3. Організація змісту навчального матеріалу

Після потрапляння МБТ до організму вони проникають у різні органи (в залежності від шляху зараження). Протягом певного періоду вони не викликають специфічних морфологічних змін. Цей період має назву латентний мікробізм, тобто МБТ в організмі є, а зміни в оточуючій тканині певного органу ще відсутні.

В подальшому МБТ можуть спричиняти розвиток специфічних морфологічних змін – утворення туберкульозних гранульом. Стан, що характеризується наявністю туберкульозних змін у тканинах, але не супроводжується клінічними проявами, називається латентною туберкульозною інфекцією (інфікування).

З розвитком імунної відповіді розмноження МБТ уповільнюється, кількість їх зменшується, специфічна реакція стихає. Але певна популяція МБТ зберігається в організмі і локалізується в одиничних туберкульозних гранульомах. При порушенні імунної відповіді може виникати активація МБТ первинне інфікування трансформується у первинні форми ТБ.

Також первинне потраплянні МБТ до організму може викликати різні неспецифічні зміни в тканинах. Ці зміни обумовлені МБТ, але не мають ознак специфічного запалення. Це так звані - параспецифічні реакції. Їх виникнення пов’язують з токсичною дією продуктів життєдіяльності МБТ. Вони можуть розвиватись у серцево-судинній системі, різних паренхіматозних органах. Найвиражені такі зміни у лімфатичних вузлах.

Перебіг пара специфічних реакцій

розсмоктування трансформація у специфічні

локальні ураження

Первинні форми тб (основні)

Туберкульоз невстановленої Первинний туберкульозний Туберкульоз

локалізації комплекс внутрішньогрудних

(туберкульозна інтоксикація лімфатичних вузлів

у дітей)

Характерні ознаки первинних форм ТБ (відмінність від вторинних):

1. Гострий початок.

2. Переважне ураження ІІІ, У, УІ, УІІ, УІІІ, ІХ сегментів.

3. Наявність МБТ в крові (бактеріемія) і лімфі (бактерієлімфія).

4. Завжди перебігають із залученням в процес лімфатичної системи (збільшуються периферичні лімфатичні вузли. Особливу увагу звертають на збільшення надключичних і кубітальних лімфатичних вузлів -

5. Лімфогематогенне розсіювання інфекції.

6. Висока сенсибілізація органів і тканин, тому туберкулінові проби більш виражені і є схильність до ексудативних реакцій – може розвиватись ексудативний плеврит.

7. Можуть бути параспецифічні реакції: вузловата еритема (підшкірні гістіолімфоцитарні інфільтрати), фліктенульозний кон’юнктивіт, блефарит, полісерозити, плеврит, артрит, катар верхніх дихальних шляхів.

8. Схильність до доброякісного перебігу, іноді до самовилікування.

Туберкульоз невстановленої локалізації (тнл)

(туберкульозна інтоксикація у дітей)

Виникає при інфікуванні організму збудником туберкульозу і розвитку первинної туберкульозної інфекції без локальних проявів, що підтверджується рентгенологічним методом дослідження.

Патоморфологія. Наявність одиничних туберкульозних гранульом з казеозним некрозом у центрі (зазвичай у внутрішньогрудних лімфатичних вузлах). При вилікуванні одиничні туберкульозні гранульоми заміщуються сполучною тканиною, у зоні туберкульозного некрозу відкладаються солі кальцію і формуються мікрокальцинати.

Туберкульоз невстановленої локалізації характеризується активністю туберкульозного процесу.