Основні терміни та визначення

Б а н к – кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позикчу, здійснює розрахунки між економічними суб’єктами.

Б а н к і в с ь к и й к р е д и т – вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державам.

В а л ю т а – грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей.

В а л ю т н і в і д н о с и н и – відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.

В а л ю т н і к л і р и н г и – міжнародні платіжні угоди між декількома країнами з приводу взаємозаліку боргів і вимог, що виникають по зов -нішньоторгівельних та інших операціях без відповідних переказів іноземної валюти.

В а л ю т н и й к у р с – ціна грошової одиниці тієї чи іншої країни.

В а л ю т н і о б м е ж е н н я – законодавчо визначенні обмеження на здійснення валютних операцій в країні (для певних груп економічних суб’єктів, для певних видів операцій, валют тощо).

В а л ю т н и й р и з и к – втрати, пов'язані із можливими змінами валютних курсів.

В а л ю т н и й р и н о к – сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.

В а л ю т н а с и с т е м а – функціональна структура валютних відносин.

В а л ю т н і с о ю з и – форма відносин, що передбачає застосування механізму взаємних розрахунків, елементів валютної інтеграції.

Г р о ш і – загальновизнаний в економічних відносинах засіб обміну.

Г р о ш о в а і н ф л я ц і я – теорія, згідно з якою інфляція пов’язана з розширенням грошової маси в обігу.

Г р о ш о в а р е ф о р м а – один з інструментів грошової політики, повна або часткова структурна перебудова державою наявної в країні грошової системи.

Г р о ш о в и й а г р е г а т – репрезентує встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне угрупування певної категорії грошових форм.

Г р о ш о в и й о б м і н – форма обміну,при якій люди спочатку обмінюють товар на гроші, а потім вже з їх допомогою отримують новий товар.

Г р о ш о в и й р и н о к – ринок короткотермінових кредитів, а також ринок валют та благородних металів як доповнення до ринку короткотермінових кредитів.

Д е в а л ь в а ц і я – офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу (чи тільки курсу) національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Д е р ж а в н и й к р е д и т – вид кредиту, при якому одним із суб’єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) виступає держава.

“Д е ш е в і ” г р о ш і - грошово-фінансова політика утримання процентних ставок на низькому рівні, що проводиться з метою стимулювання економічної діяльності шляхом зниження вартості кредитів та інвестицій.

Д о в г о с т р о к о в и й к р е д и т – кредит, що охоплює позики, які даються на строк понад 3 роки і призначені для формування основних фондів.

Д е ф л я ц і я – зниження загального рівня цін в економіці.

Е ф е к т Ф і ш е р а – процентні ставки реагують на зміни інфляції у співвідношенні один до одного.

З а к о н п о п и т у – зниження ціни за одиницю товару веде до підвищення розміру попиту, її рост – до зниження.

З а к о н п р о п о з и ц і ї – кількість товару, що пропонується до продажу, знаходиться у прямій залежності від ціни за його одиницю.

І н ф л я ц і я – знецінення грошей, що виявляє себе через зростання цін.

К о м е р ц і й н и й б а н к – банківська установ, яка належить до другого рівня банківської системи України.

К о н в е р т о в а н і с т ь в а л ю т – здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти.

К о н к у р е н т н и й р и н о к – ринок, на якому жоден з учасників не має змоги впливати на ціну.

К о т и р у в а н н я – визначення офіційними державними органами (ЦБ чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти.

К р е д и т – побудований на довірі специфічний тип економічних відносин, при якіх однією особою видається іншій особі певна сума грошового капіталу на умовах поверення і платності.

К р е д и т н а с и с т е м а – сукупність установ, які реалізують кредитні відносини у конкретній державі.

М а р ж а б а н к і в с ь к а – різниця між курсами валют, цінних паперів, відсотковими ставками й іншими показниками.

М а с ш т а б ц і н – технічна функція грошей, яка являє законодавчу фіксацію вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла) , що закріплюється за певною грошовою одиницею.

М і ж б а н к і в с ь к и й п р о ц е н т – процент по кредитах, що видаються одним комерційним банком другому.

М о н е т а р и з м – школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики. Монетаризм базується на кількісній теорії грошей, що пов’язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни.

М о н е т и з а ц і я – продаж урядом цінних паперів банкам з метою фінансування дефіциту бюджету.

Н е б а н к і в с ь к і ф і н а н с о в о-к р е д и т н і і н с т и т у т и – фінансові посередники, діяльність яких не пов’язна з базовими операціями грошового ринку.

Н о м і н а л ь н а ц і н н і с т ь г р о ш е й – визначається тими цифровими значеннями, які на них указані.

Н о р м а п р о ц е н т а – співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою наданої позики (вимірюється у процентах).

О б л і к о в а с т а в к а п р о ц е н т а – плата, що оголошується й стягується центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.

П л а т і ж н и й б а л а н с – співвідношення всієї сукупності надходжень із-за кордону та платежів за кордон за певний відтинок часу.

П л а т і ж н и й о б о р о т – уся сукупність платежів грошима у готівковій та безготівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов’язань, що виникають між економічними суб’єктами.

П о з и к о в и й в і д с о т о к – ціна, яку сплачивають за користування грішми.

П о з и ч к о в и й п р о ц е н т – ставка процента, що виплачується позичальником банку за користування позичкою.

П о п и т – кількість продукту, який споживач хоче та має змогу купити за визначену ціну за його одиницю протягом деякого періоду.

П о п и т н а г р о ш і – потреба суб’єктів економіки в певній сумі грошових коштів.

П р о п о з и ц і я г р о ш ей – загальний обсяг монети, паперових грошей, депозитів та інших ліквідних активів в економіці.

П р о ц е н т н и й р и з и к – ризик зміни процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку.

Р е в а л ь в а ц і я – офіційне підвищення державного золотого змісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Р е ф і н а н с у в а н н я – погашення старої заборгованості шляхом випуску нових позик, головним чином заміною короткострокових зобов’язань довгостроковими цінними паперами.

Р и н о к г р о ш е й – сектор грошового ринку, де об’єктом операцій виступають короткострокові фінансові інструменти ( до 1 року).

Р и н о к к а п і т а л у – сектор грошового ринку, на якому купуються і продаються середньострокові та довгострокові кошти ( більше 1 року).

С т а в к а р і в н о в а г и – ставка процента, в умовах якої попит та пропозиція на грошовому ринку досягають рівноваги.

Ц і н а – кількість грошей, що дає змогу придбати одиницю товару.

Е м і т е н т – економічний суб'єкт, що випускає цінні папери.

Е к о н о м і ч н и й з а к о н – тривалий, стійкий, типовий зв'язок між економічними явищами.

Е к о н о м і ч н а п о л і т и к а – система заходів, що спрямовані на рішення економічних проблем.