Album

MАНІПУЛЯТИВНА ПРАКТИКА У ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Мерзлякова О.Л. ІПООД НАПН України

Опубліковано Мерзлякова О.Л. Маніпулятивна практика у діяльності вчителя. – Наукові записки Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України/ за ред. академіка С.Д. Максименка. – К.: Главник, 2005. – Вип. 26, в 5-х томах. Том 5. – 352 с., сс. 160-164

Вчитель – ключова постать не тільки під час уроку. Численні міські конкурси і позакласні заходи, питання придбання підручників, обладнання кабінету та ремонту приміщення, проблемні діти і проблемні батьки – не перелічити, скільки турбот лягають на тендітні плечі вчительки. Найсумніше, що цей нелегкий тягар дуже часто супроводжується суворим поглядом і чи-то німою настановою, чи-то докором: “Ти – вчитель. Ти – повинен! Ти за це гроші від держави отримуєш”.

Та сьогодні наша розмова не стільки про те, що повинен робити вчитель. Ми поговоримо про те,яквінцеробить.Уякийспосіб,зякимнастроємтаемоційнимзабарвленням.ЯкаПровідна Зірка надихає своїм сяйвом його на повсякденну самовіддану працю.

Ці теми неодноразово підіймалися на заняттях нашої лабораторії “Психологічна безпека

– вчителю”, яка вже два роки працює у форматі “Відкритої Педагогічної Школи”. Деякі проблемні моменти, що окреслилися під час групової роботи з вчителями, вважаємо за доцільне винести на більш широке обговорення.

Психологічне маніпулювання – яку роль воно посідає у праці вчителя? Ця тема обов’язково виникає під час занять з профілактики психологічної маніпуляції та контролю свідомості. Актуальність названого напрямку “психологічного всеобучу” незаперечна у наш складний час інформаційного перенавантаження, активного використання ЗМІ, політиками, різними багаточисельними Месіями та Гуру технологій психологічного впливу на свідомість. Ніж потім людину лікувати від психологічної залежності або “самовтрати індивідуальності” – краще навчити її не попадатися на гачок маніпуляторів та інших “ловців душ”. Спеціально розроблена програма і для учнівської молоді, і для самих робітників системи освіти перш за все ставить перед собою завдання розвитку критичності мислення, вміння бачити і розуміти глибинну суть тієї чи іншої ситуації, свій власний “психологічний вимір” та психологію іншої людини.

І кожного разу одне і те ж питання “зависає”, неначе дамоклів меч, над аудиторією вчителів – учасниківпрограми:–Хібанавчальнийпроцесвнинішніхумовахможливийбеззастосування психологічної маніпуляції?

Далі йдуть розповіді про Петриків, Настусь та Сергійок, які не розуміли своїх талантів щодо фізики (хімії, біології), а мріяли тільки про танці, футбол або – о жах! – ранні сексуальні стосунки. І яких педагогічних зусиль та психологічних хитрощів треба було докласти, щоб повернути їх на стежину благословенної учнівської праці.

На питання, а що думає, відчуває сам Петрик чи Сергійко з цього приводу, зазвичай можна почути щось на кшталт: “А що він може думати? Він життя же не бачив, багато чого не розуміє. Ось виросте – сам мені спасибі скаже”. Далі – можлива згадка про те, як колись, в часи давнього юнацтва, його самого таким чином направив “на шлях істини” вчитель, батько, тренер... І, як бачите, з цього вийшов толк.

Пропонуємо вам порівняння таблицю методів, які використовуються у деструктивних групах такультахдляконтролюсвідомостіїхчленівабопослідовників1.Вправомустовпчикузібрані улюблені педагогічні прийоми так званих “педагогів старого загартування”. Кожен зможе відшукати у власній пам’яті ті чи інші елементи описуваного педагогічного впливу.

	Контрольсвідомості–модельС.Хассена	Установкивчителя-маніпулятора
	Контроль поведінки
	Регулювання індивідуальної фізичної	Вимога обов’язкової форми, «шкільної»
	реальності: з ким живе, як одягається,	зачіски і т.д.
	зачісується, фінансова залежність.	Виклик батьків у школу з будь-якого приво-
	Велика частина часу присвячена груповим
		ду, відмова вирішувати складну ситуацію
	ритуалам.	безпосередньо з дитиною.

	Необхідність запитувати дозвіл для	Апеляція у будь-якому випадку до
	важливих рішень.	колективної думки.
	Нагороди і покарання.	З цією же колективною думкою пов’язані
	Відбивається потяг до індивідуалізму,
		моральні «нагороди і покарання».
	перевага групової думки.	Вимога твердого виконання неписаних
	Тверді правила і розпорядження.
		«Правил поведінки школяра», що мають на
	Необхідність покірності і залежності.
		увазі пункт «Учитель завжди правий».
	Контроль інформації
	Використання обману, неправди;	Інформація подається в тім вигляді, як
	утаювання інформації і її перекручування,	це найбільше вигідно для маніпулятора в
	щоб зробити прийнятною.	даний момент часу: адміністрації – одне,
	Доступ до інших джерел інформації	батькам – інше, колегам – третє, учням – як
		вийде.
	зводиться до мінімуму.	Вимога відповідати саме те, що ВІН
	Немає вільного доступу до інформації.
		(учитель) РОЗПОВІДАВ, а не те, що учень
	Заохочується стеження, виказування про	думає або десь читав.
	думки, почуття і дії навколишніх.	Заохочується стеження і виказування.
	Широке використання «правильної»
		«Правильною» є та інформація, що
	інформації і пропаганди.
		доносить учитель.
	Використання сповіді, інформація про	«Гріхи» учнів використовуються для
	«гріхи» використовується для подальшого	маніпулювання, «приборкування
	маніпулювання.	непокірливих».
	Контроль мислення (думок)
	Необхідність прийняття групової доктрини	Формування в колективі класу певної
	як єдиної «істини».	єдності: хто не з нами – той проти нас.
	Застосування спеціальної «навантаженої»	Заохочення тільки «гарних» і «правиль-
	мови (кліше).
	Заохоченнятільки«гарних»і«вірних»думок.	них» думок.
	Техніки припинення мислення, раціоналі-	Пошуки вчителем винного та раціоналі-
	зації, виправдовування.	зація і виправдовування учнів.
	Заборона на критичні питання про лідера.
		Заборона на критичне обговорення
	Заборона на альтернативні системи віру-
	вання.	поведінки вчителя.

Контроль емоцій (почуттів)

Маніпулювання і звуження спектра почуттів особистості («плакати соромно», «радуються дурні»).

Активізація і надмірне використання почуття провини (походження, статус, особистісна історія).

Активізація і використання страхів (острах зовнішнього світу, «ворогів», острах природних нещасть.

Крайності емоційних піків і спадів. Впровадження у свідомість страху.

Нав’язування власного бачення, які почуття може (не може) виявляти школяр.

Активізація і надмірне використання почуття провини(походження, статус, особистісна історія).

Активізація і використання страхів (острах дорослого світу, директору, острах батьків).

Крайності емоційних піків і спадів. Впровадження у свідомість страху.

1 – Ця модель розроблена Стівом Хассеном, американським фахівцем в галузі антикультового та антисектанстского руху. Відома книга С.Хассена – Хассен С. “Освобождение от психологического насилия”. – СПб., 2001.

Нагадаємо,щокультист(абочленсекти)–цепсихологічно-залежналюдина,уякоїїїіндивідуальне самосприйняття та самоусвідомлення заміщується колективною особистістю “ми”, притаманною цій конкретній організації. Ця людина майже неспроможна приймати власні рішення, оскільки є цілком залежною від колективної думки та думки лідера. Риторичне запитання – який “продукт” педагогічної праці вчителя маніпулятора?

Дозвольте наш варіант відповіді на це запитання.

Вчитель-Раб може виховати тільки Раба. Вчитель-Маніпулятор виховує психологічно-залежну людину.

Вільну Людину можу виховати лише Вчитель, який сам є психологічно вільною Особистістю.

Та чи завжди у вчителя є змога проявлятися як Вільна Особистість?

Ми, фахівці Відкритої Педагогічної Школи, були запрошені керівництвом одній із шкіл м. Одеси для роботи з педагогічним колективом. Головний запит та прохання адміністрації – “розбудити” вчителів від сплячки пасивності та трясовини повсякденності.

Приїхали.Попрацювали.Розбудили.Тойемоційнийзахваттатворчийсплеск,щозахопиввчителів під час змодельованої рольової гри на шкільну тематику здивував їх самих. “Ми не підозрювали, що можемо захопитися, повірити у гру навіть більше, ніж наші учні”, – таким було загальне здивування. Та ось анкетування щодо організаційної культури цього навчального закладу визвало менше подиву, та залишило набагато більше запитань і у вчителів, і у керівництва школи.

Кожній організації властива своя культура – клімат або атмосфера, що задають загальний тон взаємодії.Вонаможебутиофіційною–спокійноюйурівноваженою,абонеформальною–гучною істрімкою.Однакякоюбивонанібула,відцієїатмосфериневостаннючергузалежитьморальний дух працівників і привабливість організації для сторонніх .

Коли дух роботи в команді вільний і доброзичливий, це дає велику енергію, що передається кожному. Якщо можна говорити про те, що організація має душу, те цією душею є організаційна культура.

Організаційна культура – це те:

•заради чого люди стали співробітниками саме цієї організації;

•як будуються стосунки між ними;

•які стійкі норми і принципи життя і діяльності організації вони поділяють;

•що, на їхню думку, добре, а що погано;

•що впливає на загальну привабливість організації.

В запропонованій методиці були виведені характерні ознаки чотирьох можливих організаційних культур:

1) культура на чолі з авторитарним чи харізматичним лідером, який дещо “підминає” інших співробітників – клубна культура “сітка”; 2) бюрократична культура з докладно-прописаними функціональними завданнями – рольва культура “офіційна”;

3) культура, яка зорієнтована на виконання багатопрофільних завдань та якісний кінцевий результат – культура задач “матриця”; 4) культура, побудована на індивідуальному підході та високому професіоналізмі персоналу;

сприяє розвитку особистості працівникив та передбачає створення навколо кожного простір особистісної творчості – індивідуальна культура “зірки”.

Вчителі мали можливість як продіагностувати наявну у їх школі організаційну культуру, так і обрати найбільш бажану для себе – так звану “ідеальну” організаційну культуру.

Результати анкетування наведені у двох наступних діаграмах.

На наш погляд, дуже красномовна невідповідність: переважна кількість вчителів мріє працювати в культурі “зірок” на фоні культури “задач”. Працює ж в реаліях культури “сітка” (авторитарний або харизматичний лідер) на фоні бюрократичної культури “офіційна”.

Ми не проводили широких соціалогічних досліджень за цією методикою. Але більшість вчителів та робітників системи освіти, яких ми знайомили з цими матеріалами, підтверджували, що подібний розподіл характеризує чи не більшість сучасних закладів середньої освіти. Тому що домінування адміністрації та занадта велика бюрократизація діяльності – це хвороба системи в цілому, а не окремий випадок того чи іншого навчального закладу.

Тоді знов-таки риторичне питання – що в змозі допомогти пересічному вчителю перетворитися із заклопотаного підлеглого, який “всім все повинен”, на справжню Зірку?

Бо, зауважимо, Зірки наших сердець загоряються від дотику благословенної руки Вчителя-Зірки. Не важливо, в яких саме просторах сяє Зірка його таланту – фізика, історія, туристичні походи чи вишивка хрестиком.

Чомунудьга“полонить”учнів?Якщонавчальніпрограмитакінасичені,кориснііцікаві?Ановітні педагогічні технології – захоплюючі і ефективні? Чому зниження мотивації учнів до навчання

стає все більшою бідою середньої та старшої школи?

Тоді дозвольте ознайомити з результатами ще одного невеличкого дослідження. Цього разу досліджувалися емоційні переваги учнів-старшокласників та вчителів.

Відомо, що речі, які нас турбують, до яких ми небайдужі – викликають у нас певну емоційну реакцію.Інавпаки–мималорадіємочизасмучуємосьзприводутого,щоєдлянасмаловажливим. Такимчином,якщовірно“розшифрувати”різноманітніемоційністанилюдини–можназрозуміти, до чого в житті вона не байдужа, що її турбує. Саме на такому принципі і побудована методика, за якою проводилось дослідження – методика виявлення емоційних переваг Додонова.

Щотурбуєпершзавсеучнів?Учніпрагнутьспілкуватися.Займатисяякоюсьактивноюдіяльністю. Самоутверджуватись, і якщо це потрібно, стверджуватися за рахунок боротьби. Насолоджуватись життям та власною “тілесністю”.

Що турбує перш за все вчителів? Вчителі також прагнуть спілкуватися. Але спілкуватися альтруїстично, віддаючи самого себе тому, кого вони обрали “об’єктом” власного піклування. І несучи при цьому, як стяг, “Ідеали високої моралі”. Ще вчителі готові працювати, працювати і ще раз працювати – такі собі “трудоголіки”. А ось вміння насолоджуватися власною тілесністю у вчителів – чи не на останньому місці.

Та найбільш цікавим видається співставлення емоційних переваг учнів та вчителів.

Діаграма дуже наочно демонструє, що відповіддю на “Батьківську позицію” вчителя (альтруїзм + моральність) в учнів активізуються нудьга, емоції боротьби, бажання мати власну територію (задоволення від накопичення) і прагнення до фізичного комфорту (тілесність).

При такій емоційній розбіжності « у програші» рано або пізно залишається вчитель. У першу чергу – вчитель «старого загартування».

Окреслені вище проблеми – лише невеличка частинка всіх “як?” та “до чого?”, що підкидає сучасне життя працівникам освіти. Вирішувати їх – всім нам разом. Ми вважаємо, що демократизація управлінської структури системи освіти може сприяти формуванню особливої організаційної культури шкільних взаємин. Культури, де ключовими словами будуть: відкритість, доброзичливість, толерантність, критичність. Подібна система усередині шкільних взаємин стане і найкращою профілактикою описаних негараздів, і самим надійним гарантом збереження психологічного здоров’я і вчителів, і учнів.

МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВРАЗЛИВОСТІ ПЕРЕД МАНІПУЛЯЦІЙНИМ ВПЛИВОМ

Мерзлякова Олена, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, м. Київ Колісник Ольга, магістр психології, м. Київ

Опубліковано в Мерзлякова О.Л. Як не потрапити на гачок маніпулятора: програма занять для молоді [метод. посіб.] / Олена Мерзлякова. – К. : Шк. світ, 2010. – 119,[1]с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

Методика визначення вразливості особистості до маніпуляції

Розробляючи методику, ми виходили з того, що вплив психологічної маніпуляції може досліджуватисяемпірично,задопомогоюекспериментуабоаналізуминулого.Оскількипроцедура експерименту досить складна, ми вирішили розробити методику аналізу минулого. Створення її було спричинине практичним завданням програми із саморозвитку, тому вона орієнтована на підліткову та юнацьку аудиторію.

Методика спрямована на визначення того, наскільки молода людина підлягає під маніпуляційний вплив, реагуючи «належним чином» на маніпулятивні провокації в різних сферах життя. У методиці запропоновано 20 різних маніпуляційних ситуацій, які стосуються 8 сфер життя. З урахуванням специфіки життя й інтересів підлітків і юнацької молоді були обрані такі сфери: батьки і діти, ровесники, учителі й учні, група (референтна), торговельна мережа («у магазині»), реклама, наявність авторитету й безпосередній контакт із вербувальником (представник певного соціального деструктивного угрупування, що ставить за мету розширення «адептів» цього угрупування). Отже, на кожну сферу досліджуваним зачитуються 2-3 життєвіситуації,яківониоцінюютьутакийспосіб:1бал–цеодинраз;2бали–спрацювалокілька разів; 3 бали – працює постійно. Окремо оцінюються останні дві ситуації щодо вербувальників. Оскільки люди, які були вже один раз завербовані, представляють групу ризику, і бали за ці ситуації подвоюються.

Відповідають досліджувані, згадуючи себе останнім часом (тобто останні кілька місяців). Це обумовленотим,що,по-перше,вюнацькомувіціможливізміниособистісноїповедінки,ставлення до навколишнього світу, а по-друге, сама вразливість перед маніпуляцією є непостійною і може знизитися внаслідок ознайомлення з темою. Крім того, в інструкції зазначається, що якщо хтось із досліджуваних вважає, що останнім часом дуже змінився, він оцінює саме це суб’єктивне «останнім часом».

Після підрахунку загальної суми балів результати оцінюються таким чином:

0-3 бали – низький рівень уразливості перед маніпуляцією. Людиною важко маніпулювати. З іншого боку, це може свідчити про неусвідомлювання маніпулятивного впливу або нечесність відповідей.

4–18 балів – середній рівень уразливості перед маніпуляцією. У деяких випадках людина може піддаватися маніпуляції, інколи навіть свідомо (наприклад, фліртуючи), але це не є основною тенденцією, і в невідомих, складних та неоднозначних ситуаціях вона намагається тверезо оцінити перебіг подій.

19—32 бали – високий рівень уразливості. Людиною легко може маніпулювати навіть непрофесійний маніпулятор, вона не може виявити маніпуляцію і, тим паче, захищатися від неї. Людина входить до групи ризику, але, приймаючи рішення, орієнтується на власні потреби.

32 бали і більше – надвисокий рівень уразливості. Людина підпадає під будь-який вплив, не аналізуючиніцілейманіпулятора,нізастосованихнимзасобів.Такалюдинаєпостійноюжертвою вербувальників.

Методика має певний недолік: адже високу роль відіграє ефект соціальної бажаності й ознайомленість із темою загалом. Тому ми пропонували методику лише після обговорення основних понять щодо маніпуляції та рис маніпуляції, а крім того забезпечували анонімність відповідей. Для корекції достовірності результатів паралельно було запропоновано відповісти на запитанняшкалисоціальноїбажаностіМарлоу.Крімтого,прианалізірезультатівслідураховувати, що вони базуються на аналізі минулого, тому включається також і випадковий фактор наявності чи відсутності поданих ситуацій у житті.

ТЕКСТ СИТУАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ МЕТОДИКИ ВИЯВЛЕННЯ ВРАЗЛИВОСТІ ПЕРЕД МАНІПУЛЯЦІЄЮ

І. Сфера «Батьки»

1. Фрази до тебе:

λ ти ж розумна дитина; λ ти ж уже дорослий; λ соромно так робити...

Результат: ти робиш так, як хочуть батьки.

2. Фрази до тебе:

λ ти мене не любиш, якщо так робиш;

λ якщо цінуєш, що я для тебе зробив, то...

λ можеш робити, що хочеш, але потім до мене не звертайся!

Результат: ти робиш так, як хочуть батьки.

ІІ. Сфера «Учителі»

1. Відповідь учителя на «незручне» для нього запитання:

λ ми зараз цим не займаємося; λ зараз інша тема уроку; λ це нікого не цікавить.

Результат: запитання знімається.

2. Ти задаєш запитання або даєш нестандартну відповідь, на що вчитель відповідає:

λ якщо ти не зробив домашнього завдання, мені немає про що з тобою говорити; λ ти взагалі читав щось на цю тему?

λ хто тобі сказав таку нісенітницю? λ я, мабуть, краще знаю!

Результат: ти робиш так, як хочуть батьки.

Ш. Сфера «Однолітки»

1. Фрази до тебе:

λсправжні друзі не кидають;

λхіба нормальні люди так роблять?

λти будеш цим займатися? (зі зневажливою інтонацією);

λпопросиш ти в мене ще хоч щось...

Результат: ти робиш так, як хочуть друзі.

2. Фрази до тебе:

λми лише на хвилинку заскочимо;

λми лише трішки (один раз) покуримо;

λтобі треба підтримувати імідж...

Результат: ти погоджуєшся і залишаєшся

там довго.

3. Ситуація для хлопця:

λколи ваша дівчина щось не отримує, вона ображається і починає скиглити, говорячи: «Ти мене не любиш!»;

λти ніколи не приділяєш мені уваги;

λзавжди хтось важливіший за мене.

4. Ситуація для дівчини:

λколи ваш хлопець щось хоче, він дарує подарунки, витрачає на вас гроші, говорить компліменти і зізнається в коханні;

Результат: ти не можеш відмовити у проханні.

ІV. Сфера «Референтна група»

1. Групова ситуація: навішування ярликів на кшталт: «Якщо ти вчишся – ти заучка, якщо не займаєшся спортом – слабак, не п’єш і не куриш – святоша, говориш про щось цікаве – напружуєш».

Результат: ти перестаєш займатися тим, що тобі подобається, або приховуєш це.

2. Індивідуальна ситуація:

λ ти даєш обіцянку або щось стверджуєш. Потім із тебе вимагають дотримання, дорікаючи: «Ти не тримаєш свого слова»; λ ти не відповідаєш за слова; λ ти непослідовний; λ у тебе сім п’ятниць на тижні.

Результат: ти за будь-яких умов виконуєш обіцянку.

VI. Сфера «Авторитетні люди»

Згадай певну авторитетну людину у своєму житті.

1. Ситуація: тобі говорять:

λ уявляєш, що скаже ця людина, якщо дізнається?!

λ йому (їй) це б не сподобалося; λ а от він (вона) ніколи б такого не утнув!

Результат: ти робиш так, як тобі говорять.

2.Ситуація: авторитетна для тебе людина радить тобі зробити щось. Ти ж їй довіряєш? Результат: ти, не обдумуючи, робиш так, як сказано.

3.Ситуація: твій кумир з екрану рекламує певний товар.

Результат: ти, не роздумуючи, купуєш його.

VIII. Сфера «Вербувальники»

Ситуація: до тебе підходить на вулиці людина (твій знайомий) і пропонує щось, говорячи:

1. Фрази до тебе:

λ таким чином ти заробиш купу грошей, і це майже не обтяжує тебе; λ це може робити кожен, уже... людей розбагатіли на цьому.

Результат: ти вкладаєш гроші і починаєш «працювати».

2. Звернення до тебе:

λ розповіді про групу, в якій людина оточена любов’ю, яка відкриває очі на світ, дає відповідь на всі запитання;

λ навіть відомі люди входять до нашої групи; λ ми допомагаємо людям знайти себе; λ наш лідер – месія, тому що...

λ приходьнанашузустріч,усепобачишсам(а). Результат: ти приходиш на зібрання й опиняєшся у групі.

V. Сфера «Торговельна мережа, магазини»

1. Рекламні звернення:

λ лише у нас низька ціна (точна ціна вказана)! λ це дешевше, ніж в інших магазинах! Перевірте!

Результат: ти купуєш, не перевіряючи, саме в цьому магазині.

Ситуація: ти хочеш собі щось купити. Тобі пропонують спробувати продукт (предмет) певної марки, ти погоджуєшся.

Результат: тобі незручно купити щось інше, і ти купуєш це.

2. Ситуація: у продажі залишилося лише 2 одиниці товару, випущено обмежену партію товару.

Результат: ти купуєш його, доки не розкупили.

VII. Сфера «Реклама»

Згадайрекламу,якаспонукалатебекупити щось:

λ Цеякіснийтовар.Перевіренодослідженнями відомого центру.

Результат: ти вирішуєш спробувати його.

λ Кожендругийобираєцейтовар.

λ Ужепонад...людейкористуються...

λ Якщотистильний(молодий,розумний, модний,вільний,хочешбутисамимсобою), тиобереш...

Результат: ти вирішуєш спробувати.

λ Сьогоднідлявасподарунок–цейзасіблише запівціни!

Результат: ти купуєш.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА УСВІДОМЛЮВАНОСТІ ВРАЗЛИВОСТІ ПЕРЕД МАНІПУЛЯЦІЄЮ (АНКЕТА)

Розроблена методика має такі цілі: визначити ознайомленість досліджуваних із темою; визначити показник усвідомлюваності вразливості перед маніпуляцією. Ознайомленість із темою оцінюється якісно шляхом аналізу відповідей на поставлені запитання: «Що таке психологічна маніпуляція?», «Які головні ознакипсихологічногоманіпулювання?»,«Наведітьприкладинайпоширеніших психологічних маніпуляцій», «Чи можна протистояти маніпуляції?», «Назвіть засоби протистояння психологічному маніпулюванню».

Показник усвідомлюваності вразливості перед маніпуляцією визначається кількісно.Досліджуванимпропонуєтьсядативідповідьназапитання«Чиможна вами маніпулювати?» спочатку у вільній формі, потім за допомогою 10-бальної шкали, де опитуваний дає відповідь на це ж запитання, використовуючи таку градацію відповідей: 1 – ні, в жодному випадку; 2 – я вважаю, ні; 3 – узагалі ні, але були винятки; 4 – дуже рідко; 5 – іноді трапляється; 6 – по-різному, частіше ні; 7 – по-різному, частіше так; 8 – досить часто; 9 – так; 10 – так, завждитак.Щобільшийпоказник,тобільшереспондентвважаєсебе«жертвою маніпуляторів».

Цей показник необхідно вимірювати двічі – до і після ознайомлення досліджуваних із темою, потім слід підрахувати середнє значення показника за двома вимірами. Це дає змогу віднести опитуваного до однієї з двох груп – «усвідомлення загрози маніпулятивного впливу» та «неусвідомлення загрози маніпулятивного впливу».

Оцінка 4,5–6,5 – група 1 (усвідомлення загрози маніпулятивного впливу), оцінка до 4,5 і вище 6,5 – група 2 (неусвідомлення загрози маніпулятивного впливу). Така градація зумовлена тим, що змінна зростає не лінійно: адже як занадто низькі показники свідчать про неусвідомленість певних аспектів своєї вразливості перед маніпуляцією, а занадто високі – про неусвідомлення, незнанняшляхівїїподолання.Отже,оцінкадо4,5можеозначатинеусвідомлення маніпулятивного впливу та вразливості будь-якої людини перед маніпуляцією в певний час (імпринтна сприйнятливість), оцінка вище 6,5 – усвідомлення такого впливу, але боротися не усвідомлення можливості протистояння йому: незнання чи неприйняття методів захисту від маніпуляції. Оцінка між 4,5 і 6,5 свідчить про адекватне сприйняття маніпуляції, готовність її виявляти і протистояти їй.

ОЛЕНА МЕРЗЛЯКОВА ЯК ВЧИТЕЛЮ НЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ

ПОЧУТТЯ ОБОВ’ЯЗКУ

Как учителю не стать жертвой чувства долга / Елена Мерзлякова // Первое сентября – 2012. – №1. – [электронный ресурс] – режим доступа: 2012 №1 http://ps.1september.ru/view_article. php?ID=201200113

Спробуємо розглянути складну робочу ситуацію як навчальну, що піддається регулюванню. Вчительські проблеми, іноді здається, що саме з них і складається все професійне життя. Особливо прикро, коли ти знову і знову опиняєшся в одній і тій же пастці, докладаєш масу зусиль, але складна ситуація тільки погіршується.

Як же вчителю підступитися до вирішення власної проблеми? Наступна методика проілюстрована однією з найбільш типових вчительських проблем – неможливістю сумлінно виконати всі запропоновані вимоги.

Методика розгляду проблемного питання

Для самостійної роботи за цією методикою необхідно взяти один аркуш паперу, краще формату А3, і десять самоклеючих листочків розміром приблизно 10х10 см. Кожен стікер потрібно пронумерувати і підписати:

1.Що я відчуваю у зв’язку з проблемою, що виникла?

2.Чому я це відчуваю? У чому суть проблеми?

3.Чому її розв’язання значиме для мене?

4.У чому позитив ситуації?

5.У чому її негатив?

6.Як це може виглядати в ідеалі (метафора)?

7.Перефразування проблеми.

8.Збільшення масштабу сприйняття проблеми.

9.Подрібнення, поділ її на складові.

10.Перефразування поставленого завдання.

Нехай вас не лякає, що фрази і формулювання поки що здаються незрозумілими. Зміст кожної з них ми розглянемо практично. Але спочатку необхідно визначити якусь складну робочу задачу або ситуацію, що вимагає вирішення. Для прикладу звернемося до того проблемного поля, яке виводить з рівноваги багатьох педагогів, – багатоплановість і суперечливість вимог і очікувань, що ставляться перед педагогом. Вирішуємо проблему за годинниковою стрілкою. Чого тільки не очікують (а частіше

– вимагають) від учителя батьки, шкільна адміністрація, представники інших освітніх структур, колеги. Врахувати побажання всіх зацікавлених сторін вчитель просто не в змозі. У підсумку – зриви, образи, професійні невдачі, розчарування. Щоб конструктивно вийти з цієї ситуації, краще розібратися, що ж повинен учитель саме з вашоїточкизору.Почнемозтого,щокомпактносформульованупроблемузапишемов

центрі великого аркуша. Навколо за годинниковою стрілкою розміщуються підписані заздалегідь самоклеючі листочки. Для більшої наочності можна з’єднати стрілкою «центральну проблему» з кожним листочком. У міру роботи записи можна робити і на великому аркуші, і на стікерах. Головне – не порушувати загальну кругову структуру «композиції».Саметакийграфічнийобразповиненактивізуватироботувашогоправої півкулі. Про її творчий потенціал ви очевидно неодноразово чули.

В результаті опрацювання кожного пункту методики аркуш поступово буде заповнюватися.

1. Постарайтеся прислухатися до себе і зафіксуйте власні відчуття як можна докладніше. Наприклад: роздратування через суперечливість вказівок керівництва, очікувань батьків, претензій учнів. Постійна напруга, тому що чесно намагаюся все виконати. Злість, тому що все одно не можу все звести «до єдиного знаменника». Образа: невже вони не розуміють, що зробити все і «по вищому розряду» – не в моїх силах?

2. В чому суть проблеми? Вимог і очікувань занадто багато, і вони не узгоджені між собою.Янамагаюсябутивідповідальним,алевтакійситуаціїзавданнястаєпрактично нездійсненним.

3. Чому її розв’язання значиме для мене? Хочеться показати себе з кращого боку. Хочеться все-таки упоратися з цим хаосом. Хочеться довести собі свою спроможність. Хочеться, врешті-решт, отримувати задоволення від роботи.

4.Позитивситуації.Можливістьнабуттядосвіду,якийстаневнагодівроботіівжитті. Маса інформації, маса людей, непередбачуваних ситуацій – цікаво. Краще бачиш і розумієш людей, різноманіття їх думок, поглядів, підходів. Розвивається філософське ставлення до життя, оскільки в системі шкільних взаємин можна спостерігати всю соціальну систему.

5. Негативні моменти. Стрес через постійну напругу. Не вистачає часу навіть на основну роботу, не кажучи вже про творчість або прояви особистої ініціативи. Через постійне перенапруження зриваюся на людях, починаю конфліктувати з начальством, з дітьми; часто страждають домашні і близькі люди.

6. Як чином ситуацію можна представити у вигляді метафоричного образу і як вона має виглядати в ідеалі? Щоб ще сильніше активізувати роботу правої півкулі (а саме вона – «супервирішувач» всіх проблем), необхідно представити ситуацію не у вигляді словесного опису, а у вигляді образу, картинки – казкового персонажа, сцени з мультфільму. Причому краще відразу уявляти собі образ бажаної ситуації. В крайньомувипадкууявітьувиглядікартинки,щовтілюєпроблемнуситуацію,алепотім обов’язково трансформуйте її в образ вирішеної проблеми, по можливості яскравий і

привабливий. Справа в тому, що наші внутрішні образи мають ефект самореалізації. У нинішній ситуації я відчуваю себе футбольним м’ячем, який команди супротивників виривають один у одного і ганяють по всьому полю. Краще б вони намітили мені коло завдань і не заважали. А я буду на зразок Колобка – кочусь, куди вважаю за потрібне. Але нікому не дозволяю себе з’їсти!

7.Переформулюванняпроблеми.Образнесприйняттяситуаціїнетількиактивізуєваш творчий потенціал, але й дозволить побачити проблему в іншому світлі. Спробуйте це нове бачення ситуації виразити словесно. Якщо вони не можуть розібратися між собою, мені необхідно взяти регулюючу та координуючу функцію на себе.

8. Збільшення. Тепер нове бачення ситуації, що визріває, необхідно розглянути в більш широкому контексті. Це може бути або «посилення звучання» нової ролі, або розширення масштабності ситуації, або розгляд ситуації з позиції «поза часом

іпростором». В ідеалі хочу бути навіть не Колобком, а Сорокою, яка кашку варила, діток годувала. Вона сама вирішувала, кого годувати (виконувати вимоги), а кого – ні. А якщо подивитися відсторонено – вибір професії наближає мене до усвідомлення власної життєвої місії. І в такому ракурсі вчитель стає Вчителем, який, природно, сам вирішує, чого і як навчати.

9. Подрібнення. Будь-яке завдання включає в себе декілька більш дрібних, які необхідно виділити і зафіксувати. У такому випадку мені необхідно навчитися самому визначати пріоритетність завдань; вирішувати, що першочергове, що – другорядне, а від виконання чого в принципі можна відмовитися. І мабуть, необхідно навчитися не брати на себевідповідальність зате,що я не можу виконати абоне вважаюзапотрібне робити. Непогано було б навчитися красиво йти від порожніх доручень та делегувати обов’язки (колегам, батькам, учням).

10. Перефразування поставленого завдання. Можливо, те, що раніше здавалося складним завданням, може постати в новому формулюванні у вигляді захоплюючої мети, значимої для вас особисто. А це вже зовсім інша ситуація. Мені необхідно взяти керування робочою ситуацією на себе. Важливо зрозуміти, чому я вибрав цю роботу

іякі зобов’язання ставлю перед собою. Я хочу навчитися, перш за все, спиратися на власнерозумінняобов’язку,невідступативідньогопідтискомзовнішньоїповинності. Отже, проходження по всіх пунктах кардинально змінило суть проблемної ситуації. Спочатку це була ситуація людини, яку «рвуть на частини» зовнішні вимоги і обставини, але в результаті аналізу проблеми людина прийняла відповідальність на себе, і ситуація перейшла в розряд навчальних і піддаються регулюванню. Звичайно, не все вирішується так просто. Можливо, окремі ситуації доведеться аналізувати не один раз.

10. Пере-

фразування

поставленого

завдання

9. Подрібнення

8. Збільшення масштабу сприйняття

7. Перефразування проблеми

1. Що я відчуваю у зв’язку

з проблемою 2. У чому суть проблеми

3. Чому її розв’язання значиме

ПРОБЛЕМА

4. У чому позитив

5. У чому негатив

6. Метафора

ВІСІМ ОСНОВНИХ УРОКІВ НОВОЇ ПАРАДИГМИ ЗМІН В ОСВІТІ

Урок 1. Не можна керувати значущими процесами. (Чим складніша зміна, тим менше ми можемо на неї впливати).

Урок 2. Зміна – це подорож, а не схема. (Зміна нелінійна, перевантажена непевністю і захопленням, а часом і нестерпна).

Урок 3. Проблеми–нашідрузі.(Проблемнеуникнеш, і ми не можемо вчитися без них).

Урок 4. Бачення та стратегія планування прийдуть згодом. (Незріле бачення і планування навпомацки). Урок 5. Індивідуалізм та колективізм повинні мати однакову силу. (Немає єдиного вибору між ізоляцією та колективним мисленням).

Урок 6. Не діє ані централізація, ані децентралізація. (Потрібні обидві стратегії – згори вниз і знизу нагору). Урок 7. Зв’язокізширшимсередовищемобов’язковий для успіху. (Найкращі організації вчаться ззовні так, як і всередині).

Урок 8. Кожний є носієм змін. (Зміни є надто важливими, щоб залишити їх на експертів; особисті думки і майстерність – ось вищий захист).

ПОРАДИ КЕРІВНИКУ ВІД А. ФАЙОЛЯ

Керувати – це означає:

λпередбачати – вивчати майбутнє й визначати програму дій;

λорганізовувати – будувати подвійний організм підприємства: матеріальний і соціальний;

λрозпоряджатися – задіювати персонал підприємства;

λпогоджувати – пов’язувати й поєднувати, сполучати всі дії і зусилля;

λконтролювати – стежити, щоб усе відбувалося згідно з встановленими правилами й розпорядженнями.

Якщо в людини немає хисту, щоб стати керівником, її – вчи не вчи – не навчиш.

Провідна умова службового зростання – генерування нових ідей.

Візитна картка керівника – уміння здобути прихильність до себе.

Нашаадреса:

39600, м.Кременчук, вул.К.Маркса,8. Тел.:3-51-19. E-mail:[e-mail] http://sch-10.at.ua