3. Базовий рівень підготовки.

Назви попередніх дисциплін	Отримані навички
1. Нормальна анатомія	Знати анатомію підшлункової залози у дітей. Використовувати знання анатомічних особливостей органів травлення у дітей при клінічному обстеженні.
2. Гістологія	Знати гістологічну будову тканин підшлункової залози.
3. Нормальна фізіологія	Користуватися знаннями особливостей функціонування органів та систем дитячого організму у фізіологічних умовах для оцінки порушень при патології. Знати фізіологічні особливості травної системи у дітей.
4. Біохімія	Використовувати знання біологічної ролі білків, жирів, вуглеводів, ферментів в організмі дитини, методи їх визначення. Розуміти сутність процесів обміну речовин, їх регуляцію, особливості метаболізму у дітей; роль печінки в обміні речовин. Знати хімічний склад крові, сечі.
5. Патологічна фізіологія	Знати етіологію та патогенез основних клінічних синдромів при патології травної системи. Аналізувати загальні закономірності порушень функцій органів і систем та компенсаторні можливості організму. Диференціювати механізми порушень при різних патологічних станів травної системи. Оцінювати ступені важкості процесу, наявність та характер ускладнень.
6. Патологічна анатомія	Знати морфологічні особливості органів і систем при розвитку патологічних процесів для розуміння функціональних змін при конкретній патології підшлункової залози.
7. Фармакологія	Використовувати знання про взаємодію організму та лікарських препаратів, їх механізми дії, властивості, шляхи введення, розподіл, виділення та дозування.
8. Топографічна анатомія	Топографію підшлункової залози
9. Пропедевтика педіатрії.	Знати анатомо-фізіологічні особливості та семіотику основних захворювань травної системи. Вміти збирати анамнез у дитини та її батьків, оцінювати стан хворого, проводити об’єктивне обстеження, визначати провідні клінічні синдроми, призначати лабораторно-інструментальні дослідження, інтерпретувати результати обслідування.

4. Організація змісту навчального матеріалу.

Хронічний панкреатит (ХП) – прогресуюче захворювання підшлункової залози, характеризується ознаками гострого запалення, поступовим заміщенням паренхіми органа сполучною тканиною і розвитком недостатності екзо- і ендокринної функції залози.

Класифікація Г.В.Римарчук (єдиної класифікації немає) :

за походженням – первинний і вторинний

за перебігом захворювання – рецидивуючий, монотонний

за тяжкістю – легкий, середньої тяжкості, тяжкий

за функціональним станом – гіпосекреторний, гіперсекреторний, обтураційний, нормальний тип панкреатичної секреції, гіпо- или гіперфункція інсулярного апарату

за наявністю супутніх захворювань – з виразковою хворобою, гастро дуоденітом, холецістохолангітом, гепатитом, колітом.

Критерії діагностики:

Клінічні критерії

- Провідний симптом – біль:

епігастрій, параумбілікальна зона, ліве підребер’я; наростає після іжі, фізичних навантажень; у вигляді накату або ниючий; тривалість нападу від години до кількох діб; вимушене положення, ірадіація в спину.

- Диспепсичний синдром:

печія, блювання, зниження апетиту, схільність до закрепу або нестійкі, нестабільні випорожнення.

- Астеновегетативний синдром:

підвищена втомлюваність, зниження працездатності, емоційна лабільність.

Дані клінічного обстеження:

- зменшення маси тіла, брудно-сірий колор шкіри, пігментація обличчя і кінцівок, сухість і десквамація шкіри

- прояви мальабсобції: здуття кишечника, набряки, трофічні порушення шкіри, нігтів, зору, блідість слизових оболонок шкіри, переломи кісток

Пальпаторно: болючість в єпігастрії і лівому підребер’ї, т. Дежардена, зоне Шоффара, позитивний симптом Мейо-Робсона, симптом Грота (болючість у ділянці лівого підребер’я)

Лабораторні обстеження:

- визначення амілази в крові і сечі (гіперамілаземія, гіперамілазурія)

- загальний аналіз крові (лейкоцитоз, підвищення ШОЄ, зсув лейкоцитарної формули вліво, лімфоцитоз, еозинофілія при середніх та тяжких формах; без змін при легких формах)

- загальний аналіз сечі ( без змін)

- протеінограмма (гіпопротеінемія)

- копрограма (поліфекалія, випорожнення жирні, сірого кольору, в’язкі, з різким гнилісним запахом; креаторея, стеаторея.

- визначення еластази-1 у калі (зниження вмісту незалежно від форми хвороби; при тяжких формах рівень еластази-1 нижче 100 мкг/г калу)

- прозериновий тест (вивчається активність амілази сечі натщесерце і після підшкірного введення прозерину

- тест з подвійним навантаженням глюкозою (гіпеамілаземія після першого та другого навантаження глюкозою); при пригніченні та виснаженні ферментоутворюючої функції підшлункової залози реєструються монотонно низькі показники рівня амілази в крові)

- вміст цукру в крові та глюкозотолерантний тест

Інструментальні методи дослідження:

- УЗД (збільшення або зменшення розмірів підшлункової залози, нерівність Ії контурів, неоднорідність ехоструктури, розширення панкреатичної протоки, наявність кальцинатів)

- Ендоскопічна ретроградна холецистохолангіопанкреатографія (ЕРХПГ) – наявність деформації органу, кальцинатів, стриктур протоків.

- Допоміжні лабораторно-інструментальні методи обстеження: активність трансаміназ, лужной фосфатази; оглядова рентгенографія живота (визначення наявності кальцинатів

- КТ за необхідності більш детальної візуалізації підшлункової залози

Основні принципи лікування (залежать від фази захворювання, тяжкості перебігу, наявності ускладнень, супутніх захворювань)

Мета лікування:

• швидке купірування болю та диспепсичних проявів

• корекція екзокринної і ендокринної недостатності підшлункової залози

• попередження рецидивів захворювання

• лікування супутніх хвороб органів травлення

Фаза загострення:

• постільний режим

• дієта: 2-3 дня голодування, дробне вживання лужної негазованої води. Від 3-го дня білково-вуглеводна дієта в протертому вигляді. Від 10-го дня – стіл №5-п зі збільшенням білку до 130%, зменшенням жиру до 80%, солі.

А. При гіперсекреторному стані підшлункової залози:

- дезінтоксікаційна терапія (5% розчин глюкози, неогемодез, 10% розчин альбуміну)

- антаціди (маалокс, фосфалюгель, альмагель) або блокатори гістамінорецепторів (фамотидин, ранітидин)

- антибіотики (напівсинтетичні пеніциліни або цефалоспорини)

- анальгетики, М-холінолітики.

- вітамінотерапія за показаннями.

- плазмофорез, гемосорбція при тяжкій формі

Б. При гіпосекреторному стані підшлункової залози:

- ферментні ліки (панкреатин у вигляді мінімікросфер –креон)

- антациди

- антибактеріальна терапія

- антіоксіданти (вітамін А, Е,С.)

- прокінетики

-пре- та пробіотики

Початок ремісії:

при гіперсекреторному стані:

• гальмування зовнішньої секреції підшлункової залози, інфузійна терапія при тяжкий формі, антациди, антісекреторні, анальгетики, М-холінолітіки, поліпшення мікроціркуляції.

При гіпосекреторному стані: панкреатин, пробіотики, вітамінотерапія.

Ремісія: дієта №5п (від 3 до 8 тижнів), ферментні препарати, гепатопротектори при супутніх захворюваннях гепато-біліарної системи; антациди, анти секреторні ліки при супутніх хворобах шлунка та 12-палої кишки.

• санаторно-курортне лікування в період стійкої ремісії

Диспансерний нагляд: консультація дитячого гастроентеролога при легких формах – 1 раз на 6 міс.; при других формах – щоквартально після загострення, подальшому - один раз на рік.

УЗД органів черевної порожнини при легких формах – один раз на рік; при других формах – один раз на 6 місяців. Лабораторна діагностика – що-квартально при тяжких формах і один раз на рік незалежно від форми тяжкості хвороби.