2.3. Властивості книги

Властивості книги обумовлені її функціями. Відповідно, якщо розглядати книгу в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі, то виявляється, що книги притаманні як властивості Документа IV, так і специфічні властивості.

Одне з найважливіших властивостей книги - знаковість. Про цю властивість писали ще в 20-і роки XX століття, але розуміли по-різному. М.М. Куфаєв розумів книгу «як вмістилище будь-якої думки і слова, наділених в видимий знак», або «вмістилище думки і слова людини, взятих в їх єдності і виражених видимими знаками» [20, c. 272]. При цьому в обсяг поняття «книга» включалися не тільки видання словесних творів, а й книга з ілюстраціями, і нотні видання, і фонографічні валики і грамофонні платівки.

З пожвавленням семіотичних досліджень зріс інтерес до знакової природі книги. Семіотичний підхід став широко застосовуватися в дослідженнях мови та словесних творів. Новим проявом семіотичного підходу до книги стало її розгляд в цілому як знакової системи.

У 70-ті роки XX століття з'явилося визначення книги як «знакової системи, в якій для обміну семантичної інформації між двома іншими матеріальними системами, наприклад автором і реально існуючим світом або автором і читачем, використовується сукупність візуально сприймаються шрифтових знаків або графічних зображень», як зазначав Є.Л. Немирівський [19, c. 273].

Таким чином, знаковість властива книзі не тільки в тій же мірі, що і будь-якому Документу IV, але і в більшій мірі, тому що сама книга як матеріальний предмет виконує функцію знака, що аналогічно знаковості Документа III - створений людиною матеріальний об'єкт, спеціально призначений для передачі зафіксованої в ньому інформації в суспільстві [20, c. 20].

Властивість знаковості визначає властивість семантично книги. Семантика - розділ семіотики, який вивчає знакові системи як засіб вираження змісту. Сприймаєма людиною інформація є семантичної, тому що вона виражає певний зміст. К. Мігонь зазначав, що книга є стабільним засобом передачі інформації, що дає можливість концептуалізації змісту [18, c. 32]. Таким чином, властивість семантично, притаманне для Документа, характерно і для книги.

Властиве книзі і така властивість як відображення розумової діяльності людини, що відзначалося багатьма дослідниками. Було відмічено також, що в книзі вкарбовуються і передаються не тільки думки (знання), а й почуття, емоції і т.д.

Г.Н. Швецова-Водка відзначає, що зміст книги слід розглядати не тільки як втілення думки окремих людей, але і за визначенням А.І.Борсука як «продукт суспільної свідомості» [23, c. 6], ідейного життя суспільства, форму існування ідеології, а також суспільної свідомості в цілому (науки, мистецтва, права, моралі і т.д.) [20, c. 278].

Суспільна свідомість у цілому та індивідуальна свідомість формуються як результат відображення об'єктивної дійсності. Книга, фіксуючи в матеріальній формі твору індивідуальної свідомості, теж є відображенням об'єктивної дійсності, але не безпосереднім, а опосередкованим через свідомість.

Така властивість Документа як дискретність також притаманне книзі. Але книзі властиво також прагнення до інтеграції, об'єднання, безперервності. Воно позначається вже в матеріальній формі книги, яка є сукупністю сполучених тим чи іншим способом матеріальних об'єктів, на яких зафіксована запис.

З моменту появи поліграфічної промисловості існує також прагнення до об'єднання виданих книг у серії. Це об'єднання може здійснюватися за ознаками змісту, авторства, читацького і цільового призначення та іншим, причому між книгами однієї серії утворюється подібність або єдність, і за іншими ознаками (матеріальної форми, художнього оформлення тощо). Ще більш виражене прагнення до єдності в такій формі книги, як періодичні та продовжувані видання, які можна визначити як єдність перериваної і безперервного.

У змісті книг також проявляється прагнення до інтеграції та безперервності. Вони не тільки зовні поєднують твори різних авторів, але і в змісті окремих творів виконують функцію інтеграції та організації наявного знання, що найбільшою мірою характерно для підручників, хрестоматій, довідників, енциклопедій. Інтеграцію спостерігаємо і в науковій книзі, одним з обов'язкових вимог до якої є врахування думок, ідей, поглядів попередників, причому не тільки у змісті основного тексту роботи, але й у формі точних посилань на попередні роботи.

М.Ф. Яновський писав: «Якщо можна говорити про народження книги, то батьками кожної з них слід визнати безліч інших книг» [20, c. 279]. При всій індивідуальності авторської праці створюється враження, що всі автори, в кінцевому підсумку, пишуть одну велику книгу, що складається з багатьох окремих і багатьох творів.

Збереження як змісту, так і матеріальної форми книги при її споживанні - така ж обов'язкова риса книги, як і документа взагалі.

Одне з властивостей документа полягає в тому, що будь-який документ можна охарактеризувати за формулою характеристики комунікаційного повідомлення (формула Лассуелл: «Who says, what, in which channel, to whom, with what effect», тобто «хто, що, кому, на якому каналу, з яким ефектом повідомляє ») [20, с. 280]. Відповідність цій формулі також притаманне книзі. На питання, які містяться в цій формулі, як правило, відповідає видавнича оформлення книги (титульний лист, зміст, обкладинка, вихідні відомості у видавничій продукції). На ці ж питання відповідає бібліографічна характеристика книги, дуже коротко - бібліографічний опис, більш докладно - анотація, реферат, рецензія. Для відповіді на питання - «з яким ефектом здійснена соціальна комунікація?» - Проводяться дослідження читання і читацької аудиторії, розробляються спеціальні наукові дисципліни - психологія і соціологія читання.

Книга має ще одну властивість, якою володіє документ. Це діяльнісний характер, визначальний документ як результат діяльності його творців (що стосується книжки - то це діяльність автора, видавця, поліграфіста і т.д.).

Специфічні властивості книжки, як і її специфічні властивості, обумовлені особливостями книги як видового поняття Документа IV.

З функцією поширення інформації тісно пов'язана така властивість книги як адресність досить широкому, або, точніше, невизначеному (необмеженому) попередньо колу читачів (споживачів інформації). Перш за все це властивість зазначалося у книги в тих випадках, коли її порівнювали з діловодних поточними та архівними документами.

Г.Н. Швецова-Водка загострює увагу на тому, що в призначенні книги широкому, невизначеному попередньо колу читачів, велике значення має не тільки установка автора, з якою створюється документ, вихідний для книги, але й умови створення книги (тобто діяльність КП-1) і умови розповсюдження і використання книги (тобто діяльність КП-2). Система книгорозповсюдження (книжкової торгівлі) здатна поширити безліч екземплярів видання серед невідомого попередньо кола осіб; бібліотеки забезпечать використання одного або кількох примірників видання найбільшим числом читачів [20, c. 284].

Саме вказівка ​​на невизначеність одержувачів, яким передаються книги як джерела інформації, зближує поняття книги з поняттям засобів масової комунікації (але саме поняття засобів масової комунікації залишається досить неясним). Ні точної відповіді на питання: чи можна наукову комунікацію вважати масовим? В інформатиці прийнято розрізняти такі види соціальної інформації: масову і спеціальну, або масову, спеціальну і особисту. У тому і іншому випадку наукова інформація відноситься до спеціальної, а масова включає «публіцистичну, естетичну і повсякденну» або «суспільно-політичну, буденну, науково-популярну».

Оптимальним поясненням характеру читацької адреси книги як засобу комунікації Г.М. Швецова-Водка вважає, що має бути розгляд книги як засобу комунікаційного процесу. У комунікаційній системі сигнали можуть бути спрямовані або точно відомим адресатам, або до їх деякого імовірнісного множині. Характер цієї спрямованості є підставою розподілу комунікаційних процесів на аксіальні і ретіальние. Аксіальний комунікаційний процес передбачає передачу повідомлення чітко визначеним (конкретну особу, група) одержувачам інформації. Ретіальний комунікаційний процес має місце тоді, коли передача повідомлення здійснюється для невизначеного кількісно і якісно невідомого безлічі реципієнтів. Ретіальним систем комунікації притаманна анонімність адресата [20, c. 285].

Також серед специфічних властивостей книги слід назвати конкретно-історичний характер книги. Книга створюється автором у відповідь на потребу суспільства на тому чи іншому історичному етапі його розвитку; її поява стає можливим тільки в результаті суспільного визнання її цінності.

По-перше, це визнання цінності вихідного документа, допуск його до втілення у видання в результаті оцінки з боку редакторів, рецензентів і т.п.

По-друге, це видавнича супровід публікується твори. Навіть у тому випадку, коли публікується один і той же документ в різних історичних ситуаціях, його видавнича супровід - передмова, коментарі - здатне змінити загальну спрямованість, ідеологічний характер видання.

Важлива властивість книги - її доступність. Враховуючи матеріальну форму, доступність забезпечують портативність і здатність до переміщення (транспортабельність). Але доступність не завжди досягалася її портативністю і транспортабельністю. Н.Г. Малихін зазначив, що «масовість обслуговування може бути досягнута різними засобами, наприклад, встановленням книги для читання в місцях масового скупчення народу» [31, c. 160].

До числа найважливіших властивостей книги відноситься також її включеність у духовне і матеріальне виробництво (через посередництво читача, споживача інформації). Поширення наукового знання, система освіти, розвиток художньої літератури, виробнича і культурно-освітня діяльність і багато інших сфер життєдіяльності суспільства були б неможливі без книжок.

М.М. Кушнаренко також дотримується позиції, що книзі притаманні всі властивості документа, а в якості специфічних вона виділяє наступні: атрибутивність - наявність невід'ємних доданків, без яких книга не може існувати (інформаційних і матеріальних), функціональність - призначення книги для передачі інформації в просторі і в часі , структурність - тісний взаємозв'язок елементів і підсистем як текстової, інформаційної (передмова, основний текст, післямова), матеріальної складової (обкладинка, плетіння й т.п.) [27, c.226].

Таким чином, при порівнянні властивостей документа і книги було виявлено, що книга має всі властивості документа, а саме: знаково, семантично; здатністю відображати розумову діяльність людини і суспільну свідомість у цілому, а також відображати об'єктивну реальність; дискретністю і безперервністю; здатністю зберігати як зміст, так і матеріальну форму книги при її використанні; відповідністю формулою комунікаційного повідомлення; діяльнісних характером.

Книга є видовим поняттям родового поняття «документ», тому вона має специфічні властивості. Але дослідники виділяють різні специфічні властивості книги в залежності від виявлених функцій книги.

Так, М.М. Кушнаренко відзначає властивості атрибутивності, функціональності, структурності. Але найбільш оптимальною є позиція Г.М. Швецової-Водки, що розглядає книгу в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі. Вона виділяє такі властивості книжки, як адресність невизначеному колу читачів, конкретно-історичний характер, доступність з точки зору матеріальної форми (здатність легко переміщатися в просторі), активне включення в духовне і матеріальне виробництво (у поширенні наукового знання, освіти, розвиток мистецтва і т . д.).