Космогонічні моделі
Для них характерна амбівалентність (два значення).
Вогонь – символ перетворення, переродження; життєве тепло і руйнування.
З одного боку символізує сонце, з іншого – дім, вогнище.
Феєрверки, вогні на ялинці, свічки в церкві – символічні дії, що відображають древнє поклоніння вогню.
У середньовіччя існувала страта на вогні.
Символічне зображення сонця і вогню зв’язано із зображенням кола. Тому обручка, вінок на голові первісно – символ вогню і сонця.
Вода – позначає початок і кінець всього земного («Жива і мертва вода»). Занурення у воду – кінець, народження життя (народження Афродіти з морської піни) й ініціація (перехід в інший стан).
Річка Стікс.Щоб потрапити доАїду, царства мертвих, душам померлих необхідно було перебороти підземні ріки.Кокіт,Стікс.Кокіт(Коцит, «ріка плачу») вирізняється крижаним холодом.Лета, уособлення забуття, — ріка в царстві мертвих, випивши воду якої, душі померлих забувають своє минуле життя. Звідси постав вислів «канути в Лету», тобто «піти в небуття, зникнути назавжди».
Клятва водою Стікса — найстрашніша: бог, що порушив її, карається дев'ятирічним вигнанням.
Кануть в Лету.Летой вгреческоймифологии называлась одна из подземных адских рек, отделявших от мира живых мрачное царство усопших. Воды этой темной и медленной реки несли забвение. «Кануть в Лету» значит: исчезнуть из памяти, быть поглощенным вечным забвением. Само наименование «Лета» означает по-гречески «забвение».
Потужний символ плинності часу і життя, очищення і руху. Міф про Геракла, який направив течію річки, щоб очистити Авгієві стайні. Символ «Мертва ріка» – має місце у багатьох кодах. Тече повільно, їй нікуди спішити. Розмежовує два світи: життя – смерть; теперішнє – минуле; доросле життя – дитинство.
Багато фразеологізмів пов’язано з водою:
«Мутити воду»; «Як у воду дивився»; «Кінці у воду»; рос. «Время течет неумолимо» – время як символ води.
Козакам допомагають ріки.
Річка — амбівалентний символ, що відповідає як творчій, так і руйнівній силі природи. З одного боку вона означає родючість, рух і очищення, а з іншого боку — перешкоду, небезпеку, пов'язану зпотопом,повінню.
У низці міфологійріка як символ деякого «стрижня»Всесвіту, світового шляху, пронизує верхній, середній і нижній світи, виступаючи як космічна (чи світова) ріка. Деякі традиції описують дві космічні ріки, що течуть паралельно (іноді з неба) і впадають у спільне море. В іншому варіанті з моря чи озера, що знаходиться в центрі Всесвіту, випливають головні ріки чи одна ріка.
Для багатьох великих цивілізацій, добробут яких залежав від зрошення полів природними водами, ріки були важливими символами родючості, очищення і відновлення. Ріка — артерія землі і джерело життя для людей осідлих культур. Загальноприйняте уявлення про райські потоки, що течуть від Дерева Життя, є метафорою божественної енергії, духовної їжі, творчої сили, що витікає зі свого неявного джерела в явне і підживлює весь Всесвіт. Своїм плином, динамікою розливів ріка визначає вирішальні для людського існування періоди часу, символізуючи світовий потік явищ, плин життя, необоротний перебіг часу і, як наслідок, втрату чи забуття. Вона є символом постійної мінливості: «Не можна двічі ввійти в ту саму ріку».
Нерідко ріки уявлялися як кордони, перешкоди, що розділяють світи живих і мертвих, вхід у підземне царство, рубіж між своїм простором і чужим. Виток ріки має те ж символічне значення, що й ворота чи двері. Воно забезпечує доступ в інше царство, в океан єдності. Мотив вступу в ріку означає початок важливої справи, подвиг; переправа через ріку — завершення подвигу, знаходження нового статусу, нового життя. В обрядах переходу і при «подорожах» з одного стану в інший, рух звичайно мислиться як переправа з одного берега ріки на іншій. Ріка може виступати символом очищення та зцілення. Так, «повернення до джерела» — це повернення до споконвічного, райського стану з метою знайти просвітлення. Вода рік є священною: нею хрестять при першій присвяті, змивають гріхи, очищають тіло й душу, вона знімає утому — фізичну і душевну.
Щоб потрапити до Аїду, царства мертвих, душам померлих необхідно було перебороти підземні ріки.Кокіт,Стікс,Ахеронт,Пиріфлегетон. Вогненна рікаПиріфлегетон(Флегетон) оточує Аїд. Через АхеронтХаронперевозить душі померлих.Кокіт(Коцит, «ріка плачу») вирізняється крижаним холодом.Лета, уособлення забуття, — ріка в царстві мертвих, випивши воду якої, душі померлих забувають своє минуле життя. Клятва водою Стікса — найстрашніша: бог, що порушив її, карається дев'ятирічним вигнанням. Під час розбратів боги за наказом Зевса промовляють клятви над водою Стікса, що приноситьІрида.
У християнській міфологіївважається, що ріки, як нагорода людям, прокладаються в пустелі, висікаються зі скелі; як покарання — висушуються, перетворюються на пустелю, на смолу, на кров, наповнюються гадами. Ухристиянствічотири ріки раю, що витікають з однієї скелі, символізують чотириЄвангелія, що йдуть відХриста, а також є метафорою божественної енергії і духовної їжі, що підтримують весь Всесвіт. Ці «ріки води життя» таємниче підмішуються до вод землі і підсолоджують їхню гіркоту. Раннє християнське мистецтво зображує Христа чиАгнця, що стоїть на вершині гори, з якої виливаються чотири потоки. Хресні купелі часто прикрашаються символічними зображеннями райських рік, а вода для водохрещення символізує священну водуЙордану, у якомуІоанномбув хрещенийІсус.