4. Дослідження центральної нервової системи, вищої нервової діяльності і аналізаторів.

Центральна нервова система здійснює регуляцію і координацію діяльності всіх органів і систем організму та забезпечує взаємодію організму як єдиного цілого з навколишнім середовищем. Вищим відділом центральної нервової системи являється кора великих півкуль головного мозку і найближчі до неї підкоркові утворення. Складні рефлекторні реакції які здійснюються цим відділом, складають основу вищої нервової діяльності (поведінки) тварин.

Нервову систему досліджують за допомогою огляду, пальпації, перкусії, ренгенографії, хромаксиметрії, енцефалографії, радіотелеметрії, методу рефлексів і фармакологічних проб.

Робота 5.1. Дослідження нервової системи.

Мета заняття. Засвоїти методики клінічного дослідження нервової системи.

Матеріали і обладнання. Набір приладів І.П. Шаптала, перкусійні молоточки, плесиметри, набір приладів для дослідження нервової системи тварин, коні, корови, вівці, свині, собаки.

а) Дослідження черепа і хребта

При дослідженні черепа звертають увагу на його об’єм, форму, наявність деформацій, температуру шкіри, болісну чутливість, консистенцію кісток, їх цілісність, характер перкусійного звуку. Перкусію черепа проводять безпосередньо пальцем або зворотнім боком перкусійного молоточка.

Хребет досліджують за допомогою пальпації, визначаючи чутливість, температуру, викривленість. Серед змін хребта відзначають різного роду викривлення: лордоз, кіфоз, сколіоз.

Власні дослідження.

б) Дослідження поверхневих і глибоких рефлексів

Досліджують рефлекси шляхом нанесення певного подразника на відповідну ділянку тіла та рівнем реакції організму.

До поверхневих рефлексів відносяться рефлекси шкіри і слизових оболонок. До шкірних належать : рефлекс холки, хвоста, черевний, анальний, копитної кістки.

До рефлексів слизових оболонок: кон’юнктиви, корнальний (рогівковий), глотковий.

До глибоких рефлексів відносять рефлекси сухожильні, м’язів і окістя. Найбільше клінічне значення мають колінний і ахілового сухожилля.

Власні дослідження.

в) Дослідження вегетативних рефлексів

Найбільш поширені рефлекси ґрунтуються на обліку змін серцевого ритму. До таких рефлексів відносяться: око-серцевий (Даніні-Ашнера), губо-і вухо-серцевий. Око-серцевий рефлекс викликають шляхом натискання пальцями на очні яблука через повіки, губо- і вухо-серцевий – за допомогою накладання закрутки у коней відповідно на верхню губу і вушну раковину.

Інколи використовують фармакологічні методи дослідження вегетативних рефлексів.

Власні дослідження.

г) Дослідження поведінки тварин

Поведінку тварин досліджують спостереженням за змінами положення тіла, рухів очей, вушних раковин, хвоста, кінцівок, приймання корму, води, проявом умовних рефлексів на час годівлі, доїння, враховують прояв динамічного стереотипу, поведінку тварин в стаді, темперамент. Поведінка тварини буде залежати в значній мірі від типу вищої нервової діяльності.

Власні дослідження.

д). Дослідження аналізаторів

Зоровий аналізатор. Зоровий апарат досліджують оглядом у такій послідовності: стан повік, кон’юнктиви, очне яблуко, його положення, рухливість, райдужна оболонка, зіниця, сітківка, наявність виділення з очей.

Слуховий аналізатор. Його стан досліджують за допомогою подразників знайомих тварині, проводять також огляд вушної раковини і зовнішнього слухового проходу.

Стан нюхового аналізатора досліджують за допомогою пахучих рослинних кормів, м’ясних кормів і подразливих речовин.

При дослідженні смакового аналізатора звертають увагу на реакцію тварини при дачі як звичайних так і не звичайних кормів. Дослідження смаку у тварин можна проводити за допомогою заливання у ротову порожнину 1%-них розчинів речовин різного смаку.

При дослідженні аналізатора шкіри враховують здатність тварини сприймати больові, тактильні і температурні подразнення із зовнішнього оточення. Слід мати на увазі, що співвідношення кількості больових, тактильних, холодових і теплових рецепторів на 1 см² поверхні шкіри становить у середньому 100:10:6:1.

Власні дослідження.