Класифікація бронхіальної астми:

Ступінь	Напади вдень	Напади вночі	Пікфлоуметрія
Ступінь 4	Постійні один за одним. Фізична активність постійно обмежена	Часті	Менше 60% від належного, варіабельність більша 30%
Ступінь 3	Щоденно. Напади погіршують фізичну активність	Більше 1 разу в тиждень	60-80% від належного, варіабельність більша 30%
Ступінь 2	1 раз в тиждень або частіше, але рідше 1 разу в день	Більше 2 разів в місяць	Не менше 80% від належного, варіабельність 20-30%
Ступінь 1	Рідше 1 разу в тиждень. В міжнападний період симптоми відсутні, вентиляційна функція легень в нормі	Не частіше 2 разів в місяць	Не менше 80% від належного, варіабельність менша 20%

Клінічні симптоми до початку лікування

Ступінь № 1 — Інтермітуюча бронхіальна астма

•  Короткотривалі симптоми виникають рідше 1 разу на тиждень

•  Короткотривалі загострення (від декількох годин до декількох днів) 

•  Нічні симптоми виникають не частіше 2 разів на місяць 

•  Нормальні значення показників ФЗД між загостреннями 

•  ОФВ1 або ПОШвид  80 % від належних

• Добові коливання ПОШвид або ОФВ1 < 20 %. 

Ступінь № 2 — Легка персистуюча бронхіальна астма

• Симптоми виникають частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на день

•  Загострення можуть порушувати активність і сон 

•  Нічні симптоми виникають частіше 2 разів на місяць 

•  ОФВ1 або ПОШвид  80 % від належних

• Добові коливання ПОШвид або ОФВ1 — 20–30 %.

Ступінь № 3 — Середньої тяжкості персистуюча бронхіальна астма

•  Симптоми  виникають щоденно

•  Загострення призводять до порушення активності і сну 

•  Нічні симптоми астми виникають частіше 1 разу на тиждень 

•  Необхідність у щоденному прийомі b2-агоністів короткої дії 

•  ОФВ1 або ПОШвид в межах 60–80 % від належних

• Добові коливання ПОШвид або ОФВ1 > 30 %.

Ступінь № 4 — Тяжка персистуюча бронхіальна астма

• Постійна наявність денних симптомів 

• Часті загострення 

• Часті нічні симптоми 

• Обмеження фізичної активності зумовлене БА

• ОФВ1 або ПОШвид < 60 % від належних

• Добові коливання ПОШвид або ОФВ1 > 30 %.

Діагностичні критерії бронхіальної астми у дітей:

1) клінічні критерії:

• типові повторні напади ядухи, переважно у нічний та вранішній час, які проявляються утрудненим видихом і сухими свистячими хрипами над усією поверхнею грудної клітки, частіше дистанційними, тобто, які чути на відстані;

• клінічними еквівалентами типового приступу ядухи є епізоди утрудненого на видиху свистячого дихання (wheezing) i напади спазматичного cухого кашлю, якы супроводжуються гострим здуттям легенів і утрудненням видиху,

• експіраторна задишка, у дітей раннього віку – змішана з переважанням експіраторного компонента,

• симетричне здуття грудної клітки, особливо у верхніх відділах,

• втяжіння міжреберних проміжків, у тяжких випадках – трахео-стернальна ретракція,

• коробковий відтінок, або коробковий тон перкуторного тону,

• дифузні сухі свистячі хрипи на фоні жорсткого або послабленого дихання,

• висока пробна протиастматична протизапальна терапія;

2. анамнестичні критерії:

• періодичність виникнення характерних астматичних симптомів, часто сезонний характер загострень астми,

• розвиток проявів астми переважно у нічний і вранішній час,

• почуття стиснення у грудній клітці,

• звязок появи вище зазначених ознак з перебуванням в атмосфері аерооалергенів, полютантів, на фоні респіраторних інфекційних захворювань, після фізичного або психо-емоційного навантаження, а також після дії інших чинників, зникнення симптомів астми після припинення контакту з причинно-значущим алергеном,

• ознаки супутніх атопічних захворювань у дитини, особливо алергічного риноконюнктивіта або алергічної риносинусопатії, атопічного дерматиту, дермореспіраторного синдрому, медикаментозної і/або харчової алергії, прояви яких передують задовго до маніфестації астматичних симптомів,

• обтяжений по алергічній патології сімейний анамнез;

Допоміжні критерії:

2. рентгенологічні критерії:

• під час приступу - ознаки гострої емфіземи: підвищена прозорість обох легенів, фіксація грудної клітки в інспіраторній позиції, горизонтальне розташування ребер, розширення міжреберних проміжків, низьке стояння, сплощення і мала рухомість діафрагми,

• в період ремісії - ознаки хронічного бронхіта: дифузне посилення легеневого малюнка, збільшення, посилення і неструктурність коренів легенів; при прогресуванні процесу зростають прояви хронічної емфіземи: грудна клітина набуває бочкоподібної форми з розширенням переднього межитиння, серцева тінь зменшується,

• при легкому перебігу бронхіальної астми часто протягом тривалого часу (декілька років) будь-яких змін при рентгенографії в позаприступному періоді не виявляється;

2. функціональні критерії (виконується у дітей, які спроможні правильно виконати стандартні інструкції дослідника, частіше у дітей старше 5-6 років):

• обструктивний тип вентиляційних порушень за даними показників функції зовнішнього дихання

• (спірометрії) – ФЖЄЛ, ОФВ1, ПШВ. Рекомендовано визначати співвідношення ОФВ1/ФЖЄЛ (індекс Тиффно), яке у здорових дорослих осіб становить більше 80%, а у дітей, можливо, більше 90%. Будь-які значення нижче цих величин вказують на можливу бронхообструкцію, що свідчить на користь бронхіальної астми і що допомагає в оцінці її важкості;

• зворотність порушень бронхіальної прохідності (ОФВ1), яка становить не менше ніж 12% спонтанно через 5, 15 і 30 хвилин після однієї інгаляції 2-агоніста (сальбутамола чи фенотерола), або після 3-тижневого курсу пробної терапії інгаляційними кромонами або глюкокортикостероїдами. Протипоказання: хронічна емфізема легенів, пневмосклероз, дихальна і серцево-легенева недостатність. Бронхомоторний тест з бронходилататором проводиться за допомогою спірометра, пневмотахометра або пікфлоуметра. Дитина виконує три спроби підряд, з яких вихідним обирається максимальний результат, після чого зразу вдихає 1 дозу препарата з дозованого інгалятора. Через 5, 15 і 20? хвилин знову проводиться три вимірювання. Підвищення величини більш ніж на 20% в порівнянні з вихідним значенням свідчить про бронхіальну астму. Однак, негативний результат в періоді клінічної ремісії не виключає діагноз астми. В сумнівних випадках, за необхідності і при можливості, з метою встановлення діагнозу можна провести бронхомоторні провокаційні тести з брохоконстрикторами або з фізичним навантаженням (див. нижче);

• обструктивний тип вентиляційних порушень за даними пікфлоуметрії, яку використовують як для діагностики бронхіальної астми, так і для контроля за наступним її лікуванням. Індивідуальні портативні пікфлоуметри можна застосовувати як у клінічних, так і в амбулаторних умовах для регулярного домашнього моніторингу ПШВ, оскільки вони допомагають пацієнтам визначити ранні ознаки погіршення перебігу хвороби, порівнюючи наступні показники з попередніми. Пікфлоуметр застосовують регулярно протягом дня, тижнів, місяців з метою діагностики бронхіальної астми (якщо після інгаляції бронхолітика або після пробного курсу лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами виявляється збільшення ПШВ більш ніж на 15% у порівнянні з вихідним рівнем до інгаляції бронхолітика), оцінки важкості захворювання і моніторингу лікування. Важкість бронхіальної астми визначається не тільки середнім рівнем бронхообструкції, а й добовими коливаннями ПШВ (протягом 24 годин: перший раз ПШВ вимірюється вранці, коли показник має найнижчу величину, а другий – ввечері перед сном, коли ПШВ найнижча). Найбільш чітко відображує денні коливання ПШВ амплітуда (різниця між величинами, визначеними вранці до інгаляції бронхолітика, і значеннями попереднього вечора після інгаляціїї бронхолітика), яка виражена у відсотках від середньо-денного значення ПШВ. Іншим показником є мінімальне значення ПШВ, яке вимірюється вранці до інгаляції бронхолітика протягом одного тижня, що виражене у відсотках від найкращого за останній час ПШВ (кращий ПШВ-індекс лабільності дихальних шляхів). Денний розкид величин ПШВ більш ніж на 20% розглядається як діагностична ознака бронхіальної астми і відображує важкість захворювання.

• наявність гіперреактивності бронхів за даними спірометрії, пневмотахометрії, пікфлоуметрії, велоергометрії з використанням провокаційних проб з бронхоконстрикторами (гістамін, метахолін, ацетилхолін, гіпертонічний розчин натрія хлорида) або з фізичним навантаженням, проводиться за необхідності і можливості, тільки в умовах стаціонару у дітей з нормальною функцією легенів.

Показання для проведення провокаційних проб: а) диференційний діагноз бронхіальної астми з іншими захворюваннями, б) діагностика астми фізичного навантаження, в) необхідність підбору ліків, які попереджають розвиток астми фізичного навантаження.

Хвора дитина не повинна застосовувати бронхолітики і нестероїдні протизапальні засоби (інтал, тайлед) протягом 12 годин до дослідження. Після реєстрації вихідних даних (аускультація легенів, частота серцевих скорочень) і показників пневмотахометрії дитина виконує дозоване фізичне навантаження – 6-хвилинний біг або 25-30-40 присідань залежно від віку. Зразу після закінчення і через 5, 10, 15 і 20 хвилин знову проводяться аускультація легенів і вимірювання пульсу і пневмотахометрія. Позитивним вважається тест при збільшенні показника на 20% в порівнянні з вихідним. При позитивному тесті немає потреби в проведенні інгаляційної провокації ацетилхоліном чи іншими бронхоконстрикторами. Негативний результат теста не виключає діагноз бронхіальної астми.

Проба з ацетилхоліном. Безпосередньо перед дослідженням готують розчини з ацетилхоліном у концентраціях 0,001%, 0,01%, 0,1%, 0,5% і 1%. Проводять запис кривої форсованого видиху (спірографом або пневмотахографом) і визначають вихідний коефіцієнт (індекс) Тиффно. За допомогою аерозольного інгалятора дитині дають вдихнути аерозоль ацетилхоліна спочатку в найбільшому розведенні протягом 3 хвилин. Якщо у хворого починається кашель або відчуття стиснення у грудях до закінчення 3 хвилин, інгаляцію припиняють раніше. Через 15 хвилин контролюють стан пацієнта і записують криву форсованого видиху. Якщо за клінічними і спірографічними даними порушень бронхіальної прохідності не реєструється, повторюють дослідження з наступним розведенням ацетилхоліна. Тест вважається позитивним, якщо індекс Тиффно (або показник потужності видиху) знижується на 20% і більше. Реакція хворого навіть на 1% розчин ацетилхоліна враховується як позитивна. Чим вищий ступінь чутливості бронхів до ацетилхоліна, тим тяжчий перебіг астми. Однак навіть при багаторічних ремісіях зазворювання, як правило, ацетилхоліновий тест залишається позитивним. При всіх формах бронхіальної астми ацетилхоліновий тест може бути позитивним;

2. лабораторні критерії:

- підвищений рівень еозинофілії крові. Не має патогномонічного діагностичного значення, але стійка еозинофілія у комплексі з клінічними ознаками допомагає у діагностиці бронхіальної астми.

2. алергологічні критерії ( дослідження проводяться в алергологічному центрі або алергологічному стаціонарі!):

- підвищений рівень еозинофілів у харкотинні і носовому слизу, виділених спонтанно або індукованих інгаляцією гіпертонічного розчину натрія хлорида (посередньо свідчить про алергічне запалення, алене розглядається як маркер запалення),

• підвищений рівень загального імуноглобуліну Е (IgE) у сироватці крові (лише деякою мірою посередньо вказує на наявність атопічного статусу),

• позитивні результати скарифікаційних шкірних проб (прик-тестів) у дітей віком старше 5 років (свідчать про атопічний статус, для діагностики бронхіальної астми малоінформативні, але допомагають визначити фактори ризику і тригери, що використовують для рекомендацій по контролю за факторами оточуючого середовища; можуть бути хибні позитивні і негативні результати),

• позитивний підвищений рівень алергенспецифічних імуноглобулінів Е (IgE) у сироватці крові (проводиться у дітей будь-якого віку, навіть у новонароджених, за інформативністю не перевищують шкірні тести).

Позитивні результати алергологічного дослідження не обовязково вказують на алергічну природу захворювання, тому що у деяких осіб є алергенспецифічні IgE-антитіла без жодних симптомів хвороби. Звязок між виявленими підвищеними рівнями цих антитіл і проявами атопії треба підтвердити даними анамнеза.

Показання до проведення алергологічного обстеження:

• для виявлення атопії,

• для підтвердження даних анамнеза про значення певних алергенів у розвитку астми у конкретного хворого,

• для планування заходів щодо оздоровлення оточуючого середовища,

• для визначення показань для проведення алергенспецифічної імунотерапії.

Протипоказання для проведення шкірних тестів:

• загострення алергічного захворювання,

• гострий період інтеркурентних захворювань,

• загострення інфекційних і запальних генералізованих уражень шкіри,

• декомпенсовані захворювання серцево-судинної, бронхо-легеневої, ендокринної систем, нирок і печінки,

• наявність в анамнезі анафілактичного шока, сироваткової хвороби та патологічних реакцій на парентеральні інєкції,

• психічні і неврологічні захворювання,

• ревматизм і дифузні захворювання сполучної тканини,

• туберкульоз в активній стадії,

• пухлини,

• тривале лікування системними глюкокортикостероїдами.

Тимчасовим протипоказанням до проведення шкірних тестів є лікування антигістамінними препаратами, оскільки їх використання може пригнічувати реакції гіперчутливості. Ці медикаменти потрібно відмінити за 3-14 днів до проведення проб (залежно ввід конкретного препарату). На відміну від шкірних тестів визначення алергенспецифічних IgE не має протипоказань, за винятком тривалої терапії системними глюкокортикостероїдами і лікування антигістамінними препаратами.

Таблиця 1. Критерії перебігу бронхіальної астми у дітей

Ознака	Інтерміттуюча бронхіальна астма (І ступінь)	Перситуюча бронхіальна астма
		Легкий ступінь бронхіальної астми (ІІ ступінь)	Середній ступінь важкості бронхіальної астми (ІІІ ступінь)	Важкий ступінь бронхіальної астми (ІV ступінь)
Частота приступів ядухи	Декілька разів на рік, не частіше 1-го разу на місяць	3-4 рази на місяць	Частіше 1 разу на тиждень, але рідше 1 разу на день	Щодня постійно
Клінічна характеристика приступів ядухи	Епізодичні, швидко минають, легкі	Епізодичні, швидко минають, легкі	Приступи середньої важкості з чітким порушенням функції зовнішнього дихання	Постійна наявність симптомів, важкі приступи, астматичні стани
Нічні приступи ядухи, активність, порушення сну	Відсутні	Відсутні або бувають рідко, дитина епізодично прокидається	2-3 рази на тиждень, дитина прокидається	Майже щоночі, дитина практично не спить
Переносимість фізичного навантаження	Не змінені	Не змінені	Зниження переносності фізичного навантаження і активності	Значне зниження переносимості фізичного навантаження
Показники ОФВ1 , ПШВ в період загострення	Не менше 80% від належного значення	Не менше 80% від належного значення	60-80% від належного значення	Менше 60% від належного значення
Добові коливання бронхопрохідності	Не більше 20%	Не більше 20%	20-30%	Більше 30%
Характеристика періодів ремісії	Нормальні значення показників ФЗД між загостреннями	Симптоми відсутні, нормальна функція зовнішнього дихання	Неповна клініко-функціональна ремісія	Неповна клініко-функціональна ремісія (ДН різного ступеня)
Тривалість періодів ремісії	Короткотривалі загострення (від декількох годин до декількох днів)	3 і більше місяців	Менше 3-х місяців	1-2 місяці
Фізичний розвиток	Не порушений	Не порушений	Не порушений	Можливі відставання та дизгармонійність розвитку

Таблиця 2. Оцінка важкості нападу бронхіальної астми у дітей

Ознака	Інтерміттуюча бронхіальна астма (І ступінь)	Перситуюча бронхіальна астма
		Легкий ступінь бронхіальної астми (ІІ ступінь)	Середній ступінь важкості бронхіальної астми (ІІІ ступінь)	Важкий ступінь бронхіальної астми (ІV ступінь)
Положення у ліжку	Вільне	Може лежати	Частіше сидить	Сидить, нахилившись уперед
Поведінка	Не порушена	Не змінена, або дещо збуджений, апетит збережений	Частіше збуджений, труднощі при годуванні дитини	Схвильований, зляканий, збуджений, дитина відмовляється їсти
Мова	Звичайна	Звичайна, розмовляє реченнями	Розмовляє окремими фразами	Мовчить, або вимовляє окремі слова
Колір шкіри	Звичайний	Звичайний	Блідий	Можливий ціаноз
Задишка	Немає у спокої, або незначна при ходьбі	Немає у спокої, або незначна при ходьбі	Є у спокої, при розмові експіраторна задишка	Різка експіраторна задишка у спокої, дихальна “паніка”
Дистанційні хрипи	Немає	Немає, або є на видиху	Є, гучні	Є, частіше гучні
Участь в акті дихання допоміжної мускулатури	Немає, або слабке втяжіння міжреберних проміжків	Немає, або слабке втяжіння міжреберних проміжків	Втяжіння міжреберних проміжків, яремної ямки та грудини	Важка міжреберна і трахеостернальна ретракція, напруження крил носу.
Частота дихання	Збільшена у межах до 30% від належних вікових величин	Збільшена у межах до 30% від належних вікових величин	Збільшена у межах 20-30% від належних вікових величин	Збільшена в межах більше 30% від належних вікових величин
Частота серцевих скорочень	Нормальна	Нормальна або збільшена на 20% від належних вікових величин вікових	Збільшена в межах 20-30% від належних вікових величин	Збільшена в межах більше 30% від належних вікових величин
Дані аускультації	Wheezing у кінці видиху	Wheezing у кінці видиху, свистячі хрипи на фоні жорсткого дихання	Wheezing на вдиху і видиху, гучні свистячі хрипи на фоні жорсткого дихання з послабленням його у нижніх відділах легенів	Можливе щезнення дихальних звуків
Парадоксальний пульс	Немає	Немає або менше 10 мм рт. ст. від належних величин	Може бути 10 – 25 мм рт. ст.	Частіше є, в межах 20-40 мм рт. ст.
ПШВ після першого введення бронхолітика у % від належної або кращого у хворого індивідуального значення	Більше 80%	Більше 80%	Біля 60 – 80 %	Менше 60%
РаО2 (при диханні повітрям)	Нормальний	Нормальний рівень, аналіз не потрібний	Більше 60 мм рт. ст.	Менше 60 мм рт. ст., можливий ціаноз
РаСО2 (при диханні повітрям): гіперкапнія частіше розвивається у маленьких дітей, ніж у підлітків і дорослих	Менше 45 мм рт. ст.	Менше 45 мм рт. ст.	Менше 45 мм рт. ст.	Більше 45 мм рт. ст., можлива дихальна недостатність
Сатурація О2 (при диханні повітрям) 	Більше 97%	Більше 95%	91 – 95%	Менше 90%

Примітка: Вакість приступів характеризується наявністю декількох параметрів, але не обовязково усіх.

 Нормальна частота дихання у дітей у стані неспання:

Вік Частота дихання

2 місяців 60 на хвилину

2-12 місяців 50 на хвилину

1-5 років 40 на хвилину

6-8 років 30 на хвилину

 Нормальна частота серцевих скорочень у дітей під час неспання:

Грудного віку 2-12 місяців 160 на хвилину

Дошкільного віку 1-2 років 120 на хвилину

Шкільного віку 2-8 років 110 на хвилину

 Парадоксальний пульс – зниження систолічного артеріального тиску (АД) під час нормального вдиху більше, ніж 10 мм рт. ст. у порівнянні із здоровими однолітками. Цей феномен типовий для обструктивних захворювань дихальних шляхів і тампонади серця, що пояснюється зменшенням при цих патологіях наповнення лівого шлуночку. У здорових людей систолічний АД при нормальному вдиху може знижуватися на величину до 10 мм рт. ст.

 Сатурація О2 – насичення крові киснем.

Ускладнення бронхіальної астми у дітей:

• легеневе серце (гостре, підгостре, хронічне);

• хронічна емфізема легенів;

• пневмосклероз;

• сегментарний або полісегментарний ателектаз легенів;

• інтерстиціальна, медіастинальна, або підшкірна емфізема;

• спонтанний пневмоторакс;

• астматичний статус і асфіксичний синдром;

• неврологічні (беталепсія – при важкій астміна висоті кашлюабо приступу – епізоди короткочасної втрати свідомості; судомний синдром, гіпоксична кома) та ендокринні розлади (затримка або відставання фізичного, статевого розвитку; при гормонозалежній астмі коли дитина отримує тривалу системну терапію глюкокортикостероїдами – синдром Іценка-Кушинга, трофічні порушення, міопатичний сииндром, остеопороз, оссалгії, стероїдний діабет тощо).

Приклади формулювання діагнозу:

1. Бронхіальна астма, атопічна форма, ступінь І (інтерміттуючий перебіг), період загострення, ДН-0 (ВН-0)

2. Бронхіальна астма, атопічна форма, ступінь ІІ (легкий персистуючий перебіг), період загострення, ДН-1(ВН-1).

3. Бронхіальна астма, інфекційно-алергічна форма, ступінь ІІІ (середньо важкий персистуючий перебіг), період загострення, ДН-1 (ВН1-2).

4. Бронхіальна астма, змішана форма, ступінь ІV (середньо важкий персистуючий перебіг),, період неповної медикаментозної ремісії, пневмосклероз, ДН-1 (ВН-2).

Клінічними варіантами дебюту бронхіальної астми у дітей раннього віку є:

• рецидивний бронхообструктивний синдром (більше 3-х разів на рік),

• утруднене свистяче дихання (wheezing),

• рецидивний синдром псевдокрупу – гострого стенозуючого ларинготрахеїту (більше 3-х разів на рік), особливо пов’язаний з дією неінфекційних факторів,

• повторний немотивований кашлюкоподібний або приступоподібний сухий спазматичний кашель,

• типовий напад ядухи.

Діагностика бронхіальної астми у дітей до 5 років життя, навіть у новонароджених, дуже складна, базується виключно на ретельному аналізі клінічних ознак (оцінка симптомів, результатів фізикального обстеження, обтяжений по атопії сімейний анамнез, наявність у дитини проявів атопічних захворювань – алергічного риніта, дермореспіраторного синдрома, симптомів атопічного дерматита) і динаміки повторних загострень, оскільки визначити функцію зовнішнього дихання в цьому віці не можливо, не існує клінічних тестів для ідентифікації запалення дихальних шляхів у хворих цього вікового періоду, немає чітких маркерів прогнозування подальшого перебігу хвороби для кожної конкретної дитини. Найбільш надійним шляхом встановлення діагнозу бронхіальної астми у дітей раннього віку є пробний курс протизапальної терапії з високою її ефективністю. Три епізоди бронхообструкції протягом 1 року у дітей з атопічним сімейним анамнезом і атопічними проявами, особливо екземою і алергічним ринітом, дають підставу для діагностики бронхіальної астми і призначення протизапальної терапії. Дітей 4-5 років треба вчити користуватися пікфлоуметром. Батьки повинні вести щоденники для запису симптомів хвороби, показників ПШВ, кількості використаних бронхолітичних і протизапальних препаратів, аналіз яких дає лікарю значні підстави для підтвердження діагнозу бронхіальної астми у дітей раннього віку. Якщо провокатором симптомів легкої астми є фізичне навантаження, слід провести провокаційний тест з 6-хвилинним бігом. Дитячим лікарям слід уникати використовувати терміни “рецидивний обструктивний бронхіт”, “рецидивний бронхообструктивний синдром”, рецидивний гострий стенозуючий ларингіт”, оскільки ці діагнози відволікають лікаря від своєчасного встановлення правильного діагнозу, що лишає дитину ранньої адекватної патогенетичної протизапальної терапії. В таких випадках слід встановлювати діагноз бронхіальної астми и призначати пробну протиастматичну терапію. Паралельно треба проводити диференційну діагностику зі схожими за клінічними ознаками захворюваннями. Відсутність даних за ці захворювання і позитивний ефект пробної протизапальної протиастматичної терапії підтверджують діагноз бронхіальної астми у дітей раннього віку.

Необхідні обстеження для дітей раннього віку з метою диференційної діагностики зі схожими за клінічними ознаками нозологічними формами:

• рентгенографія органів грудної клітки у прямій проекції (для виключення пневмонії, злоякісних та доброякісних пухлин межитиння, метастатичних уражень при лейкозі, лімфогрануломатозі),

• фіброезофагогастродуоденоскопія (для виявлення патології гастро-езофагеальної зони. Діагностована патологія гастро-езофагеальної зони не виключає діагноз бронхіальної астми, а розглядається як можливий фактор ризику її формування і тригер її загострень, тому потребує обовязкового лікування),

• рентгенографія органів грудної клітки у лівій боковій проекції (для виключення тимомегалії, тимоми, деяких варіантів уроджених вад серця),

• діагностична бронхоскопія (для виключення уродженої патології бронхолегеневої системи – трахеомаляції, синдрома Вільямса-Кембела, бронхомаляції і бронхоектатичної емфіземи Лешке, стороннього тіла бронхів),

• ехокардіографія (для виключення вроджених вад серця і магістральних судин – подвійної дуги аорти, недостатності клапанів легеневої артерії, транспозиції магістральних судин, відкритого артеріального протока, аномального дренажа легеневих вен, дефектів міжпередсердної та міжшлуночкової перетинок та ін.),

• визначення вмісту електролітів (хлоридів і натрію) у поті або нігтях, генетичне дослідження (для виключення муковісцидозу, проводиться у генетичному центрі),

• визначення рівня α₁-антитрипсина у сироватці крові і генетичне дослідження – виявлення фенотипів P1Z, P1MZ, P1MS ( для виключення спадкового дефіциту α₁-антитрипсину, проводиться у генетичному центрі),

• реакція Манту 2ТО (для виключення туберкульозу),

• у разі немотивованого нападоподібного сухого кашлю визначення IgM-та IgG-антитіл до бордетели (для виключення кашлюку та паракашлюку), консультація ЛОР-спеціаліста (для виключення аденоїдиту),

• неврологічне обстеження – ехоенцефалографія, огляд очного дна, реоенцефалографія (для виключення епісиндрому).

Лабораторні та інструментальні дослідження:

а) обовязкові:

• загальний аналіз крові,

• загальний аналіз сечі,

• аналіз кала на наявність яєць гельмінтів і найпростіших,

• рентгенографія органів грудної клітки в прямій проекції,

• спірографія або пневмотахографія, пікфлоуметрія (у дітей віком старше 5 років) – до і в процесі лікування;

б) додаткові і рекомендовані:

- визначення рівня загального ІgE у сироватці крові,

• проведення шкірних скарифікаційних (або прик-) тестів з алергенами (інформативність тестів підвищується з віком дітей, у пацієнтів віком до 3 років шкірна реакція менше виражена),

• визначення рівня алергенспецифічних ІgE у сироватці крові (у дітей будь-якого віку) – за можливості,

• визначення спонтанної чи індукованої гіпертонічним розчином натрія хлорида еозинофілії мокротиння, слизу з носа і рідини бронхоальвеолярного лаважа (в останньому випадку в разі проведення бронхоскопії);

в) за показаннями:

• загальний аналіз мокротиння – при гнійному характері мокротиння (підозра на гнійний ендобронхіт),

• бактеріологічне дослідження мокротиння, виділень з носу та рідини бронхоальвеолярного лаважу (в останньому випадку - якщо проводилась бронхоскопія) на флору і чутливість до антибіотиків – при гнійному характері мокротиння і виділень з носа (підозра на гнійний ендобронхіт і риносинусит),

• змив слизу з носа і зіва – для ідентифікації збудника в період ГРЗ або активного виявлення його персистенції,

• визначення рівня ІgА, ІgM i ІgG у сироватці крові – при підозрі на імунодефіцит,

• рентгенографія придаткових пазух носа – при підозрі на синусит,

• електрокардіографія – при при виявленні патологічних змін з боку серцево-судинної системи,

• ехокардіографія – при підозрі на ваду серця і магістральних судин,

• езофагогастродуоденоскопія – при підозрі на патологію гастро-езофагеальної зони,

• лікувально-діагностична бронхоскопія – при затяжному бронхообструктивному синдромі (при підозрі на гнійний ендобронхіт, стороннє тіло бронхів, вади розвитку трахеї та бронхів),

• біохімічний аналіз крові (загальний білок, фракції, білірубін і його фракції, АЛТ, АСТ, глюкоза, креатинін, сечовина, калій, натрій, хлор, кальцій, фосфор, -амілаза) – при супутній патології,

• імунологічне дослідження ІІ і ІІІ рівнів (специфічні антитіла до інфекційних респіраторних антигенів, субкласів IgG – IgG4, субпопуляції Т-лімфоцитів) – при підозрі на імунодефіцит,

• генетичне дослідження (визначення натрія і хлора в нігтьових пластинках, 1-антитрипсина у крові) – при підозрі на муковісцидоз, дефіцит 1-антитрипсина.

Обовязкові консультації фахівців:

• алерголога,

• оториноларинголога.

Консультації інших спеціалістів – за показаннями і за можливості:

• дерматолога,

• пульмонолога,

• імунолога,

• генетика,

• невропатолога,

• гастроентеролога,

• окуліста.