5. Державні органи як суб'єкти права соціального забезпечення

Державними органами, що є суб'єктами права соціального забезпечення, є: Міністерство соціальної політики України; обласні і районні управління праці та соціального захисту; Фонд соціального захисту інвалідів; органи державної служби зайнятості. Основною функцією кожного з цих органів є надання населенню в межах своєї компетенції різних видів соціального забезпечення. Головними повноваженнями цих суб'єктів є їх обов'язки саме в сфері соціального забезпечення громадян. Повноваження Міністерства соціальної політики України визначаються Положенням про Міністерство соціальної політики України, затв. Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 389/2011. Основними завданнями Міністерства соціальної політики України є:

1) формування державної політики щодо забезпечення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій для населення, координація розроблення проектів прогнозів і державних програм з питань соціальної та демографічної політики;

2) формування і реалізація державної політики щодо регулювання ринку праці, процесів трудової міграції, визначення правових, економічних та організаційних засад зайнятості населення і його захисту від безробіття;

3) формування і реалізація державної політики стосовно визначення державних соціальних гарантій щодо прав громадян на працю, оплату праці, а також щодо нормування та стимулювання праці, професійної кваліфікації робіт і професій, умов праці;

4) формування та реалізація державної політики у сфері пенсійного забезпечення громадян;

5) формування основних напрямів державної політики та здійснення відповідно до закону державного нагляду у сфері

загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведення соціального діалогу з питань формування та реалізації державної соціальної політики, регулювання соціально-трудових відносин;

6) формування та реалізація державної політики щодо надання адресної соціальної допомоги вразливим верствам населення, у тому числі малозабезпеченим та багатодітним сім'ям;

7) формування державної політики у сфері надання соціальних послуг людям похилого віку, інвалідам, бездомним громадянам, іншим соціальне вразливим верствам населення;

8) формування та реалізація державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, жертв нацистських переслідувань, жертв політичних репресій, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну;

9) формування і реалізація державної політики щодо соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та тих, які підлягають звільненню у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та інших військових формувань;

10) формування і реалізація державної політики з питань сім'ї та дітей;

11) формування і реалізація державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

12) участь у розробленні та реалізація державної політики щодо попередження насильства в сім'ї.

На місцевому рівні державними органами, що наділені повноваженнями в сфері соціального забезпечення населення, є головні управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації. Правовою базою діяльності цих органів є Типове положення, що було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від ЗО травня 2007 р. № 790.

У сфері соціального забезпечення діють також спеціалізовані органи, до повноважень яких віднесено соціальне забезпечення окремих категорій громадян. Такими є державна служба зайнятості, що має своїм завданням соціальний захист безробітних, а також Фонд соціального захисту інвалідів.

Державна служба зайнятості була утворена на базі існуючої раніше служби працевлаштування. Відповідно до Положення про державну службу зайнятості, затв. постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. № 47, у структурі державної служби зайнятості є Державний центр зайнятості Мін-соцполітики, центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міськ-районні, міські і районні у містах центри зайнятості. Крім того, до її складу входять центри організації професійного навчання незайнятого населення, центри професійної орієнтації населення та інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Особливістю правового статусу органів державної служби зайнятості є те, що вони, з одного боку, перебувають в управлінні Міністерства соціальної політики, а з іншого -- виконують відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.