Робота 2.4. Електрокардіографія

Мета роботи. Оволодіти методами електрокардіографії.

Матеріали і обладнання. Електрокардіограф, 5% розчин NaCI марлеві серветки, корови, вівці, коні, собаки.

Для запису електрокардіограм (ЕКГ) використовують одноканальні електрокардіографи. За допомогою ЕКГ роблять висновки щодо основних функцій серця: автоматію, збудливість, провідність. Електрокардіографію проводять на стоячих тваринах. Частіше використовують стандартні відведення електричних потенціалів серця від грудних і тазових кінцівок. У великих тварин – у ділянці п’ясті грудних і плюсни тазових кінцівок, а в дрібних – у ділянці передпліччя і гомілки. Для цього на попередньо поголену ділянку шкіри накладають змочені теплим 5%-ним розчином натрію хлориду марлеві серветки, а на них металеві пластинки електродів, які фіксують гумовими стрічками. При приєднанні до пластинок електродів слід враховувати забарвлення наконечників. На правій грудній кінцівці – червоний колір наконечника, лівій – жовтий, лівій тазовій – зелений, права тазова – чорний. Використовують три стандартні класичні відведення електричних потенціалів. Перше відведення – права і ліва передні кінцівки, реєструються потенціали лівої частини серця, друге відведення – права грудна і ліва тазова кінцівки, реєструються потенціали всього серця, третє відведення – ліва передня і ліва задня кінцівки, реєструються потенціали правої кінцівки. Основним вважається друге відведення, перше і третє – допоміжні. При аналізі електрокардіограми звертають увагу на слідуючі показники: висота зубців (мм), напрямок зубців (вверх чи вниз), тривалість зубців та їх інтервалів (с), напрям електричної осі серця.

Власні дослідження – запис ЕКГ у собаки.

Пластинки електродів приєднують, згідно описаної схеми, у ділянці передпліччя і гомілки.

Робота 2.5. Дослідження кровоносних судин

Мета роботи. Оволодіти методами дослідження артерій та вен, артеріального і венного пульсу, набути практичних навичок по вимірюванню артеріального і венного пульсу.

Матеріали і обладнання. Сфігмоманометри, сфігмографи, стетофонендоскопи, секундоміри, корови, коні, вівці, собаки.

а) Дослідження артерій.

Досліджують поверхнево розташовані артерії шляхом огляду, пальпації, визначення артеріального пульсу, сфігмографії, вимірюванням кров’яного тиску. При дослідженні звертають увагу на наповнення судин кров’ю, напругу стінок і артеріальний пульс. Пульсом називається коливання стінок артерій, яке зумовлюється скороченням серця, вигнанням крові в артеріальну систему і зміною в ній тиску протягом систоли і діастоли.

Пальпацію пульсу проводять м’якушами пальців. Досліджують великі артерії, які найближче підходять до шкіри і лежать на твердій основі.

У великої рогатої худоби пульс пальпують на лицьовій артерії, поверхневій артерії гомілки і (рідше) серединній хвостовій, у коней – на зовнішній щелепній артерії, у судинній вирізці нижньої щелепи, рідше – на поперековій лицьовій артерії, поверхневій скроневій і хвостовій артеріях.

У дрібної рогатої худоби пульс визначають на стегновій і плечовій артеріях, у свиней – на стегновій артерії, у м’ясоїдних тварин на стегновій артерії (внутрішня поверхня стегна) і плечовій – на медіальній поверхні плечової кістки вище ліктьового суглоба. У птахів артеріальний пульс не вимірюють: частоту серцевих скорочень підраховують методом аускультації серця, або пальпацією серцевого поштовху.

При дослідженні пульсу звертають увагу на його частоту, ритм і якість.

Частота пульсу відповідає кількості скорочень серця і залежить від багатьох чинників (таблиця 2). Вона може збільшуватися (тахікардія) і зменшуватися (брадикардія).

Таблиця 2 . Частота пульсу у тварин

Види тварин	Частота пульсу за 1 хв, ударів
Велика рогата худоба телята: новонароджені 10-денного віку дорослі тварини	120–160 80–120 50–80
Вівці ягнята: новонароджені 10-денного віку 30-денного віку дорослі	до 180 до 160 до 140 70–80
Кози	70 – 80
Коні лошата: новонароджені 10-денного віку 30-денного віку дорослі	до 120 до 104 до 80 24–42
Свині поросята: новонароджені 10-денного віку 30-денного віку дорослі	205–250 135 105 60–90
Собаки новонароджені цуценята дорослі	180–200 70–120
Коти: новонароджені дорослі	230–200 110–130
Кролі: новонароджені дорослі	180–300 180
Буйволи	36–60
Верблюди	30–50
Північні олені	36–50
Песці	90–130
Сріблясто-чорні лисиці	80–140
Норки	90–180
Птиця	150–200

За ритмом розрізняють ритмічний пульс для якого характерним є правильне і послідовне чергування однакових по висоті і силі пульсових хвиль у відповідності з ритмом серцевої діяльності. При хворобах серця та інших органів може зустрічатися аритмічний пульс.

При визначенні якості пульсу звертають увагу на величину і форму пульсової хвилі, наповнення артерій та напруження їхніх стінок.

Графічний запис артеріального пульсу називається сфігмографія, а отримана при цьому крива – сфігмограма. У великих тварин сфігмограму реєструють за хвостовою артерією, у дрібних за стегновою або плечовою артеріями.

Крива пульсу має висхідне коліно (анакрота), нисхідне ( ката-крота), яке має додатковий зубчик – дикроту .

б) Дослідження вен.

При дослідженні вен проводять огляд, пальпацію та флебографію. Насамперед визначають наповнення вен і венний пульс. Ступінь наповнення вен визначають за рельєфністю рисунка підшкірних вен голови,шиї, кінцівок і кон’юнктив.

Особливості венного пульсу досліджують за яремною веною. Розрізняють фізіологічний (негативний) і патологічний (позитивний) венний пульс. Негативний венний пульс проявляється набряканням яремних вен у момент систоли правого передсердя, його визначають шляхом стискуванням яремної вени в середній третині шиї.

Власні дослідження.

в) Вимірювання артеріального кров’яного тиску (АКТ)

Артеріальний тиск – це тиск який чинить кров на стінки судини і на стовп крові, який наповнює судину. Вимірюють мінімальний і максимальний АКТ. Максимальний, або систолічний – це найвищий тиск в артеріальній системі під час систоли, мінімальний або діастолічний – це найменший тиск в артеріальній системі під час діастоли. Різниця між максимальним і мінімальним артеріальним тиском називається пульсовим тиском, який відповідає висоті пульсової хвилі і характеризує систолічний об’єм серця.

Існує два методи визначення АКТ : прямий або кров’яний і непрямий або безкровний.

Безкровний метод був вдосконалений М.С.Коротковим, який запропонував аускультативний метод вимірювання тиску. Для ветеринарної медицини найбільш придатним виявився осциляторний метод артеріотонометрії (сфігмоманометрії). Визначають АКТ за допомогою спеціального апарата – сфігмоманометра, основними частинами якого є манометр, гумова манжетка для стискування артерії і балон для нагнітання повітря.

Техніка визначення АКТ у тварин. У практиці ветеринарної медицини використовують осциляторний метод артеріотонометрії. У великих тварин АКТ визначають на серединній хвостовій артерії, накладаючи манжетку на корінь хвоста, а у дрібних – на плечовій або стегновій артеріях, при накладанні манжетки на плече або стегно. Повітря в манжетку нагнітають доти, поки тиск у ній не перевищить максимальний приблизно на 20–30 мм рт.ст. Після цього відкривають вентиль і стежать за коливаннями (осциляціями) стрілки пружинного манометра. Момент появи першого чіткого коливання стрілки відповідає величині максимального тиску. Потім коливання стрілки посилюються, а коли вони різко зменшаться, визначають величину мінімального тиску.

Таблиця 3. Показники АКТ у здорових тварин

Види тварин	АКТ, мм рт. ст.				Автори
	М х	Мін.	Мс	Пульсовий
Коні	110–120	35–50	65–80	65–70	І.К.Шарабрін
Спортивні коні	100–140	40–80	60–100	60	М.О.Судаков
Велика рогата худоба	110–140 100–130	30–50 40–60	70–90 70–90	70–80 60–70	І.М.Сарайкін М.О.Судаков І.А.Курманов
Вівці та кози	100–120	50–65	70–90	50–55	І.М.Сарайкін
Собаки (на плечовій артерії)	120–140	30–40	75–95	90–100	П.Ф.Філатов
Верблюди	130–155	50–75	65–95	80	М.Р.Сьомушкін