Тема 4 правовідносини соціального забезпечення Час: 2 год

План лекції:

1. Поняття та види правовідносин соціального забезпечення

2. Соціально-забезпечувальні правовідносини, їх види та підстави виникнення

3. Процедурні правовідносини у праві соціального забезпечення

4. Соціально-страхові правовідносини

5. Юридичні факти, що породжують соціально-забезпечувальні правовідносини

6. Об'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин

7. Страховий стаж за правом соціального забезпечення

8. Спеціальний трудовий стаж та його значення для права соціального забезпечення

1. Поняття та види правовідносин соціального забезпечення

Суспільні відносини, що зазнають впливу правових норм, набувають значення правових відносин. У сфері соціального забезпечення суспільні відносини регулюються відповідними нормами права, а отже, законодавство про соціальне забезпечення є необхідною передумовою існування їх у правовій формі. Поза правом відносини соціального забезпечення існувати не можуть, оскільки за своїм соціально-цільовим призначенням вони спрямовані на створення реальних можливостей для здійснення одного з найважливіших прав людини - права на соціальний захист.

Наявності лише норм права недостатньо для динаміки правовідносин соціального забезпечення. Вони виникають, змінюються чи припиняються після того, як учасники майбутніх правових відносин вчинять певні дії, наприклад, зареєструються у державній службі зайнятості як особи, які шукають роботу, звернуться із заявою про призначення відповідної пенсії тощо.

Учасники правовідносин соціального забезпечення, як і будь-яких інших правовідносин, наділяються суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Держава при цьому є гарантом реалізації цих прав та здійснення обов'язків.

Правовідносини соціального забезпечення за кількісним складом суб'єктів є простими, оскільки права і обов'язки учасників поділені між 2 сторонами у протилежних напрямах (особа, що зазнала впливу соціального ризику, має права, а уповноважені державою орган чи установа - відповідно обов'язки). За характером дії зобов'язаного суб'єкта ці правовідносини вважаються односторонньо активними, оскільки для реалізації суб'єктивного права зобов'язана особа повинна вчинити відповідні передбачені законом дії (призначити пенсію, сплатити страховий внесок тощо).

Правовідносини соціального забезпечення мають ряд спільних рис і ознак, що відображають їх природу, характер, склад та зміст і обумовлюють те, що правовідносини соціального забезпечення є самостійним різновидом правових відносин. Разом з тим ці правовідносини досить різноманітні за своїми суб'єктами, об'єктами та підставами виникнення, у зв'язку з чим їх прийнято поділяти на окремі відносно самостійні види. Вони утворюють систему взаємопов'язаних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами різного функціонального призначення: соціально-забезпечувальними (матеріальними), соціально-страховими та процедурними.

Характеризуючи правовідносини у сфері соціального забезпечення, необхідно брати до уваги увесь комплекс суспільних відносин, які становлять предмет цієї галузі права. Тобто правовідносинами соціального забезпечення слід вважати не тільки соціально-забезпечувальні відносини, а й соціально-страхові відносини та відносини, пов'язані з встановленням юридичних фактів, що є підставою для реалізації особою права на соціальне забезпечення (процедурні відносини).

Отже, правовідносини соціального забезпечення - це врегульовані нормами однойменної галузі права суспільні відносини, що існують у сфері соціального забезпечення осіб, які зазнали соціального ризику (соціально-забезпечувальні відносини), а також пов'язані з ними процедурні та соціально-страхові відносини.

Основою всієї системи правовідносин соціального забезпечення вважаються соціально-забезпечувальні правовідносини. Це правовідносини щодо матеріального забезпечення громадян, які зазнали впливу соціального ризику. Вони є визначальними для галузевих правовідносин. Саме завдяки їм відбувається реалізація права особи на отримання будь-якого з видів соціального забезпечення. Це типові правовідносини матеріального характеру. Всі інші правовідносини цієї системи виконують допоміжну роль.

Соціально-страхові правові відносини покликані забезпечити належний рівень фінансування та обліку соціальних коштів, що необхідні для матеріального забезпечення громадян. Саме завдяки соціально-страховим правовідносинам формується фінансова база коштів, які спрямовуються на оплату соціального забезпечення конкретного виду. Так, кошти в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття використовуються для соціального забезпечення безробітних та членів їхніх сімей, а кошти, що акумулюються у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, - для забезпечення громадян при настанні такого випадку.

Основне функціональне призначення процедурних правовідносин полягає в організації практичної реалізації права громадян на матеріальне забезпечення. Для нього законом передбачено певний порядок та процедуру такої реалізації. Держава з прийняттям матеріальних норм одночасно визначає і форми їх реалізації, встановивши відповідні правила і процедури. Наприклад, щоб отримати допомогу з тимчасової втрати працездатності особа попередньо повинна оформити в установленому порядку листок непрацездатності. Тобто соціально-забезпечувальним правовідносинам з тимчасової втрати працездатності передують процедурні правовідносини щодо підтвердження факту непрацездатності між особою та лікуючим лікарем або лікарсько-консультативною комісією.

Соціально-страхові та процедурні правові відносини мають допоміжний характер стосовно матеріачьних соціально-забезпечувальних правовідносин. При цьому вони або передують основним матеріальним правовідносинам (щодо встановлення юридичних фактів, сплати страхових внесків, реєстрації учасників відповідного соціального фонду тощо), або існують одночасно з ними, супроводжуючи їх впродовж всього терміну існування таких правовідносин (щодо зміни групи інвалідності чи у зв'язку зі зміною виду соціального забезпечення).