Розділ 2. Порівняльний аналіз лексики

Порівняння англо-американського й українського наукового мовлення в цілому визначається книжністю, що знаходить вираження в переважанні складнопідрядних речень, ускладненості дієприкметниковими зворотами (в англомовному науковому дискурсі – герундіальними зворотами), уставними пояснювальними або підсумовуючими словами: therefore; in fact; thus; (more) specifically; with respect to; pertaining to; in consistence with; on the contrary; to go back to; to recapitulate, we saw…// отже; таким чином; у результаті того, що; на підставі того, що; незважаючи на; відповідно до. Ціла серія виразів пов’язана зі ствердженням певної позиції, пропонуванням призми бачення того чи іншого явища: in the terms of, from this position, in this perspective, in this bearing, in the aspect of, from this point of view // з точки зору, з погляду, в плані, в аспекті, з цих позицій, у термінах. У наукових текстах обома мовами спостерігаються також формульні вирази на кшталт: the seminar will focus on… / the workshop will aim at revealing … / the book addresses such issues as … (deals with …) / the conference invites papers on … // актуальність роботи зумовлюється / матеріалом дослідження слугували ... / наукова новизна роботи полягає ... / теоретичне значення дисертації визначається ... / аналіз дає підстави зробити висновок, що ...

Елементи образного мовлення трапляються у власне науковому підстилі наукового стилю (монографіях, статтях, наукових доповідях тощо) лише в дуже обмеженій кількості, зокрема у вигляді мовних метафор термінологічного характеру (opaque images, frozen metaphors; троянда вітрів, силова лінія, фігура рівноваги, точка роси). Виражальні засоби й стилістичні прийоми можуть набувати дещо більшого поширення у філологічних і філософських наукових працях, а також у публікаціях науково-популярного жанру. Водночас порівняльний аналіз англо-американських та українських наукових текстів дає змогу виявити й певні стилістичні розбіжності.

Однією з найбільш помітних відмінностей українського наукового мовлення порівняно з англійським є його підкреслена безсуб’єктність, відсторонена манера викладу та використання займенника “ми” на позначення автора – Pluralis Modestiae або “ми скромності”. На відміну від Pluralis Majestatis (“ми” як символа королівської влади) і Pluralis Auctoris (“ми”, яке свідчить про те, що автор представляє групу людей), Pluralis Modestiae має, з одного боку, підкреслювати скромність автора, з іншого – слугувати засобом залучення читача до ходу його аналітичних міркувань. Натомість англо-американські дослідники часто вживають на позначення автора займенник “I”. Персональність англо-американського наукового дискурсу тісно пов’язана з його ще однією контрастною рисою: більшою емоційністю, окресленістю особистісного начала. Скажімо, звичні для англомовного наукового спілкування вирази exciting facts (findings і т. д.), a fascinating array of new scientific evidence звучатимуть у мовленні українських науковців радше як цікаві факти (результати дослідження), значна (велика) кількість наукових свідчень. Привертає увагу також той факт, що в англійському науковому мовленні може відбуватися розкриття мовної особистості автора наукової праці. Науковець, який тонко відчуває особливості мови, має змогу свідомо використовувати її; при цьому науковий дискурс не обмежується традиційними цілями, що полягають у доведенні певних теоретичних постулатів, а й набуває функції впливу на читачів. Саме такими є роботи відомого британського філолога Генрі Віддоусона: алітерація, близькість звучання слів використовується автором як засіб, що, з одного боку, підкреслює найсуттєвіші моменти викладу, а з іншого – викликає певну емоційну реакцію читача. Крім того, дослідники англійського наукового стилю відзначають, що, на відміну від українських науковців, англо-американські вчені є схильними до самореклами, і це також свідчить про зорієнтованість їх праць на адресата.

Аналогічні висновки викладено щодо особливостей російського наукового спілкування та правил ведення наукової дискусії в інших, зокрема англомовних, культурах .

Ще одна відмінна характеристика англійського наукового мовлення – санкціонованість у ньому розмовного тону – також пояснюється менш суворими жанрово-стилістичними вимогами до наукового стилю, що утвердилися в англійській мові. Розмовність інтонації англомовного наукового дискурсу часто створюється завдяки використанню фразових дієслів, а також запитань, які спрямовують думку в певному руслі: How do we explain this phenomenon? / What mindset has this scholar brought to the task? / What didactic or international rewards can be gained from such a decision? В українських наукових публікаціях функцію таких запитальних речень нерідко беруть на себе речення спонукальні,

Розгляньмо …/ Проаналізуймо …/ Визначимо …/ Відок- ремимо …/Порівняймо … Останнім часом стилістично-жанрова демократизація торкнулась і українського наукового мовлення, унаслідок чого в ньому деякою мірою послабшали жорсткі канони традиційного наукового стилю. Контрастність рис англо-американського й українського наукового стилю спостерігається і в жанрі наукової дискусії . Вона полягає в меншій категоричності англо-американського наукового спілкування, яка досягається завдяки обов’язковій наявності позитивних суб’єктивно-оцінних характеристик обговорюваної наукової праці, причому типовою є певна гіперболізація позитивних рис (“прекрасна робота”, “чудово аргументовані висновки”), використання літоти (применшення) для критичної частини виступу та активне залучення засобів зниження категоричності тону: модальних дієслів, умовного способу тощо.

Українська наукова комунікація характеризується більш стриманими оцінками позитивних моментів і гострішим акцентуванням критичних зауважень. Серед інших стилістичних розбіжностей англо-американського й українського мовлення потрібно відзначити надзвичайну увагу англомовних дослідників до формальної структурованості наукового тексту, його розподілу на глави та підглави з відповідними заголовками, а також часте використання ними фраз, що є посиланням на сам текст (in this chapter I shall describe; the major focus of this paper is on …).

Наочним прикладом прояву багатьох із вищеописаних характеристик, що є притаманними англійському науковому стилю, може слугувати такий фрагмент зі статті Раймонда В. Гіббса , у котрому спостерігається й підкреслена персональність мовлення, і його образність, і наявність розмовних елементів, і посилання на сам текст:

The study of tropes, or figures of thought and speech, has always been at the heart of scholarly interest in literature and rhetoric. Because figures twist the “proper” meanings of words – the Greek word for figure is trope meaning “turn, twist” – rhetoricians have closely analyzed the bewildering array of “turns and twists” used in poetry and literature and have provided a sometimes confusing list of labels for these poetic devices (metaphor, metonymy, irony, oxymoron, hyperbole, litotes, periphrasis, antithesis, and so on). My concern in this chapter is with how people make sense of tropes. There has been significant work in psycholinguistics and related disciplines on trope understanding. I will describe some of these ideas focusing specifically on the importance of conceptual and pragmatic knowledge in comprehension of a variety of related tropes. The research on tropes such as metonymy, irony, hyperbole, understatements, oxymora, and idioms is not nearly so extensive as that on metaphor. Nevertheless, there are good reasons and experimental evidence to suggest that these tropes do not require special cognitive processes to be understood, contrary to the widely held assumption in linguistics and philosophy that tropes violate, or “flout,” norms of cooperative conversation. The ease with which many figurative utterances are compre- hended has often been attributed to the constraining influence of context. But the context for linguistic understanding is specifically limited to the common ground – the knowledge, beliefs, and attitudes recognized as being shared by speakers and listeners (or authors and readers) in any discourse situation (Clark & Carlson, 1981). A major focus of this chapter is on the exact role that common ground plays in making sense of tropes.

At the same time, our ability to conceptualize experience in figurative terms must also explain why nonliteral speech is normally understood so effortlessly.

I shall argue that a major reason why people use different tropes so frequently in everyday speech and writing is that human cognition is fundamentally shaped by various processes of figuration (also see Lakoff, this volume). Speakers can’t help but employ tropes in everyday conversation because they conceptualize much of their experience through the figurative schemes of metaphor, metonymy, irony, and so on. Listeners find tropes easy to understand precisely because much of their thinking is constrained by figurative processes.

Основні жанри наукового стилю англійської та української мов, можна сказати, не виявляють принципових розбіжностей:

англ. укр.

study монографія

thesis, dissertation дисертація

(research) paper наукова стаття

research paper анотація

abstract / journal abstract наукова доповідь

(conference) paper тези

conference abstracts доповіді

review рецензія

scholarly dispute наукова дискусія

dictionary словник

thesaurus, encyclopaedia енциклопедія

reference book, instructor довідник

Проте деякі жанри не мають точних відповідників у порівнюваних мовах, скажімо, “реферат” лише приблизно можна передати англійською як “summary”. Певною мірою жанрово-стильова асиметрія проявляється також на прикладі окремих другорядних (або допоміжних) жанрів англійського наукового стилю (у термінології Т. В. Яхонтової “subsidiary genres” ), таких як науково-дослідницький проект (на здобуття гранту) – research project / grant proposal, та лист-рекомендація (для вчених, які бажають отримати грант) – letter of recommendation. І хоча їх останнім часом опановують й українські науковці, але вони не є типовими безпосередньо для української наукової традиції. На додаток до вищеописаної жанрово-стильової асиметрії спостерігається також контрастність, пов’язана з диференціацією або недиференціацією тих чи інших жанрів у певній культурній традиції. Скажімо, в номенклатурі англійських наукових жанрів не розрізняються жанри “стаття” та “доповідь”, які позначаються тим самим терміном “paper”.