Розділ 7

ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Охорона праці – це система законодавчих, соціально-економічних, організаційно-технічних санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Праця – основа життя і багатства суспільства, джерело внутрішнього-зростання духовних якостей людини. Саме праця є найважливішою умовою існування суспільства, його розвитку й вдосконалення[44].

Основні положення з охорони праці в Україні регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом України “Про охорону праці” від 21.11.2002 р., а також розробленими відповідно до них нормативно-правовими актами (указами Президента, постановами уряду, правилами, нормами, інструкціями, стандартами та іншими документами).

Основа політики України в галузі охорони праці відображена в Законі “Про охорону праці”.

Основними принципами згаданих законів є: пріоритет життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків, у тому числі й моральних, особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань; встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності; навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; участь держави у фінансуванні заходів з охорони праці; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і безпеки праці.

Згідно із статтею 13 роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці (СУОП), яка повинна відповідати нак. ДГПН від 7.02.2008 р.

Система управління охороною праці (СУОП) - частина загальної системи управління організацією, яка сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, а також небезпеки для третіх осіб, що виникають у процесі господарювання, і включає в себе комплекс взаємопов'язаних заходів на виконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці [35].

Реальне положення про СУОП в СТОВ "Благовість"Зіньківського району, Полтавської області не розроблено.

Згідно з наказом ДГПН від 7.02.2008 р., структура СУОП у господарстві має бути наступна:

1. Основні принципи політики у сфері охорони праці.

2. Планування та фінансування заходів з охорони праці.

3. Обов'язки та відповідальність.

4. Управління документацією.

5. Компетентність та підготовка.

6. Моніторинг виконання та оцінка результативності.

7. Організація інформаційної роботи.

8. Управління ресурсами:

- безпечність виробничих приміщень, засобів виробництва технологічних процесів;

- організація робочого місця;

- організація робочого часу;

- засоби індивідуального захисту;

- заміна засобів виробництва;

- заміна матеріалів, що застосовуються;

- зміни в організації праці;

- організація безпечного ведення робіт уразі залучення сторонніх суб'єктів господарювання;

- вимоги безпеки при введенні в експлуатації, поточні експлуатації, виведені з експлуатації виробничого обладнання;

9. Аналіз і попередження можливих загроз життю і здоров'ю працюючих:

- аналіз ефективності СУОП;

- аналіз та зменшення ризиків виникнення небезпечних ситуацій; 10.Попереджувальні та корегувальні заходи.

11. Мотиваційне регулювання.

12.Удосконалення СУОП.

Оцінка ефективності СУОП проводиться на основі аналізу і попередження погрозу життю і здоров'ю тих, що працюють. При цьому проводиться експертна оцінка ризиків виникнення небезпечних ситуацій. Вона визначається за формулою:

Р = Т х П х Вр,

де: Р - ступінь ризику;

Т - важкість та можливі наслідки небезпечної події;

П - можливість нараження на небезпеку;

Вр - імовірність виникнення небезпечної події [12].

ДляСТОВ "Благовість"Зіньківського району, Полтавської області: Вр=3, П=3, Т=2 (на основі експертного аналізу) Відповідно Р = 3х3х2=18. Ступінь ризику, з показником - 18, відповідає середньому ступеню ризику.

Для такого ступеню ризику необхідно проінформувати керівника господарства та працівників. Розробити і реалізувати заходи щодо зменшення ризику [15].

На ступінь ризику виникнення небезпечних ситуацій у господарстві істотно впливають ціла низка чинників. Одним із них є стан умов праці: підвищений рівень шуму під час виконання польових робіт, підвищений рівень вібрації під час роботи деякої сільськогосподарської техніки, недостатня забезпеченість робочого персоналу засобами індивідуального захисту особливо під час посівної кампанії; наявність потенційних небезпек і шкідливих факторів на об'єктах підприємства, зокрема на складі для зберігання добрив, що приводять до захворювань і травматизму.

Керівник СТОВ "Благовість" Зіньківського району, Полтавської області повинен забезпечувати здорові, безпечні та нешкідливі умови праці. Він несе відповідальність за стан охорони праці підприємства. Контроль, організацію і координацію роботи з охорони праці здійснює служба охорони праці, яку представляє інженер з охорони праці. Він здійснює підготовку управлінських рішень у вигляді наказів, рішень, розпоряджень керівника підприємства, а також з профспілковим комітетом здійснює складання колективного договору з питань охорони праці та соціального забезпечення працівників.

Відповідно до існуючого законодавства про працю жоден працівник не допускається до роботи, якщо він не пройшов навчання та інструктажі з охорони праці.

Загальне керівництво й організація навчання з охорони праці на підприємстві покладено на керівника підприємства, а в підрозділах – на керівників підрозділів. Навчання з охорони праці проводять у всіх структурних підрозділах. Своєчасність навчання контролює інженер з охорони праці.

Відповідальність за організацію охорони праці, забезпечення безпечних умов праці в структурних підрозділах покладено на відповідних головних спеціалістів, які ведуть роботу з охорони праці в підрозділах

СТОВ "Благовість"Зіньківського району, Полтавської областіГоловний агроном відповідає за стан охорони праці в галузі рослинництва. Головний інженер відповідає за безпечні умови праці на дільниці механізації робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур, у тваринництві, проведення технічних обслуговувань, ремонтів, регулювання і зберігання машинно-тракторного парку. Головний зоотехнік несе відповідальність за відповідні умови праці на об’єктах тваринництва.

Навчання з охорони праці при перепідготовці робітників, підвищенні кваліфікації на виробництві організовує працівник з підготовки кадрів, який залучає необхідних спеціалістів відділів служб підприємства.

Навчальні програми з охорони праці на підприємстві передбачають лише теоретичне навчання, на жаль, через фінансову скруту, як пояснює інженер з охорони праці, практичні навчання не проводяться.

На підприємстві розроблено 56 внутрішніх інструкцій з охорони праці, 18 із них в галузі рослинництва.

Навчання з охорони праці проводиться з усіма працівниками раз на рік. Об'єм навчання складає 10 годин і не менше 8 годин при підвищенні кваліфікації. З працівниками, зайнятими на роботах з підвищеною небезпекою проводиться спеціальне навчання обсягом 30 годин і при підвищенні кваліфікації 15 годин не менше одного разу на рік. Керівники і посадові особи проходять навчання в обсязі 40 годин раз на 3 роки [5].

На підприємстві проводиться трьохступеневий оперативний контроль хоча і з порушеннями.

Кожного дня безпосередні керівники робіт перевіряють стан робочих місць.

Головні спеціалісти раз на місяць у присутності інженера з охорони праці здійснюють перевірку стану охорони праці галузі (замість раз на 10 днів).

Комплексна перевірка комісією на чолі з керівником підприємства здійснюється раз на рік (замість раз на квартал).

До порушників трудової дисципліни застосовують такі види покарань: дисциплінарна відповідальність (зауваження, догана, сувора догана), матеріальна (накладання штрафу), адміністративна (звільнення).

Фінансування заходів з охорони праці покладено на власника господарства. Згідно Закону України „Про охорону праці" на заходи з охорони праці виділяється 0,5% від суми реалізованої продукції .[56]

До негативних тенденцій у СТОВ "Благовість"Зіньківського району, Полтавської областіможна віднести:

• відсутність чіткої плановості проведення навчань з охорони праці, їх неперіодичність, відсутність наочних посібників у вигляді стендів, макетів;

• низький рівень трудової дисципліни (присутність працівників на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння);

• спостерігаються порушення при внесенні пестицидів, мінеральних добрив;

• на обладнанні відсутні захисні огородження, кожухи, сітки або вони знаходяться у несправному стані;

• не всі трактори мають пристрій, що попереджає запуск двигуна з увімкненою передачею;

• низький рівень електробезпеки (застаріла ізоляція, відсутність запобіжників, захисних кожухів на електрообладнанні, використання саморобних опалювальних приладів);

• не всі приміщення обладнані засобами пожежогасіння або вони вичерпали термін використання;

• не завжди дотримується періодичність оновлення спецодягу – патрони в засобах захисту від отрутохімікатів відпрацювали свій ресурс;

• у літній період широко застосовується ненормована праця підлітків;

• у виробничих приміщеннях недостатнє освітлення та вентиляція, що в більшості є природною;

• порушення тривалості робочої зміни та обідньої перерви .

На підприємстві за 2 останні роки виробничого травматизму не спостерігалося, це свідчить про підвищення свідомості працівників, тому що причиною травм в основному є порушення вимог безпеки самими працівниками. А також збільшилася відповідальність безпосередніх керівників, тому що слабкий контроль з їх боку сприяє росту травматизму.

Характерною особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що більшість робіт виконується в умовах, де діють атмосферні фактори. Крім цього, в робочу зону часто потрапляє значна кількість шкідливих речовин. При зростанні рівнів концентрації, інтенсивності та періоду дії понад граничнодопустимі межі, вони шкідливо діють на організм людини, а в деяких випадках загрожують її життю.

До засобів індивідуального захисту відносяться спецодяг, спецвзуття, засоби захисту дихання, шкіри, обличчя, очей.

Спецодяг — основний засіб індивідуального захисту від шкідливої дії зовнішнього середовища й різних виробничих факторів у вигляді кислот, лугів, мастил, іскор, краплин рідин і розплавленого металу та інших.

Спецвзуття призначене для надійного захисту ніг працюючого від можливої шкідливої дії навколишнього середовища, механічних пошкоджень, високих та низьких температур, променистої енергії, іскор і крапель розплавленого металу, агресивних рідин (кислот, лугів, органічних розчинників, мастил та бензину), метеорологічних факторів та інших. Спецвзуття повинно бути зручним і забезпечувати вільне положення стопи. Виготовляють його шкіряним, гумовим і валяним залежно від умов праці робітника відповідної професії.[56]

Засоби індивідуального захисту органів дихання працюючих – це пристрої, що захищають від небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які діють інгаляційно.

Розглянемо вимоги безпеки призбиранні зернових культур.

Перед початком збиральних робіт власниками (керівниками підприємств) повинні бути проведені такі організаційні заходи:

- закінчена підготовка збирально-транспортних агрегатів;

- закріплена техніка за працівниками;

- організовані ланки технічного обслуговування машин;

- на відведених ділянках обладнані польові стани й місця для відпочинку працівників, майданчики для зберігання техніки і пально-мастильних матеріалів;

- підготовлені поля і перевірено провисання проводів ліній електропередач;

Під час збирання зернових, зернобобових та круп'яних культур необхідно дотримуватися правилпожежної безпеки.

При організації інструктажу з охорони праці на робочому місці повинні враховуватися стан культури, що збирається, погодні умови, стан збиральної технікиі транспортних засобів, кількість і кваліфікація працівників, а також інформація про виробничі небезпеки та випадки травмування під час збирання врожаю.[58]

Персонал, який обслуговує збиральні агрегати, потрібно комплектувати працівниками з врахуванням їхньої кваліфікації.

Під час проведення технічного обслуговування збиральних машин і тран­спортних агрегатів у темний період доби повинно бути забезпечено штучне освітлення майданчиків. Освітленість поверхні в будь-якому місці робочої зони має бути не менше 50 люкс.

При виборі способу збирання зернових, зернобобових такруп'яних куль­тур перевагу слід надавати технологіям, які мають вищу надійність ібезпекутехнологічного процесу.

Під час роботи в полі і рухупо дорогах нікому, крімкомбайнера, недозволяється знаходитися на зернозбиральному комбайні.

Не дозволяється перебування людей у кузові автомашини або тракторного причепа при заповненні їх технологічним продуктом, а також при транспортуванні продукту до місця складування.

Для зниження негативної дії низькочастотних коливань (вібрації) ма­шини на організм комбайнера й поліпшення технологічних показників напрям косовиці повинен співпадати з напрямом оранки і бути впоперек або під кутом до напряму посіву.[52]

Комбайни слід забезпечити дерев'яними лопатами для проштовхування злежаного зерна в бункерах до вивантажувального шнека.

Збиральні машини повинні бути забезпечені міцними дерев'яними підкладками для встановлення домкрата. Перед підніманням машину необхідно загальмувати, а під колеса встановити противідкатні башмаки. Домкрат потрібно установлювати тільки у спеціально позначених місцях.

Під час переїздів вивантажувальні шнеки та інші робочі органи збиральних машин повинні бути переведені у транспортне положення. Дистанція між машинами має бути не менше 50 м.

Аналіз стану охорони праці на підприємстві показав його задовільний рівень. При аналізі виробничого травматизму спостерігається позитивна робота, про що свідчить відсутність травматизму у 2011-2013 роках. Налагодилася організаційна робота - проведення навчання з охорони праці, інструктажів, організація контролю за дотриманням вимог безпеки, хоча ще є випадки порушень з боку працівників, а це створює ризик виробничих травм. Що стосується колективних засобів захисту, то тут теж є деякі недоліки, а саме відсутність попереджувальних написів на деяких небезпечних об'єктах, огороджень, не закрита стічна яма.

ЩорокувУкраїнівіднадзвичайнихситуацій (стихійнихлих, транспортнихаварій, аварійнавиробництві, утопленьіотруєнь) гине більше 70тис.осіб.

Надзвичайна ситуація (далі НС) – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних витрат.[58]

Із виникненням загрози в зоні затоплення потрібно організувати термінову евакуацію населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей. Населенню повідомляють місця розгортання збірних евакуаційних пунктів, строки прибуття на пункти, маршрути евакуації пішки.

Перед тим, як залишити будинки в зоні затоплення, потрібно перенести на горища або верхні поверхи все, що може пошкодити вода, виключити газ, освітлення, електронагрівні прилади, погасити вогонь у печах, взяти з собою документи і найбільш необхідні речі, невеликий запас продуктів, води і з’явитися на місце збору. Переправа людей дозволяється тільки у позначеному броді глибиною не більше 1 м. При потребі евакуацію проводять на плотах, баржах, катерах, човнах та інших плаваючих засобах. Можна використати підручні засоби (колоди, дошки, бочки) і спорудити плоти (пороми).

Одне з найважливіших завдань – це термінова організація пошуку людей на затопленій території. Для цього потрібно залучити всі плавзасоби, формування цивільного захисту, населення і при можливості запросити військові підрозділи[56].

Під час проведення рятувальних робіт потерпілим потрібно виявляти витримку, стійкість, суворо виконувати вимоги рятівників. Не допускати переповнення рятувальних засобів (катерів, човнів, плотів та ін..), оскільки це ще більше загрожує безпеці людей.

Люди, які знаходяться на роботі, під час затоплення за розпорядженням адміністрації повинні припинити роботу і, дотримуючись встановленого порядку, перейти на підвищені місця. Люди, які під час раптового затоплення знаходилися в полі, лісі, також повинні перейти на підвищені місця або піднятися на дерева, використати різні плаваючі предмети: колоди, дошки, борти кузовів, бочки, камери шин автомобілів та сільськогосподарської техніки.[54]

Для захисту від затоплення населених пунктів, господарських будівель, виробничих приміщень споруджують найпростіші захисні гідротехнічні споруди: земляні насипи, загати, греблі. Крім цього, потрібно організувати спостереження за такими спорудами. Поблизу них на випадок просочування води зосереджують аварійні матеріали для закривання проривів для нарощування дамб.

Висновки та пропозиції

1. Розглянути на засіданні правління стан з охорона праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях, зокрема звернути увагу на: забезпечення праців-ників засобами індивідуального захисту, своєчасне проведення інструктажів, забезпечення інструктажів на робочих місцях та контроль за дотриманням техніки безпеки.[52]

2. При проведенні технічного огляду сільськогосподарських агрегатів та машин слід звернути увагу на відповідність їх технічним вимогам для забезпечення безпеки праці.

3. Головному агроному:

- впевнитися що робітники дотримуються вимог безпеки при захисті сортів яблуні від шкідників, хвороб і бур’янів;

- взяти під контроль і слідкувати, щоб працівники при роботі з отрутохімікатами були забезпеченні засобами індивідуального захисту.

4. Керівникам підрозділів – забезпечити працюючих належним і надійним обладнанням, яке застосовується при збиранні яблук.

5. Керівнику господарства нормалізувати санітарно-гігієнічні умови праці; забезпечити оптимальні режими праці та відпочинку працюючих; санітарно-побутове обслуговування працівників.

6. Розглянути пропозиції по захисту населення об’єктів господарювання, галузей АПК в умовах надзвичайних ситуацій, природного характеру.

7. Вжити заходів захисту працівників і будівель для зменшення збитків та втрат у разі стихійного лиха.

8. Створення в господарстві надійної системи оповіщення населення про загрозу стихійного лиха.

9. Налагодити надійну взаємодію з установами охорони здоров’я для медичного обслуговування у надзвичайних ситуаціях, та налагодити навчання населення для надання першої допомоги потерпілим.