75 Основні гігієнічні вимоги до утримання лабораторних тварин.

Планування та обладнання розплідника, віва­рію й' утримання в ньому тварин. Будь-яка науково-дослідна установа біологічного профілю чи клініка ветеринарної -медицини, лабораторія, кафедра не можуть працювати без лабо­раторних тварин,- Проведення експериментальних або контрольних досліджень потребує добре розвинених і здорових тварин (собаки, кролі, пацюки, миші, хом'яки, інколи барани, коти та птиця). Ла­бораторних тварин розводять у спеціальних розплідниках. Віварії, як -правило, призначені для утримання піддослідних тварин, хоч для задоволення невеликих (або частини) потреб наукового за­кладу (кафедри) чи виробничої лабораторії і у віваріях можна розводити' лабораторних тварин. Звичайно розплідник і віварій повинні мати спеціальні ізольовані приміщення та прилеглу до них вільну територію.

Віварій має складатися із таких приміщень: кімнат, в яких утримують тварин (основне відділення), карантинного відділення та ізолятора, кухні, складських приміщень (для кормів). Необхід­но обладнати камеру для дезинфекції кліток, інвентаря, спецодя­гу, місце для розтину трупів тварин і піч, у якій спалюють трупи та кал. Якщо' у віварії утримують собак, необхідно мати ванну для їх купання. Тераріуми можна обладнувати в підвальних при­міщеннях, від акваріумів вони відрізняються наявністю штучних острівців суші. Якщо немає можливості збудувати спеціальний ві­варій, то його можна розмістити на будь-якому з поверхів звичай­ного приміщення (навіть у напівпідвальному або на пристосова­ному горищі). Для собак краще вибирати горищні приміщення, ніж підвальні, щоб їх гавкання і запах не заважали жителям су­сідніх будинків. Правда, із гавканням можна боротися.

76 Зоогігієнічні вимоги до пасовищ

Зоогігієнічні вимоги до пасовищ. Кожне (особливо віддалене) пасовище ранньої весни повинно бути обстежене спеціалістами іі очищене від трупів і кісток диких тварин, куп хмизу, каміння, гниючих рослин, залишків мінеральних добрив тощо.Особливо обережно слід випасати тварин на бобових травах 1 при заморозках. У таких випадках часто виникають розлади трав­лення (проноси, здуття), простудні захворювання, аборти та ін.

У ряді регіонів України при значному віддаленні пасовищ від ферм займаються відгін ним скотарством (вівчарство, конярство). На відгінні пасовища переводять молодняк як репро­дуктивних груп, так і нагульних тварин. Пасовища обладнують, дотримуючи схеми влаштування таборів для літнього утримання худоби. Кількість і якість навісів залежать від чисельності та особливостей розміщуваного поголів'я і тих виробничих процесів, які тут будуть здійснюватися. Тому пасовища потрібно підготови­ти заздалегідь до прибуття тварин.

Обов'язковою умовою успішного використання пасовищ є пр; вильна організація перегону, або переведення тварин із господаї ства на відгінні пасовища. При великих відстанях виправдаЕ тільки транспортування. Коли ж як відгінні використовують гі| ські пасовища, необхідна попередня (перед підняттям у гори виш З км) адаптація тварин на нижчих. Випасати стада та отари н відгінних пасовищах повинні тільки досвідчені пастухи.

77Підготовка тварин до табірного утримання. Щоб пасовищне ут­римання з першого дня переведення корів у літній табір (на пасо­вище) було ефективним, їх необхідно відповідно підготувати, а саме переведення здійснювати поступово. При цьому слід врахову­вати, що період адаптації організму тварин до нових умов утри­мання триває 10—14 днів. У цей час усіх корів старанно огляда­ють (проводять весняну диспансеризацію). З стада виділяють хво­рих, ослаблених, реконвалесцентів і формують із них окремі групи, яким створюють кращі умови утримання та випасання. Перед ви­гоном на пасовища або в табори всіх тварин піддають діагностич­ному дослідженню на туберкульоз і бруцельоз. При цьому врахо­вують, що вияв алергічних реакцій на туберкулін залежить від фізіологічного стану тварини і сезону року. Крім того, не можна розміщувати худоби на тих пасовищах і в таборах* де восени ми­нулого року знаходилися хворі. Збудник туберкульозу дуже стій­кий у зовнішньому середовищі й за зимові місяці не завжди втра­чає свою вірулентність. Усіх тварин або підозрілих у захворюванні ізолюють і піддають лікувально-профілактичним обробкам і ви­браковують.

Велику рогату худобу обробляють проти личинок підшкірного овода, проводять необхідні'профілактичні щеплення та дегельмін­тизацію, розчищають ратиці, зрізують кінчики рогів (особливо у битливих).

78Зоогігієнічні вимоги до обладнання таборів. Ділянку під табір або тирло вибирають у центрі пасовища з радіусом близько 3 км. Грунт тут повинен бути твердим, водопроникним, рівним, а сама ділянка із нахилом на південь, південний захід чи південний схід. Вона має бути якнайдалі від боліт, заболочених місць (низин), проїжджих доріг, але близько до польових сіножатей, джерел во­допостачання та напування. Ділянка повинна бути зручною для підгону тварин і підвезення кормів.

У комплексі табірних споруд для великої рогатої худоби необ­хідно передбачити: навіси-загони легкого типу для тварин; навіси-загони для доїння й підгодівлі корів, обладнані годівницями і до­їльними установками (можна й пересувними), а також системою водопостачання; пункт штучного осіменіння корів; молокозлишіу з установкою для охолодження молока і зоотехнічною лаборато­рією для його аналізу; інвентарне приміщення з пристосуванням для миття, дезинфекції посуду та обладнання; приміщення ДЛЯ обслуговуючого персоналу та спеціалістів.

Обгороджені загони легкого типу поділяють на секції для різних продуктивних і вікових груп худоби.

У зонах із частими опадами, невисокими температурами повіт­ря навіси, особливо для утримання тільки сухостійних корів, тих, що отелилися, і новонароджених телят, закривають з одного чи із трьох боків. Краще це робити за допомогою щитів або легких розсувних стінок. Якщо табір використовують постійно, то в ньому обладнують підлоги, проходи, автонапувалки та елементи каналі­заційної системи. У секціях профілакторію встановлюють клітки для телят (індивідуальні й групові).При стійлово-табірному утриманні стійла краще обладнувати автоматичною прив'яззю. Якщо корів доять у переносні відра, їх слід розміщувати так, щоб по центру навісу створився єдиний гнойовий прохід. Корми роздають у годівниці, встановлені вздовж країв навісу. В північних районах для захисту від холодних вітрів навіси ставлять у вигляді літери П.

79Літньотабірне утримання свиней. На великих свинофермах мож­на забезпечити табором і пасовищем лише племінне поголів'я. Щоденне випасання на прилеглих до табору пасовищах одночасно є посиленим для свиноматок і поросят моціоном, який сприяє зміц­ненню мускулатури й кісток, поліпшує функціонування травного тракту, дихальної та серцево-судинної систем. Випасання позитив­но позначається на репродуктивних функціях тварин. У свинома­ток підвищується заплідненість, зменшується кількість прохолос-тів, зростає плодючість. Поросята народжуються міцними, добре розвиваються, стійкі проти захворювань.

Виведення свиней у літні табори дає можливість провести висо­коякісний санітарний ремонт у зимових приміщеннях, здійснити дворазову дезинфекцію (після виводу й перед поверненням тва­рин) і просушити. Така підготовка приміщень забезпечує в них узимку оптимальний мікроклімат і є ефективним профілактичним заходом захворювань тварин. З іншого боку, своєчасний ремонт і просушування значно подовжують тривалість експлуатації сви­нарників.

Біологічна санація репродуктивних стад і стаціонарних примі­щень за рахунок повного виводу тварин у літні табори та органі­зація турових опоросів, окремо основних і перевірюваних свинома­ток, сприяють оздоровленню стада від атрофічного риніту, знижен­ню відходу поросят навіть при такому контагіозному захворюван­ні, як вірусний (трансмісивний) гастроентерит. Під табір для свиней вибирають суху, рівну, трохи підвищену ділянку, по можли­вості в центрі пасовища або кормових угідь, поблизу зелених на­саджень (ліс, парк, лісосмуги) та водойми. Його бажано влашту­вати на не дуже далекій відстані від ферми (на комплексах — від племінної) і з'єднати з нею доброю ґрунтовою дорогою, по якій переганяють поголів'я тільки в суху й сонячну погоду. В таборі необхідно передбачити: навіси, розділені на загони для утримання кнурів, холостих і поросних свиноматок (першої половини порос­ності), а також відлучених поросят і ремонтного молодняка, пункт, штучного осіменіння; тристінний навіс, обладнаний станками.

80літньопасовищне утримання врх. Залежно від ум. Використання поділяють на сезонні( літні, осінні, зимові) й цілорічні. В практиці скотарства застосо­вують кілька різновидів пасовищного утримання: стаціонарне, або стійлове,— тварин випасають на невеликій відстані від ферми і щоденно (або на кожне доїння) їх приганяють у стаціонарні при­міщення; табірно-пасовищне — тварин утримують на пасовищах у таборах; стійлово-табірне — тварин розміщують в обладнаних та­бірних приміщеннях, але згодовують їм готову (скошену) зелену масу; відгінно-пасовищне — тварин переганяють (перевозять) на сезонні пасовища, що знаходяться на різних відстанях від госпо­дарства.

У господарствах, де запроваджена потоково-цехова технологія виробництва молока, необхідно зберігати її і в літній пасовищний період. У такому разі можна використати один із різновидів літ­нього пасовищного утримання. Якщо культурне пасовище знаходи­ться поблизу приміщень ферми або комплексу (не далі 3 км), їх можна використовувати і в літній період, зокрема цех отелення, доїльні зали та інші допоміжні цехи і приміщення. Влітку, коли здійснюють ремонт, очищення й дезинфекцію основних виробки-" чих приміщень, корів утримують на вигульних майданчиках, об­ладнаних годівницями, напувалками та навісами. На весь літній пасовищний період корів і одержаних від них телят доцільно ви­водити в спеціально обладнані для цієї мети табори, розміщені в центрі природного чи штучного (поліпшеного) пасовища або по­льових угідь, звідки планується надходження основної маси зеле­них кормів.

81Сучасні вимоги по догляду за шкірою. Механопроцедури. Шкіру тварин чистять із метою звільнення її від забруднень і ви­ділень. Це викликає механічне подразнення нервових закінчень і судин шкіри. За кількістю випаровуваної вологи на першому міс­ці знаходяться коні (2,5—3 л/год), велика рогата худоба виділяє ноту значно менше (0,5—1 л/год),-а вівці, кози й свині — ще мен­ше. У собак і птиці вода випаровується переважно через легені та дихальні шляхи, включаючи поверхню ротової порожнини. Внас­лідок потіння на шкірі відкладаються солі й інші невипаровуваиї складовіжшпоненти поту. Сальні залози виділяють шкірне сало (жир)./Крім того, на шкірі збираються клітини відмерлого епі­дермісу, а також пил. Разом із пилом, брудом і вологою на шкіру Й волосяний покрив потрапляють як сапрофітні, так і патогенні мікроорганізми із грибами, бактеріями та вірусами. Тому основне завдання чищення шкіри — звільнення її поверхні й волосяного покриву від патогенної та умовно патогенної флори (а нерідко і фауни), нагромаджуваних там бруду й відходів, які утворилися в процесі життєдіяльності даного органа.

Гідропроцедури. Тварин миють і купають у жаркі літні з метою охолодження, видалення забруднень або в зв'язку із переведенням на інші ферми чи в інші господарства. У практиці застосовують водні процедури, ванни, душі, ванни для кінцівок тощо. Під впливом купання, миття, душу залежно від температу-її води і місця проведення гідропроцедури термічно подразнюю-ться рецептори шкіри. У відповідь на подразнення судини шкіри спочатку звужуються, а потім розширюються, віддаючи тепло в навколишнє середовище. Слід пам'ятати, що мокра шкіра втрачає у кілька разів більше тепла, ніж суха.

82 Загартування — це стійкість організму тварин проти різких ко­ливань зовнішніх кліматичних і мікрокліматичних факторів сере­довища. У загартованих тварин висока резистентність проти про­студних захворювань, які дуже поширені на звичайних і спеціалі­зованих фермах, особливо серед молодняка. В основі загартування лежить здатність організму до утворення під впливом тренування нових часових рефлекторних зв'язків, що сприяють виробленню найдоцільнішої адаптаційної реакції — відповіді. Основним фак­тором при загартуванні є активність фізіологічних систем, які бе­руть участь у терморегуляції. Завдяки їх вдосконаленню у процесі тренування зменшуються ті фізико-хімічні та фізіологічні зміни, що настають в охолодженій ділянці тіла внаслідок порушення кровообігу. Так, у нетренованих до холоду тварин через низькі температури різко звужуються судини шкіри і периферичних орга­нів. Це призводить до охолодження тіла, викликаного таким по­рушенням кровообігу.

При вирощуванні телят і ягнят в умовах знижених температур механізми становлення фізичної терморегуляції прискорюються. Вже до четвертого дня відмічається вироблення таких механізмів, а до десятого вони забезпечують основні реакції організму на вплив холодового фактора. Певне значення має ступінь фізіологіч­ної зрілості організму. У поросят, як і в телят-гіпотрофіків, вона нижча, і процес становлення механізмів фізичної терморегуляції затягується на '20—ЗО днів. Тому загартування тварин потребує індивідуального підходу. Крім вдосконалення терморегуляторних механізмів, при загартуванні підвищуються бар'єрні функції шкі­ри, посилюється ріст волосу, особливо підшерстя, грубшає епідер­мальний шар шкіри. В результаті створюються передумови для зменшення тепловтрат і підвищується стійкість проти інфекційних .центів.

83Моціон тварин і його значення для організму- Відсутність або зведення до мінімуму (зменшення більш як у 10 разів) рухової активності тварин позначається на функціонуванні кори великих півкуль головного мозку, що призводить до зниження подразли­вості, посилення втомленості та розладу процесів вищої нервової діяльності. Порушуються синтез і виділення гіпоталамо-гіпофізар-ною системою життєво важливих гормонів (адрено-, кортико-, тиреотропного, фолікулостимулюючого та ін.). Різко погіршується функціональна діяльність серцево-судинної системи, органів ди­хання, нирок, печінки, травного каналу, залоз внутрішньої сек­реції.

Внаслідок гіподинамії значно послаблюється обмін речовин, що зразу ж відбивається на рості, розвитку і продуктивності тварини. Якщо ці явища не усунути, то виникають симптоми кисневого го­лодування органів і тканин (ішемія та дистрофія міокарда), суб-клінічні форми кетозу, остеодистрофія й загальне зниження адап­таційних і захисних можливостей організму. Негативний вплив гіподинамії на тварин зумовлює неоптимальний мікроклімат із порушеним газовим та аероіонним складом повітряного середови- : ща, високою вологістю й недостатньою кількістю світла.

Позбавлення активного руху (моціону) тварин репродуктивних стад, використовуваних у спецгоспах і на комплексах, які практи­кують цілорічне стійлове або станкове (кліткове) безвигульне утримання, призводить до зростання захворюваності поголів'я, різ- л кого зниження репродуктивних функцій як у самок, так і в самців, народження ослабленого потомства, значної яловості маточного поголів'я і до масового передчасного вибракування тварин. Три­валість продуктивного використання корів і бугаїв, свиноматок і' і кнурів, вівцематок і баранів, високопродуктивної птиці зменшує­ться у-кілька разів.

84Догляд за кінцівками, копитами і рогами. Профілактика травматизму кінцівок. У спеціалізованих господарствах і на комплексах по виробництву молока, вирощуванню нетелей, ви­робництву яловичини, свинини та продуктів вівчарства технологією передбачено обладнання в приміщеннях бетонних щілинних підлог або вкорочених стійл і безпідстилкового утримання у них тварин. У корівниках за вкороченими стійлами встановлюють відкриті ло-токи з транспортерами для видалення гною. Такі й подібні кон­структивні рішення часто є причиною травматизму (інколи масо­вого) кінцівок у великої рогатої худоби, свиней та овець.

З- метою профілактики травматизму кінцівок тварин при утри­манні їх на безпідстилкових бетонних підлогах при виготовленні бетонних конструкцій у верхні шари бетону необхідно додавати дуже дрібний пісок. На таких підлогах цемент і пісок будуть стиратися рівномірно. Коли ж у поверхневий шар бетону вносять крупний пісок або гравій, то при експлуатації підлог цемент сти­рається швидше, а об виступаючий крупний пісок або гравій тва­рини постійно травмують собі копита.

85Профілактика захворювань копит. Для загальної профілактики захворювань копит у великої рогатої худоби в тих господарствах, де ці захворювання реєструються часто, необхідно обладнувати спеціальні бетоновані ванни, які заповнюють 10%-вим розчином мідного купоросу на глибину 10—12 см. Зви­чайно'їх розміщують перед входом у доїльні зали в усю ширину проходу на" довжину 4—6 м. Через них пропускають тварин 1 — ! рази на два дні або щоденно протягом кількох днів.

Для профілактики захворювань копит ефективні формалінові плини, в тому числі для великої рогатої худоби. Для ванн вико­ристовують 5%-вий розчин формальдегіду. Він посилює захисні и.'іастивості рогової капсули у зв'язку із тим, що молекули формаліну прикріплюються до амінокислот білкового ланцюга креатинів, чим зміцнюють копитний ріг. Крім того, формалін виявляє сильну дезинфікуючу дію. Він значно дешевший від аналогічного розчину мідного купоросу. Проте ванну для копит не слід розміщувати біля доїльного залу (приміщення). Застосовуючи формалінові ван­ни, важливо стежити, щоб підлоги були сухими. При проникненні вологи в м'які частини копита у них, так як і в ділянці вінчика,виникають подразнення.