- i i, i

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ЖАННА ГУЩАК

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

МАТЕРІАЛИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Дрогобич

2009

УДК 502.63(07) ББК 20.1 Г98

Гущак Ж.М.

Безпека життєдіяльності: матеріали і рекомендації для семінарських занять. – Дрогобич: РВВ ДДПУ, 2009. – 57 с.

Навчальний посібник містить основні теоретичні відомості, тематику семінарських занять, питання для самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни „Безпека життєдіяльності”.

Посібник призначений для студентів Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, яким згідно з навчальними планами заплановано вид аудиторної роботи – семінарські заняття.

Бібліографія – 10 назв.

Рецензенти:

Гладка Л.А. – кандидат технічних наук, доцент кафедри прикладної екології Сумського державного університету, член Науковометодичної комісії з цивільної безпеки Науковометодичної ради МОНУ;

Ковальчук Г.Я. – кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Відповідальний за випуск:

Грабовський Р.С. – кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри машинознавства та охорони праці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 6 від 21 травня 2009 р.).

©Гущак Ж.М., 2009

©Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2009

2

ЗМІСТ
Передмова.................................................................................................................	5
Тема 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності.............................................	6
1.1. Безпека життєдіяльності як категорія ...........................................................	6
1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності............................	7
1.3. Класифікація небезпек за джерелами їх походження...................................	8
1.4. Ризик як кількісна оцінка небезпеки.............................................................	9
Тема 2. Психофізіологічні чинники забезпечення безпеки людини...................	10
2.1. Механізм сприйняття зовнішніх та внутрішніх чинників
навколишнього середовища........................................................................	10

2.2.Загальна характеристика аналізаторів (зорового, слухового, тактильного) як основи забезпечення життєдіяльності

особистості...................................................................................................							11
2.3. Спільні властивості аналізаторів людини. Закон Вебера-Фехнера ...........							13
Тема 3. Негативні чинники навколишнього середовища					....................................		14
3.1. Класифікація негативних чинників середовища життєдіяльності.............							14
3.2. Особливості ураження електричним струмом				............................................			15
3.3. Характеристика	впливу	електромагнітних			полів	та
випромінювань на людський організм.......................................................							17
3.4. Класифікація	небезпечних	хімічних		факторів. Шляхи
надходження їх в організм людини ............................................................							19
3.5. Специфіка дії біологічних чинників небезпек та основні методи
захисту від них.............................................................................................							20
3.6. Основні психофізіологічні небезпечні фактори .........................................							21
Тема 4. Системи формування здоров’я.................................................................							21
4.1. Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна ................категорія							21
4.2. Профілактика сніду як смертельного захворювання ....................людини							22
4.3. Вплив тютюнокуріння, алкоголю та наркотичних речовин на
організм людини..........................................................................................							24
Тема 5. Безпека харчування...................................................................................							27
5.1. Вплив харчування на процеси життєдіяльності людини ...........................							27
5.2. Основні функції білків, жирів та вуглеводів...............................................							27
5.3. Значення мінеральних речовин та вітамінів в організмі ..............людини							29
5.4. Раціональне харчування...............................................................................							32
5.5. Небезпечні та шкідливі речовини у продуктах харчування.......................							35
5.6. Класифікація	харчових	добавок	за	функціональним
призначенням...............................................................................................							37
Тема 6. Невідкладна допомога при нещасних випадках......................................							38
6.1. Надання першої дороги потерпілому при зупинці дихання та
серцевої діяльності ......................................................................................							38
6.2. Долікарська допомога при артеріальній, венозній та капілярній
кровотечах....................................................................................................							39
6.3. Перша допомога потерпілому при вивихах, розтягуваннях та
розривах зв’язок, а також переломах кісток ..............................................							41
		3

6.4. Долікарська допомога потерпілому при термічних та хімічних
опіках............................................................................................................						44
6.5. Допомога при ураженні електричним струмом..........................................						46
Тема 7. Безпека в умовах кримінальної злочинності та тероризму ....................						46
7.1. Криміногенні ситуації та найхарактерніші випадки їх прояву..................						46
7.2. Тероризм, його стан та динаміка розвитку.................................................						48
7.3. Рекомендації щодо забезпечення особистої фізичної безпеки.
Безпека у натовпі.........................................................................................						48
Тема 8. Корпоративна безпека ..............................................................................						49
8.1. Джерела економічних небезпек та форми їх прояву..................................						49
8.2. Основні шляхи досягнення корпоративної безпеки					...................................	50
Тема9. Правове забезпечення та управління безпекою життєдіяльності ...........						52
9.1. Конституція України як		юридична база		зобов’язань щодо
безпеки життєдіяльності..............................................................................						52
9.2. Основи законодавства україни про охорону здоров’я................................						52
9.3. Система	управління	та	нагляду	за	забезпеченням
життєдіяльності людини..............................................................................						53
Предметний покажчик...........................................................................................						54
Література...............................................................................................................						55

4

ПЕРЕДМОВА

Навчальний посібник, який укладено на основі програми нормативної дисципліни „Безпека життєдіяльності” для студентів ОКР „Бакалавр” усіх спеціальностей та напрямів підготовки, містить основні теоретичні відомості, перелік запитань для самостійної роботи студентів і список літератури.

Матеріал навчального посібника допоможе студентам повторити основні положення безпеки життєдіяльності та підготуватися до семінарських занять.

Посібник також слугуватиме довідником при виконанні курсових і дипломних робіт, буде корисним вихователям дитячих дошкільних закладів і учителям загальноосвітніх шкіл у майбутній практичній діяльності.

5

Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Безпека життєдіяльності як категорія

Безпека життєдіяльності (БЖД) – наука про комфортну та безпечну взаємодію людей з оточуючим їх середовищем. Завданням цієї науки є розробка методів прогнозування, виявлення та ідентифікації шкідливих факторів і вивчення їх впливу на людей і навколишнє середовище. Разом з тим розробляються заходи і способи захисту людей як у повсякденних умовах, так і в умовах надзвичайних ситуацій (аварії, катастрофи, стихійні лиха, війни).

Загалом курс ґрунтується на знаннях інженерної психології, фізіології людини, охорони праці, екології та ін. Теоретичним підґрунтям дисципліни є наука про ризик. Складовими елементами є гуманітарні, природні, інженерні науки, науки про людину і про суспільство.

Дисципліна починається вивчатись у загальноосвітніх школах продовжується в середніх навчальних закладах і вищих навчальних закладах.

Завданнями навчальної дисципліни „Безпека життєдіяльності” у вищих навчальних закладах є навчити студентів:

усвідомлювати, що в центрі уваги повинна бути людина як головна цінність держави;

ідентифікувати небезпечні і шкідливі фактори та створювати безпечні умови життєдіяльності людини;

проектувати нову техніку і технологічні процеси з сучасними вимогами екології та безпеки їх експлуатації;

прогнозувати можливу обстановку в умовах надзвичайних ситуацій при-

ймати адекватні рішення щодо захисту населення та персоналу об’єкту від можливих наслідків.

Виходячи з сучасних уявлень безпека життєдіяльності є багатогранним об’єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку. У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов’язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків “FORM-OSE”, науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:

гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);

природничі (математика, фізика, хімія, біологія);

інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);

науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);

науки про суспільство (соціологія, економіка, право).

Науки про безпеку мають спільну та окремі частини. Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка називається безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності. З цього коріння “проросли” екологічна культура, соціальна екологія та інші науки.

6

Рис. 1. Структура наук про безпеку

Кроною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека, інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона навколишнього природного середовища, промислова екологія, соціальна та комунальна гігієна і багато інших дисциплін.

Безпека життєдіяльності зараз формується як наука, яка забезпечує єдиний, загальний, підхід до розробки і реалізації відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності

“Життєдіяльність” складається з двох слів – “життя” та “діяльність”, тому з’ясуємо спочатку зміст кожного з них.

Життя – це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими – фізичною, хімічною, енергетичною тощо. З цього складного визначення виведемо головне: життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

Життєдіяльність – властивість людини не просто діяти у життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей

Успеціальній літературі можна зустріти такі визначення терміну небезпека:

небезпека – негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людині та навколишньому середовищу;

7

небезпека – це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та (чи) пошкодження.

Безпека – це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Безпека людини – це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини – невід’ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як “сталий людський розвиток” – такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Безпека життєдіяльності – це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.

1.3. Класифікація небезпек за джерелами їх походження

Небезпеки за своєю природою можуть бути потенційні (скриті), перманентні (постійні, безперервні) і тотальні (загальні, всеохоплюючі). Таким чином, немає у світі людини, суспільства чи держави, яким би не загрожували небезпеки.

Щоб ефективніше було вивчати небезпеки, їх краще систематизувати. Так існує класифікація небезпек за сферою їх походження: природні; техногенні; антропогенні тощо. Розглянемо ці класи небезпек.

1. Природні небезпеки: 1) атмосферні;

2)літосферні;

3)гідросферні.

2.Антропогенні небезпеки: 1) техногенні;

2)політичні;

3)соціальні.

3.Комбіновані небезпеки: 1) природно-техногенні;

2)природно-соціальні.

До природних небезпек відносяться стихійні лиха, що створюють безпосередню загрозу для життя і здоров’я людей. Наприклад, землетруси, виверження вулканів, сходження снігових лавин, зсуви ґрунту, повені, шторми, блискавки, космічне випромінювання і космічні тіла та багато інших явищ. Стихійні лиха є нормальним явищем природи, але для певних людей і окремих місцевостей вони стають аномальними і небезпечними. Це відбувається тоді, коли стихійні лиха несуть руйнування в місцях поселення людей, завдають їм великих матеріальних збитків, а іноді й забирають людські життя.

До техногенних належать механічні небезпеки, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання, електричні небезпеки, вибухи і пожежі на виробництві тощо. Механічні небезпеки створюють об’єкти природного та штучного походження, які падають, рухаються або обертаються. Носіями механічних небезпек

8

можуть бути рухомі об’єкти і механізми, обладнання, транспорт, будівлі і споруди та багато інших предметів, які впливають в силу різних обставин на людину своєю масою, кінетичною енергією чи іншими властивостями. До потенційних механічних небезпек відносяться й слизькі тротуари, незачинені каналізаційні люки тощо.

До політичних конфліктів належать війни, революції, збройні повстання, виступ екстремістських угруповань, тероризм. У наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Соціальними називають небезпеки, які широко поширені в суспільстві або окремих соціальних групах і загрожують життю та здоров’ю людей. Недосконалість законодавчо-правової бази, інформаційний тиск, психологічні особливості людей можуть спричинити виникнення соціальних небезпек. Вони достатньо чисельні. Наприклад, до соціальних відносять всі протиправні (незаконні) форми насильства, вживання речовин, що порушують психічну і фізіологічну рівновагу людини (алкоголь, наркотики, нікотин), суїцид (самогубство), шахрайство тощо, що здатні заподіяти шкоду здоров’ю людини.

До комбінованих небезпек природно-техногенного характеру відносять, наприклад, кислотні опади (дощ, смог), а до природно-соціального – небезпеки, що зумовлені інфекційними захворюваннями (СНІД). Комбіновані небезпеки, за розміром територій, які вони охоплюють, поділяються на локальні, реґіональні та глобальні.

1.4. Ризик як кількісна оцінка небезпеки

Важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R n . N

Наведена формула дає змогу розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб’єктів господарської діяльності тощо.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних за 2008 р. в Україні

9

загинула у побутовій сфері 68271 людина. Наразитись на смертельну небезпеку в побуті практично міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N = 47000000 осіб. Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері у 2008 р. становило:

	R	68271	0,001453 1,453 10 3	1453 10 6.
		47000000

Із розглянутого прикладу робимо висновок, що з кожного мільйона громадян, які у 2008 р. проживали в Україні, у побутовій сфері загинуло 1453 особи.

Отже, безпека – поняття відносне. Абсолютної безпеки для всіх обставин та умов не існує. Просте запитання: “Яка безпека достатня?” – не має простої відповіді. Вираз “безпека на 99,9%”, що використовується для означення високого рівня гарантії або низького рівня ризику, зокрема в рекламі, не може вважатися коректним.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий – це максимальний ризик, який не повинен перевищувати встановлені норми, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

Тема 2. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЛЮДИНИ

2.1. Механізм сприйняття зовнішніх та внутрішніх чинників навколишнього середовища

Людина отримує інформацію про навколишні світ і сприймає його за допомогою сенсорної системи (від лат. „сенсус” – відчуття)чи органів чуття.

Сучасна наука про відчуття використовує декілька термінів, дуже близьких за значенням: "органи чуття", "аналізатори", "аферентні системи", "сенсорні системи", що часто розглядаються як рівнозначні.

Новий етап розвитку фізіології органів чуття пов’язаний з іменем вченого І.П.Павлова, який розвинув працю І.М.Сєченова про рефлекси головного мозку і створив вчення про аналізатори – як сукупність нервово-рецепторних структур, що забезпечують сприйняття зовнішніх подразників, трансформацію їхньої енергії у процес нервового збудження та проведення його в центральну нервову систему.

На думку І.П.Павлова, будь-який аналізатор складається з трьох частин: периферичної, провідникової та центральної, де й завершуються аналітичносинтетичні процеси за оцінкою біологічної значимості подразника.

У сучасній фізіології, враховуючи анатомічну єдність систем людського організму та їхню спільність функцій, розрізняють вісім аналізаторів:

1. Зоровий.

10