Робота 1.3. Підрахунок кількості лейкоцитів

Матеріали і обладнання. Змішувач (меланжер) для лейкоцитів, піпетка П’ятницького на 0,38 мл, капілярна піпетка об’ємом 0,02 мл, пробірки Флорінського, лічильна камера Горяєва, мікроскоп, 3%-ний розчин оцтової кислоти, підфарбований метиленовою синькою, вата, спирт, голка для взяття крові, дослідна тварина.

Змішувач (меланжер) для лейкоцитів має менший об’єм ампулоподібного розширення, ніж змішувач для еритроцитів. На капілярній частині його нанесені поділки 0,5 та 1, а вище ампулоподібного розширення – 11. При підрахунку лейкоцитів кров набирають до поділки 0,5 або 1. Потім набирають до мітки 11 розбавник (3 %-ний розчин оцтової кислоти) і перемішують. Кров розводиться у змішувачі відповідно в 10 чи 20 разів.

Хід роботи

Розведення крові за П'ятнщъким.

В піпетку П’ятницького на 0,38 мл набирають 3 %-ний розчин оцтової кислоти, виливають в пробірку Флорінського і закривають пробкою. Капілярною піпеткою набирають 0,02 мл крові і переносять у пробірку з розбавником. При цьому кров розводиться у 20 разів.

Заповнення камери для підрахунку лейкоцитів проводиться в тій же послідовності, що й для підрахунку еритроцитів.

Підрахунок лейкоцитів у лічильній камері з сіткою Горяєва проводять у 100 великих неподілених квадратах, зібраних у групи по 4. Кількість лейкоцитів в 1 мкл крові визначають за допомогою тієї ж формули, що і кількість еритроцитів.

Власні дослідження.

Робота 1.4. Приготування та фарбування мазків крові

Матеріали і обладнання. Предметні і покривні скельця, ін’єкційна голка, спирт, фарби (азур II, еозин I), дистильована вода, склянка для фарб, піпетки, підставки і кювети для мазків, піщаний годинник на 3 хв.

Хід роботи

а) Приготування мазка крові

Предметне скло утримують між великим, вказівним і середнім пальцями лівої руки. Першу краплю крові, що виступила після проколу судини, стирають ватою, а до другої невеликої краплі доторкуються поверхнею предметного скла так, щоб крапля знаходилась ближче до великого пальця.

Великим і вказівним пальцями правої руки тримають покривне скло і ведуть його по предметному склі під кутом 45 ° до торкання з краплею крові. Коли кров розійдеться по лінії торкання, покривне скло повільно ведуть до великого пальця під тим же кутом. Мазок має бути прямолінійним, рівномірним і тонким. Висушують мазок на повітрі, пишуть на ньому голкою номер тварини і дату взяття крові.

Замалювати мазок крові.

б) Фіксація та фарбування мазка

На мазок наливають 4–5 крапель абсолютного метилового спирту. Через 3 хв.фіксації спирт зливають і висушують мазок на повітрі.

Фарбування мазка (за Нохтом)

Для фарбування мазка готують 2 розчини: азур II (1:1000) і еозин (1:1000). Змішують 6 мл дистильованої води, 1,5 мл азур II і 1 мл еозину. Фарбу наливають на сухий зафіксований мазок на 25–30 хв. Потім її зливають, мазок промивають водою з-під крана і висушують на повітрі. Мазки можна фарбувати іншими методами: по Гімза-Романовському (еозин-метиленовою синькою), за Паппенгеймом і ін.

Техніка підрахунку. Якщо мазок широкий його досліджують в чотирьох ділянках ( дві ділянки спочатку і дві в кінці мазка), на вузьких мазках – в двох ділянках (на початку і в кінці мазка). На ділянку наносять каплю імерсійного масла, в неї занурюють об’єктив (90 х) і знаходять край мазка. Підрахунок лейкоцитів проводять при пересуванні мазка по методу Меандра (назва древнього орнаменту) з двох боків (зверху і знизу), на початку і в кінці мазка (при широких мазках). В кожній з чотирьох ділянок нараховують по 25 або 50 лейкоцитів, що в сумі буде складати 100 або 200 клітин.

При вузьких препаратах лейкоцити рахують від одного краю до іншого, нараховуючи 100 або 200 клітин.

Кожен лейкоцит заносять в таблицю Єгорова або відмічають на лічильнику. Потім визначають процентне співвідношення різних груп лейкоцитів.