TEMA__6_UKR
.docПЛАН-КОНСПЕКТ
на проведення занять
з студентамим МДАУ денної форми навчання
з дисципліни «Безпека життєдіяльності».
Тема № 6. «Система формування здоров’я».
Навчальна мета: Ознайомити студентів з основними впливу вироб-ничого середовища на здоров’я та працездатність людини: небезпечні та шкідливі виробничі фактори, їх характеристика; характеристикою видів ви-робничої діяльності: фізична та розумова діяльність, їх характеристика; впливом мікроклімату на працездатність людини: вплив на стан організму людини; мікрокліматичними умовами та їх впливом на формування здоров’я людини.
Час: 2 години.
Місце проведення: аудиторія.
Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.
Література: 1. Ю.С. Скобло, Л.М. Тіщенко «Безпека життєдіяль-ності», Навчальний посібник,- Винниця: «Нова книга», 2000 р., стор. 112 – 123. 2. В.С. Джигирей, В.Ц. Жидецький «Безпека життєдіяльності», Під-ручник, - Львів: «Афіша», 2001 р., стор. 31, 48 – 51, 3. З.М. Яремко «Безпека життєдіяльності», Навчальний посібник,-Київ, Центр навчальної літератури, 2005 р., стор. 54 - 69. 4. Ю.С. Скобло, Т.Б. Соколовська «Безпека життєдія-льності», Навчальний посібник,- Київ: «Кондор», 2006 р., стор. 151 - 154.
Порядок проведення занять.
-
Організаційний момент – 3 хв.
-
перевіряю присутніх;
-
оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.
2. Викладення матеріалу теми - 74 хв.
Питання, які вивчатимуться:
1. Основні визначення здоров'я.
2. Раціональне та здорове харчування.
3. Вплив негативних факторів на здоров'я людини.
4. Фізичне та розумове навантаження.
5. Культура здоров'я та безпека життєдіяльності.
3. Підведення підсумків – 3 хв.
-
оголошую оцінки; відповідаю на запитання;
-
указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.
Завдання на самопідготовку:
Основи теорії і практики культури здоров’я людини. Здоров’я людини як ме-дико–біологічна та соціальна категорія. Проблеми здоров’я в житті людини. Духовний, психічний, фізичний, соціальний аспекти здоров’я людини. Здо-ров’я та патологія. Показники індивідуального здоров’я і здоров’я колекти-ву. Фактори, що забезпечують стабільність здоров’я людини. Захворюва-ність (інфекційна, гостра, хронічна) та смертність як показники стану здоро-в’я населення. Фактори ризику, групи ризику. СНІД. Методи протидії залу-ченню до тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотиків. Профілактика шкідливих звичок та суїциду. Здоров’я родини. Фактори ризику в сім`ї. Реп-родуктивне здоров’я, вагітність, попередження спадкових хвороб. Догляд за дітьми та їх виховання. Профілактика фізіологічних та психоневрологічних порушень. Необхідне фізичне та розумове навантаження і стан здоров’я лю-дини. Оздоровчі традиційні та нетрадиційні системи, методи оздоровлення.
Питання та їх зміст.
|
1. Основні визначення здоров'я.
Протягом багатовікової історії людства, на різних етапах розвитку суспі-льства, проблемам здоров'я завжди приділялася велика увага. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таємниці феномену здоров'я, визначити його сутність з тим, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби його збе-реження. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і на-бутих) і соціальних факторів. Останні мають важливе значення в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби. Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуч-чя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. В системі «людина - середовище» визначається три взаємопов'язані рів-ні здоров'я: Перший рівень - суспільний - характеризує стан здоров'я населення зага-лом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві. Другий рівень - груповий - здоров'я, зумовлене специфікою життєдіяль-ності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени. Третій рівень - індивідуальний - сформоване в умовах всього суспільства та групи, на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та непов-торного способу життя, який веде кожна людина. Індивідуальне здоров'я - абсолютна і непересічна цінність, яка перебуває на найвищому щаблі ієрархічної шкали цінностей життєдіяльності. Виділяють три рівні цінності здоров'я:
Здоров'я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовнішнього середовища. Усі механізми пристосування людини до навколишнього середови-ща характеризують адаптацію, яка включає:
а) зміни обміну речовин (метаболізму), збереження сталості внутрішньо-го середовища організму (гомеостазу); б) імунітету - не сприйняття організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організ-мі під впливом тих чи інших чинників; в) регенерації - відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму; г) адаптивних безумовних та умовно-рефлекторних реакцій. Здоров'я людини є результатом впливу природних, антропогенних та со-ціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соціальних умов можуть призвести до порушення екологічної рівноваги і вик-ликати деградацію не тільки середовища, а й здоров'я людей. Що ж може служити показниками здоров'я населення? З метою оцінки здоров'я населення використовують демографічні показники - смертність, ди-тяча смертність, середня очікувана тривалість життя. Ознаки здоров'я: 1. Нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, органів, організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних структур, норма-льна поточність типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють ви-раженню та відтворенню. 2. Здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільно корисній праці. 3. Динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколиш-нього середовища. 4. Здатність організму пристосовуватися до умов існування в навколиш-ньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація),здатність підтриму-вати нормальну і різнобічну життєдіяльність та зберігати живу основу в ор-ганізмі. 5. Відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення. 6. Повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармоній-ний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, само-регулювання і гармонійної взаємодії всіх органів.
2. Раціональне та здорове харчування.
Обмін речовинами і енергією є основною функцією організму. Повноцін-на життєдіяльність людини можлива за умови постійного надходження в орга-нізм у необхідній кількості різноманітних речовин, які містяться у харчових продуктах. До складу у клітин організму входить понад 70 хімічних елементів із 104 відомих у природі. Серед них Карбон, Гідроген, Оксиген, Нітроген, Фосфор, Сульфур, Кальцій, Калій, Натрій, Хлор, Ферум, Магній, Силіцій, Йод, Куирум, Кобальт, Цинк, Нікол, Аурум. Незважаючи на те, що маса деяких з них в орга-нізмі становить десяту, соту, тисячну і навіть мільйонну частку одного грама, вони відіграють важливу роль в обміні речовин. Хімічні елементи утворюють різноманітні хімічні сполуки, які є важли-вими для живого організму. Вони об'єднуються в дві групи:
В тілі здорової дорослої людини масою 70 кг міститься: води близько 40 - 45 кг, білків 15 - 17, жирів 7 - 10, мінеральних солей 2,5 - 3, вуглеводів 0,5 - 0,8 кг. Організм постійно витрачає ці речовини на утворення енергії, яка необхідна для здійснення життєвих процесів. Кожну мить в організмі гине велика кіль-кість старих клітин і з'являється така ж кількість нових. В організмі відбуваєть-ся відновлення речовин. Наприклад відомо, що білок організму відновлюється за 80 днів, а всі клітини організму відновлюються приблизно упродовж 7 років. Відновлення клітин і тканин, поповнення енергії, що витрачається, відбуваєть-ся за рахунок речовин, що надходять в організм з їжею. Під раціональним харчуванням розуміють оптимальне співвідношення вживаних з їжею білків, жирів та вуглеводів. Білки - головна складова всіх органів і тканин організму, вони станов-лять приблизно 25% маси тіла. Призначення білків - участь у побудові нових клітин та тканин, забезпечення росту молодих організмів та регенерація клітин у дорослому організмі. Організм людини не має запасів білків, добова потреба становить 1,1 - 1,3 г на 1 кг маси тіла. При масі тіла 70 кг дорівнює 80 - 100 г. При цьому приблиз-но 55% білків мають бути тваринного походження. Основними джерелами тва-ринних білків є м'ясо, яйця, молоко, рослинних - хліб, крупи, бобові. Жири – мають високу енергетичну цінність, беруть участь у біосинтезі ліпідних структур (мембран клітин). Жири тваринного походження містять насичені жирні кислоти, жири рослинного походження - ненасичені жирні кис-лоти. Оптимальне співвідношення цих кислот - 30% насичених, 70% ненаси-чених кислот. Загальна кількість жирів в організмі коливається в широких межах і зале-жить від характеру харчування, способу життя, спадкової схильності. В серед-ньому маса жирів становить 10 - 20% від маси тіла. Добова потреба в жирах для дорослої людини становить 80 - 100 г. Вуглеводи - джерело енергії для організму, їх енергетична цінність удвічі нижча, ніж у жирів. Вони легко розкладаються і швидко засвоюються організ-мом. Поділяються на:
Вуглеводи в раціоні дорослої людини мають забезпечувати близько 55% потреби організму в енергії. Їхня добова потреба становить 400 - 500 г. Опти-мальні співвідношення вуглеводів: крохмаль - 75%, цукру - 20%, пектинові ре-човини - 3%, целюлоза -2%. Основними джерелами вуглеводів є: хлібобулочні продукти - близько 60%, кондитерські вироби, цукор - 14 - 26%, овочі та фрук-ти - 15- 17%. Вода - не приносить організму жодної калорії, вкрай необхідна організму для біохімічних реакцій обміну речовин. Тіло дорослої людини більш, як напо-ловину складається з води, у чоловіків - 61%, у жінок - 54%. Втрата організмом понад 25% води несумісна з життям. Добова потреба дорослої людини у воді становить 2,3 - 2,7 л. Мінеральні речовини - не мають енергетичної цінності, проте нормальна життєдіяльність організму без них неможлива. Потрапляють в організм з продуктами харчування у вигляді мінеральних солей. Сумарна маса мінераль-них речовин, необхідних організму, становить в межах 20 - 25 г на добу. Всі необхідні організму мінеральні речовини містяться в достатній кількості у зви-чайних продуктах харчування. Не вистачає лише хлориду натрію (кухонної со-лі), тому їжу солять. Вітаміни - низькомолекулярні біологічно активні органічні сполуки. Від-носяться до незамінних компонентів харчування, необхідні для перебігу всіх біохімічних реакцій, засвоєння інших харчових речовин, росту і відновлення клітин і тканин. В організмі знаходяться в мікроскопічних кількостях, потреба в них надзвичайно велика. Виконують функції каталізаторів метаболічних процесів і спів ферментів у ферментних системах. Їхня нестача (гіповітаміноз) і надлишок (гіпервітаміноз) однаково згубні для організму. Важливу роль відіграють у підвищенні імунітету людини та стійкості до інфекцій. Для нормальної життєдіяльності людині необхідно близько 20 вітамі-нів. Надходять в організм з рослинною та тваринною їжею. Раціональне харчування це фізіологічно повноцінне харчування людей з урахуванням їх статі, віку, характеру трудової діяльності, особливостей клі-мату та інших чинників. Забезпечує гомеостаз внутрішнього середовища ор-ганізму і підтримує розвиток та функції його органів, систем на високому рів-ні. Раціональне харчування повинно відповідати вимогам: 1. Добовий раціон харчування за енергетичною цінністю має відповідати енергозатратам організму. 2. Фізіологічні потреби організму повинні забезпечуватися харчовими продуктами в кількостях та пропорціях, які забезпечують їхню максимально корисну дію. 3. Режим харчування повинен забезпечувати ефективну роботу органів травлення, оптимальне засвоєння харчових продуктів і належний перебіг об-мінних процесів. Фізіологічно обґрунтованим є три - чотири разове харчування з інтерва-лами в 4 - 5 год. При триразовому харчуванні сніданок повинен забезпечувати 30% енергетичної цінності добового раціону, обід - 45% і вечеря - 25%. При чотириразовому харчуванні на перший сніданок повинно припадати 25%, на другий -15%, на обід - 35% і вечерю - 25% добової енергетичної цінності хар-чування. Коли мова заходить про раціональне харчування, то важливо пам'ятати, що „модні дієти" з'являються і зникають, змінюються погляди дієтологів та лі-карів на харчування, а фундаментальна фізіологія стверджує одне - чим шир-ший набір продуктів використовується в харчуванні, тим більше необхідних для нормальної життєдіяльності харчових речовин отримує організм. В сучасних умовах актуальною є проблема здорового харчування. Воно передбачає відсутність у продуктах харчування фізичних, хімічних і біологіч-них інгредієнтів, небезпечних для організму. Безпечне харчування це відсутність токсичного, канцерогенного, мута-генного чи будь-якого несприятливого впливу продуктів харчування на організм людини при споживанні у рекомендованих кількостях. Продукти харчування стають небезпечними при наявності в них:
Мають природне походження. Потрапляють в організм із їжею людини, здатні викликати інфекційні захворювання і харчові отруєння (дизентерія, че-ревний тиф, холера, сальмонельоз, токсикози). Джерелом збудників є хворі лю-ди, тварини, бактеріоносії, корм для тварин, ґрунти. Для отруєнь характерним є короткий інкубаційний період, 2 - 24 год., раптовий гострий початок з ознаками розвитку як місцевих процесів у шлунково-кишковому тракті, так із загаль-нотоксичними ознаками (головний біль, підвищена температура).
Мають природне походження. Рідко потрапляють в організм людини. Можливе отруєння скумбрієвими рибами. М'ясо риб містить гістидин. При по-рушенні умов і термінів зберігання перетворюється в отруту - заурин. На час нересту, ікра, молоки, печінка деяких риб (окуня, налима, щуки) можуть бути отруйними, хоча їхнє м'ясо безпечне. Дикорослі отруйні речовини найчастіше викликають отруєння у дітей, яких захоплює яскравий колір ягід і привабливий вигляд (блекота, дурман, ци-кута, болиголов плямистий, кліщовина, вовче лико, беладонна, конвалія). Зернята деяких кісточкових плодів містять амігдалін, який розчіплюється в організмі до сильної отрути - синильної кислоти (мигдаль, персик, абрикос, вишня, слива). Тимчасово отруйні властивості набувають бульби картоплі, які проросли та позеленіли через збільшення в них вмісту соланіну.
Мають природне походження (бліда поганка, строчки, сморчки, мухомо-ри, несправжні опеньки). Їстівні гриби, зібрані в екологічно небезпечних регіо-нах з розвинутою промисловістю та сіткою автодоріг, теж можуть викликати отруєння. Природа інтоксикації в цих випадках не грибна, а хімічна - через вміст у грибах хімічних отруйних речовин. Хімічні речовини, які з навколиш-нього середовища надходять у харчові продукти, називаються ксенобіотиками, які мають високу кумулятивність, здатність до накопичення в організмі.
Мають антропогенне походження. Сполуки свинцю, кадмію, ртуті, ми-ш'як.
Мають антропогенне походження. Хімічні сполуки, що широко викорис-товуються у сільському господарстві для боротьби з бур'янами (гербіциди), шкідливими комахами (інсектициди) і грибками (фунгіциди). Їх застосування строго регламентується. Небезпека для здоров'я людини виникає в разі грубого порушення встановлених регламентів та санітарних правил.
Нітрати - малотоксичні речовини. Основною причиною, яка призводить до отруєнь - перехід нітратів у нітрити. Нітрити, всмоктуючись у кров, взає-модіють з гемоглобіном, знижують його здатність до перенесення кисню. Ма-ють антропогенне походження. Використовуються як харчові добавки до м'яс-них, рибних, молочних продуктів для поліпшення смаку, вигляду, затримки розвитку мікрофлори, у азотних мінеральних добрив.
3. Вплив негативних факторів на здоров'я людини.
Здоров'я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх цінності, соціально-економічних умов, а також стану медицини. Доведено - приблизно на 50% здоров'я людини визначає спосіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, ма-лорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім'ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо. Здоров'ю людини загрожують:
Причинами порушення нормальної життєдіяльності організму і виник-нення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої при-роди) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв'язок географічного розподілу низки захворювань з клімато-географічними зонами, висотою місце-вості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тис-ком, вологістю повітря. На здоров'я людини впливає біотичний (властивості живої природи) ком-понент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), от-руйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин; чинники соціально-го середовища. Перелічені вище умови середовища визначають стан здоров'я населення. Там, де домінують голодування і бруд, інфекційні хвороби висока дитяча смер-тність. Переїдання, сидячий спосіб життя, куріння позначаються на здоров'ї се-реднього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної систе-ми і пухлин. Звичайно, дуже важко створити абсолютно ідеальні умови для здоров'я. З розвитком людського суспільства розвиваються хвороботворні агенти, а біоло-гічні, геологічні і хімічні умови навколишнього середовища змінюються знач-но швидше там, де порушується природна рівновага. Виявити небезпеки, які криються в навколишньому середовищі, зрозумі-ло, значно легше, ніж усунути їх. Ключ до вирішення питань про вплив навко-лишнього середовища на здоров'я - в надрах економіки, політики, у способі життя і взаємовідносинах людей з їхнім природним оточенням. Здоров'я насе-лення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства. Але бути чи не бути здоровому - це насамперед залежить від самої люди-ни: від її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темперамен-ту, характеру, звичок, ставлення до інших людей.
4. Фізичне та розумове навантаження.
Фізичне навантаження. В умовах основного обміну кров доставляє до клітин організму мінімальну кількість поживних речовин та кисню. Хоч орга-нізм має великі резерви, за рахунок збільшення віддачі клітинам кисню та глю-кози, їх доставка може зрости втричі, але за звичайних умов ці резерви не вико-ристовуються. Для забезпечення нормальної життєдіяльності організму люди-ни, її повноцінного розвитку та розширення можливостей необхідно доставля-ти до клітин більше поживних речовин та кисню. За умови раціонального хар-чування цього досягають за рахунок фізичних навантажень на організм люди-ни. При фізичних навантаженнях частота скорочень серця може зростати від 60 - 70 поштовхів за хвилину в стані спокою до 200. За рекомендаціями Всес-вітньої організації охорони здоров'я допустимими вважаються фізичні наван-таження, за яких частота серцевих скорочень не перевищує 170 поштовхів за хвилину. Збільшення частоти скорочень серця та його ударного об'єму зумов-лює збільшення хвилинного об'єму серця з 2 - 6 л. в стані спокою до 40 л. Від-бувається розширення м'язових артерій та розкриття капілярів, що приводить до збільшення швидкості переміщення крові. Підвищується також кров'яний тиск. Усі ці зміни забезпечують інтенсивне постачання крові не тільки скелет-ним м'язам, а й м'язам самого серця та центральній нервовій системі. При цьо-му значно зростає доставка поживних речовин і кисню до клітин та вимивання з них продуктів розпаду. Інтенсивне споживання кисню та виділення вуглекислого газу зумовлю-ють посилену вентиляцію легенів. Якщо в стані спокою вентиляція легенів не перевищує 7 л повітря за хвилину, то при фізичних навантаженнях вона може зрости до 60 - 70 л. Збільшення вентиляції легень відбувається як за рахунок збільшення частоти дихання з 16 до 30 - 40 разів за хвилину, так і глибини кож-ного вдихання. Цілком зрозуміло, що зростання споживання кисню при фізичних наван-таженнях не може бути безмежним, і для кожної людини є характерним макси-мальне споживання кисню, яке визначається функціональними можливостями багатьох фізіологічних процесів в організмі, що пов'язані між собою. Якщо фі-зіологічна потреба в кисню перевищує максимально можливе споживання кис-ню, то настає уявний стабільний стан, який негативно впливає на системи орга-нізму, і відновлювальний період у цьому випадку різко зростає. Максимальне споживання кисню - один із важливих показників функціо-нального стану організму та працездатності людини. Максимальне споживання кисню у дітей зростає і досягає свого максимуму у віці 18 - 20 років. Починаю-чи з 30 років у чоловіків воно поступово зменшується. У жінок максимальне споживання кисню складає приблизно 70% від такого у чоловіків і залишається постійним упродовж репродуктивного періоду, а потім також знижується. Значні фізичні навантаження та нервово-емоційні напруження людина дістає в процесі праці. Будь-який процес праці має дві складові, що пов'язані: 1. З фізичними навантаженнями на людину. 2. З організацією технологічних процесів виробництва. Розумове навантаження. Науково-технічний прогрес суттєво змінив характер праці. Вона стала значно легшою фізично, більш творчою і наукоєм-ною. До розумової праці відносять роботи, що пов'язані з прийманням і оброб-кою інформації, роботи, виконання яких потребує значної напруженості сен-сорного апарату, уваги, пам'яті, активізація мислення та емоційної сфери. Ха-рактеризується великою відповідальністю та значною нервово-емоційною напруженістю. Не пов'язана з великими енергетичними витратами, вона приз-водить до втоми і перевтоми не менше, ніж інтенсивна фізична праця, потребує особливо уважного ставлення до організму в цілому. Всі види розумової праці об'єднують у п'ять груп: праця операторів, уп-равлінців та вчителів, медиків, учнів та студентів, творча праця. У працівників розумової праці головний мозок виконує не тільки регу-ляторні функції, а й виступає робочим органом, тому всі навантаження найпер-ше впливають на центральну нервову систему. Розумова праця дуже тісно пов'язана з роботою органів чуття, в першу чергу зору та слуху, викликає зміни в адаптаційних можливостях ока. Під час напруженої розумової праці відхиляється від норми тонус м'язів судин мозку та серця. Тривала та інтенсивна робота призводить до зниження працездатності, відчувається втома. Швидкість, з якою розвивається втома зумовлена багатьма фізіологічними процесами, зокрема порушуються обмінні процеси в м'язі сер-ця, в інших м'язах, у крові нагромаджується значна кількість молочної кислоти та кислих продуктів обміну речовин, знижується рівень вуглеводів. Зовнішніми ознаками розвитку втоми є втрата продуктивності праці, зме-ншення точності рухів, послаблення уваги та пам'яті. Втома, є природною фізі-ологічно зумовленою реакцією організму і вона відіграє дуже важливу біоло-гічну роль. За сучасними теоріями втоми вона тісно пов'язана зі станом центральної нервової системи і її найголовнішої ділянки - кори головного мозку. Розвиток процесів гальмування в корі головного мозку зумовлює своєю чергою потребу в додаткових зусиллях для продовження роботи, що відображається в нашій свідомості відчуттям втомленості. Розвиток втоми запобігає виснаженню ор-ганізму. Після завершення роботи настає відновлення працездатності. Відбуває-ться поступове повернення частоти пульсу, дихання, артеріального тиску, кіль-кості спожитого кисню до величин, які характерні для стану спокою. Фізіологічна обґрунтованість режиму праці та відпочинку висуває високі вимоги до організації трудових процесів з метою профілактики втоми і пере-втоми. М.Є. Веденський (1926 - 1987) обгрунтував п'ять умов підвищення пра-цездатності та попередження втоми:
Не менш важливим у профілактиці втоми і перевтоми є й організація від-починку. Основною формою відпочинку є сон, який відновлює усі функції ор-ганізму, в передусім головного мозку. Сон нічим не можна замінити. Потреба в сні залежить від віку, звичок, способу життя, стану здоров'я. Сон дорослої лю-дини повинен тривати не менш як 7 - 8 годин на добу. Найкориснішим є спокі-йний, глибокий сон без сновидінь. Найглибшим сон буває у перші дві години, потім його глибина знижується і під ранок дещо підвищується. Щоб нічний відпочинок був ефективним, необхідно дотримуватися правил гігієни сну. Іншою формою відпочинку є різноманітний активний відпочинок. Особ-ливе значення при його організації має проблема недостатньої рухової актив-ності (гіподинамія).
5. Культура здоров'я та безпека життєдіяльності.
Найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров'я, недоторка-ність і безпека. Здоров'я - це не подарунок, а здобуток особи, який вона щоденно примножує або втрачає, ведучи відповідний спосіб життя. Під способом життя розуміють відповідну поведінку людини, яка напра-влена на збереження та зміцнення здоров'я на основі гігієнічних норм, вимог та правил, це система поглядів, яка формується у людини упродовж життя під впливом різних чинників. Одним із таких чинників є навчання та виховання. Людина не в змозі ос-воїти всю суму знань, якою сьогодні володіє людство. Але засвоєння елементів світової та національної культури з питань здоров'я, життєвих цінностей і норм суспільного життя стає нагальною потребою сьогодення. Суспільство повинно визначити відповідні пріоритети в освіті та вихованні молодого покоління, у формуванні здорового способу життя. Одним із елементів цієї життєвої позиції є звички. Звичка - це певний спо-сіб поведінки, здійснення якого у визначеній ситуації має для особи характер потреби. Кожна людина має певну кількість звичок. Вони можуть бути корис-ними, індиферентними та шкідливими. Звички формуються стихійно або ціле-направлено і можуть переростати у стійкі форми характеру. Стихійність виник-нення звичок є оманливою, оскільки в житті немає нічого випадкового. Все де-терміновано певною сукупністю обставин, про які ми не маємо повних знань або просто ігноруємо їх. Звички формуються під впливом спадковості та умов життя. За спадко-вістю передається не сама звичка, а тільки схильність до неї. Тому залежно від умов життя вона виявляється або ні. Цілеспрямоване формування звичок здійснюється в процесі виховання - засвоєння елементів культури, життєвих цінностей, норм і потреб суспільства, його духовності та моралі. Сім'я, школа, засоби масової інформації, середови-ще, в якому живе людина, впливають на виховання та формування звичок. Цей вплив може бути різним і часом призводити до формування шкідливих звичок, які є небезпечними для здоров'я як окремої особи, так суспільства в цілому. До найпоширеніших шкідливих звичок відносять вживання наркотиків, зловживання алкоголем, тютюнокуріння. Вживання наркотиків щорічно зростає, особливо серед молоді. Причини вживання наркотичних речовин, формування будь-яких видів фізіологічної за-лежності зумовлене спадковістю і умовами проживання людини. Але сама спадкова схильність не означає, що людина вживатиме наркотики, а лише вка-зує на те, що вона з великою імовірністю може до цього прилучитися, якщо ви-никнуть відповідні умови. У психологічному плані причинами, які призводять до вживання нарко-тиків є: 1. Прагнення до зниження напруженості та почуття тривоги. 2. Допитливість. 3. Орієнтування на ідеали та копіювання групової поведінки. 4. Недооцінювання небезпеки. 5. Перевірка власних можливостей і бажання самоствердитись. Розвитку наркоманії сприяють особливості дії наркотичних речовин:
Постійне вживання наркотиків призводить до психічної та фізіологічної деградації людини і в кінцевому підсумку - до смерті. Наркоманія, як правило, супроводжується злодійством, проституцією, обманом та іншими кримінальни-ми злочинами. Вона небезпечна не тільки для окремої особи, а й для суспільс-тва в цілому, оскільки може призвести до національної трагедії - порушення ге-нофонду країни. Проблема наркоманії - це державна проблема, у вирішенні якої повинні бути зацікавлені державні, громадські, юридичні і соціальні інс-титути. І тільки їхня спільна робота принесе бажані результати. Щодо окремої особи - наркомана, то звільнення від наркотичної залежно-сті можливе тільки за умови, коли пацієнт свідомо прагне її позбутися, а лікар не виявить до цього байдужості. Алкоголь є однією із найдоступніших психотропних речовин, яку можна дістати в будь-який час і в будь-якій кількості. Більшість людей, які помірно вживають алкогольні напої, не мають проблем із здоров'ям, проте зловживання алкоголем завжди викликає руйнівну дію на організм, притім, чим молодший організм, тим руйнівнішна дія на нього алкоголю. Дія етилового спирту на організм людини пов'язана з порушенням діяль-ності мембран у клітинах, зокрема із зміною їх проникливості. Найбільше цій дії піддаються клітини головного мозку - нейрони. Це призводить до порушен-ня поширення нервових імпульсів по корі головного мозку і його підкоркових структурах. Організм швидко звикає до алкоголю, і психічна залежність поступово переростає в фізіологічну. Зловживання алкоголем найчастіше завершується білою гарячкою або цирозом печінки. Проте алкоголь руйнує весь організм, особливо його нервову, імунну, травну та статеву системи. З огляду на безпеку людини небезпечні й невеликі дози алкоголю, які: 1. Зумовлюють зниження стійкості та інтенсивності уваги, сповільню-ють її переведення. 2. Порушують процеси мислення і пам'яті. 3. Знижують чутливість органів чуття. 4. Збільшують час реакції організму на зовнішні подразники. 5. Порушують координацію рухів. 6. Викликають неадекватне ставлення людини до себе та інших людей. Об'єктивним показником дози алкоголю в організмі є його вміст у крові. Вміст алкоголю понад 0,03% викликає різку зміну реакцій організму (0,03% відповідає приблизно одному кухлю міцного пива, а чарка горілки - 0,11%). Подальше збільшення вмісту алкоголю у крові в арифметичній прогресії вик-ликає збільшення імовірності небезпечних ситуацій, викликаних неадекватною поведінкою людини, в геометричній прогресії. Алкоголь у невеликих дозах, які не призводять до перевищення його вмі-сту понад 0,03%, є нешкідливим для людей похилого віку. Щодо молодого ор-ганізму, то висновок є однозначним і категоричним: алкоголь - ворог здоров'я. Алкоголізм, як і наркоманія, є державною проблемою, але роль громадсь-кості через велику доступність до алкогольних напоїв значно зростає. Необхід-но, щоб громада виробила нетерпимість до п'янства і проводила належну вихо-вну роботу. Куріння - одна із найпоширеніших шкідливих звичок, останнім часом осо-бливо серед молоді. Тютюновий дим - це сукупність рідких та твердих части-ночок, які знаходяться у завислому стані. Тліюча цигарка продукує близько 4 тис. різноманітних хімічних речовин, жодна з яких не приносить користі орга-нізму. Найнебезпечніші серед них нікотин - одна із найсильніших рослинних отрут, що діє на центральну та вегетативну нервові системи, та смоли – орга-нічні ароматичні речовини, що спричиняють утворення злоякісних новоутво-рень. У тютюновому димі також трапляються небезпечні речовини, як чадний газ, аміак, синильна кислота, радіоактивні елементи. Постійне куріння викликає формування психічної та фізіологічної залеж-ності від тютюну, які, за своєю суттю, не відрізняються від наркотичної залеж-ності. Нікотинова залежність має три стадії:
Тютюновий дим найбільшої шкоди завдає легеням та серцево-судинній системі. Близько 80% курців хворіють бронхітом, а такі хвороби серця, як сер-цева недостатність, стенокардія, інфаркт міокарда трапляються в них у 12 -13 разів частіше, ніж у людей, які не курять. Окремо слід відзначити згубну дію тютюнового диму на осіб, які самі не курять, але перебувають у приміщенні, де курять. Дві години такого перебува-ння рівносильне викурюванню однієї цигарки. Відмова від куріння відразу же зменшує ризик розвитку хвороб серця і легенів. А для цього достатньо тільки дуже захотіти кинути цю шкідливу звич-ку. Шкідливі звички знижують психофізіологічну надійність людини та рі-вень її безпеки. Корисні звички, навпаки сприяють її підвищенню. До них відно-сяться систематичні заняття оздоровчою фізичною культурою, загартування організму повітрям, водою, вміння управляти своїми емоціями. Шлях до повного фізичного, психічного та соціального благополуччя кожної людини лежить через пізнання себе як конкретної особистості, а не лю-дини взагалі. Цей шлях нелегкий, але благородний. |