Протокол лікування бронхіальної астми у дітей

БРОНХІАЛЬНА АСТМА (МКХ-10)

J45 Астма.

J45.0 Астма з перевагою алергічного компонента.

J45.1 Неалергічна астма.

J45.8 Змішана астма.

J45.9 Астма неуточнена.

J46 Астматичний стан

Бронхіальна астма (БА) – хронічне запалення дихальних шляхів з поширеною, але варіабельною, зворотньою обструкцією і зростаючою гіперреактивністю до різних стимулів, зумовлене специфічними імунологічними (сенсибілізацією та алергією) або неспецифічними механізмами, головними клінічними ознаками якого є повторні епізоди свистячих хрипів, ядухи, відчуття стиснення в грудях і кашля, особливо в нічний та вранішній час за рахунок бронхоспазму, гіперсекреції слизу та набряку слизової оболонки бронхів (Український національний консенсус з діагностики та лікування бронхіальної астми, 1998; 2003; Global Initiative for Asthma, перегляд 2003 р.).

Концепція бронхіальної астми як хронічного запального процеса у дихальних шляхах склалась в останнє десятиліття і покладена в основу міжнародних погоджень з її діагностики і лікування. В 1995 році обєднаними зусиллями вчених різних континентів створений Міжнародний консенсус з діагностики і лікування астми – Global Initiative for Asthma (GINA).

Єдина стратегія – необхідність тривалої протизапальної терапії, ступеневий підхід до неї залежно від важкості захворювання для досягнення адекватного контроля астми зберігається в Українському консенсусі з діагностики і лікування бронхіальної астми у дорослих та дітей, прийнятому ІІ зїздом фтизіатрів і пульмонологів у 1998 році.

Формування бронхіальної астми як хронічного запального процеса відбувається за наявності генетично детермінованої атопії та бронхіальної гіперчутливості. Різноманітність етіологічних факторів та тригерів загострення, безсумнівно, впливає на перебіг захворювання, що клінічно проявляэться різними варіантами хвороби.

При будь-якій формі бронхіальної астми у дітей симптоми захворювання можуть провокуватися дією різних інших чинників: фізичним навантаженням – бігом, фізичними вправами (астма фізичного напруження), психо-емоційними факторами – сміхом, плачем, стресовими ситуаціями, впливом холоду, оособливо холодного повітря, зміною метеоумов тощо. Як особливу форму розглядають гормонозалежну астму.

БА класифікують за ступенем тяжкості перебігу за результатами аналізу комплексу клінічних та функціональних ознак бронхіальної обструкції. Оцінюють частоту, вираженість та тривалість приступів експіраторної задишки, стан хворого в період між приступами, вираженість, варіабельність та зворотність функціональних порушень бронхіальної прохідності, відповідь на лікування. Оцінку змін функціональних показників для визначення важкості захворювання проводять в період відсутності епізодів експіраторного диспное. Згідно цієї класифікації стан хворого визначається ступенем важкості перебігу БА.

Так, виділяють інтермітуючий (епізодичний) перебіг та персистуючий (постійний) перебіг БА: легкий, середньої тяжкості та тяжкий.

Також визначають період захворювання: загострення і ремісії. Важкість перебігу хвороби оцінюється за частотою і важкістю загострень, а також критичних станів під час нападу, наявністю супутньої патології, формуванню ускладнень в результаті тривалого хронічного запального процесу в дихальних шляхах (табл. 1). Частота приступів сама по собі є малоінформативним показником. Більше значення мають важкість і тривалість приступів ядухи та їх еквівалентів і ефективність лікування (табл. 2). Поява типових розгорнутих приступів ядухи у дитини повинна розглядатися як ознака, щонайменше, середньо-важкого перебігу хвороби. Ключові положення діагностики бронхіальної астми у дітей:

1. Діагностика брохіальної астми часто може проводитися на підставі аналіза тільки клініко-анамнестичних ознак захворювання (наприклад, у дітей віком до 5 років). В той же час оцінка функції зовнішнього дихання (ФЗД), особливо показників зворотності порушень бронхопрохідності, значно підвищує вірогідність діагноза.

2. Оцінка функції зовнішнього дихання, яка найбільш інформативна при постановці діагноза хвороби ( у пацієнтів віком старше 5 років), включає визначення обєму форсованого видиху в 1-у секунду (ОФВ₁), форсованої життєвої ємкості легенів (ФЖЄЛ), пікової швидкості видиху (ПШВ) і гіперреактивності дихальних шляхів.

3. Важкість перебігу бронхіальної астми оцінюється перед початком лікування на підставі наявності і характеру клінічних ознак хвороби і/або кількості добового обсягу медикаментозної терапії, необхідної для оптимального лікування.

4. Оцінка алергічного статуса в діагностиці бронхіальної астми має допоміжний характер, але дуже корисна у визначенні факторів ризику розвитку хвороби і розробці рекомендацій щодо профілактичних заходів.