- •2. Самосвідомість особистості
- •3. Неусвідомлювані процеси і явища.
- •5. Розвиток особистості.
- •6. Перцептивні процеси особистості.
- •7. Мнемічні процеси особистості.
- •8. Мислення та уява.
- •9. Мовленнєва діяльність особистості
- •4. Мотиваційно-потребова сфера особистості. Спрямованість.
- •10. Індивідуальність. Характерологічні властивості особистості.
- •11. Індивідуальність. Темпераментальні властивості людини.
- •12. Індивідуальність. Здібності людини.
- •13. Емоційні процеси особистості.
- •14. Довільність поведінки людини.
- •15. Саморегуляція особистості.
- •16. Індивідуальність та її діяльність.
- •17. Взаємодія і спільно-розподільна діяльність.
- •18. Особистість і соціальна ситуація.
- •19. Психологічні закономірності комунікації.
- •20. Міжособистісне сприймання.
- •21. Існування особистості в малій групі.
- •22. Рольова взаємодія особистості.
- •23. Особистість в організації.
- •24. Групова динаміка
- •25. Формування особистості. Психологія виховання.
- •26. Формування особистості. Психологія навчання.
- •27. Індивідуальні варіанти розвитку особистості.
- •28. Індивідуальність та її життєвий шлях.
- •29. Професійна самореалізація особистості.
- •30. Психологічний вплив.
- •31. Професійні, етичні і моральні вимоги щодо діяльності практичного психолога
- •32. Поняття про психічний розвиток. Закономірності та механізм психічного розвитку.
- •33. Життєвий цикл і вікові кризи.
- •34. Основні напрями сучасної психології.
- •37. Психологічні особливості українського національного характеру.
- •1. Персоналістичні напрями
- •2. Психіка і вища нервова діяльність
- •3. Генетична психологія
- •4. Біхевіоризм
- •5. Гешальтпсихологія
- •6. Структурна психологія
- •7. Психоаналіз
- •36. Внутрішньоособистісні конфлікти і суїцидальна поведінка.
- •38. Розкрити статус та особливості взаємодії різнорівневих компонентів структури індивідуальності.
- •39. Психодіагностика як наука, її структура, основні підходи, вимоги і завдання.
- •40. Класифікація методів наукового психологічного дослідження.
- •1. Психологічне діагностування мотиваційно-потребової сфери особистості.
- •2. Психологічне діагностування свідомості і самосвідомості особистості.
- •3. Психологічне діагностування пізнавальних психічних процесів.
- •4. Психологічне діагностування емоційної сфери особистості
- •5. Психологічне діагностування здібностей.
- •6. Психологічне діагностування темпераменту і характеру особистості.
- •7. Комплексне психологічне діагностування індивідуальності.
- •8. Психологічне діагностування взаємостосунків і комунікативної сфери особистості.
- •10. Особливості психологічної допомоги в молодшому шкільному віці.
- •11. Особливості психологічної допомоги в підлітковому віці.
- •40. Експеримент як основний метод наукового психологічного дослідження.
- •12. Особливості психологічної допомоги юнацькому віці.
- •13. Особливості психологічної допомоги дорослим.
- •15. Особливості психологічної допомоги при психічній залежності
- •16. Особливості психологічної допомоги особистістьм з девіантною поведінкою.
- •17. Особливості психологічної допомоги при посттравматичному стресовому синдромі.
- •18. Психологічна реабілітація особистості.
- •19. Особливості психологічної і допомоги соматично-хворим людям.
- •20. Психосоматичні проблеми в психології.
- •21. Особливості організації і проведення індивідуального психологічного консультування.
- •22. Особливості надання психологічної допомоги сім'ї
- •23. Групові форми роботи в практичній психології
- •24. Особливості психологічної допомоги особистості в психоаналітичному напрямі.
- •25. Особливості психологічної допомоги в гуманістичному напрямі.
- •26 Психологічне здоров'я та професійно важливі якості особистості психолога – практика.
- •27. Особливості психологічної допомоги в межах екзистенціальної психології.
- •28. Особливості психологічної допомоги в біхевіоральній терапії.
- •29 Організація психологічної служби в закладах освіти.
- •30. Особливості просвітницької діяльності практичного психолога.
- •31. Застосування методів математичної статистики в роботі психолога.
- •32. Проективні техніки у дослідженні особистості.
- •33. Сучасні напрями психотерапії
- •1. Психодинамічний напрям
- •1.2. Аналітична психологія к. Юнга
- •2. Поведінковий напрям
- •3. Когнітивний напрям
- •4. Гуманістична психотерапія
- •34. В чому полягає особливість взаємозв’язку всіх видів діяльності практичного психолога, що працює в галузі освіти. Наведіть приклади.
- •35. Обґрунтуйте необхідність функціонування психологічної служби в інноваційних навчально-виховних закладах, вузах.
- •36. Психологічна характеристика невербальних засобів комунікації. Проблема інтерпретації невербальної поведінки.
- •37. Загальна стратегія використання психологом знань про властивості основних нервових процесів при здійсненні профорієнтаційної роботи.
- •38. Надання практичним психологом допомоги вчителю щодо формування стильових варіантів його педагогічної діяльності.
19. Психологічні закономірності комунікації.
Термін «комунікація» у широкому тлумаченні означає спілкування. У вузькому розумінні міжособистісна комунікація є складним процесом, під час якого відбувається не лише обмін інформацією, а й її формування, отримання, відправлення, уточнення, перероблення, обговорення, розвиток.
Види і форми комунікації. Специфіка міжособистісної комунікації виявляється у конкретних ситуаціях комунікативного процесу. Залежно від спрямованості інформації виокремлюють адресантів - суб'єктів комунікації і адресатів - кому направлено повідомлення. Масова організована комунікація - повідомлення із застосуванням технічних засобів тиражування інформації. Психологічні особливості вербальної комунікації: - говоріння – механізм мовлення, - слухання – метод сприймання інформації. Нерефлексивне слухання полягає у мінімальному втручанні в мову співрозмовника. Рефлексивне слухання – використання зворотного зв'язку для досягнення більшої точності в розумінні партнера. Критичне слухання вимагає від учасника спілкування - спочатку аналізу повідомлення потім його розуміння. Емпатійне слухання передбачає, що учасник спілкування приділяє більше уваги «зчитуванню» почуттів, а не слів.
Психологічні особливості невербальної комунікації. Обмін інформацією відбувається не лише за допомогою мови, тобто системи фонетичних знаків, а також за допомогою інших знаків і знакових систем, які належать до невербальної комунікації. Знання психологічних особливостей невербальної комунікації важливою умовою налагодження контакту і створення спільного комунікативного поля. Правильне трактування невербальної комунікації передбачає врахування таких чинників:
— сукупність невербальних сигналів, оскільки жести, як і слова, можуть мати кілька значень, висновок слід робити, спираючись не на один невербальний сигнал, а на їх сукупність;
— індивідуальні, психофізіологічні властивості людини (стан здоров'я та його вплив на використання невербальних сигналів);
— соціальний статус людини в суспільстві, а також її соціальні ролі. Роль може бути справжньою або удаваною, обраною для маскування;
— національні та регіональні особливості невербальної комунікації;
— власний стан і досвід: застосовувати їх слід обережно, трактуючи невербальні сигнали співрозмовника.
Вербальна комунікація комунікативна взаємодія людей відбувається в словесні формі, в процесі мовного спілкування; його особливість полягає в тому, що воно за формою та за змістом спрямоване на іншу людину, включену в комунікативний процес. Вербальна комунікація може бути спрямована на окрему людину, певну групу, чи навіть не мати конкретного адресата, але в будь-якому разі вона має діалоговий характер. У процесі спілкування мовлення виконує інформаційну функцію. Мовлення є засобом емоційного впливу, який стимулює або гальмує дію певного члена групи.
20. Міжособистісне сприймання.
СПРИЙНЯТТЯ ЛЮДИНИ ЛЮДИНОЮ (англ. interpersonal perception) - процес психологічного пізнання людьми один одного в умовах безпосереднього спілкування. Цей процес включає всі рівні психічного віддзеркалення, починаючи від відчуття і кінчаючи мисленням. У цьому сенсі процес сприйняття підкоряється загальним закономірностям психічного віддзеркалення, не дивлячись на своєрідність об'єкту сприйняття, яке визначається його особливою соціальною значущістю у ряді ін. предметів навколишньої людини миру. Особлива соціальна значущість людини як об'єкту сприйняття виводить його на 1-е місце в процесі пізнавання серед ін. об'єктів. При сприйнятті нової для себе людини головну увагу суб'єкт приділяє таким особливостям зовнішності, які найбільш інформативні відносно психічних властивостей особи: експресії особи і виразним рухам тіла. Домінуючими елементами людської особи є волосся (зачіска) і очі. При пізнанні людей як відмітна ознака може виступити будь-який з компонентів зовнішності, який найяскравіше виділяє конкретну людину з ряду ін., тобто підкреслює його індивідуальність.
У процесі В. ч. ч. формуються уявлення людей один про одного, уміння визначати риси вдачі, здібності, інтереси, емоційно-динамічні особливості, професії людей і т.д. Перше місце серед цих особливостей займає професійна характеристика особи, як найбільш значуща в соціальному відношенні. Усвідомлення цієї характеристики формує стійкіше відношення до особи в порівнянні з першим враженням, яке складається на основі оцінки привабливості зовнішнього вигляду. Зв'язок зовнішності і особових характеристик - одна з головних проблем у вивченні В. ч. ч. Сучасна психологія розглядає її як проблему соціально-психологічної інтерпретації особи по зовнішності. Експериментально виявлені 4 основних способу інтерпретації: 1) аналітичний, коли кожний з елементів зовнішності зв'язується з конкретною психологічною властивістю особи (напр., щільно стислі губи - людина вольова), 2) емоційний - якості особи приписуються людині залежно від естетичної привабливості його зовнішності, 3) індивідуально-асоціативний - людині приписуються якості ін. людини, зовні на нього схожої, 4) соціально-асоціативний - людині приписуються якості того соціального типа, до якого він віднесений на основі сприйняття зовнішності. Практичне значення В. ч. ч. визначається регуляторною роллю образів, що психічно склалися, в процесах праці і спілкування.
Воно характеризується нероздільністю когнітивних (пізнавальних) та емоційних компонентів, більш вираженою оціночною та цілісною окраскою, більш прямою залежністю уявлення про іншу людину від мотиваційно-змістовної структури діяльності суб'єкта, який сприймається. Важливим є перше враження про людину. Особливості М.С.: сприйняття якостей людини, сприйняття людини у взаємовідносинах із іншими людьми. Механізми М.С.: 1) ідентифікація - розуміння та інтерпретація іншої людини шляхом обожнення себе з нею; 2) соц.-псих. рефлексія - розуміння іншого шляхом роздумування за нього; 3) емпатія - розуміння іншої людини шляхом емоціонального співпереживання; 4) стереотипізація - сприйняття та оцінка іншого шляхом розповсюдження на нього характеристик певної соціальної групи.