28. Індивідуальність та її життєвий шлях.

Індивідуальність - це особистість у своєрідності. Коли кажуть про індивідуальність, то мають на увазі оригінальність особистості. Зазвичай, словом індивідуальність визначають якусь найголовнішу особливість особистості, яка робить її відмінною від решти людей. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних проявляється дуже яскраво, випукло, в інших непримітно. Індивідуальність може проявлятися в інтелектуальній, емоційній, вольовій, сферах або відразу в усіх сферах психічної діяльності. Оригінальність інтелекту може полягати у здібності бачити те, чого не помічають інші, в особливостях обробки інформації, а саме в умінні бачити проблеми і вирішувати їх. Своєрідність почуттів може знаходити вияв у надмірному розвиткові одного з них (інтелектуального чи морального) у великій рухомості емоцій, у переживанні чуттєвого чи раціонального, у винесенні рішень. Особливість волі виявляється в силі волі - надзвичайній мужності або володінні собою в критичних ситуаціях. Оригінальність може також полягати у своєрідному поєднанні властивостей конкретної людини, які надають особливого колориту її поведінці або діяльності.

Життєвий шлях особистості - це усвідомлений, пережитий, структурований час життя, який постійно переосмислюється. Це динамічна модель власного онтогенезу, яка час від часу рефлектується і коригується. Це органічна взаємодія життєвих циклів. Саме завдяки Ж. Ш., який ми долаємо, ми стаємо особистостями, або не встигаємо ними стати. Ж. Ш. завжди поєднує біографічне й історичне. Поняття Ж.Ш. включає життєвий цикл індивіда, а той, в свою чергу, - онтогенез. Життєва подія, конкретний вчинок є вирішальним для розгортання Ж. Ш. Протягом життя людина постійно моделює світ, у якому живе.

29. Професійна самореалізація особистості.

Більшість дослідників вважає, що існує інтегративний, характеризуючий особистість, фактор, який можна визначити як загальну спрямованість, яка, в свою чергу, включає в себе такий вид як "ділова" або професійна спрямованість. З точки зору особистісного і процесуального аспектів структура ПСО має відповідно мотиваційний, емоційний, оцінно-вольовий та когнітивний, дієво-практичний, орієнтаційний компоненти.

Самореалізація - це опредметнення сутнісного потенціалу особистості у різноманітній соціальній діяльності. Основними сферами самореалізації особистості є приватне життя та професійна діяльність. Сп особистістьми самореалізації особистості, виступають цілеспрямована діяльність, творчість, активність, самовираження, прояв власного "Я", продуктивна праця, будь-яка соціальна діяльність, соціальна активність, життєтворчість. Важливими є як об'єктивні результати, так і суб'єктивна оцінка особистістю власних досягнень.

30. Психологічний вплив.

Психологічний вплив - застосування у міжособистісній взаємодії винятково психологічних засобів з метою впливу на стан, думки почуття, дії іншої людини. За змістом психологічний вплив буває педагогічним, управлінським, ідеологічним та ін. Суб'єктом його є індивід в ролі організатора, виконавця або дослідника процесу свого впливу. Він вивчає об'єкт і ситуацію впливу, обирає стратегію, тактику і засоби, враховує сигнали про успішність - неуспішність впливу, що надходять від об'єкта, організовує протидію об'єкту тощо. Об'єкт, будучи активним елементом системи впливу, осмислює інформацію, що надходить до нього, може не погоджуватися суб'єктом, здійснювати контр вплив на комунікатора.

Різновидом псих. впливу є конструктивний вплив, який має бути психологічно коректним, задовольняти потреби обох сторін, зберігати цілісними особистості, взаємини індивідів, котрі беруть участь у ньому. Таким критеріям повинно відповідати і психологічно конструктивне протистояння. Найвищою метою психологічного впливу є результати, що сприяють зміні у свідомості іншої людини, не вигідні для суб'єкта впливу зміни в діях. Особистий вплив - властивість, особистісна якість, сутнісна сила людини, які виявляються у здатності впливати на іншу особу спонукальним, стримуючим, заспокійливим або іншим розвивальним способом, змінюючи не тільки її поведінку, а й погляди, мотиви, свідомість, характер. Психологічні впливи: функціонально-рольовий - вид міжособистісного впливу характер, спрямованість та інтенсивність якого зумовлюються не особистісними властивостями партнерів, а їх рольовими позиціями; індивідуально-специфічний - трансляція індивідом іншим людям своїх особистісних рис у формі взірців особистісної активності. Комунікативний - внутрішня комунікативна установка комунікатора стосовно себе і реципієнта, вербальні і невербальні особливості повідомлення, характеристики комунікативного простору спілкування соціально-психологічного середовища До видів психологічного впливу також належать: переконання, зараження, навіювання, наслідування.

Переконання - метод свідомого та організованого впливу на психіку індивіда через звернення до його критичного судження. Це спосіб психологічного впливу, який спрямований на зняття своєрідних фільтрів на шляху інформації до свідомості і почуттів людини. Його використовують для перетворення інформації, яка повідомляється, на систему установок і принципів індивіда.

Зараження - психологічний вплив на особистість у процесі спілкування і взаємодії, який передає певні настрої і спонуки не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу. Виникає за значного скупчення людей: на стадіонах, у концертних залах, на мітингах, карнавалах... Ознака – стихійність.

Навіювання - (сугестія) процес впливу на психічну сферу людини, пов'язаний з істотним зниженням її критичності до інформації, що надходить, відсутністю прагнення перевірити її достовірність, необмеженою довірою до її джерел. Воно моле бути одним із небезпечних інструментів маніпуляції поведінки людини, оскільки діє на її свідомість і підсвідомість.

Наслідування - процес орієнтації на певний приклад, взірець, повторення і відтворення однією людиною дій і вчинків, жестів, манер, копіювання голосу, інтонації, рис характеру стилю життя іншої людини

Особистий вплив — властивість, особистісна якість, сутнісна сила людини, які виявляються у здатності впливати на іншу особу спонукальним, стримуючим, заспокійливим або іншим розвивальним способом, змінюючи не тільки її поведінку, а й погляди, мотиви свідомість, характер. Функціонально-рольовий вплив — вид міжособистісного впливу, характер, спрямованість та інтенсивність якого зумовлюються не особистісними властивостями партнерів, а їх рольовими позиціями Індивідуально-специфічний вплив — трансляція індивідом іншим людям своїх особистісних рис у формі взірців особистісної активності Комунікативний вплив – внутрішня комунікативна установка комунікатора стосовно себе і реципієнта, вербальні і невербальні особливості повідомлення, характеристики комунікативного простору спілкування, складові соціально-психологічного середовища.