- •Рослинництво
- •1.2. Коротка історія розвитку рослинництва як галузі і науки
- •1.3. Світові ресурси рослинництва
- •1.4. Класифікація польових культур
- •1.5. Стан і перспективи розвитку рослинництва в україні
- •1.6. Дослідна справа
- •2. Еколого-біологічні
- •2.1. Екологічні основи рослинництва
- •2.1.1. Біосфера землі
- •2.1.2. Навколишнє природне середовище і антропогенний фактор
- •2.1.3. Основні заходи поліпшення екологічних умов на полях
- •1988, З посиланням на Реуце і Кістря, 1986)
- •2.1.4. Особливості вирощування польових культур на місцевостях, забруднених радіонуклідами
- •2.1.5. Екологічні особливості польових культур
- •2.2. Біологічні основи рослинництва
- •2.2.1. Посів як фотосинтезуюча система
- •2.2.2. Біологічні особливості польових культур
- •2.2.3. Коренева система польових культур
- •2.3. Деякі біоекологічні фактори і їх роль у сучасному рослинництві
- •2.3.1. Біоекологічні фактори ґрунту
- •2.3.2. Сівозміна та інші біологічні фактори
- •2.3.3. Відношення культур до механічного догляду
- •2.3.4. Захист рослин від шкідників, хвороб і бур’янів
- •2.3.5. Альтернативні хімічним засоби захисту рослин. Проблеми і можливості
- •3. Агротехнічні основи рослинництва
- •3.1. Основні закони землеробства і рослинництва. Природна і ефективна родючість ґрунту
- •3.2. Бур’яни та боротьба з ними
- •3.3. Сівозміна як агротехнічний фактор рослинництва
- •3.4. Регулювання умов вегетації рослин механічним обробітком ґрунту
- •3.5. Просторове і кількісне розміщення рослин
- •3.6. Обробіток ґрунту в системі догляду за посівами. Реакція рослин на обробіток
- •3.7. Збиральні роботи
- •3.8. Якість виконання польових робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур
- •3.9. Змішані та проміжні посіви
- •3.9.1. Змішані, сумісні та ущільнені посіви польових культур
- •3.9.2. Проміжні посіви польових культур
- •4. Агрохімічні основи
- •4.1. Загальні питання удобрення польових культур
- •4.2. Вапнування і гіпсування ґрунтів
- •4.3. Баланс поживних речовин у ґрунті
- •4.4. Удобрення і економія енергії
- •5. Організаційно-господарські, біоенергетичні
- •5.1. Організаційно-господарські основи рослинництва
- •5.2. Біоенергетичні основи рослинництва
- •5.3. Економічні основи рослинництва
- •6.1. Значення та етапи процесу програмування
- •6.2. Основні принципи (елементи) програмування
- •7. Основи насіннєзнавства
- •7.1. Основні показники якості насінного матеріалу
- •7.2. Підготовка до зберігання і зберігання насіння
- •8. Загальна характеристика зернових культур
- •8.1. Зернові культури в україні і снд
- •8.2. Загальні поняття про систематику зернових культур
- •8.3. Морфологічні особливості зернових культур
- •8.4. Ріст і розвиток зернових хлібів. Пшениця
- •9. Озимі хліба
- •9.1. Озима пшениця
- •9.2. Озиме жито
- •9.3. Озимий ячмінь
- •9.4. Тритикале
- •9.5. Перезимівля озимих хлібів та заходи захисту рослин від несприятливих умов зимівлі
- •10. Ярі зернові і круп’яні культури
- •10.1. Яра пшениця
- •10.2. Ярий ячмінь
- •10.3. Овес
- •11. Кукурудза, сорго і круп’яні культури
- •11.1. Кукурудза
- •11.2. Сорго
- •11.3. Рис
- •11.4. Гречка
- •11.5. Просо
- •12. Зернові бобові культури
- •12.1. Загальна характеристика зернобобових культур
- •12.2. Горох
- •12.3. Соя
- •12.4. Люпин
- •12.5. Квасоля
- •12.6. Нут
- •12.7. Чина
- •12.8. Кормові боби
- •12.9. Сочевиця
- •13. Бульбоплоди
- •13.1. Загальна характеристика бульбоплідних культур
- •13.2. Картопля
- •13.3. Земляна груша (топінамбур)
1988, З посиланням на Реуце і Кістря, 1986)
Елемент |
Вміст, мг/кг | ||
фоновий |
максимальний у забруднених ґрунтах |
гранично допустимий | |
Миш’як |
0,1 – 20 |
8000 |
20 |
Нікель |
2 – 50 |
10 000 |
50 |
Бор |
5 – 20 |
1000 |
25 |
Свинець |
0,1 – 20 |
4000 |
100 |
Берилій |
0,1 – 5 |
2300 |
10 |
Селен |
0,01 – 5 |
1200 |
10 |
Кадмій |
0,01 – 1,0 |
200 |
3 |
Сурма |
0,01 – 5 |
1200 |
5 |
Бром |
1 – 10 |
600 |
10 |
Олово |
1 – 20 |
800 |
50 |
Кобальт |
1 – 10 |
800 |
50 |
Талій |
0,01 – 0,5 |
40 |
1 |
Хром |
2 – 50 |
20 000 |
100 |
Титан |
10 – 5000 |
20 000 |
50 000 |
Мідь |
1 – 20 |
22 000 |
100 |
Уран |
0,01 – 1 |
115 |
5 |
Фтор |
50 – 200 |
8000 |
200 |
Ванадій |
10 – 100 |
1000 |
50 |
Галій |
0,1 – 10 |
300 |
10 |
Цинк |
3 – 50 |
20 000 |
300 |
Ртуть |
0,01 – 1,0 |
500 |
2 |
Цирконій |
1 – 300 |
6000 |
300 |
Молібден |
0,2 – 5,0 |
200 |
5 |
Негативним екологічним фактором є безсистемний полив на зрошуваних землях, особливо надмірними поливними нормами (понад 300 – 400 м3/га). Наслідком є ерозія ґрунту, змивання і вимивання добрив у його нижні горизонти, звідки підземним стоком вони потрапляють у водойми; збіднення верхнього шару ґрунту на кальцій, зміна співвідношення катіонів у вбирному комплексі і, як наслідок, — погіршення вбирної здатності ґрунту та ін.
При меліоративно невпорядкованому землекористуванні особливо великої шкоди завдає ерозія. У боротьбі з ерозією, як дуже негативним агроекологічним фактором, велике значення має ґрунтозахисна система землеробства. При її застосуванні інтенсивне рослинництво локалізують на рівнинній частині території, на схилах вирощують переважно зернові і трави, застосовують також післяжнивні посіви, а на землях водорозділів, що прилягають до гідрографічного фонду, проводять залуження — вирощують бобовозлакові травосуміші. За даними Інституту землеробства (В. Ф. Сайко, О. Г. Тараріко), такі заходи забезпечують високу продуктивність агросистем, запобігають розвитку ерозійних процесів, що, у свою чергу, сприяє очищенню природного середовища, зокрема водойм.
Ґрунтозахисна система землеробства — це комплекс природоохоронних заходів, які треба розробляти в кожному регіоні й господарстві. Контурно-меліоративна система землеробства в комплексі протиерозійних заходів передбачає поділ землі на три категорії з експозицією площ до 3°, 3 – 5° і понад 5°. На землях першої категорії (до 3°) застосовують звичайні технології вирощування сільськогосподарських культур. Площа під багаторічними травами на цих землях мінімальна або їх зовсім не вирощують. На землях другої категорії зменшують площі під просапні культури і збільшують їх під культури звичайного рядкового способу сівби. На землях третьої категорії, тобто на схилах понад 5°, застосовують ґрунтозахисні сівозміни або постійне залуження. Всі ці заходи доповнюють виположуванням схилів, створенням валів і канав, спрямуванням води в добре задерновані лісисті і вкриті чагарниками лощини. У разі потреби створюють капітальні споруди — водоскидні лотоки, підпірні стіни, напівзагати. Велике значення має поле- і ґрунтозахисне лісонасадження, яке зменшує водну і вітрову ерозію, запобігає паводкам.
Для забезпечення чистоти середовища і агроландшафту в кожному господарстві слід розробляти цілісну систему природоохоронних і екологічних заходів з обов’язковою протиерозійною організацією території.