10. Поняття і значення кадрової політики підприємства.

Кадрова політика підприємства — це система прин­ципів, ідей, вимог, що визначають основні напрямки роботи з персо­налом, її форми і методи. Кадрова політика визначає генеральний напрямок і основи роботи з кадрами, загальні і специфічні вимоги до них і розробляється влас­никами підприємства, вищим керівництвом, кадровою службою. Цілі кадрової політики підприємства: своєчасне забезпечення підприємства персоналом необхідної якості у необхідній чисельності; забезпечення умов реалізації прав і обов'язків працівників, що передбачені трудовим законодавством Раціональне використання кадрового потенціалу; формування і підтримка ефективної роботи трудових колективів. Цільове завдання кадрової політики підприємства може бути вирі­шено такими альтернативними варіантами: звільняти працівників або зберігати; якщо зберігати, то яким шляхом; проводити підготовку працівників самостійно або шукати тих, хто вже має необхідну підготовку; проводити набір персоналу із зовнішніх джерел або перенавчати працівників, які підлягають звільненню з підприємства; проводити додатковий набір персоналу або задовольнитися іс­нуючою кількістю за умови більш раціонального її використання;вкладати гроші у підготовку «дешевих», але вузькоспеціалізованих працівників, або «дорожчих», але маневрених. Принципи кадрової політики — це керівні правила, підходи до ви­рішення кадрових питань підприємства,а також визначають специфіку реалізації окремих функцій та ета­пів кадрової роботи. Принципи кадрової політики визначають:особливості і зміст кадрових програм (наймання, розвитку пер­соналу і т.д.), що дозволяють концентрувати ресурси підприємства на найбільш важливих для даного моменту аспектах кадрової роботи; специфіку реалізації напрямків кадрової роботи; методи та стиль роботи з персоналом;документальне забезпечення роботи з персоналом;систему регулювання і регламентування внутрішньоорганізаційних трудових відносин.

3. Підсистеми управління персоналом.

Управління персоналом – специфічна функція управлінської діяльності, головним об’єктом якої є люди, що входять в певні соціальні групи, трудові колективи. Система управління – упорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів, які відрізняються функціональними цілями, діють автономно, але спрямовані на досягнення загальної мети. Система управл. Персоналом складається з комплексу взаємопов’язаних підсистем – це виділені за функціональними елементами або організаційними ознаками частини системи, кожна з яких виконує певні завдання, працює автономно, але спрямована на вирішення загальної мети. Система підсистем має багатоступеневу структуру, з великою кількістю напрямів діяльності: - підсистема загального та лінійного керівництв (управління вцілому та окремими підрозділами)а; - планування та маркетингу (аналіз кадрового потенціалу та ринку праці, визначення потреби в персоналі); - управління підбором та обліком персоналу (оцінка, співбесіда, заохочення); - управління трудовими відносинами (аналіз взаємовідносин, соц..-псих. діагностика); - забезпечення нормальних умов праці; - управління розвитком персоналу (навчання, перепідготовка, оцінка); - управління мотивацією поведінки персоналу (нормування трудового процесу, система опл. праці, моральні заохочення); - управління соц.. розвитком (харчування, охорона здоровя та відпочинку, соц.. страх); - підсистема розвитку організаційної структури управління; - правового забезпечення; - інформаційного забезпечення. Комбінація цих підсистем унікальна для кожної організації і визначає її специфіку. Чинники, що визначають систему управління персоналом: розмір організації; сфера діяльності; становище на ринку; перспективи розвитку; історія, вік цілі організації; організаційна культура; трудове законодавство; кількісний та якісний склад персоналу; ситуація на ринку праці; наявність спеціалістів з управління; особистість керівника та менеджерів.