TEMA__8_UKR

ПЛАН-КОНСПЕКТ

на проведення занять

з студентами денної форми навчання

економічного факультету з дисципліни

«Безпека життєдіяльності».

Тема № 8. «Негативні фактори середовища жит-тєдіяльності».

Навчальна мета: Ознайомити студентів з основними визначення-ми та поняттями щодо класифікації негативних факторів середовищ життєді-яльності та їх характеристиками; природними стихійними лихами та небез-печними явищами, причинами їх виникнення; технічними засобами та тех-нологічними процесами як джерела небезпек; загальним поняттям про аварії та катастрофи, їх причинами; джерелами виникнення та видами соціальних небезпек; загальними поняттями про глобальні небезпеки.

Час: 2 години.

Місце проведення: аудиторія.

Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.

Література: 1. Желібо Є. П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти Украї-ни І – ІV рівнів акредитації/ За ред. Є.П. Желібо і В.М. Пічі. – Київ: «Караве-ла»; Львів: «Новий Світ – 2000», 2001. –320. 2. Желібо Є. П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 4 – е вид. – К.: Каравела, 2005. – 344 с. 3. Скобло Ю.С., Соколовська Т. Б., Ма-зоренко Д. І., Тіщенко Л. М., Троянов М. М. Безпека життєдіяльності: Нав-чальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації. - Київ: Кондор, 2003. – 424 с.: іл. ISBN 966 – 7982 – 10 – 6. 4. З.М. Яремко «Безпека життєдіяльності», Навчальний посібник,-Київ, Центр навчальної літератури. 2005, -320с.

Порядок проведення занять.

1. Організаційний момент – 3 хв.

• перевіряю присутніх;

• оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.

2. Викладення матеріалу теми - 74 хв.

Питання, які вивчатимуться:

1. Класифікація негативних факторів середовищ життєдіяльнос-ті та їх характеристика.

2. Природні стихійні лиха та небезпечні явища. Причини їх виник-нення.

3. Технічні засоби та технологічні процеси як джерела небезпек.

4. Аварії та катастрофи, їх причини.

5. Джерела виникнення та види соціальних небезпек.

3. Підведення підсумків – 3 хв.

• оголошую оцінки; відповідаю на запитання;

• указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.

Завдання на самопідготовку:

1. Вивчити класифікацію негативних факторів середовищ життєдіяльності та їх характеристики.

2. Вивчити природні стихійні лиха та небезпечні явища, причини їх виник-нення.

3. Вивчити технічні засоби та технологічні процеси як джерела небезпек.

4. Вивчити загальні поняття про аварії та катастрофи, їх причини.

5. Вивчити джерела виникнення та види соціальних небезпек.

6. Вивчити загальні поняття про глобальні небезпеки.

Питання та їх зміст.

1. Класифікація негативних факторів середовищ життєдіяльності та їх характеристика.

Вивчення небезпек, як і будь-якої сукупності явищ, об'єктів та процесів, починається з їх класифікації. Класифікують небезпеки за багатьма критеріями, проте важливими є тільки ті, які дають можливість виявити головні ознаки не-безпек і сприяти пошуку шляхів їх відвернення або захисту від них.

Небезпеки класифікуються за критеріями:

1. Сфера походження.

1.1. Природного характеру - аномальні ат­мосферні явища: потужні вітри, зливи, град, грози, снігопад; аномальні гідрогеологічні та гідрометеорологічні явища: повені, селеві потоки, ла­вини, зсуви, сейсмічні явища.

1.2. Техно­генного характеру - вихід їх з-під контролю людини та відхи-лення параметрів технологічних процесів.

1.3. Соціально-політичного характеру - недосконалість законодавчо-пра-вової бази, неадекватна етносоціальна політика, інформаційний тиск, низька виконавська дисципліна.

1.4. Соціально-психо­логічного характеру – психологічні особливості лю-дей, тероризм, криміналізація суспільства, міжнаціональні конфлікти, неконт-рольована поведінка натовпу.

2. Час прояву.

2.1. Імпульсивні - реалізуються миттєво або за короткий проміжок часу.

2.2. Куму­лятивні - характеризуються знач­ною тривалістю.

Кумулятивні небезпеки психологічно сприймаються як менш небезпечні, ніж імпульсні, хоча за негативними наслідками вони можуть бути спів розмір-ними та мати імпульсне завершення. На сьогодні роль кумулятивних небезпек недооцінюється, тому їм приділяють менше уваги.

3. При­рода матеріального носія.

Матеріальний носій потенційної небезпеки це небезпечні або шкідливі чинники. Небезпечні чинники призводять до травм - порушення цілісності тка-нин організму, а в окремих випадках - до летальних наслідків. Шкідливі чинники спричинюють перевтому або хворобу.

Небезпечні та шкідливі чинники за видом енергії, якою вони володіють і яку передають організму людини, поділяють на групи:

0. Механічні - характеризуються запасом кінетичної чи по­тенціальної енергії: усі рухомі об'єкти, елементи машин; об'єкти та їхні елементи, які зна-ходяться над по­верхнею землі.

1. Термічні - мають певний запас теплової енергії та аномальну темпе-ратуру: нагріті та охолоджені об'єкти, вогонь, параметри клімату й мікрокліма-ту.

2. Електричні - характеризуються запасом електричної енергії: елект-ричний струм, електростатичне поле, елект­ричний заряд.

3. Електромагнітні - характеризуються запасом енергії елек­тромагніт-них хвиль: радіохвилі, видиме світло, ульт­рафіолетове, інфрачервоне, лазерне, іонізуюче ви­промінювання.

4. Ядерні - мають запас ядерної енергії: природні та штучні радіонуклі-ди.

5. Хімічні - володіють високою хімічною спорідненістю із тканинами організму людини та речовинами довкілля: їдкі, отруйні, пожежо- і вибухоне-безпечні речовини.

6. Біологічні - становлять сукупність макро- та мікроор­ганізмів і проду-ктів їхньої життєдіяльності: хворобо­творні мікроби, паразити, гризуни.

7. Психофізіологічні - їхню дію пов'язують із наявністю біое­нергетич-них полів, психофізіологічними особливостями людини: біоритми, енергетич-ний вампіризм.

8. Пасивно-активні - їхня дія проявляється за рахунок енергії людини: гострі нерухомі предмети, нерівні або ду­же гладкі поверхні.

9. Пасивні - впливають на людину опосередковано через де­градацію властивостей матеріалів: руйну­вання, вибухи.

10. Наслідки від реалізації небезпек.

2. Природні стихійні лиха та небезпечні явища. Причини їх виникнення.

В Україні щороку виникає до 300 надзвичайних ситуацій природ­ного по-ходження.

Стихійні лиха це небезпечні природні явища, процеси атмо­сферного, гід-рологічного, геологічного, біосферного або іншого походження таких масшта-бів, які призводять до катастрофічних ситуа­цій з раптовим порушенням сис-тем життєдіяльності населення, руй­нуванням і знищенням матеріальних цін-ностей, об'єктів народного господарства, що у свою чергу може спричинити аварії й катастрофи.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урага-ни, снігові заноси, пожежі лісів, торфу, полів і населених пунктів.

В Україні найчастіше спостерігаються такі надзвичайні ситуації при-родного походження:

1. Небезпечні геологічні явища: зсуви, обвали, осипки, просадки земної поверхні різного походження.

2. Небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, сильні сніго­пади, сильний град, ожеледь.

3. Небезпечні гідрологічні явища: повені, паводки, підвищення рівня гру-нтових вод.

4. Пожежі - природні пожежі лісових та торф'яних масивів.

5. Масові інфекції та хвороби - людей, тварин, рослин.

Небезпечні геологічні явища. Землетруси. Це сейсмічні явища, які вини-кають у результаті раптових зміщень і розривів у корі й більш глибоких шарах землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великі відстані пере-даються пружні хвилі. Ділянка землі, з якої виходять хвилі землетрусу, нази-вається осередком (гіпоцентром) землетрусу, точка на поверхні землі, розміще-на над центром осередку землетрусу, на­зивається епіцентром землетрусу. Осе-редки землетрусів знаходяться на глибині майже 60 км, а інколи на глибині до 700 км.

За причинами і місцями виникнення землетруси розрізняють:

1. Тектонічні - виникають у результаті переміщення мас зем­ної кори під впливом гірських процесів.

2. Вулканічні - виникають при виверженні вулканів, а часто і передують їм. Звичайно охоплюють невеликі райони і супроводжу­ються сильними вибу-хами, потоками лави, хмарами попелу й от­руйних газів. При виверженні підво-дних вулканів можуть утворю­ватися величезні хвилі - цунамі і створюватися нові острови.

3. Обвальні - мають локальний характер, спостерігаються при обваленні склепінь підземних карстових пустот.

4. Моретрус - це різкі коливання води в морях і океанах, що виникають при землетрусі, вогнище якого міститься під дном моря. Воно може супровод-жуватися утворенням цунамі, що поши­рюється зі швидкістю до 800 км/год, змиває на узбережжі цілі міста і спричиняє великі людські жертви.

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються руйнуван-ням будівель, споруд, під уламки яких потрапляють люди, виникненням масо-вих пожеж і виробничих аварій, затопленням населених пунктів і цілих райо-нів, отруєнням газами при вулканічних виверженнях, ураженням людей, прова-лом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням їх хвилями цунамі, негативною психологічною дією.

Основними параметрами, які характеризують силу і характер зем­летру-су, є інтенсивність енергії на поверхні землі, магнітуда і глиби­на осередку.

Магнітуда - величина зміщення ґрунту. Зміщення грунту і амплітуда сей-смічних хвиль це одне й те саме. І чим сильніший розмах хвилі, тим більша магнітуда землетрусу.

В Україні сейсмоактивні зони на південному заході й півдні: За­карпат-ська, Вранча (Румунія), Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. Найбі-льш небезпечними сейсмічними областями є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.

Вулканізм. Це сукупність явищ, що обумовлюють проникнен­ня магми з глибини землі на її поверхні.

Діючі вулкани супроводжуються вибухами, локальними земле­трусами, виділеннями парів ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1 - 2 порядки. Такі вулкани знищу­ють будівлі, населені пункти. В акваторії Азовського моря і Кер­ченської протоки активізація грязьових вулка-нів призводить до ви­никнення нових островів та мілин, що загрожує погіршен-ням умов судноплавства.

Зсуви. Це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсо-метричний рівень.

Викликають великі завали й обва­лення автомобільних і залізничних шляхів, руйнування будинків і споруд, населених пунктів, ураження і загибель людей.

Найчастіше зсуви бувають у зонах тектонічних порушень, на те­расах озер, водосховищ, морів, на схилах гір і річок.

Причини зсувів є:

1. Природні - збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи.

2. Штучні (антропогенні) - руйнування схилів дорожніми канавами, ви-рубування лісів, неправильний вибір агротехніки для сільського­сподарських угідь на схилах, надмірний винос ґрунту.

Зсуви формуються у зволожених місцях, коли сила тяжіння на­копичених на схилах продуктів руйнування гірських порід переви­щує силу зчеплення гру-нтів.

Зсуви виникають в основному в літній час при великих опадах, у горах або на схилах, на берегах річок і ярів, там, де під верхнім водопроникним ша-ром знаходиться водотривкий, частіше всього глина. Причина цьому – інфіль-трація шарів, з яких складається схил, їх перезволоження, підвищення пластич-ності водотривкого шару, збільшення крутості схилу. Часто зсуви з'являються внаслідок не­обережного або бездумного, без урахування геологічних умов міс-це­вості, видіння господарства.

Ознакою зсуву може бути: переміщення ґрунту разом з насаджен­нями, будовами, заклинювання дверей та вікон будівель, просочуван­ня води на зсу-вонебезпечних схилах.

Зсув починається раптово. Спочатку з'являються тріщини у грунті, розри-ви доріг і берегових укріплень, зміщуються будівлі, споруди, дерева, телефонні і електричні стовпи, руйнуються підземні комуні­кації. При зсувах зі схилів ґрунт захоплює і несе з собою все, що знаходиться на його поверхні.

По глибині залягання зсуви бувають - поверхневі - 1 м., дрібні - 5 м., глибокі - до 20 м., дуже глибокі - понад 20 м.

Залежно від по­тужності зсуви поділяються на - малі - до 10 тис. м³., великі - до 1 млн. м³., дуже великі - понад 1 млн. м³.

Зсуви можуть бути активними та неактивними. На ак­тивність впливає гір-ська порода схилу, що становить основу зсуву, а також наявність вологи. Швидкість руху зсуву може бути від 0,06 м/рік до 3 м/с. Зсуви характерні для західних областей України, а також узбережжя Чорного й Азовського морів. Площі зсувоне­безпечних процесів за останні 30 років зросли в 5 разів. Най-більшо­го зростання вони набули в Закарпатській, Івано-Франківській, Черніве-цькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях і в Криму.

Обвали. Це відрив брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір або снігових (льодяних) мас та їх вільне па­діння під дією сили тяжіння.

Виникненню цих явищ сприяють геологічна будова місцевості, на­явність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід, послаб­лення їх зв'язаності під впливом вивітрювання, підмивання, розчи­нення і дії сил тяжіння.

Ці явища спостерігаються на берегах морів, обривах берегів і у горах. До 80 % обвалів виникають у результаті порушень при прове­денні будівельних ро-біт та гірських розробок.

Осип. Це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.

Селевий потік. Це бурхливий потік води, грязі, каміння, який виникає несподівано під час великих злив або швидкого танення снігу, льодовиків у го-рах та їх сповзання в русла річок. Ця маса рухається по руслу або прямоліній-но, викликаючи на своєму шляху великі руйнування. Селевий потік характери-зується великою масою і швидкістю руху, руйнує будівлі, дороги, гідротехніч-ні та інші споруди, знищує сади, поля, ліси, призводить до загибелі людей і тва­рин.

Наближення селевого потоку можна пізнати за зву­ками ударів валунів і уламків каміння, що перекочуються, це нагадує гуркіт поїзда, який наближає-ться з великою швидкістю.

Швидкість селевого потоку 2,5 - 4,5 м/с, при прориві заторів може дося-гати 8 - 10 м/с і більше.

Причини виникнення селевих потоків: зливи, інтенсивне танен­ня снігу та льоду, прорив гребель водойм, землетруси і виверження вулканів. До причин виникнення селевих потоків належать і антро­погенні фактори: вирубування лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, роботи в кар'єрах, вибухи гірсь-ких порід при прокладанні доріг, неправильна організація обвалів.

Виникнення і розвиток селевого потоку проходить у три етапи:

Перший - накопичення в руслах селевих басейнів рихлого матерія внаслі-док гірської ерозії і вивітрювання порід.

Другий - пере­міщення по гірських руслах з високих у нижчі рихлих гірсь-ких матеріалів.

Третій - розтікання селевого потоку в долинах.

Необхідно пам'ятати, що від селевого потоку можна врятуватися, лише уникнувши його. Не можна виходити в гори у сніг та непогоду. Слід стежити в горах за зміною погоди. Найбільш небезпечний період сходження лавини - весна - літо, від 10-ї години ранку до заходу сонця. Почувши шум селевого потоку, що наближається, необхідно не­гайно піднятися з дна лощини вгору не менше ніж на 50 - 100 метрів.

Осідання земної поверхні в результаті карсту. Особливу небезпеку вик-ликають ділянки розвитку відкритого карсту, що призводить до виникнення в землі тріщин, у які провалюються будинки, споруди, транспортні засоби. Най-більше поширення осідання земної поверхні має в райо­нах розташування карс-тових порід і насамперед на території Во­линської, Рівненської, Хмельницької області.

Небезпечні метеорологічні явища. Урагани, бурі, смерчі супроводжую-ться рухом повітряних мас з величезною швидкістю, до 50 м/с і більше, руйнів-ною силою зі значною трива­лістю.

Причиною виникнення таких явищ є різке порушення рівноваги в атмос-фері, яке проявляється у незвичних умовах циркуляції по­вітря з дуже високими швидкостями повітряного потоку.

Ураганний вітер. Це вітер силою до 12 балів за шкалою Бофорта, зі швидкістю більше 25 м/с.

Шквали. Це короткочасне різке збільшення швидкості вітру зі зміною його напрямку. Таке посилення вітру, на декілька або десят­ки хвилин, інколи до 25 - 70 м/с, частіше буває під час грози.

Пилові бурі. Це довготривале перенесення великої кількості пилу і піску сильним вітром зі швидкістю більше 15 м/с і тривалі­стю від 10 до 24 год, інколи більше доби.

Пил таких бур може підніматися до 1 - 1,5, інколи до 2 - 3 км. Виникають щорічно в Україні в різних областях, але частіше в Степовій зоні.

Особливо небезпечні пилові бурі для сільського господарства: знищуєть-ся орний шар ґрунту, зносяться і руйнуються посіви, заси­лаються шаром пилу, піску великі території сільськогосподарських засівів, засипаються піском сіль-ськогосподарські рослини.

Смерч. Це сильний вихор, який опускається з основи купчасто-дощової хмари у вигляді темної вирви чи хобота і має вертикальну вісь, невеликий по-перечний перетин і дуже низький тиск у своїй центральній частині. Супровод-жується грозою, дощем, гра­дом. Досягаючи поверхні землі, втягує в себе все, що трапляється на його шляху - людей, техніку, воду, піднімаючи високо над землею.

Смерчі поділяються:

1. За співвідношенням довжини та ширини на – змієподібні, хоботоподі-бні.

2. За місцем виникнення на - такі, що формуються над сушею, над во-дою.

3. За швидкістю руйнувань на - швидкі – секунди, середні - хви­лини, по-вільні - десятки хвилин.

Руйнівну силу смерчів можна порівняти з ударною хвилею осередку яде-рного ураження. Ураганні вітри руйнують будівлі, лінії електропередачі та зв'я-зку, розкидають скирти сіна і соломи, спустошують посіви, пошкоджу­ють тра-нспортні магістралі й мости, призводять до аварій на кому­нально-енергетичних мережах, а головне - до людських жертв.

Сильні вітри здіймають величезні хвилі на морі, які накочуються на бе-рег, і це небезпечно для життя, тому не наближайтеся до води.

Сильні снігопади і заметілі. Це інтенсивне випадання снігу більше 20 мм за півдоби, що при­зводить до погіршення видимості та припинення руху тран-спорту.

Снігові замети. Утворюються під час інтенсивного випадання снігу при буранах, заметілях. При низових заметілях багато снігу нагро­маджується в на-селених пунктах, на території тваринницьких ферм. Снігом заносяться заліз-ничні й автомобільні шляхи. Порушується нормальне життя населених пунктів, може тимчасово припинитися доставка продуктів хар­чування і кормів.

Сильні ожеледі. Це шар щільного прозорого або матового льо­ду діамет-ром більше 20 мм, що наростає на дротах, земній поверхні, деревах, будівлях, предметах і техніці внаслідок замерзання крапель дощу, мряки або туману. Виникнення такої стихії пов'язане з надходженням південних циклонів, часті-ше при температурі трохи ниж­че 0 ⁰С. Вона триває більше 12 годин, інколи до 2 - 3 діб.

Град. Це частинки льоду, різні за розмірами, формою, структурно неод-норідні, випадають із шарувато-дощових хмар у теплий період року. Град зав-дає великих збитків сільському господарству.

Тумани. З'являються в основному в холодну пору року - у жовтні – квіт-ні. У Степовій зоні, на рівнині південної частини тумани бувають 30 днів на рік, а сильні - до 20 днів.

Сильний дощ. З кількістю опадів більше 50 мм на рівнинній території і 30 мм у гірських районах, тривалістю до 12 годин.

Сильна спека. Підвищення температури до + 35 ⁰С і вище. Це явище ха-рактерне для степової зони і особливо небезпечне для сільського господарства.

Суховії. Це вітри з високою температурою і низькою відносною вологіс-тю повітря. У таких умовах посилюється випаровування, різко зменшується волога в ґрунті, і це призводить до в'янення та загибелі сільськогосподарських культур.

Посухи. Виникають при тривалому періоді без опадів, підвищеній темпе-ратурі й низькій вологості повітря.

Блискавки. Призводять до загорання будинків, тваринницьких примі-щень, виробничих будівель і споруд, скирт сіна і соломи, заги­белі людей і тва-рин, руйнування ліній зв'язку і електромережі.

Сила струму при грозовому електричному розряді може бути від 10 000 до 40 000 А. Внаслідок удару блискавки у людини трапляють­ся зупинка серця, опіки тіла, пошкодження голови та інших життє­во важливих органів.

Повітря, через яке проходить блискавка, нагрівається і досягає 30 000 ⁰С при тиску від 10 - 30 атм.

Небезпечні гідрологічні явища. Затоплення, повінь. Це тимчасове за-топлення окремих районів місце­вості через різкий підйом рівня води в річках, озерах і на морі в ре­зультаті зливових дощів. Підйом рівня води може відбу-ватися при бурхливому таненні снігу і льодовиків, від рясних опадів, у резуль­таті заторів, дії вітрів, підводних землетрусів з утворенням цунамі, аварій на гідровузлах.

При затопленні, повені гинуть посіви сільськогосподарських культур, мо-жлива загибель людей, тварин, матеріальних ціннос­тей, руйнування ліній зв'яз-ку і енергозабезпечення, пошкодження житлових будинків і виробничих спо-руд.

Пожежі. Природні пожежі. Дуже розповсюдженими надзвичайними подіями, особливо в засушливу пору, є такі стихійні лиха, як лісові, степові та торф'яні пожежі.

Лісові пожежі. Знищують дерева і чагарники, заготовлену продукцію, будівлі і споруди. Можуть виникнути від блискавок, через самозаймання, при необережному поводженні з вогнем, від вихлоп­них газів транспорту і ще від цілого ряду причин. Поширюю­ться дуже швидко і охоплюють великі території. Критичний рівень відносної вологості поверхні землі, що сприяє їх виникнен-ню, лежить у межах від 17 до 20%. Бувають низові і верхові.

Верхові пожежі. Розвиваються від низових. Вогнем охоплюється пригру-нтовий покрив та деревостій і крони дерев. Вогонь рухається суцільною сті-ною, піднімаючись над лісом на 100 й більше метрів і утворює стійкий осере-док пожежі.

При загорянні від блискавки можуть виникнути швидкі верхові пожежі, так звані верхівкові, коли згоряє лише крона дерев і вогонь поширюється стри-бками зі швидкістю від 0,2 до 5 км/год у залежності від вітру. Велика маса іскр і головешок, які летять перед фронтом великих верхових пожеж, утворює псев-дофронт, що має вище полум'я і поширюється з більшою швидкістю, ніж осно-в­ний фронт. Псевдофронт може утворювати попереду основного нові осередки низових пожеж.

Низові пожежі. Розвиваються в результаті згорання хвойного підліску, живого приґрунтового покриву (моху, лишайнику, трав'янистих рослин, дріб-них кущів) і мертвого приґрунтового по­криву (опалого листя, хвої, кори, суш-няку). Швидкість поширення таких по­жеж - від декількох сотень метрів до де-кількох кілометрів за годину.

Степові пожежі. Мають вигляд кромки горіння, яка пере­міщується. При сильному вітрі фронт вогню може пересуватися зі швидкістю до 25 - 30 км/год, а нагору - до 50 км/год.

Торф'яні пожежі. Горить торф, який залягає під лісовими масивами. Са-мі по собі виникають дуже рідко, їх утворення в більшості випадків пов'язане з низовими лісовими пожежам.

Торф'яні пожежі на торфорозробках і на торф'яних болотах можуть вини-кнути від самозаймання або в результаті порушення правил експлуатації техні-ки, з допомогою якої добувається торф, у суху погоду - від будь-якої іскри. Торф'яні по­жежі охоплюють величезні простори, важко піддаються гасінню. Вогонь поширюється нерівномірно зі швидкістю кілька метрів на добу, обходя-чи місця з підвищеною вологістю. Непогашений до осені торф може тліти під заметами снігу і льодом і наступного року розгорітися з новою силою.

Масові інфекції та хвороби. Інфекційні хвороби. Це такі хвороби, які передаються від одної людини до іншої. Поширюються вони не тільки серед людей, а й уражають тварин і рослини.

Шляхи і способи передачі інфекції різні:

1. Через органи дихання.

2. При вживанні заражених продуктів, фуражу, води.

3. Після контакту із зараженими предметами.

4. При контакті з хворими людьми і тваринами.

5. При укусах комах і кліщів.

Інфекційні хвороби можуть набувати великого поширення і масового ха-рактеру, при цьому виникають епідемії, епізоотії, епіфітотії, а також масове по-ширення різних шкідників.

Епідемією це швидке і широке розповсюдження інфекційних хвороб серед людей. До них відносяться: азіатська холера, натуральна віспа, черевний тиф, ви-ипний тиф, СНІД, грип.

Епізоотія це поширення хвороб серед тварин. До них відноситься: сибір-ська виразка, сап, ящур, пситакоз, туляремія, чума великої рогатої худоби, аф-рикансь­ка чума свиней. Деякі хвороби тварин небезпечні і для людей.

Епіфітотія це захворювання рослин. До них відноситься: іржа хлібних злаків, пірокуларіоз рису, фітоф­тороз (картопляна гнилизна).

3. Технічні засоби та технологічні процеси як джерела небезпек.

Техногенна сфера - це все те, що створено людиною для задоволення її потреб. Потенційні можливості задоволення потреб людини, що постійно зро-стають, визначаються передусім рівнем науково-технічного прогресу та соціа-льно-еко­номічною ефективністю використання його результатів. Чим цілеспря-мованіше та ефективніше використовуватимуться новітні досягнення науки і техніки, тим успішніше вирішувати­муться пріоритетні соціальні завдання без-печної життєдіяльності суспільства.

Науково-технічний прогрес - це безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки і техніки. У більш ши­рокому розумінні науково-технічний прогрес трактують як безпе­рервний процес створення нових та вдосконалення наявних технологій, засобів виробництва на основі новітніх досягнень науки.

Будь-який технологічний процес при його системному аналізі розгляда-ється як сукупність окремих елементів. Функції кожного з цих елементів хара-ктеризуються певним на­бором параметрів та чинників, серед яких можна виді-лити такі, що є контрольованими і нерегульованими. Будь-який елемент техно-логічного процесу постійно перебуває під впливом неконтрольованих випадко-вих чинників.

При реалізації технологічних процесів стан кожного елемента повинен бути чітко визначеним. Оскільки забезпечити постійність усіх чинників, пов'я-заних з цим елементом, досить складно, то звичайно, задають певний кори-дор зміни для кожного чинника і математичну модель.

Якщо один із вхідних чинників виходить за допустимі межі, то стабіль-не функціонування елемента порушується, виникає небезпечна ситуація. Проб-лема безпечного функціонування технологічних про­цесів ускладнюється тим, що вони охоплюють значну кількість елементів, які можуть з'єднуватися за послідовною чи паралель­ною схемами, а найчастіше за змішаними. Простежи-ти зміни в таких технологічних процесах стає важче, особливо якщо вони змі-щені в часі та розділені в просторі.

Аналіз відхилень вихідних параметрів в обох схемах показує, що відхи-лення, які виникають на попередніх елементах, вик­ликають відхилення вихід-них параметрів на всіх наступних еле­ментах. Якщо кількість таких елементів зростає, то, відповідно зростає складність залежності.

У випадках, коли випадкові відхилення вхідних чинників за дозволені межі своєчасно не ліквідовані, то вони викликають лан­цюгову реакцію відхи-лень, які можуть призвести до небезпечної ситуації.

Звичайно, будь-який вихід параметрів вхідних чинників за допустимі ме-жі миттєво не викликає надзвичайної ситуації. Розвиток подальших подій за-лежить від організації управління цим техно­логічним процесом. Сьогодні роз-вивається антропоцентричний підхід до ролі людини в системах управління. Суть цього підходу по­лягає в тому, що людина-оператор розглядається не як специфічна ланка технічної системи, а як суб'єкт, що цілеспрямовано діє і ви-ко­ристовує в процесі реалізації цієї діяльності автоматичні пристрої.

При машино центричному підході людина-оператор розвівається як до-даткова ланка в управлінні технічною системою. Розробники нової техніки від-дають перевагу цьому підходу, оскільки мають можливість забезпечити надій-ність при виник­ненні неполадок у засобах автоматики шляхом створення ре-зерв­них схем управління. Відтак розробники у машино центричному підході опосередковано через автоматичні пристрої виконують провідну роль в управ-лінні технічними системами, а оператору відводиться другорядна.

В антропоцентричному підході людина-оператор є голо­вною ланкою уп-равління, оскільки розробникам техніки не завжди вдається створити технічні системи високої надійності шляхом технічного резервування в управлінні сис-темою. Фактич­но в разі такого підходу людина-оператор виконує функцію ре­зервної схеми управління на той випадок, коли автоматичні пристрої виконати її не можуть. Але і такий підхід не позбавлений не­доліків, оскільки при автома-тичних режимах управління людина-оператор не займається безпосередньо уп-равлінням. Це підвищує рівень небезпеки.

Тому перспективним є новий різнозначний підхід до управління техноло-гічними процесами, який поєднує пози­тивні моменти як машино центричного, так і антропоцентричного підходів. В основу цього підходу покладено принцип взаємного страхування людини-оператора і автоматичних пристроїв. Його суть можна трактувати так: людина-оператор страхує автоматичні пристрої у випад-ках відмови техніки та непередбачених ситуацій шляхом пониження рівня ав-томатизації, а автоматика страхує людину-оператора у випадках виникнення в його діях суб'єктивних труднощів шляхом підвищення рівня автоматизації. Хо-ча цей принцип відкриває нові можливості у підвищенні безпеки технічних систем, але проблема розподілу функцій між людиною-оператором і автомати-кою залишається відкритою, оскільки не­має універсальних рішень на всі випа-дки. В кожному кон­кретному випадку їх треба вирішувати творчо з урахуван-ням особливостей технологічних процесів.

4. Аварії та катастрофи, їх причини.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єк-ті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю.

Виробнича аварія - це раптова зупинка роботи або порушення установ-леного процесу виробництва на об'єкті, яка призводить до пошкодження або знищення матеріальних цінностей, травмування або загибелі людей.

Катастрофа - великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Характер наслідків виробничих аварій залежить від виду аварії, її масш-табів і особливостей виробництва.

Виробничі аварії можуть виникнути на промислових підприєм­ствах, на птахофабриках, тваринницьких комплексах, у майстернях, на підприємствах з переробки сільськогосподарської продукції.

Основними причинами виробничих аварій є:

1. Безвідповідальне ставлення проектувальників до вимог техніки безпе-ки, керівників підприємств, та підрозділів до дотримання цих вимог.

2. Низький контроль за станом виробництва і особливо за вибухонебез-печними і легкозай­мистими ділянками.

3. Порушення будівельних норм при будівництві об'єктів і монтажі техні-чних систем.

4. Погана обізнаність про окремі явища і реакції хімічних речовин у ла-бораторних умовах.

5. Стихійні лиха, які призводять до руйнування ліній електропостачання, газо­проводів, комунальної мережі, виробничих корпусів, тваринницьких ферм.

6. Порушення технології виробництва, правил експлуатації обладнання, машин, механізмів і транспорту.

7. Недотримання правил зберігання агресивних, вибухо- і пожежонебез-печних речо­вин і неправильне поводження з ними.

8. Фізичне старіння і корозія металів.

9. Аварії на сусідніх підприємствах або на енергетичних лініях і комуна-льних мережах.

Виробничі аварії можуть бути різними, але у них є найбільш ти­пові ура-жаючі фактори - це вибухи, які призводять до руйнування виробничих буді-вель, інтенсивні пожежі, отруєння людей рідинами і газами; завали виробничих будівель споруд, ураження людей елект­ричним струмом, затоплення виробниц-тва разом з людьми, негатив­ний психологічний вплив на людей.

Аварія може зумовити катастрофу з невиправними наслідками, з велики-ми людськими втратами.

Катастрофа - великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Великі аварії, які виникають на великих промислових об'єктах, на транс-порті, за обсягами руйнування, людськими жертвами, а та­кож за характером післядії на людей, тварин і рослин можуть бути такими, як дія сучасної зброї масового ураження.

Транспортні аварії, катастрофи. Транспортом загального користування щорічно в Україні перево­зиться понад 3 млрд т вантажів, у тому числі велика кількість небез­печних. 60 % вантажних перевезень припадає на залізничний транс­порт, 26 % - на автомобільний і 14 % - на річковий і морський. Великою небезпекою для життя і здоров'я людей є перевезення (до 15 % від загального обсягу вантажів) вибухонебезпечних, хімічних, радіоактивних, легкозаймистих та інших речовин.

Аварії на залізничному транспорті. Особливо небезпечні, враховую­чи густу сітку залізниць і велику щільність населених пунктів України. При пере-везеннях залізницею радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин та вини-кненні аварійних ситуацій це може призвести до радіоактивного забруднення навколишнього середови­ща і небезпечного опромінення людей, сільськогоспо-дарських тварин, а при проникненні небезпечних хімічних речовин у навколи-шнє середовище - до хімічного зараження повітря, ґрунту, води і гостро­го от-руєння населення і сільськогосподарських тварин.

Причини аварій і катастроф на залізничному транспорті це: не­справності засобів сигналізації, централізації та блокування, несправ­ності колій та рухо-мого складу, помилки диспетчерів, халатність і неуважність машиністів; зітк-нення, сходження рухомого складу з колії, наїзди на перегони на переїздах, по-жежі й вибухи у вагонах, розмиви залізничних колій, затоплення, осипи, зсуви та обвали.

Аварії і катастрофи повітряного транспорту. Можуть виникати в мо-мент запуску двигунів, при розбігу на злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці. У таких ситуаціях можуть бути руйнування окремих конструкцій літака, відмова двигунів, нестача палива, перебої в життєзабезпе-ченні екіпажу та пасажирів, порушення роботи системи управління, електропо-стачання, зв'язку, пілотування, вибухи і пожежі на борту літака.

Авіаційна катастрофа в повітрі може стати причиною жертв і великих втрат майна не тільки на борту, а й на землі при падінні на виробничі споруди і житлові будинки.

Аварії і катастрофи на автомобільному транс­порті. Причини дорож-ньотранспортних подій такі: порушення правил дорожнього руху, перевищен-ня швидкості руху, недостатня підго­товка водіїв, їх слабка реакція, технічні несправності автомобілів, не­дотримання правил перевезень небезпечних ванта-жів та недотри­мання вимог безпеки, керування автомобілем у нетверезому ста-ні, незадовільний стан доріг, відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ді-лянки ремонтних робіт, відсутність знаків про по-передження не­безпеки, нес-правність сигналізації на залізничних переїздах, пору­шення дорожнього руху пішоходами.

Радіаційні аварії. Це аварії з викидом радіоактивних ре-човин або іонізу-ючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлу-атації радіаційно небезпечних об'єктів, у кілько­стях понад установлену межу їх безпечної експлуатації.

Ядерні аварії поділяються на дві групи:

1. Аварії, при яких відсутні радіоактивні забруднення виробни­чих примі-щень, території та навколишнього середовища об'єкта.

2. Аварії, при яких відбуваються радіоактивні забруднення сере­довища виробничої діяльності і проживання людей.

За масштабами радіаційні аварії поділяються на:

1. Промислові - такі аварії, наслідки яких не поширюються за межі при-міщень і території об'єкта, а аварійне опромінен­ня може отримати лише персо-нал.

2. Комунальні - наслідки при яких не обмежу­ються приміщеннями і те-риторіями об'єкта, а поширюються на на­вколишні території.

При аваріях на АЕС можуть бути пошкодження конструкцій, технологіч-них ліній, пожежі, викиди в навколишнє середовище ра­діоактивних речовин.

Прогноз і оцінювання радіаційної обстановки передбачають два види можливих аварій: гіпотетична аварія і аварія з руйнуванням реактора.

Гіпотетична аварія - це аварія, для якої проектом не передбача­ються технічні заходи, що забезпечують безпеку АЕС. Може утвори­тись небезпечна радіаційна обстановка при викиданні в атмосферу радіоактивних речовин, що може призвести до опромінення насе­лення.

Аварія з повним руйнуванням ядерного реактора може відбути­ся в резу-льтаті стихійного лиха, вибуху боєприпасів, падіння повітря­ного транспорту на споруди АЕС. Така аварія може бути з розривом трубопроводів із теплоносі-єм, ушкодженням реактора і герметичних зон, виходом з ладу систем керуван-ня і захисту, що може призвести до миттєвої втрати герметичності конструкцій ре­актора, сплавлення тепловидільних елементів і викиду радіоактивних речо-вин з парою в навколишнє середовище, можливе розкидан­ня радіоактивних ос-колків, уламків конструкцій паливних елементів.

Хімічні аварії. Особливо небезпечні аварії на підприємствах, які виробля-ють, використовують або зберігають СДЯР, вибухо- і вогненебезпечні матеріа-ли. До них належать заводи і комбінати хімічної, нафтохі­мічної і нафто-пере-робної промисловості, підприємства, оснащені хо­лодильними установками (молокозаводи, м'ясокомбінати, холодиль­ники), котрі як холодоносії викорис-товують аміак, підприємства з виробництва добрив і пластичних мас.

Викид, розлив небезпечних хімічних речовин на хімічно небез­печному об'єкті, що може призвести до загибелі чи хімічного ура­ження людей, конста-тується як аварія на хімічно небезпечному об'єкті.

У разі таких аварій можуть виникати масові ураження людей, тва­рин, сі-льськогосподарських та лісогосподарських рослин і насаджень.

Комунальні аварії. Основними причинами є низька якість проектів і вико-нання робіт, порушення технологічної дисципліни, знос основних будівельних фондів, наявність на ринку будівельних послуг малокваліфікованих дослідних, проект­них, будівельних структур, недосконалість нормативної бази, залу­чення в господарське використання значних територій зі складними інженерно-гео-логічними умовами, недостатній контроль відповід­ними органами, відсутність нормативної бази.

Гідродинамічні аварії. Це аварія на гідротехнічній споруді, коли вода по-ширюється з великою швидкістю, що створює загрозу виникнення надзвичай-ної ситуації техногенного характеру. Дніпровський каскад гідроелектростанцій з великими водосхо­вищами зменшує загрозу затоплення територій під час по-веней, але при прориві дамб цих водосховищ створює загрозу катастрофічного затоплення.

До виникнення зсувів, осідання, обвалів будинків, споруд, транспортних магістралей може призвести підтоплення територій.

Основними причинами підтоплення сільсько­господарських угідь є:

1. Будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введенні дрена-жних споруд.

2. Гідротехнічне будівництво, яке призвело до перерозподілу річко­вого стоку та перекриття природних шляхів дренування ґрунтових вод.

3. Недостатнє вивчення інженерно-геологічних умов, прорахунки в про-ектуванні, будівництві, експлуатації об'єктів у складних інже­нерно-геологічних умовах.

4. Без господарське ставлення до освоєння території.

5. Джерела виникнення та види соціальних небезпек.

Соціальні небезпеки, спричинені проблемами життєдіяльності мають ду-же складну природу. Суть цієї природи складає накоп­ичення наслідків постійно діючих, конфліктних, стресових та інших нега­тивних ситуацій. У більшості ви-падків небезпека виражається у співвідношенні кількості людей, що беруть уча-сть у конфліктах і відокремлені від суспільства відносно чисельності самого суспільства.

Види соціальних небезпек суспільства, що спри­чинені проблемами безпеки життєдіяльності:

1. Наявність конфлікту, що може перейти в негативні для суспільства наслідки в межах проблем безпеки життєдіяльності:

   0. Наявність екологічної деградації середовища.

   1. Загроза деградації продукції сільськогосподарського виробництва.

   2. Існування деградації самого суспільства.

   3. Наявність, чи можливість воєнного конфлікту.

   4. Деградація національних відносин.

2. Загроза розподілу суспільство-людина:

   0. Наявність протиріч суспільство - людина.

   1. Наявність протиріч суспільство - натовп.

   2. Існування протиріч суспільство - партія.

   3. Існування протиріч суспільство - система управління.

3. Загроза виникнення конфлікту між окремими групами суспільства:

   0. Керівництво-колектив.

   1. Колектив - людина.

   2. Мешканці - мешканці.

   3. Колектив - колектив.

В умовах нестабільності суспільства, можливості виникнення конфліктів ін-формація відіграє важливу роль у справі підтримання злагоди в людсь­ких відноси-нах, а також у суспільстві. Значна частина інформації, яка пов'яза­на з безпекою життєдіяльності за своєю природою, носить негативний ха­рактер. Тому треба дуже ретельно відноситися до змісту інформації і, голов­не виключити можливість попадання в ЗМІ дезінформації, неперевірених фактів, перебільшених статис-тичних матеріалів. Все це може призвести до ускладнення взаємовідносин, пог-либлення конфліктів і, як ре­зультат – небажані негативні наслідки. В глобально-му плані дезінформація сама по собі стає джерелом небезпек, які в суспільстві в багатьох випадках бувають тяжкими.

Соціалізація - це процес і результат становлення особис­тості, засвоєн-ня нею цінностей, норм, орієнтацій, які характерні для певного суспільства: групи людей, сім'ї. Іншими словами, соціалізація - це процес, в якому індиві-дуум набуває властивос­тей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві. Формування людини як носія певних цінностей, норм, установок, орієнтацій передбачає вироблення в неї саме таких властивостей та здібностей.

Будь-яке суспільство прагне сформувати людину фізично, психічно і со-ціально здоровою відповідно до своїх моральних, інтелектуальних та фізичних ідеалів. Зміст цих ідеалів залежить від історичних традицій, соціально-політич-ного ладу суспільства.

В основу визначення соціальних небезпек, спричинених низьким духовним рівнем, покладено цінності і компоненти суспільства та людини.

Існують дві ціннісні компоненти, співвідношення між якими характеризує стан суспільного життя:

Перша ціннісна компоненту - цінності культури суспільства.

Друга ціннісна компоненту - ціннісна орієнтація особистості.

Зв'язок між цими двома крайніми компонентами культури – найважливі-ший цементуючий і стимулюючий початок всього суспільного життя. І навпаки – порушення цього зв'язку визначає глибоку духовну кризу.

В сучасному суспільстві у поєднанні будь-яких складових суспільного життя і усвідомленості його цілісності велика роль належить інтелігенції. Вона виконує роль духовного та інтелектуального посередника в системі суспільних зв'язків. Але ін­телігенція може справитися з цією роллю за умов непорушення її усвідом­лення, коли воно само засновується на відповідних посиланнях світогля-д­ного характеру, змінення орієнтирів та цінностей.

Результатом зміни світу цінностей і орієнтирів частини суспільства є бро-дяжництво, проституція, п'янство, алкоголізм, тютюнокуріння, нарко­манія, зах-ворювання на СНІД.

Визначені соціальні небезпеки формують у людському середовищі «гру-пи ризику». «Групи ризику» впливають на стан суспільства шляхом підвищен-ня чисельності кримінальних злочинів, втягування в свої лави все нових предс-тавників здорової частини суспільства, підривання здо­ров'я людей, що їх ото-чують, погіршують генофонд нації.

Негативні явища в суспільстві, бродяжництво, проституція, створюють негативне коло, причини якого, в більшості випад­ків, пов'язані між собою.

В першу чергу слід відзначити наявність ряду моральних факторів, які розподіляють суспільство на робітників комерційних структур, суміс­них підп-риємств та робітників державного сектору економіки. Неспіввідношеність платні в обставинах низьких заробітків і нерегулярних виплат викликають незадово-лення роботою у працівників державного сектору. Загостреність обставин вик-ликають також незадовільний стан умов праці, проживання і побуту. Вся сукуп-ність обставин збільшує ступінь соціального напруження.

Це може стати передумовою виникнення страйку, а за розвитком від­повід-них негативних явищ і умов піти в своєму розвитку аж до повстання чи револю-ції.

Такий розвиток подій завжди, навіть в ретельно організованих сус­пільних змінах супроводжується виникненням стихійних угруповань, які здійснюють свої плани наживи за рахунок мародерства і вандалізму серед населення, що в своєму подальшому розвитку закінчується тяжкими на­слідками актів терориз-му.

Найбільше від чого може потерпіти людина це від помилок розуміння сво-го стану в суспільстві. Щоб орієнтуватися в цьому світі, щоб його розу­міти, лю-дина повинна визначити, які її дії матимуть підтримку і схвалення, а які навпаки – викликатимуть недовіру і непорозуміння відносно суспіль­ства. Це здій­снюєть-ся за набутим досвідом і складає систему самооцінки людини до сво­їх дій. Розу-міння критеріїв самооцінки і оцінки вчинків інших людей даєть­ся завдяки усвідо-мленню ціннісного і нормативного змісту культури.

Найбільш суттєва характеристика системи цінностей складається з того, що якраз тут сконцентровані уявлення людей про смисл їх життя. Неадек­ватність системи оцінок, що застосовує людина, призводить до конфліктної ситуації її з суспільством. Неадекватність оцінок завжди викликає відповід­ну реакцію з боку людини - морального та психологічного походження. Накопичення таких реак-цій у людини сприяє відчуттю відповідного дис­комфорту і непрогнозованій по-ведінці.