- •Економічна теорія
- •Тема 1. Предмет і методи економічної теорії
- •Питання перше. Економічні знання: поняття, зародження та етапи розвитку.
- •Тема 2. Загальні проблеми економічного розвитку
- •Модель ієрархії потреб а. Маслоу
- •Варіанти співвідношення потреб і виробництва
- •Ринкова класифікація ресурсів
- •Тема 3. Економічні системи
- •Тема 4. Форми організації суспільного виробництва.
- •Тема 5. Ринкова економіка
- •Етапи формування ринку
- •Тема 6. Доходи в ринковій економіці
- •Коротка історична довідка
- •Структура заробітної плати
- •Тема 7. Основи саморегулювання ринкової економіки
- •Тема 8. Підприємство і підприємництво
- •Тема 9. Капітал. Витрати виробництва.
- •Тема 10. Конкуренція і монополія в ринковій економіці
- •Еволюційний шлях розвитку конкуренції
- •Функції конкуренції
- •Тема 11. Основні макроекономічні показники результативності національної економіки
- •Тема 12. Циклічність економічного розвитку та економічне зростання.
- •Тема 13. Макроекономічний аналіз
- •Тема 14. Фінансова і кредитна система країни
- •Принципи функціонування кредиту
- •Тема 15. Державне регулювання економіки
- •Тема 16. Зайнятість і безробіття. Соціальна політика держави
- •Тема 17. Світове господарство і міжнародна валютна система
- •Тема 18. Глобалізація світогосподарських зв’язків та загально цивілізаційні проблеми людства
- •Фактори
- •II. Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин:
- •III. Глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення їі майбутнього:
- •Бібліографія рекомендована література
- •Тема 1. Предмет і методи економічної теорії 4
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75.
Принципи функціонування кредиту
Обов'язковість повернення кредиту. Тимчасове вивільнення грошових засобів робить можливим тільки тимчасове кредитування їх і передбачає обов'язкове повернення кредитних ресурсів.
Платність. Якби кредитор не мав прибутку від того, що він надає в тимчасове використання свої вільні грошові засоби, він би не ризикував ними і не позичав би їх. Платою позичальника за право тимчасового використання не свого (позиченого) капіталу є позичковий процент, який є для нього витратою. Для кредитора ж процент за кредит є платою за те, що він ризикує своїм грошовим капіталом, який надає в позику.
Строковість. Позика має бути повернена позичальником кредиторові у строк, визначений кредитною угодою.
Питання п’яте. Кредитна система.
Кредитна система - це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна структура) та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (інституціональна структура).
У загальному вигляді інституціональну структуру можна представити таким чином:
центральний банк;
комерційні банки;
спеціалізовані банківські установи (іпотечні, зовнішньоторговельні, ощадні банки тощо);
небанківські фінансово-кредитні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії і т. ін.).
Центральний банк - це державна установа, яка є головною ланкою кредитної системи. Його ще називають банком банків, виходячи із завдань та функцій, які він виконує.
Функції центрального банку:
розробка та реалізація грошово-кредитної політики;
емісія готівкових грошей - - монопольне право центрального банку;
емісія безготівкових грошей;
зберігання золотовалютних резервів країни;
акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків. Зміст цієї функції полягає в тому, що кожний комерційний банк як член національної кредитної системи зобов'язаний зберігати певний відсоток від суми вкладів на резервних рахунках центрального банку. Норма резервування зростає, якщо виникає потреба скорочення пропозиції грошей, і зменшується, коли необхідно збільшувати пропозицію грошей. Таким чином, резервування є важливим засобом грошово-кредитної політики, за допомогою якого здійснюється регулювання кількості грошей в обігу.
Крім того, резервування є і певним засобом забезпечення мінімальної ліквідності комерційних банків, своєрідною формою збереження депозитів:
кредитування комерційних банків у період економічних труднощів;
виконання кредитних та розрахункових операцій на потребу уряду. Зміст цієї функції полягає в тому, що надходження до державного бюджету акумулюються на рахунках центрального банку, тому саме він здійснює операції щодо акумуляції грошових засобів та витрат їх урядовими організаціями. Він також здійснює за розпорядженням уряду операції з іноземною валютою та золотом, із державними цінними паперами, виконує взаємне зарахування боргових зобов'язань тощо.
Головне завдання центрального банку - - управління емісійною, розрахунковою та кредитною діяльністю.
За допомогою норми резервування (r), норми відсоткової ставки на позички (і) та операцій на ринку цінних паперів (завдяки продажу центральним банком державних цінних паперів комерційним банкам зменшується кількість грошової маси, і, навпаки, з викупом їх у комерційних банків збільшується обсяг грошової маси) держава через центральний банк проводить грошово-кредитну політику.
Комерційні банки є основою кредитної системи. Найбільшого поширення набула така організаційно-правова форма банків, як акціонерна.
За способом формування статутного капіталу розрізняють комерційні банки без участі держави, з участю держави, з участю іноземного капіталу тощо.
Залежно від обсягу операцій, які виконують комерційні банки, їх поділяють на: універсальні (здійснюють усі операції) та спеціалізовані (виконують менший обсяг операцій, обслуговують певну галузь чи сферу економічної діяльності або групу клієнтів).
Функції комерційних банків:
ведення поточних рахунків (акумуляція безстрокових депозитів);
акумуляція строкових депозитів вкладників;
видача грошових засобів з рахунків;
перерахування з одного рахунка на інший;
розміщення акумульованих грошових засобів шляхом надання кредитів, купівлі-продажу цінних паперів;
продукування кредитних грошей шляхом мультиплікації банківських депозитів та ін.
Банківські операції поділять наактивні й пасивні.
Пасивні банківські операції пов'язані з акумуляцією ресурсів, необхідних для проведення кредитних та інших активних операцій.
Активні операції комерційних банків пов'язані з розміщенням ресурсів з метою одержання прибутку. Це кредитні операції та операції з розміщення цінних паперів.
Елементом кредитної системи є також спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.
Ощадні банки - фінансові установи, що спеціалізуються на обслуговуванні населення, залученні грошових заощаджень громадян, наданні кредитів та інших банківських послуг.
Іпотечний банк - банк, що спеціалізується на наданні довгострокових кредитів під заставу нерухомого майна (землі, будівель тощо) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю.
Інноваційний банк спеціалізується на фінансуванні й кредитуванні інноваційних проектів. Кредитування здійснюється шляхом придбання відповідних акцій та розміщення облігаційних позик.
Інвестиційний банк залучає довгостроковий позичковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям, державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань. Він з'ясовує характер і обсяг фінансових потреб позичальників, узгоджує умови позики, вибір виду цінних паперів, визначає термін їхньої нової емісії та розміщення серед інвесторів. Інвестиційний банк є не тільки посередником між інвестором і позичальником, а й гарантом емісії та організатором ринку.
Зовнішньоторговельний банк здійснює операції з кредитування експорту та імпорту за зовнішньоторговельними розрахунками, гарантує й обліковує векселі з експортних кредитів, наданих комерційними банками.
До складу кредитної системи входять і небанківські фінансові інституції, здатні акумулювати грошові засоби та розміщувати їх на засадах строковості, повернення і платності.
Страхові компанії здійснюють акумуляцію грошових засобів у специфічній формі — шляхом продажу страхового захисту, який засвідчується страховим полісом (договором, свідоцтвом). Отримані страхові премії страхові компанії вкладають у цінні папери приватних підприємств та державні цінні папери. Страхові компанії, що страхують життя, надають довгострокові кредити, а ті, що займаються ризиковими видами страхування, -короткострокові.
За законодавством деяких держав страхові компанії можуть виступати самостійними суб'єктами кредитного ринку.
Пенсійні фонди — акумулюють грошові засоби у формі пенсійних внесків та нарахувань. Вони формуються як приватними підприємствами, так і державними органами. Пенсійні фонди розрізняють за формою організації управління та за структурою активів. Так, мають місце пенсійні страхові фонди, управління якими здійснюють страхові компанії, а також пенсійні фонди, що перебувають в управлінні приватних підприємств або банків за дорученням останніх. Є також фондовані пенсійні фонди (їхні засоби інвестують у цінні папери) та нефондовані (виплата пенсій із поточних надходжень).
Фондові біржі, брокерські фірми, фінансові компанії та інші організаційні форми небанківських фінансових інститутів доповнюють структуру кредитної системи.
Крім національних кредитних інститутів, існують і міждержавні.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) - міжнародна валютно-кредитна організація, що регулює міждержавні валютно-кредитні відносини. МВФ - спеціалізована установа ООН. Членом МВФ може бути тільки країна - член ООН. Заснований у 1944 р. на Бреттон-Вудській конференції (США). Штаб-квартира МВФ - у Вашингтоні.
Функції МВФ:
сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері;
сприяння міжнародній торгівлі шляхом стабілізації валютних курсів;
встановлення багатосторонньої системи платежів між країнами - членами МВФ;
усунення валютних обмежень і надання кредитів для врегулювання платіжних балансів.
Кошти МВФ формують члени-учасники згідно із встановленої квотою. Членами МВФ є понад 150 країн світу. Його капітал перевищує 120 млрд. дол. США.
Світовий банк - міжнародний інвестиційний інститут (спочатку Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР)), створений одночасно із МВФ. Мета Світового банку - сприяння економічному та соціальному розвитку країн світу.
До складу Світового банку входять: МБРР, Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР).
Одержання кредитів від Світового банку передбачає певне коригування економічної політики держави-позичальника. Умови отримання позик від Світового банку: відстрочка 3—5 років; термін погашення позики 15—20 років; уточнення облікової ставки через кожних 6 місяців і відповідне визначення вартості кредитів.
Банк міжнародних розрахунків (БМР) об'єднує на акціонерних засадах частину фінансових ресурсів центральних банків 30 країн, здійснює для них комерційні операції, та бере участь в організації міжнародного валютного співробітництва.
Література
Основна: 2,3,5,6,7,15,16,17,18,19,20.
Додаткова: 4,26,35,40.