій недостатності). На ЕКГ - правильний синусовий ритм з ЧСС 90-150 в хв., форма QRST не змінена.
Синусова брадикардія - це зменшення ЧСС до 59-40 уд./хв. обумовлена пониженням автоматизму синусового вузла. Зустрічається як в нормі (у спортсменів, ваготоников), так і в патології (черевний тиф, гострий інфаркт міокарда, при підвищенні внутрішньочерепного тиску, мікседемі і ін.). На ЕКГ - правильний синусовий ритм з ЧСС 40-59 в хв., форма QRST не змінена.
Синусова (дихальна) аритмія - це збільшення ЧСС на вдиху і зменшення на видиху, обумовлене коливаннями тонусу блукаючого нерва і зміною кровонаповнення серця під час дихання (зустрічається у молодих осіб при НЦД, в період видужування при деяких інфекційних захворюваннях). На ЕКГ: коливання RR, що перевищують 0,15 сек. і пов'язані з фазами дихання при збереженні всіх ознак синусового ритму. При затримці дихання аритмія проходить.
Збудливість - це здатність серця збуджуватися під впливом імпульсів. До порушення функції збудливості відносять екстрасистолію, миготіння і тріпотіння передсердь, пароксизмальну тахікардію, фібриляцію шлуночків.
Екстрасистолія - це передчасне позачергове скорочення серця під впливом патологічних імпульсів, що виникають в різних відділах провідної системи серця на тлі нормального або патологічного основного ритму.
Виникнення екстрасистол обумовлене повторним входом хвилі збудження (re-entry), викликаним електричною негомогенністю міокарду. Унаслідок запальних і дегенеративних змін в міокарді з'являються ділянки, які збуджуються з великою тимчасовою затримкою, коли решта ділянок міокарду встигла не тільки збудитися, але і вийти із стану рефрактерності. Збудження цієї ділянки може повторно розповсюдитися на довколишні відділи і викликати позачергове скорочення серця.
Екстрасистола характеризується різним ступенем деформації шлуночкового комплексу і наявністю компенсаторної паузи (відстань від екстрасистоли до наступного за нею циклу Р-QRST основного ритму). Розрізняють повну і неповну компенсаторну паузу. Якщо відстань між передуванням екстрасистоли і подальшим комплексом P-QRST основного ритму рівно двом відстаням RR, то говорять про повну компенсаторну паузу, якщо ця відстань менше - пауза неповна. Чим далі від синусового вузла розташоване ектопічне вогнище, тим більша тривалість компенсаторної паузи і тим виразніше деформація екстрасистоличного комплексу QRST.
Розрізняють надшлуночкові (синусові, передсердні, атріовентрикулярні) і шлуночкові екстрасистоли. Для всіх надшлуночкових екстрасистол загальною є наявність зубця Р, незначна деформація екстрасистолічного комплексу QRST (формою нагадує нормальний синусовий комплекс) і неповна компенсаторна пауза.
Синусові екстрасистоли виникають унаслідок передчасного збудження синусового вузла, характеризуються достроковою появою нормального синусового комплексу без компенсаторної паузи.
Передсердні екстрасистоли виникають при локалізації ектопічного вогнища в різних відділах провідної системи передсердя і характеризуються: незначною деформацією екстрасистоличного комплексу QRS, мінімальною компенсаторною паузою і зміною полярності зубця Р (залежно від локалізації ектопічного вогнища). Якщо ектопічне вогнище розташоване у верхній частині передсердя - зубець Р позитивний, якщо в середній частині - Р двофазний, якщо у нижній – Р негативний, але завжди розташований перед комплексом QRS.
Екстрасистоли з атріовентрикулярного вузла характеризуються незначною деформацією комплексу QRS, неповною компенсаторною паузою і наявністю негативного зубця Р (різно розташованого в залежності по відношенню до комплексу QRS від локалізації ектопічного вогнища). Розташування зубця Р по відношенню до комплексу QRS обумовлено різними швидкостями розповсюдження електричного імпульсу з АВ-вузла на передсердя та шлуночки. Якщо швидкість розповсюдження електричної хвилі на передсердя вища за швидкість розповсюдження електричної хвилі на шлуночки - зубець Р буде розташованим перед комплексом QRS, якщо швидкість розповсюдження електричної хвилі на шлуночки вища за швидкість розповсюдження електричної хвилі на передсердя - зубець Р буде розташованим позаду комплексу QRS, якщо швидкості розповсюдження електричної хвилі на передсердя та шлуночки однакові - зубець Р буде розташований на комплексі QRS.
Шлуночкові екстрасистоли характеризуються відсутністю зубця Р, наявністю повної компенсаторної паузи і абберантністю комплексу QRS (QRS розширений, деформований, дискордантний). Щоб визначити, з якого шлуночку виходить екстрасистола, потрібно знайти напрям електричної осі екстрасистоли в стандартних (або грудних) відведеннях. Якщо в I стандартному відведенні (або в V5, V6) початкова частина комплексу екстрасистоли позитивна, а в III стандартному (або в VI, V2) негативна, то електрична вісь екстрасистоли відхилена вліво (RI, SIII) і це екстрасистола з правого шлуночку. Якщо електрична вісь відхилена вправо (SI, RIII) – екстрасистола походить з лівого шлуночку (правило Розенбаума).
Аллоритмія - це правильне чергування екстрасистол з нормальними синусовими комплексами. Розрізняють бігемінію (кожен другий комплекс - екстрасистола), тригемінію (кожен третій комплекс - екстрасистола ) і т.д.
Політопні екстрасистоли - це екстрасистоли з різних відділів серця.
Інтерпольовані (вставні) екстрасистоли - це екстрасистоли без компенсаторної паузи (зустрічаються при брадикардії).