Хламідіоз великої рогатої худоби

Хламідіоз великої рогатої худоби (неорикетсійний аборт, парарикетсіоз, інфекційний пневмоентерит телят) - контагіозне інфекційне захворювання переважно молодняку великої рогатої худоби, яке проявляється у телят гарячкою, кератокон'юнктивітом, поліартритами та енцефалітами. У корів спостерігаються аборти, народження маложиттєздатного молодняку, затримка посліду та ендометрити.

Збудники - хламідія абортус та хла ідія пекорум.

Епізоотологія. До хламідіозу найбільш спрйнятливі телята віком від 6-8 днів до 6 міс. Доросла худоба хворіє при утриманні в несприятливих умовах і незбалансованій годівлі.

Хворі тварини виділяють збудник у довкілля з фекаліями, молоком, виділеннями під час аборту або родів, зі спермою. Хламідіоносійство може тривати протягом року і більше.

За даними В.А. Бортнічука (1981), хламідії при ензоотичному аборті свиней створюють небезпеку для кітних овець і тільних корів. Деякі дослідники вважають, що дикі тварини, кліщі можуть бути резервуаром хламідій і передавати їх свійським тваринам.

Молодняк великої рогатої худоби заражаєтьСя переважно повітряно-крапельним та аліментарним шляхами, тоді як корови і нетелі - статевим шляхом від биків-плідників. У телят хламідіоз здебільшого реєструють у зимово-весняний період, а у дорослих тваиин аборти хламідійної етіології спостерігаються протягом року. У корів також знижується відтворювальна функція, спостерігаються масову гінекологічні розлади.

У літературі є повідомлення про змішану иеспіраторну форму хламідіозу у телят, якщо в асоціації з хламідіями виступає вірус парагрипу-3, аденовірус, пастерели та інші мікр00иганізми. При цьому хламідії є основною причиною захворювання у 70% телят.

За повідомленнями Е.В. Дорожкиной (1999), при серологічному дослідженні сироваток крові від великої рогатої худоби кількість позитивних проб коливалась від 20 до 100%. И.В. Фоменкр (2002) повідомляє, що при обстеженні неблагополучних господаре гв великої рогатої худоби Республіки Беларусь це захворювання реєструють у 29,1% корів і 44,3% телят. Автор вказує, що здебільшого хламідіоз у телят реєструють у 3-тижневому віці (47,1%) і корів на 9-му місяці тільності (29,1%). Захворювання перебігає переважно у вцгляді ензоотій, реєструється переважно в зимово-весняний період, хар^ктелизується стаціонарністю. Хламідіоз перебігає в асоціації з аденовірусною інфекцією (21,7%), вірусною діареєю (15,3%), інфекційним, ринотрахеїтом (24,2%), парагрипом-3 (18,3%).

Патогенез. Хламідії добре адаптувались і розмножуються в епітеліальних клітинах слизової оболонки дихальних та статерих органів, шлунка і кишечнику, звивистих канальців нирок, у гепатоцитах, клітинах ретикулоендотеліальної системи. Тим самим збудник здатний спричиняти дистрофічні та некротичні зміни в паренхіматозних органax, особливо плода, і сприяти аборту або народженню нежиттєздатного приплоду.

Клінічні ознаки. Як правило, хворіють телята з перших днів життя цо 6-місячного віку. У телят раннього віку виникає пронос на фоні загального пригнічення, підвищення температури тіла до 4О-40,5°С, виділення з носових ходів каламутного слизу, розвитку кон'юнктивіту і сльозотечі. Фекалії рідкі, з домішкою крові. Надалі організм швидко зневоднюється, і через 2-3 дні гине приблизно 20% телят. У решти функція шлунково-кишкового тракту нормалізується, проте через 8-10 днів знову підвищується температура тіла, з'являються слизово-гнійні виділення з ніздрів, кашель, розвивається бронхіт і пневмонія. Крім того проявляються кератити й ураження суглобів (припухання, біль, кульгавість). Ураження суглобів може становити до 60% від сприйнятливого поголів'я (Волинський Л.Я., Авраменко О.А., 2002).

У другій половині тільності хворі корови і нетелі абортують або народжують слабких, нежиттєздатних телят; часто спостерігаються затримки відділення посліду, ендометрити, вагініти, сальпінгіти (Фом-чемкоИ.В., 1999).

У новонароджених телят при внутрішньоутробному зараженні збудником хламідіозу встановлене переважне ураження скакальних (69,8%) і зап'ястних суглобів (30,2%), меншою мірою центральної нервової системи та інших органів. У телят з постнатальним механізмом розвитку хвороби клініко-морфологічна картина характеризується поодинокими ураженнями центральної нервової системи (6%) і зап'ястних суглобів (14%). Хламідіоз перебігав в обстежених господарствах у телят в ентеритній (39,4%), легеневій (28,6%), артритній (27%), кератокон'юнктивальній (5%) формах.

Урогенітальний хламідіоз у корів проявляється у вигляді акушерсько-гінекологічної патології, яка характеризується катаральним запаленням ендометрію, поверхневим некрозом карункулів, набряклістю плідних оболонок, катаральним запаленням слизової оболонки уретри, сечового міхура, гіперплазією і крововиливами в регіональних лімфатичних вузлах. Хламідіозному ендометриту в корів передують у 9,9%) випадків аборти, 4,4 - патологічні роди, 24,8 - затримка посліду, у 27,1%) - субінволюція матки (Фомченко И.В., 2002).

За результатами вивчення симптоматики хламідіозу у корів, нетелей і телиць В.М. Ушаков та В.Я. Атамась (2002) визначили три форми клінічного перебігу хвороби: типову, стерту і безсимптомну.

Типова форма характеризується спорадичними протягом року абортами корів і нетелей на 5-8-му місяцях тільності, народженням мертвих і нежитгєздатних телят, затримкою посліду, розвитком післяродовогокатарального, катарально-гнійного ендометриту і вагініту. Кількість випадків абортів у нетелей була в 2 рази вищою, ніж у корів. Хворі тварини за 2-3 дні до аборту непокояться, у них підвищується температура тіла та зникає апетит. Водночас на неблагополучних фермах у телят спостерігаються гастроентерити та бронхопневмонії, поодинокі випадки абортів у корів, кон'юнктивітів і енцефаломієлітів.

При стертій формі перебігу хламідіозу у корів і телиць спостерігаються перегули, вагініти, уретрити, цервіцити і хронічні ендометрити. Ритм статевих циклів у корів і телиць не порушується, але після 2-3-х осіменінь запліднення не настає. При обстеженні вагіни за допомогою вагінального дзеркала відмічають щільність і блідість слизової оболонки, на окремих ділянках - бліді вузлики, характерні для хронічного вагініту. У деяких тварин проявляються ознаки уретриту - часте сечовиділення, у сечі - домішка слизу. Переважно у хворих спостерігали ознаки цервіциту - шийка матки набрякла, гіперемійована з ерозіями. Цервіцит, як правило, супроводжувався хронічним ендометритом. При масажі матки й шийки через пряму кишку виділявся катаральний, іноді катарально-гнійний ексудат (часом довільно), який засихав на вульві та корені хвоста у вигляді кірок. При ректальному дослідженні відмічається незначна болючість рогів матки при пальпації.

Безсимптомній формі перебігу хламідіозу в корів і телиць притаманна тривала неплідність та приховані ендометрити й сальпінгіти, які виявляються лише при патолого-анатомічному дослідженні вимушено забитих тварин.

Показники крові у великої рогатої худоби при спонтанному хламідіозі відрізняються від таких у здорових тварин: загальна кількість лейкоцитів, у тому числі паличкоядерних нейтрофілів і еозинофілів, у хворих тварин достовірно вища, ніж у здорових. Кількість еритроцитів, базофілів, лімфоцитів і моноцитів у хворих тварин нижча, порівняно з кількістю їх у здорових. Кількість гемоглобіну і сегментоядерних нейтрофілів була на одному рівні із здоровими (Ушаков В.М. та ін., 2002).

Патолого-анатомічні зміни при хламідіозі дуже різноманітні й відповідають формам прояву хвороби при житті тварини (ендометритііа, респіраторна, генітальна, поліартритна, енцефалітна).

При розтині трупів телят, які хворіли на діарею і загинули на 6-10-й день, у черевній порожнині знаходять значну кількість каламутного ексудату з червоним відтінком. Паренхіматозні органи вкриті шаром фібрину, між печінкою і передшлунками знаходять фібринові спайки. Слизова оболонка сичуга набрякла, почервоніла, складчаста, тонкий відділмішечнику також набряклий, гіперемійований, з окремими дифузними крововиливами. У мозковому шарі нирок виявляють застійні явища, а в кірковому - дрібні крапчасті крововиливи. Слизова оболонка сечового міхура зібрана в невеликі складки, дифузно гіперемійована. Печінка іпільшена за рахунок застійних явищ.

У грудній порожнині виявляють незначну кількість транссудату червоного кольору; під епікардом - окремі крапчасті крововиливи, а під ендокардом у зоні клапанів - розлиті. Іноді спостерігають катарально-гнійне запалення слизової оболонки дихальних шляхів, лобулярну, лобулярно-зливну бронхопневмонію (ураження локалізуються у верхніх Частках легень) (Достоєвський П.П. та ін., 1998).

При типовій формі хламідіозу патолого-анатомічні зміни виявляють В абортованих плодах та плаценті корів. У корів після аборту при патоморфологічному дослідженні виявляють катаральний або катарально-гнійний ендометрит, який супроводжується крапчастими крововиливами на слизовій оболонці шийки матки та вагіни, некрозом котиледонів і плаценти. Крововиливи виявляють також і в регіональних лімфатичних вузлах. У порожнині матки знаходять гнійно-катаральний або фібринозний ексудат. Плідні оболонки набряклі, місцями міжкотиледонний хоріон драглисто інфільтрований. У котиледонах багато дрібних некротичних вогнищ сірувато-жовтого кольору.

Абортовані плоди добре розвинуті, з волосяним покривом. У всіх плодів відмічають набряк шкіри й підшкірної клітковини, скупчення значної кількості рідини в черевній та грудній порожнинах, численні крапчасті крововиливи на слизовій оболонці гортані, трахеї, язика, очей, сичуга, на костально-легеневій плеврі, ендо- і епікарді, тимусі й у портальних лімфатичних вузлах. Легені в стані набряку, з крововиливами. Печінка збільшена, ламка, нерівномірно забарвлена. Нирки з явищами сильно вираженої білкової дистрофії. Слизова оболонка тонкої й товстої кишок набрякла, гіперемійована з крововиливами. Регіональні лімфатичні вузли збільшені й геморагічно інфільтровані.

При стертій формі у корів і телиць виявляють зміни, властиві уретриту, цервіциту й ендометриту.

Патолого-анатомічні зміни при безсимптомній формі хламідіозу характеризуються ендометритами і сальпінгітами. Слизова оболонка яйцепроводів набрякла з ознаками катарально-гнійного запалення і спайками (Ушаков В.М., Атамась В.Я., 2002).

Діагноз встановлюють на підставі клінічних, епізоотологічних, паголого-анатомічних і лабораторних методів досліджень.У лабораторію надсилають свіжий матеріал: шматочки легень, трахеї, печінки, селезінки, бронхіальні, середостінні або мезентеріальні лімфатичні вузли, абортовані плоди. Зажиттєво у телят в період підвищення температури відбирають кров і носоглотковий слиз, фекалії.

Для швидкої діагностики хламідій використовують метод імунофлуоресценції (РІФ), ІФА, ПЛР.

Надалі виділення і вивчення хламідій проводять на курячих ембріонах або лабораторних тваринах (білі миші) (Запуговиченко К. та ін., 1998). Наявність у сироватці крові хворих тварин специфічних антитіл виявляють за допомогою РЗК або РТЗК, ІФА.

Диференційна діагностика. Хламідіоз корів диференціюють від бруцельозу та лептоспірозу за показниками бактеріологічного і серологічного досліджень.

Хламідіоз телят диференціюють від вірусної діареї, аденовірусної інфекції, інфекційного ринотрахеїту, парагрипу-3, мікоплазмозу, колібактеріозу, сальмонельозу та інших інфекцій шляхом бактеріологічних і вірусологічних досліджень.

Імунітет. Перехворілі тварини набувають імунітету на період 4-6 міс, у новонароджених телят до 70-денного віку в крові зберігаються материнські антитіла. Для профілактичних щеплень великої рогатої худоби застосовують вакцину проти хлам ід і йного аборту овець і кіз, її ефективність за різними даними становить 30-60%.

У республіці Білорусь і РФ застосовують також вакцину виробництва Казанського науково-дослідного ветеринарного інституту і ВІЕВ (РФ) (Ха-мадеев Р.Х. и др., 1996; Трубецкая Е.В., Дорожкина Е.В., 1999). И.В. Фом-ченко (2002) вказує, що імунологічна ефективність інактивованої культу-ральної емульсин-вакцини проти хламідіозу тварин, виготовленої в ВІЕВ, становила 99%, а інактивованої культуральної емульсин-вакцини проти хламідіозу тварин виробництва Армавірської біофабрики - 93%.

В Україні застосовується інактивована емульсин-вакцина проти хламідіозного аборту сільськогосподарських тварин: великої рогатої худоби, овець, кіз і свиней. Застосовують її з профілактичною метою в неблагополучних або загрозливих щодо захворювання господарствах. Вакцинують одноразово 1 раз на рік. Імунітет настає через 20-25 днів і зберігається протягом 12 міс. Дози для ВРХ віком від 1 до 12 міс. - 1,5 мл, після 12 міс. -3,0 мл; вівці, кози віком від 1 до 6 міс. - 0,5 мл, після 6 міс. - 1,0 мл; свині віком від 1 до 6 міс. - 1,0 мл, після 6 міс. - 2,0 мл.

Профілактика і заходи боротьби грунтуються на виконанні положень "Інструкції щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин" (див. додаток). Профілактичні заходи в неблагополучному щодо хламідіозу господарстві спрямовані на підвищення неспецифічної резистентності тварин і включають застосування антибіотиків групи тетрациклінів та проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів. На фермах впроваджують суворий саніта¬ний режим і виконання принципу "все порожньо - все зайнято". Новоприбулі у господарство тварини підлягають карантину і серологічному юслідженню на хламідіоз. Завозити телят слід лише з господарств, благополучних щодо інфекційних хвороб, включаючи хламідіоз. Корів і нетелей, які абортували, ізолюють і досліджують серологічно; абортовані плоди направляють у лабораторію.

При встановленні діагнозу на хламідіоз територію, на якій виявлено захворювання (господарство, підприємство, ферму), у визначеному порядку оголошують неблагополучною щодо цієї хвороби і вводять обмеження. За умовами обмеження забороняється:

введення (ввезення) і виведення (вивезення) великої рогатої худоби, овець і свиней з неблагополучного пункту, за винятком випадків, коли поголів'я відправляють на забій;

перегрупування тварин всередині неблагополучного господарства і без дозволу лікаря ветеринарної медицини;

вивезення сировини, сирих продуктів забою хворих тварин;

вільне парування, отримання сперми від хворих плідників, а також реалізація сперми, яка була заготовлена від них раніше. Хворих тварин ізолюють і лікують антибіотиками тетрациклінового ряду. Рекомендовані курси лікування:

окситетрацикліну гідрохлорид вводять внутрішньом'язово через кожні 12 год, у дозі 7 тис. ОД/кг маси тварини протягом 7 діб;

дибіоміцин (дитетрациклін) у формі масляної суспензії на тривітаміні, тетравіті, стерильному риб'ячому жирі ін'єктують внутрішньом'язово або підшкірно в декілька місць 2 рази з інтервалом у 7-10 днів у дозі 20 тис. ОД/кг маси тварини; після застосування дибіоміцину і препаратів тетрациклінового ряду, дію яких пролонгували додаванням тривну або тетравіту, пропонуються пролонговані препарати тетрокси-10, тетрокси ЛА, левотилазол, білозин-200.

Р.Х. Хамадєєв та ін. (2005) вказують, що в неблагополучному з хламідіозу господарстві (фермі, стаді, відділку) проводять клінічний огляд і термометрію підозрюваних у захворюванні тварин. Клінічно хворих і підозрілих у зараженні тварин, а також маток, які абортували, або народили нежиттєздатний приплод ізолюють, піддають індивідуальному або груповому лікуванню з використанням препаратів тетрацикліну.

Для з'ясування епізоотичної ситуації проводять вибіркове сероло-гічне дослідження крові від 10% корів, нетелей, телиць парувального віку, телят старше 3-місячного віку та всіх бугаїв-плідників, які є в господарстві. При виявленні менше 10% серопозитивності все клінічно здорове поголів'я піддають профілактичній вакцинації проти хламідіо-зу. Тварин імунізують протихламідійними інактивованими вакцинами відповідно до настанов щодо застосування. Телят, яких піддавали лікуванню, вакцинують проти хламідіозу через 10-12 днів після одужання.

Якщо встановлена серопозитивність худоби більше 30%, клінічно здорових тварин вважають підозрюваними в зараженні і з лікувально-профілактичною метою перед вакцинацією проти хламідіозу обробляють груповим методом (з кормом, водою, молоком) кормовими антибіотиками (біовіт-40, біовіт-80, біовіт-120). Лікувально-профілактичну обробку корів доцільно проводити до вакцинації і в сухостійному періоді, а також при загостренні епізоотичної ситуації та виявленні значної кількості хворих тварин.

Профілактичну імунізацію тварин проти хламідіозу в цьому випадку проводять через 10-12 діб після курсу лікувально-профілактичної обробки кормовими антибіотиками.

Серонегативних бугаїв-плідників вакцинують проти хламідіозу два рази на рік з інтервалом 6 міс; клінічно здорових корів, нетелей і ремонтних телиць вакцинують за 20-25 днів до осіменіння або парування; телят щеплюють проти хламідіозу з 20-денного віку дворазово з інтервалом у ЗО днів. Через 6 міс. корів, нетелей і ремонтних телиць ревакцинують проти хламідіозу, половинною, а телят повною дозою. При цьому в неблагополучному господарстві поряд з вакцинацією проводять симптоматичне лікування тварин. Після отелу застосовують піноутворювальні маткові свічі з тетрацикліном.

М.В. Косенко та ін. (2001) для лікування генітальних форм хламідіозу в корів з успіхом застосовували поєднання супозиторіїв хламіциду з фармазином-200.

Л.Я. Волинський та О.А. Авраменко (2002) при лікування хламідіозу великої рогатої худоби все поголів'я молодняку обробляли препаратами тетрациклінового ряду (окситетрациклін) 2 рази на добу протягом 5-7 діб у дозі 7 тис. ОД на 1 кг живої маси тварини. Проте найбільший ефект спостерігався при застосуванні препарату окси-100 1 раз на добу протягом 5 діб. Крім того молодняку давали кормовий біоміцин з розрахунку 30 г на 1 л молока, суміш випоювали вранці протягом 5 діб.

У неблагополучних господарствах тварин імунізують хламідійними иакцинами згідно з настановами щодо застосування.

Тваринницькі приміщення і профілакторії підлягають механічному очищенню та дезінфекції. Абортовані плоди, плідні оболонки, трупи обирають у вологонепроникну тару, а потім вивозять у визначені для утилізації місця. Гній, підстилку тощо складають у бурти і знезаражують біотермічно.

Для дезінфекції тваринницьких приміщень, забійних пунктів і вигульних майданчиків, загонів, біологічних сховищ сперми, реманенту і предметів догляду за тваринами використовують гарячий (80°С) 1%-ний або теплий (20°С) 4%-ний розчин їдкого натру; 4%-ний розчин хлорамі-ну; 2-4%-ні розчини формаліну; 5%-ний розчин карболової кислоти або і і золу; 3%-ний розчин феносмоліну при експозиції 3-4 год, розчин хлор¬ного вапна із вмістом 3% активного хлору.

Прилад Дьюара очищують і дезінфікують 0,4-0,5%-ним розчином сстостеролу при експозиції 40 хв.

Для дезінфекції рук обслуговуючого персоналу використовують 0,5%-ний розчин хлораміну та 2%-ний розчин двовуглекислої соди. Спецодяг і взуття знезаражують у параформаліновій камері.

Г.В. Зоткин (2001) зазначає, що при випробуванні дезінфікційних засобів у неблагополучному з хламідіозу великої рогатої худоби господарстві добре зарекомендували себе холодні (18 -20°С) розчини: 1%-ний за АДР метафор, 3%-ний формалін і метаформін при експозиції 3 год, 4%-ний хлорамін-Б і їдкий натр - 3 год, 3%-ний феносмолін - 3 год з розрахунку 1 л/м площі поверхні, що обробляється, 0,4%-ний естосте-рил з розрахунку 0,4 л/м2 при експозиції 40 хв і 0,5%-ний розчин місти-стерилу - 0,5 л/м при експозиції 1-2 год.

Хворих на хламідіоз тварин забивають на санітарній бойні, куди їх транспортують на спеціально обладнаному транспорті. По закінченні перевезення його механічно очищають і дезінфікують.

М'ясо, субпродукти та інші продукти забою, отримані від тварин, хворих на хламідіоз, випускають після проварювання; органи з патологічними змінами та кров утилізують.

Кишечник, стравохід і сечовий міхур при відсутності патологічних змін використовують після обробки 0,5%-ним розчином формальдегіду протягом 30 хв. Кістки проварюють протягом 2,5 год.

Туші та інші продукти, отримані при забої тварин з позитивною реакцією, за відсутності у них клінічних ознак або патолого-анатомічних змін у м'язах і органах випускають без обмежень.

Молоко клінічно хворих корів пастеризують або кип'ятять і використовують для годівлі тварин.

Обмеження з неблагополучного пункту знімають через 30 днів після останнього випадку видужування хворих тварин і проведення заключної дезінфекції.